Рішення

від 30.11.2017 по справі 910/18102/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/18102/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Приватного підприємства "Біоунер Україна"

про стягнення 46 371, 53 грн.

Суддя Щербаков С.О.

Представники:

від позивача: Дубищев Ю.В.;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Біоунер Україна" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 46 371, 53 грн., з яких 43 592, 44 грн. - основний борг, 2 391, 37 грн. - пеня, 100, 76 грн. - інфляційні, 286, 96 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди комерційної нерухомості №81-КМФ/17 від 22.05.2017 в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2017 за участю представників сторін.

03.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2017.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України на 30.11.2017.

21.11.2017 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до п. 3.8. договору, не виставлення рахунку позивача не звільняє відповідача від сплати орендної плати за договором.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Приватного підприємства Біоунер Україна є: 04211, м. Київ, вул. Л.Гавро, буд. 7, кв.30.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 та від 16.11.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 20.10.2017 з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання , проте ані повідомлення про вручення поштового відправлення, ані конверт з ухвалою суду від 16.11.2017, до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.05.2017 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (далі - орендодавець) та Приватним підприємством "Біоунер Україна" (далі - орендар) укладено договір оренди комерційної нерухомості № 81-КМФ117, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування: комерційну нерухомість, розташовану в м. Київ на другому поверсі 4-х - поверхового будинку № 10, літ. И по вул. Володимирська, загальною площею 56,76 м2, в тому числі коефіцієнт загальних площ 10% (приміщення № 11, 24, 25 згідно з планом за поверхами) для ведення своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна, форма якого затверджена в додатку №1 до цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту.

Згідно п. 3.1. договору, за домовленістю сторін орендна плата складається:

3.1.1. плати за приміщення: 208, 33 грн. без ПДВ за 1 м 2 орендованої площі, що становить 11 824,81 грн. за 56, 76 м 2 без ПДВ за місяць;

3.1.2. плати за послуги з утримання комерційної нерухомості, яка складається з комунальних втрат (відшкодування спожитої електроенергії, водопостачання та водовідведення). Повний перелік та вартість даних послуг на дату укладення договору вказується в додатку 2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною;

3.1.3. оподаткування ПДВ здійснюється за ставкою, що діє на дату виникнення податкового зобов'язання.

Згідно п. 3.6. договору, оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 (десяти) робочих днів після підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

Щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов'язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.7. договору).

Пунктом 3.8. договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

За умовами п. 6.1. договору, орендар зобов'язаний, зокрема своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Цей договір набирає чинності з 22.05.2017 і діє до 21.05.2018 включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 12.1. договору).

На виконання умов договору, 22.05.2017 Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (орендодавець) та Приватним підприємством "Біоунер Україна" (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв комерційну нерухомість, розташовану в м. Києві на другому поверсі 4-х - поверхового будинку № 10, літ. И по вул.. Володимирська, загальною площею 56, 76 м 2 , втому числі коефіцієнт загальних площ 10 % (приміщення № 11, 24, 25 згідно з планом за поверхами) для ведення своєї господарської діяльності.

Додатком № 2 до договору № 81-КМФ117 від 22.05.2017 сторони погодили зведений розрахунок вартості послуг з утримання комерційної нерухомості за адресою: м. Київ, вул.. Володимирська, буд. 10, літ. И.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 27.09.2017 за відповідачем утворилась заборгованість за користування об'єктом оренди у розмірі 43 592, 44 грн., яка складається із заборгованості за рахунками № 82Е100/17-1256 від 22.05.2017 на суму 5 010, 62 грн., № 82Е100/17-1257 від 01.06.2017 на суму 15 532, 94 грн., № 82Е100/17-1429 від 01.07.2017 на суму 15 532, 94 грн. та № 82Е100/17-1700 від 01.08.2017 на суму 7 515, 94 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 03.08.2017 № 2088-вих-80D731-80D911-2017 про розірвання договору оренди комерційної діяльності, в якому позивач повідомив Приватне підприємство "Біоунер Україна" про необхідність звільнити орендовані приміщення не пізніше, ніж 15.08.2017 та сплатити заборгованість по орендній платі та послугам з утримання майна, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та відповідно до відстеження пересилання поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором: 0103041586293, отримане відповідачем 05.09.2017.

Відповідач на вищезазначений лист відповіді не надав, заборгованість не погасив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором договір оренди комерційної нерухомості №81-КМФ/17 від 22.05.2017 щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 43 592, 44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 391, 37 грн. - пені за період з 01.06.2017 по 27.09.2017, з 21.06.2017 по 27.09.2017, 21.07.2017 по 27.09.2017 та з 21.08.2017 по 27.09.2017, 286, 96 грн. - 3% річних за періоди з 01.06.2017 по 27.09.2017, з 21.06.2017 по 27.09.2017, 21.07.2017 по 27.09.2017 та з 21.08.2017 по 27.09.2017 та 100, 76 грн. - інфляційних втрат за періоди 01.06.2017 по 27.09.2017, з 21.06.2017 по 27.09.2017, 21.07.2017 по 27.09.2017 та з 21.08.2017 по 27.09.2017.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №81-КМФ/17 від 22.05.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом вище, на виконання умов договору оренди комерційної нерухомості №81-КМФ/17 від 22.05.2017, орендодавець передав, а орендар прийняв комерційну нерухомість, розташовану в м. Києві на другому поверсі 4-х - поверхового будинку № 10, літ. И по вул.. Володимирська, загальною площею 56, 76 м 2 , втому числі коефіцієнт загальних площ 10 % (приміщення № 11, 24, 25 згідно з планом за поверхами) для ведення своєї господарської діяльності, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 22.05.2017.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги у період з 01.06.2017 по 27.09.2017 відповідач не розрахувався, внаслідок чого за Приватним підприємством "Біоунер Україна" утворилась заборгованість у розмірі 43 592, 44 грн., при цьому, орендоване приміщення за актом приймання-повернення приміщень відповідачем не повернуто.

Суд відзначає, що заборгованість за користування об'єктом оренди у розмірі 43 592, 44 грн., складається із заборгованості за рахунками № 82Е100/17-1256 від 22.05.2017 на суму 5 010, 62 грн., № 82Е100/17-1257 від 01.06.2017 на суму 15 532, 94 грн., № 82Е100/17-1429 від 01.07.2017 на суму 15 532, 94 грн. та № 82Е100/17-1700 від 01.08.2017 на суму 7 515, 94 грн.

В той же час, суд звертає увагу, що п. 3.8. договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.8. договору, відповідач зобов'язаний був перераховувати орендну плату на банківський рахунок позивача до 20 числа розрахункового місяця, тобто починаючи з 21 числа кожного розрахункового місяця, відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Отже, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договору оренди комерційної нерухомості №81-КМФ/17 від 22.05.2017, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 43 592, 44 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 391, 37 грн. - пені за період з 01.06.2017 по 27.09.2017, з 21.06.2017 по 27.09.2017, 21.07.2017 по 27.09.2017 та з 21.08.2017 по 27.09.2017, 286, 96 грн. - 3% річних за періоди з 01.06.2017 по 27.09.2017, з 21.06.2017 по 27.09.2017, 21.07.2017 по 27.09.2017 та з 21.08.2017 по 27.09.2017 та 100, 76 грн. - інфляційних втрат за періоди 01.06.2017 по 27.09.2017, з 21.06.2017 по 27.09.2017, 21.07.2017 по 27.09.2017 та з 21.08.2017 по 27.09.2017.

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди комерційної нерухомості №81-КМФ/17 від 22.05.2017, в силу положень ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 2 391, 37 грн. - пені за періоди з 01.06.2017 по 27.09.2017, нарахована на суму боргу 5 010, 62 грн., з 21.06.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму боргу 15 532, 94 грн., 21.07.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму 15 532, 94 грн. та з 21.08.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму боргу 7 515, 94 грн., 286, 96 грн. - 3% річних за періоди з 01.06.2017 по 27.09.2017, нарахована на суму боргу 5 010, 62 грн., з 21.06.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму боргу 15 532, 94 грн., 21.07.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму 15 532, 94 грн. та з 21.08.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму боргу 7 515, 94 грн. та 100, 76 грн. - інфляційних втрат за періоди з 01.06.2017 по 27.09.2017, нарахована на суму боргу 5 010, 62 грн., з 21.06.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму боргу 15 532, 94 грн., 21.07.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму 15 532, 94 грн. та з 21.08.2017 по 27.09.2017 нарахована на суму боргу 7 515, 94 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біоунер Україна" (04211, м. Київ, вул. Л.Гавро, буд. 7, квартира 30, ідентифікаційний код - 36698502) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченко, буд. 18, ідентифікаційний код - 21560766) 43 592 (сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн. 44 коп. - заборгованості, 2 391 (дві тисячі триста дев'яносто одну) грн. 37 коп. - пені, 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 96 коп. - 3% річних, 100 (сто) грн. 76 коп. - інфляційних втрат та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 05.12.2017

Суддя Щербаков С.О.