Рішення

від 27.11.2017 по справі 922/3311/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2017 р.Справа № 922/3311/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада", м. Київ до Приватного підприємства "Ріттер-Схід", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю № 26/06-2017 від 05.10.2017

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 05.10.2017

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Інвестиційна Рада" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПП "Ріттер-Схід" заборгованість у розмірі 688 098,05 ( шістсот вісімдесят вісім тисяч дев'яносто вісім) гривень 05 копійок, 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі - 28 626,61 грн., інфляційні збитки у розмірі 142 367,49 гривень.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву (вх. № 35595 від 31.10.2017) відповідно до яких вказує, що позивач своїми діями створював підстави для затягування виконання відповідачем робіт по Договору, за весь час виконання договору відповідачем переносив узгодження графіку виконання робіт, своєчасно не надавав будівельний майданчик для монтажних робіт, переносив узгодження підписання додаткових угод щодо фактично виконаних робіт, а також без мотивованої відмови відмовлявся підписувати акти виконаних робіт, на фактично виконані роботи. З врахуванням вищевикладеного відповідач вважає, що позивач має право будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, але повинен виплатити відповідачу плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Розгляд справи було відкладено на 14 листопада 2017 року.

Позивачем були надані до суду додаткові пояснення по справі з урахуванням заперечень відповідача (вх. №37318 від 13.11.2017) відповідно до яких позивач не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у запереченнях на позовну заяву та які долучені судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 14 листопада 2017 року було оголошено перерву до 27 листопада 2017.

16 листопада 2017 року до суду від відповідача надійшов договір (копія) №1777-ОП від 08.08.2015, на підтвердження факту виконання ним робіт.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

27 квітня 2012 року між ТОВ «Інвестиційна Рада» (Замовник, Позивач) та Приватним підприємством «Ріттер-Схід» (Виконавець, Підрядник, Відповідач) був укладений Договір підряду № 2704-12, згідно з яким Підрядник взяв на себе зобов'язання на власний ризик, власними засобами, із своїх матеріалів та своїми силами або з залученням відповідних субпідрядників виконати Роботи по завданню Замовника у відповідності з вихідними даними, Технічним завданням (Додаток № 1 до Договору), кошторисною та іншою документацією, нормами і правилами, діючими в Україні пов'язані з реконструкцією незавершеного будівництвом об'єкту багатофункціонального суспільного комплексу з об'єктами спорту, відпочинку та розваг, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченко, 64 (далі - Об'єкт), а ТОВ «Інвестиційна Рада» зобов'язувався прийняти роботи і оплатити їх вартість на умовах визначених цим Договором.

Згідно п. 3.1 Договору підряду загальна вартість Договору склала 982 998,07 грн. (дев'ятсот вісімдесят дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 07 копійок) в т.ч ПДВ 20%. У договірну ціну включені всі витрати Підрядника, необхідні для виконання робіт, а також вартість всіх матеріалів, які використовуються, обладнання , комплектуючи, тощо, а також винагорода Підрядника за Роботі, що виконуються ним за Договором, винагорода Субпідрядників (у разі їх залучення).

Згідно Додатку № 3 до Договору підряду «Календарний графік виконання робіт по монтажу системи відеонагляду» Відповідач повинен був виконати роботи в строки встановлені Графіком, а саме з 83 по 84 день з моменту отримання авансу на розрахунковий рахунок Відповідача. Враховуючи, що авансовий платіж направлений Позивачем 03.05.2012 року, роботи відповідно до складеного і погодженого графіку мали бути здані Позивачу не пізніше 27.07.2012 року (включно).

Згідно п. 8.1. Договору Позивач перераховує Відповідачу аванс у розмірі 688 098,65 грн. (шістсот вісімдесят вісім тисяч дев'яносто вісім гривень 65 копійок) в тому числі ПДВ 20%, протягом 5-ти банківських днів, наступних за днем укладення Договору підряду, та отримання рахунку від Відповідача (Підрядника). Авансовий платіж зараховується в оплату виконаних Робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, на виконання зазначених умов Договору, перерахував Відповідачу авансовий платіж у розмірі 688 098,65 грн. в т.ч. ПДВ 20%, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку № 26006000035247 від 04.05.2012 року. Рахунок № 0305-01 був наданий Відповідачем до сплати 03.05.2012 року.

Також, протягом строку дії Договору підряду № 2701-12 від 27.04.2012 року між Позивачем та Відповідачем укладена Додаткова угода № 1 від 20.01.2014 року відповідно умов якої, у зв'язку з необхідністю виконання додаткових робіт, Сторони прийшли до згоди про виконання робіт по коригуванню робочих проектів системи відеоспостереження, системи охоронної сигналізації, системи контролю доступу та структурованих кабелів мережі на Об'єкті, в рамках договірної ціни за Додатковою угодою у розмірі 59600,39 грн. Цією Додатковою угодою внесені зміни до Договору підряду і відповідно до п.1.4. Додаткової угоди № 1 від 20.01.2014 загальна вартість робіт по Договору підряду з урахуванням Додаткової угоди № 1 складає 1 042 598,46 грн. в т.ч. ПДВ 20%.

На виконання умов Додаткової угоди № 1 Відповідач виконав роботи на суму 59600,39 грн. На виконання цих робіт Відповідач отримав аванс у розмірі 59600.39 грн. підтвердженням чого є банківська виписка по особовому рахунку 26006000035247 від 04.04.2014 року. Вказані роботи передані Відповідачем та прийняті Позивачем за актом приймання-передачі № 1 від 30.07.2014 року. Претензій Сторони одна до одної не мали.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Відповідач отримав 688 098,05 гривень авансових коштів на виконання робіт передбачених Договором підряду № 2704-12 від 27.04.2012 року, але фактично роботи не виконані та не передані Позивачу за актом приймання-передачі, як це передбачено п. 7.1 Договору.

Крім того, Сторони підписали ОСОБА_4 звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2012 року та станом на 31.10.2014 року. Згідно з цими Актами заборгованість на користь Позивача складає 688 098,05 грн.

Згідно ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо Підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від Договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Розділ 13 договору підряду регулює та передбачає підстави та порядок розірвання договору. Відповідно до п. 13.1. Договору Замовник має право достроково розірвати Договір в односторонньому порядку при наявності однієї з наступних підстав:

- Підрядник безпідставно призупинив ведення Робіт;

- Підрядник порушив строки виконання Робіт більш ніж на 5 (п'ять) календарних днів;

- Підрядник не виконав зобов'язання визначене договором;

- Підрядник не поновив виконання Робіт протягом 3(трьох) календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення від замовника, з вимогою поновити Роботи;

- Підрядник порушив будівельні норми та правила в процесі виконання Робіт.

Згідно п. 13.2. Замовник має право розірвати Поговір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення Підряднику. При цьому Сторони погодились, що Договір буде вважатись розірваним з дати встановленої Замовником в повідомлені про розірвання, але не раніше 10-ти календарних днів с моменту відправки Підряднику, вказаного повідомлення.

Як вказує Позивач 16.02.2016 року він направив Відповідачу лист-повідомлення (вих. № 7) про розірвання договору підряду № 2704-12 від 27.04.2012 року та 2 екземпляри Додаткової угоди. Цей лист отриманий Відповідачем 19.02.2016 року особисто про що свідчить дата та підпис на повідомленні про вручення. Повторно повідомлення про розірвання договору підряду направлено Відповідачу 22.04.2016 року (вих. № 21) і також додані 2 екземпляри додаткової угоди.

Таким чином, Позивач вважає, що договір підряду вважається розірваним з 28.02.2016 року.

Пунктом 13.4. та п.8.5 Договору підряду сторони передбачили, що у разі розірвання або припинення дії договору Підрядник повертає Замовнику те, що було отримано ним для виконання зобов'язань за Договором, в тому числі, якщо суми перераховані Замовником виявляться більшими, ніж вартість виконаних Підрядником і прийнятих Замовником робіт по Договору, підрядник зобов'язаний повернути надлишково перераховані суми Замовнику за 5 (п'ять) банківських днів до моменту розірвання або припинення договору.

Таким чином, Позивач в своїй позовній заяві вказує, що Відповідач зобов'язаний був перерахувати (повернути) отриманий і не використаний ним аванс у розмірі 688 098,05 грн. на рахунок Позивача до 01.03.2016року.

В своїх запереченнях на позовну заяву Відповідач зазначає про виконання ним значної частини робіт за Договором, а саме про те, що ним було здійснено:

- розробку Проектної документації, переданої Замовнику за відповідним актом від 19.12.2012 р.;

- монтаж системи відеоспостереження (камера кругового огляду на об'єкті охорони);

- монтаж системи відеоспостереження, структурованих кабельних систем та системи охоронної сигналізації, контролю доступу.

Також Відповідач зазначив, що ним на виконання Договору закуплено обладнання для виконання монтажних робіт на суму 170 000, 00 грн.

Виходячи з викладеного, Відповідач вважає, що Позивач, маючи право у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від Договору підряду, повинен все ж виплатити Відповідачу плату за виконану частину робіт, яка на його думку складає 392 195, 60 грн., та компенсувати вартість закупленого обладнання у 170 000, 00 грн. вирахувавши дані суми зі сплаченого Позивачем на виконання Договору авансу.

Надаючи оцінку запереченням Відповідача, суд зазначає наступне.

Стосовно заперечень щодо виконання робіт з розробки Проектної документації, суд зазначає, що відповідно до п. 7.2. Договору після повної готовності до здачі Проектної документації, Підрядник письмово сповіщає Замовника про свою готовність до здачі Робіт, передає йому Проектну документацію, у кількості, що встановлена даним Договором, га два екземпляри ОСОБА_4 здачі-приймання виконаних проектних робіт.

Також, згідно п. 7.2. Договору Замовник приймає на розгляд (погодження) ОСОБА_4 здачі - приймання виконаних проектних робіт за наявності Проектної документації у відповідному обсязі.

19.12.2012 року ОСОБА_4 Договору був складений ОСОБА_4 приймання-передачі проектної документації до Договору підряду № 2704-12 від 27.04.2012 р. за яким Підрядник передав, а Замовник прийняв комплект проектної документації, до якого входив: Робочий проект «Структуровані кабельні мережі» , Робочий проект «Охоронна сигналізація» . Робочий проект «Контроль доступу» , Робочий проект "Системи відеоспостереження". При цьому, акти здачі - приймання виконаних проектних робіт, як того вимагає п. 7.2. Договору Підрядником разом з ОСОБА_4 приймання-передачі проектної документації складені не були і Замовнику на розгляд (погодження) не передавалися. Належних та допустимих доказів складання таких актів та передачі їх Замовнику, Відповідачем до суду надано не було.

Відповідно до п. 7.9. Договору право власності на Проектну документацію переходить до Замовника з моменту її прийняття за ОСОБА_4 здачі-приймання виконаних проектних робіт.

Зазначені обставини спростовують твердження Відповідача про допущені Позивачем ухилення від прийняття ним фактично виконаних Підрядником робіт та прострочення кредитора щодо обов'язку Замовника прийняти роботу, виконану Підрядником, який встановлено Договором та ст. 853 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, у зв'язку із необхідністю коригування Робочих проектів, які були фізично передані Замовнику, але роботи з розробки яких не були здані Підрядником, і відповідно погоджені та прийняті Замовником, 20.01.2014 року ОСОБА_4 Договору була укладена Додаткова угода № 1 до Договору підряду № 2704-12 від 27.04.2012 р.

На виконання цих робіт Відповідач отримав аванс у розмірі 59 600, 39 грн., підтвердженням чого є платіжне доручення №565 від 04.04.2014 року. Вказані роботи передані Відповідачем та прийняті Позивачем за ОСОБА_4 №1 здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.07.2014 р.

Також, те, що станом на 31.10.2014 року Позивач не мав заборгованості перед Відповідачем за фактично виконані підрядні (в даному випадку проектні) роботи, додатково підтверджує підписання ОСОБА_4 звіряння взаємних розрахунків (доданий до позовної заяви). Так само підписаний ОСОБА_4 звіряння станом на 01.01.2015.

Стосовно посилань Відповідача про виконання робіт з монтажу камери кругового огляду на об'єкті охорони, суд встановив, що зазначені роботи проведені Відповідачем на виконання умов Договору №2010/1 від 01.11.2010 року про надання послуг з охорони, а не Договору підряду № 2704-12 від 27.04.2012 р., що засвідчується листами №15/05/13 від 15.03.2013 р., №5 від 31.01.2014 р., актом за підписом ОСОБА_5, №1803/15 від 18.03.2015 р., № 130 від 21.09.2015 р.

Крім того, щодо даних робіт відсутні ОСОБА_4 здачі-приймання виконаних робіт (ф.КБ- 2в, ф.КБ-3) та виконавча документація, як того вимагають п. 7.10., 7.12. Договору.

Отже, суд дійшов висновку про те, що виконання вказаних робіт відбулося для власних потреб ПП «Ріттер-Схід» з контролю процесів і охорони на будівельному майданчику та не має жодного відношення до Договору підряду № 2704-12 від 27.04.2012 р.

Вказаних висновків також суд дійшов досліджуючи договір №1777-ОП від 08.08.2015, наданий Відповідачем до матеріалів справи.

Крім того, згідно п. 3.6. Договору підряду № 2704-12 від 27.04.2012 р. додаткові роботи, не передбачені Договором, можуть виконуватись виключно за погодженням Сторін на підставі оформленої відповідної додаткової угоди до Договору.

Що ж стосується посилання Відповідача на виконання монтажних робіт за Договором на суму 392 195, 60 грн., то суд зазначає, що останнім не було надано до матеріалів справи будь-яких належних і допустимих доказів виконання ним таких робіт за Договором підряду № 2704-12 від 27.04.2012 р., а саме: відповідних підписаних ОСОБА_4 здачі-приймання виконаних робіт (ф.КБ-2в, ф.КБ-3) та виконавчої документації на зазначену суму. Також, відсутні будь-які дані та докази про те, що такі документи взагалі складались Підрядником та/ або були направлені Замовнику для прийняття останнім результатів виконаних робіт.

Отже, твердження Відповідача про виконання ним значної частини робіт саме за спірним Договором підряду є безпідставним і не спростовує доводів Позивача, викладених в позовній заяві.

Щодо зарахування вартості закупленого обладнання суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору для виконання вказаних у п. 1.1. даного Договору, Підрядник використовує власні матеріали (купівля відбувається за попереднім погодженням з представником Замовника) та обладнання (вартість орендованої техніки попередньо погоджується з представником Замовника).

Відповідачем не надано до поданих заперечень доказів того, що закуплене ним обладнання дійсно було придбано саме на виконання Договору підряду № 2704-12 від 27,04.2012 р., закуплене за погодженням з представником Замовника, коштує вказану Відповідачем суму. Крім того, Відповідачем не надано доказів передачі даного обладнання у власність та на баланс Позивача.

За таких обставин заперечення Відповідача про необхідність зарахування вартості закупленого обладнання в сплачений Замовником аванс за Договором є незаконною та безпідставною.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Відповідачем не доведено виконання ним значної частини робіт за Договором підряду № 2704-12 від 27.04.2012 р. та не спростовано доводів позовної заяви про безпідставне неповернення сплаченого ТОВ «Інвестиційна рада" авансу.

Надаючи правову кваліфікацію зазначеним обставинам, суд виходить з наступного.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 320 Господарського кодексу України передбачено право Замовника вимагати розірвання договору, якщо Підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим. За такі ж дії/бездіяльність Підрядника ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України передбачено право Замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Одностороння відмова від зобов'язання (договору) або зміна його умов, якщо вона передбачена договором або законом, не потребує згоди на це контрагента і наділена таким правом сторона може скористатися ним без звернення до суду. Так, згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського кодексу України порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач скористався наданим йому правом на розірвання договору, передбаченим п. 13 договору, у зв'язку з його порушенням іншою стороною та направив Відповідачу повідомлення про розірвання договору.

Вирішуючи питання щодо дати з якої спірний договір вважається розірваним та коли у Відповідача виник обов'язок щодо повернення сплаченого Позивачем авансу, суд виходить з наступного.

Згідно п. 13.2. Замовник має право розірвати Поговір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення Підряднику. При цьому Сторони погодились, що Договір буде вважатись розірваним з дати встановленої Замовником в повідомлені про розірвання, але не раніше 10-ти календарних днів с моменту відправки Підряднику, вказаного повідомлення.

Як вказує Позивач 16.02.2016 року він направив Відповідачу лист-повідомлення (вих. № 7) про розірвання договору підряду № 2704-12 від 27.04.2012 року та 2 екземпляри Додаткової угоди. Цей лист отриманий Відповідачем 19.02.2016 року особисто про що свідчить дата та підпис на повідомленні про вручення. Таким чином, Позивач вважає, що договір підряду вважається розірваним з 28.02.2016 року.

Пунктом 13.4. та п.8.5 Договору підряду сторони передбачили, що у разі розірвання або припинення дії договору Підрядник повертає Замовнику те, що було отримано ним для виконання зобов'язань за Договором, в тому числі, якщо суми перераховані Замовником виявляться більшими, ніж вартість виконаних Підрядником і прийнятих Замовником робіт по Договору, підрядник зобов'язаний повернути надлишково перераховані суми Замовнику за 5 (п'ять) банківських днів до моменту розірвання або припинення договору.

Таким чином, Позивач в своїй позовній заяві вказує, що Відповідач зобов'язаний був перерахувати (повернути) отриманий і не використаний ним аванс у розмірі 688 098,05 грн. на рахунок Позивача до 01.03.2016року.

Суд не погоджується з таким твердженням Позивача, оскільки, Замовником (Позивачем) в своєму повідомленні від 16.02.2016 №7 не було встановлено дати з якої Договір вважається розірваним, самої додаткової угоди, яку зазначено Замовником додатком до повідомлення №7 та з якої можна встановити дату розірвання Договору, до суду надано не було. Крім того, до матеріалів справи не було надано опису вкладення поштового відправлення, а з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення суд не може дійти висновку, що саме це повідомлення №7 направлялося на адресу Відповідача 16.02.2017.

Таким чином, суд вважає, що Позивачем невірно було визначено датою з якої договір підряду вважається розірваним - 28.02.2016 року.

Також, Позивачем до матеріалів справи було надано інше повідомлення №21 від 22.04.2016 з додатковою угодою про розірвання договору підряду №2704-12 від 27.04.2012 та саме в якій Позивачем (Замовником) було визначено, що договір підряду є розірваним з 25.04.2016. Також у додатковій угоді про розірвання договору підряду №2704-12 від 27.04.2012 Замовником було визначено й строк повернення суми авансу в розмірі 688098,65 грн. - до 01.05.2016 р.

В матеріалах справи міститься опис вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення про направлення 22.04.2016 на адресу Відповідача саме повідомлення №21 від 22.04.2016 та Додаткової угоди про розірвання спірного договору.

Приймаючи до уваги вимоги п. 13.2 спірного Договору, Згідно якого Сторони погодились, що Договір буде вважатись розірваним з дати встановленої Замовником в повідомлені про розірвання, але не раніше 10-ти календарних днів с моменту відправки Підряднику, вказаного повідомлення, суд прийшов висновку, що договір підряду №2704-12 від 27.04.2012 є розірваним саме з 03.05.2016, що становить 10 днів з належним чином підтвердженої відправки на адресу Відповідача такого повідомлення (22.04.2016).

П. 8.5 Договору підряду сторони передбачили, що у разі розірвання або припинення дії договору Підрядник повертає Замовнику те, що було отримано ним для виконання зобов'язань за Договором, в тому числі, якщо суми перераховані Замовником виявляться більшими, ніж вартість виконаних Підрядником і прийнятих Замовником робіт по Договору, підрядник зобов'язаний повернути надлишково перераховані суми Замовнику за 5 (п'ять) банківських днів до моменту розірвання або припинення договору.

Як вже було зазначено вище, в додатку до повідомлення про розірвання договору, Замовником було визначено й строк повернення суми авансу в розмірі 688098,65 грн. - до 01.05.2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. У ч. З ст. 237 Господарського кодексу України зазначено, що оперативно - господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Таким чином, при порушенні зобов'язання можливе одночасне застосування до відповідача як заходів оперативного впливу у вигляді односторонньої відмови від зобов'язання, так і заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, стягнення неустойки, тощо.

Як встановлено під час розгляду справи, Відповідач аванс у розмірі 688098,05 грн., отриманий від Позивача за виконання робіт не повернув.

3 03.05.2016 року договір є розірваним і зобов'язання сторін припиненими, та також у Відповідача виник обов"язок повернути отриманий аванс строк, визначений Позивачем - 01.05.2016.

Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України.

Тобто, після розірвання Позивачем договору у Відповідача виникло грошове зобов'язання щодо повернення коштів (авансу).

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасного повернення Відповідачем грошових коштів, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми ОСОБА_6, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що в даному випадку позивачем невірно було здійснено нарахування цих сум, оскільки невірно визначено саму дату виникнення обов'язку щодо повернення коштів. Таким чином, розмір інфляційних втрат за період з 02.05.2016 (остання дата повернення коштів 01.05.2016) по 20.07.2017 (дата визначена позивачем) становить 107947,24 грн., а розмір 3% річних - 25129,72 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів повернення грошових коштів не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 688098,05 грн. заборгованості, 107947,24 грн. інфляційних та 25129,72 грн. річних обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В задоволенні позову в частині стягнення 3496,89 грн. 3% річних та 34420,25 грн. інфляційних слід відмовити у зв'язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного Підприємства Ріттер-Схід (Код ЄДРПОУ 35701676, 61052, Харківська область, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 56) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна Рада (код ЄДРПОУ 34614572, 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16) заборгованість у розмірі 688 098,05 грн., 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі - 25129,72 грн., інфляційні збитки у розмірі 107947,24 грн., витрати на сплату судового збору у розмірі 12 317,62 грн.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 04.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_1