Ухвала
від 27.11.2017 по справі 923/1132/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/


УХВАЛА

27 листопада 2017 року Справа № 923/1132/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б. , при секретарі Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу", м.Херсон

про банкрутство

за участю представників сторін:

від кредиторів: Херсонська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області - Кромп О.П. (посвідчення ХС № 000074), головний державний інспектор, довіреність № 1102/9/21-03-10-26 від 10.03.2017р.,

ОСОБА_5 - не з'явився,

ОСОБА_6 - не з'явився,

ОСОБА_7 - не з'явився,

ОСОБА_8 - не з'явився,

ПАТ "ПБФ "Херсонбуд" - не з'явився,

ТОВ "Фірма "Академбуд" - не з'явився,

ПП "Система координації власності" - не з'явився,

ОСОБА_9 - ОСОБА_10 (посвідчення № НОМЕР_16 від 04.06.2008р.), представник, довіреність,

ПАТ "Укрсоцбанк" - не з'явився,

ОСОБА_11 - ОСОБА_12 (НОМЕР_1, виданий Дніпровським ВМХМВ УМВС України в Херсонській області 30.12.2009р.), представник, довіреність від 06.12.2016р., ОСОБА_13 (НОМЕР_2, виданий Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 21.10.1996р.), представник, довіреність № 4520 від 28.11.2016р.,

ОСОБА_14 - ОСОБА_12 (НОМЕР_1, виданий Дніпровським ВМХМВ УМВС України в Херсонській області 30.12.2009р.), представник, довіреність від 06.12.2016р., ОСОБА_13 (НОМЕР_2, виданий Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 21.10.1996р.), представник, довіреність № 4520 від 28.11.2016р.,

ОСОБА_15 - ОСОБА_12 (НОМЕР_1, виданий Дніпровським ВМХМВ УМВС України в Херсонській області 30.12.2009р.), представник, довіреність від 06.12.2016р., ОСОБА_16 (НОМЕР_3, виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській області 02.04.1997р.), представник, довіреність від 14.12.2016р., ОСОБА_13 (НОМЕР_2, виданий Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 21.10.1996р.), представник, довіреність № 4520 від 28.11.2016р.,

ОСОБА_17 - ОСОБА_12 (НОМЕР_1, виданий Дніпровським ВМХМВ УМВС України в Херсонській області 30.12.2009р.), представник, довіреність від 06.12.2016р., ОСОБА_13 (НОМЕР_2, виданий Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 21.10.1996р.), представник, довіреність № 4520 від 28.11.2016р.,

ОСОБА_18 - ОСОБА_12 (НОМЕР_1, виданий Дніпровським ВМХМВ УМВС України в Херсонській області 30.12.2009р.), представник, довіреність від 06.12.2016р., ОСОБА_13 (НОМЕР_2, виданий Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 21.10.1996р.), представник, довіреність № 4520 від 28.11.2016р.,

ОСОБА_19 - ОСОБА_12 (НОМЕР_1, виданий Дніпровським ВМХМВ УМВС України в Херсонській області 30.12.2009р.), представник, довіреність від 06.12.2016р., ОСОБА_13 (НОМЕР_2, виданий Нижньосірогозьким РВ УМВС України в Херсонській області 21.10.1996р.), представник, довіреність № 4520 від 28.11.2016р.,

від боржника: ОСОБА_20 (НОМЕР_4, виданий Суворовським ВМ ХМВ УМВС України в Херсонській області 06.09.2010р.), представник, довіреність № 3 від 25.10.2017р.,

розпорядник майна - Фоменко М.С. (НОМЕР_5, виданий Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 26.10.2006р.), представник, довіреність № 1-2017 від 03.01.2017р.

в с т а н о в и в:

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу", м.Херсон порушено ухвалою господарського суду від 16.11.2016р.; цією ж ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Долгошея Н.О., яку, крім іншого, зобов'язано - не пізніше 05.01.2017р. подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів; в порядку п.5 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" подати письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду їх вимог та докази їх отримання кредиторами; не пізніше 05.01.2017р. скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження до господарського суду; призначено розгляд справи у попередньому засіданні на 19.01. 2017р.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу", м.Херсон оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.11.2016р.

Після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство до суду звернулися конкурсні кредитори із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника - ОСОБА_18, Херсонська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Херсонській області, ОСОБА_8, Публічне акціонерне товариство ПБФ "Херсонбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд", ОСОБА_9, Приватне підприємство "Система координації власності", ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_14, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_6, ОСОБА_24, ОСОБА_7.

19.04.2017р. із заявою про визнання додаткових вимог звернувся кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд".

Заяви конкурсних кредиторів прийнято до розгляду у попередньому засіданні, окремих кредиторів зобов'язано надати додаткові докази, розпорядника майна і боржника - відзиви на заяви із грошовими вимогами до боржника.

19.01.2017р. розпорядником майна подано до суду відомості про результати розгляду грошових вимог кредиторів, відзиви та докази надіслання всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду їх вимог, реєстр вимог кредиторів.

04.07.2017р. розпорядником майна подано уточнений реєстр вимог кредиторів (т.10 а.с.68).

02.10.2017р. розпорядником майна подано матеріали інвентаризації майнових активів (т.10 а.с.172-176), а 30.10.2017р. - Аналіз фінансово-господарського стану ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (т.10 а.с.199-207).

Боржником подано відзиви щодо результатів розгляду заяв окремих кредиторів із грошовими вимогами.

У зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів, поданням сторонами уточнень та заперечень до заяв з грошовими вимогами до боржника, апеляційним та касаційним оскарженням ухвал господарського суду, розгляд справи неодноразово відкладався, про що було винесено відповідні ухвали.

Всі додатково подані кредиторами та іншими учасниками провадження докази були розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

У зв'язку із тривалим розглядом справи у попередньому засіданні, господарським судом за клопотанням розпорядника майна ухвалювалось про продовження строку процедури розпорядження майном боржника та повноважень розпорядника майна.

В судових засіданнях розглянуто заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника та заслухано їх представників, розглянуто інші заяви, клопотання та заперечення учасників провадження, заслухано представника розпорядника майна з інформацією щодо результатів розгляду грошових вимог кредиторів та включення їх в реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 16.11.2017р. строк процедури розпорядження майном боржника ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Долгошея Н.О. продовжено на два місяці, розгляд справи у попередньому засіданні відкладено на 11 год. 00 хв. 27.11.2017р.

24.11.2017р. до суду звернувся представник кредиторів ПАТ ПБФ "Херсонбуд", ПП "Система координації власності", ТОВ "Фірма "Академбуд", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_26 з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, призначеному на 11 год. 30 хв. 27.11.2017р.

В судове засідання представники кредиторів, боржника та розпорядника майна з'явились.

Судом з'ясовано позицію представників учасників провадження щодо клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники ОСОБА_15 та ОСОБА_9 при вирішенні питання щодо відкладення розгляду справи покладаються на розсуд суду.

Представники інших учасників провадження проти відкладення розгляду справи заперечили, вважають клопотання необґрунтованим.

Заслухавши представників кредиторів, боржника та розпорядника майна, дослідивши клопотання про відкладення розгляду справи, суд ухвалив про його відхилення. При цьому судом враховано, що в судовому засіданні 16.11.2017р. дата та час наступного судового засідання узгоджувалась судом з учасниками провадження, та саме за клопотанням представника кредиторів ОСОБА_26 розгляд справи було відкладено на 11 год. 00 хв. 27.11.2017р.

В судовому засіданні заслухано представників кредиторів, боржника і розпорядника майна з додатковими поясненнями, розглянуто клопотання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" про призначення судової експертизи.

Заслухавши представників кредиторів, боржника та розпорядника майна, розглянувши та дослідивши матеріали справи, реєстр вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Так оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу", м.Херсон оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.11.2016р.

Після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство до суду звернулися конкурсні кредитори із заявами про визнання кредиторських вимог до боржника - ОСОБА_18, Херсонська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Херсонській області, ОСОБА_8, Публічне акціонерне товариство ПБФ "Херсонбуд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд", ОСОБА_9, Приватне підприємство "Система координації власності", ОСОБА_5, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_14, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_6, ОСОБА_24, ОСОБА_7.

19.04.2017р. із заявою про визнання додаткових вимог звернувся кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд".

Розпорядником майна розглянуто конкурсні вимоги кредиторів, сформовано реєстр вимог кредиторів та повідомлено останніх про результати розгляду вимог та включення їх в реєстр вимог кредиторів.

Боржником також розглянуто вимоги конкурсних кредиторів та подано до суду відповідні відзиви.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Суд звертає увагу на ту обставину, що у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що надання правового аналізу поданих кредиторами письмових доказів, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення таких грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Для з'ясування статусу кредитора у справі про банкрутство (конкурсний чи поточний), має значення саме момент виникнення грошового зобов'язання боржника перед кредитором.

При цьому, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Отже, аналіз норм права дозволяє зробити висновок про те, що спеціальне законодавство про банкрутство визначає особливий порядок розгляду грошових вимог кредитора у процедурі банкрутства шляхом їх визнання (відхилення) внаслідок розгляду по суті.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 22 цього Закону.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі при спрощеному порядку розгляду справи про банкрутство.

Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що реєстр вимог кредиторів підлягає затвердженню. Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що визнані судом у попередньому засіданні.

1. ОСОБА_18, м.Очаків , звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 2925468,92 грн., з яких 682825,00 грн. основного боргу, 171847,00 грн. 3% річних, 1136222,20 грн. інфляційного збільшення боргу, 243682,05 грн. збитків та 690892,67 грн. відсотків за користування чужими грошовим коштами.

Обґрунтовуючи свої вимоги кредитор зазначив, що 11.06.2008р. між кредитором ОСОБА_18 (Замовник) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Виконавець) укладено договір №02/44 про бронювання квартири для передачі у власність (т.1 а.с.143-144).

За умовами п.п.1.1-1.4 договору за замовником бронюються квартири та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартир у власність. Виконавець бронює за замовником квартири для передачі їх у власність замовнику шляхом погашення Облігацій відповідно до умов цього договору та подальшим оформленням права власності на ці квартири. Замовник придбає емітовані виконавцем Облігації з метою отримання у власність трикімнатної квартири по вул.Українська в м.Херсоні. Загальна кількість облігацій для придбання квартири у власність складає 10505 штук.

Згідно п.1.6 договору запланований термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2009 року, який може бути перенесений виконавцем з об'єктивних обставин, про що замовник буде повідомлений письмово, але не більше ніж два місяці.

11.06.2008р. між кредитором ОСОБА_18 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Продавець), яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Херсонбуд", від імені якого на підставі договору на брокерське обслуговування №26-Б від 19.10.2007р. та замовлення від 11.06.2008р. діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Зенит-ДТ" (Повірений продавця), укладено договір №58/8-Б-26/9-Т купівлі-продажу цінних паперів (т.1 а.с.141-142).

Емітентом цільових облігацій, відповідно до умов договору, є Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу", яке від свого імені випустило (емітувало) облігації та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску; цільова Облігація - цінний папір, в без документарній формі, що засвідчує внесення її власником грошових коштів, який визначає відносини займу між її власником та Емітентом; лот ЦП - загальна кількість ЦП відповідної серії, що відповідає загальній площі вибраної квартири, та надає їх власнику право отримати цю квартиру у власність згідно з умовами, викладеними у Інформації.

За умовами розділу І договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує лот ЦП: іменні безпроцентні (цільові) облігації, емітовані ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", номінальною вартістю 38,94 грн., кількістю 10505 штук, дата початку погашення ЦП - 01.07.2009р., дата закінчення погашення ЦП - 28.12.2009р. Крім іншого, власник ЦП при погашенні облігацій має право набувати право придбання відповідної кількості площі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12. Погашення облігацій здійснюється по номінальній вартості шляхом придбання квартири в житловому будинку за адресою АДРЕСА_12. Погашення облігацій відбувається за умови перерахування лоту облігацій з рахунка в цінних паперах власника на рахунок в цінних паперах Емітента при наявності чинного Договору про бронювання квартири.

Згідно п.1.2 договірна вартість лоту ЦП складає 682825,00 грн.

Крім цього, як зазначає кредитор, 13.06.2008р. між ОСОБА_18 (Позичальник) та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) було укладено договір кредиту №ФО80809О (т.4 а.с.92-96).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 546260,00 грн. Кредит надається позичальнику на інвестування у будівництво шляхом придбання цінних паперів.

На підтвердження перерахування грошових коштів кредитором на вимогу суду надано довідку ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" від 09.02.2017р. №14/0078 (т.5 а.с.49), з якої слідує що ОСОБА_18 станом на 13.06.2008р. сплачено грошові кошти в сумі 682825,00 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів.

Згідно зі ст.ст.599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови договору про бронювання квартири не виконано, квартиру ОСОБА_18 не передано, оскільки житловий будинок в експлуатацію не введено, будівництво не здійснювалось.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару, вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так і майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єкту нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитором були перераховані грошові кошти за придбані цінні папери, після погашення яких боржником він мав набути право власності на квартиру, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта нерухомості у власність кредитору, так само як і повернення останньому грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Дослідивши заяву кредитора та додатково подані докази, суд визнає вимоги з основної заборгованості в сумі 682825,00 грн.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги, які складаються з 171847,00 грн. 3% річних, інфляційних збитків в сумі 1136222,20 грн., що нараховані за період з 13.07.2008р. по 30.11.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахування вказаних сум та зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору про бронювання квартири для передачі у власність від 11.06.2008р., протягом терміну погашення Лоту облігацій, замовник передає до погашення виконавцю Лот облігацій. Погашення облігацій проводиться у відповідності з умовами їх випуску, шляхом передачі замовнику права власності на квартиру.

Відповідно до умов розділу 1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 11.06.2008р. дата початку погашення цінних паперів - 01.07.2009р.

Таким чином прострочення боржника має місце з 02.07.2009р., отже початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних є 02.07.2009р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків за період з 02.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 02.07.2009 - 15.11.2016 682825.00 2.317 899019.36 1581844.36Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 682825.00 02.07.2009 - 15.11.2016 2694 3 % 151089.10

Отже вимоги ОСОБА_18 в частині 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом частково в сумі 899019,36 грн. інфляційних збитків та 151089,10 грн. 3% річних.

Вимоги в сумі 20757,90 грн. 3% річних і 237202,84 грн. збитків від інфляції судом відхиляються.

Крім того, кредитором заявлено вимоги в сумі 690892,67 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 13.06.2008р. по 30.12.2016р., на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 4.1., 6.1. - 6.3. постанови від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні відносини щодо спірної суми та розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено.

Як слідує з розрахунку кредитора (т.1 а.с.139), проценти за користування чужими грошовими коштами обчислені на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 13.06.2008р. по 30.12.2016р., тобто визначаючи їх розмір, кредитор керувався приписами ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), про що також зазначено і в заяві про грошові вимоги до боржника.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, відносяться лише до порушення грошових зобов'язань.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Водночас, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК України, не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (така правова позиція викладена в п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розмір процентів ст. 231 ГК України не визначений, в пункті 6 даної статті йдеться про базу нарахування (облікова ставка НБУ), яка може бути застосована сторонами у договорі або визначена у законі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що доводи кредитора про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин суд відхиляє вимоги ОСОБА_18 з відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 690892,67 грн.

Також кредитор просить визнати 243682,05 грн. збитків.

Обґрунтовуючи дані вимоги кредитор зазначає, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2015р. у справі №2217/14 (т.5 а.с.229-230) з ОСОБА_18 було стягнуто на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №ФО80809О від 13.06.2008р. в сумі 781724,80 грн., в тому числі 243682,05 грн. штрафних санкцій, які, на думку кредитора, є збитками та мають бути відшкодовані боржником.

Розглянувши вимоги ОСОБА_18 стосовно збитків суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 20.03.2015р. у справі №2217/14 (т.5 а.с.229-230) з ОСОБА_18 було стягнуто на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором №ФО80809О від 13.06.2008р. в сумі 781724,80 грн., з яких 567649,94 грн. заборгованості за відсотками, 106152,82 грн. пені за несвоєчасне погашення процентів та 107922,04 грн. інфляційних втрат за відсотками.

На виконання рішення третейського суду 16.07.2015р. Дніпровським районним судом м.Києва видано виконавчий лист №755/11662/2015-ц, за яким постановою Голопристанського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області від 23.05.2016р. відкрито виконавче провадження ВП №51209456 (т.1 а.с.146).

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на боржника лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 Цивільного кодексу України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина.

Аналогічна позиція міститься в п. 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр.".

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення боржником зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на заявника, проте укладення заявником кредитного договору №ФО80809О від 13.06.2008р. та стягнення за ним заборгованості не є достатнім доказом наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, тому вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Окрім того, суд також відзначає, що заявником не надано до матеріалів заяви жодного доказу вини боржника - умислу або необережності, встановлення якої є обов'язковим елементом для задоволення вимоги про стягнення збитків.

06.02.2017р. ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та 22.02.2017р. ПП "Система координації власності" подано заперечення щодо визнання вимог ОСОБА_18 (т.5 а.с.1-3, 205-206), в яких останні просять відхилити вимоги кредитора як такі, що є майновими а не грошовими. А на випадок визнання судом достатніми доводів заяви ОСОБА_18 щодо наявності у нього грошових вимог до боржника, керуючись ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, просять застосувати позовну давність при розгляді вимог та відмовити у їх визнанні через сплив позовної давності.

Щодо характеру вимог кредитора, то суд констатує, що вимоги ОСОБА_18 є грошовими, аналіз вимог кредитора наведено господарським судом вище.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_18, то за приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, як зазначено в п. 2.1. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

В даному випадку сторонами спору є безпосередньо кредитор ОСОБА_18 та боржник, а тому заяви ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та ПП "Система координації власності", які не є сторонами спору, про застосування строку позовної давності судом відхиляються.

Таким чином, вимоги ОСОБА_18 визнаються господарським судом частково в сумі 1732933 грн. 46 коп. із віднесенням їх до четвертої черги задоволення.

Вимоги зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у першу чергу.

Вимоги в сумі 1192535,46 грн. судом відхиляються.

2. Ухвалою про порушення провадження у справі від 16.11.2016р. суд визнав безспірні вимоги ініціюючого кредитора Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області в сумі 1050833,64 грн., у тому числі 692574,72 грн. основного боргу, 358258,92 грн. штрафних санкцій.

16.12.2016р. ініціюючий кредитор звернувся до суду із заявою про визнання конкурсних грошових вимог до боржника в сумі 602472,66 грн., з яких 48411,64 грн. основного боргу, 1550,29 грн. штрафних санкцій і 552510,73 грн. пені.

Вимоги кредитора підтверджено податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2013, 2014 роки, корінцем податкового повідомлення-рішення від 07.05.2015р. №0005531504, Актом про результати камеральної перевірки податкової звітності від 23.04.2015р. №290/21-03-1504/32725233, корінцем податкового повідомлення-рішення від 13.07.2015р. №0011351504, Актом про результати перевірки ТОВ "Академія Євробізнесу" з питань своєчасності сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2012 рік від 02.07.2015р. №650/21-03-15-04/32725233, витягами з інтегрованих карток платника по податку на прибуток приватних підприємств за 2016 рік, податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за 2016 рік, по земельному податку з юридичних осіб за 2016 рік, по орендній платі з юридичних осіб за 2016 рік (т.1 а.с.155-168).

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

Враховуючи, що сума пені, заявлена кредитором, була розрахована останнім по 16.11.2016р., тобто по дату порушення провадження у справі про банкрутство включно, що не відповідає приписам статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд ухвалою від 07.02.2017р. зобов'язав Херсонську ОДПІ надати належний розрахунок пені з урахуванням дати порушення провадження у справі.

22.02.2017р. кредитором подано витребуваний судом розрахунок (т.5 а.с.109-110), відповідно до якого та додатково поданих в судовому засіданні пояснень сума пені розрахована по 15.11.2016р. та в загальній сумі становить 551979,33 грн.

Розпорядником майна та боржником вимоги кредитора визнано у повному обсязі.

Судом вимоги Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області визнаються частково та підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів в сумі 740986,36 грн. в третю чергу та 911788,54 грн. в шосту чергу задоволення вимог кредиторів. Судові витрати в сумі 16536,00 грн. відносяться судом до першої черги.

Вимоги в сумі 531,40 грн. пені судом відхиляються, оскільки не є конкурсними у розумінні положень ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3. ОСОБА_8, м.Херсон звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 1550244,41 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги кредитор зазначив, що 17.08.2007р. між кредитором ОСОБА_8 (Замовник) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Виконавець) укладено договір №02-20 про бронювання квартири для передачі у власність (т.1 а.с.177-178).

За умовами п.п.1.1-1.4 договору за замовником бронюються квартири та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартир у власність. Виконавець бронює за замовником квартири для передачі їх у власність замовнику шляхом погашення Облігацій відповідно до умов цього договору та подальшим оформленням права власності на ці квартири. Замовник придбає емітовані виконавцем Облігації з метою отримання у власність трикімнатної квартири по вул.Українська в м.Херсоні. Загальна кількість облігацій для придбання квартири у власність складає 10505 штук.

Згідно п.1.6 договору запланований термін введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2008 року, який може бути перенесений виконавцем з об'єктивних обставин, про що замовник буде повідомлений письмово, але не більше ніж на два місяці.

09.10.2007р. між кредитором ОСОБА_8 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Продавець), яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Херсонбуд", від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Бастіон" (Повірений продавця), укладено договір №Б-2007/424 купівлі-продажу цінних паперів (т.1 а.с.179).

Емітентом облігацій, відповідно до умов договору, є Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу", яке від свого імені випустило (емітувало) облігації та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску; цільова Облігація - безвідсоткова (цільова) облігація Емітента, цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів та надає право придбання 0,01 кв.м. загальної площі об'єкту інвестування (квартира) в житловому комплексі з офісним приміщенням в АДРЕСА_5 лот Облігацій - сукупність Облігацій, що є предметом угоди з купівлі-продажу, відповідно до цього договору, та яка надає їх власнику право отримати об'єкт у власність згідно з умовами, викладеними у Інформації.

За умовами розділу 2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця лот Облігацій, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити лот Облігацій: іменні безпроцентні (цільові) облігації, емітовані ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", номінальною вартістю 38,94 грн., кількістю 10505 штук, дата початку погашення ЦП - 01.07.2009р., дата закінчення погашення ЦП - 28.12.2009р., ціна за одну облігацію 55,00 грн., загальна вартість пакета облігацій 577775,00 грн.

Погашення Облігацій їх власникам проводиться шляхом оформлення права власності на відповідний об'єкт в житловому комплексі.

12.10.2007р. між кредитором ОСОБА_8 (Покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Продавець), яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Херсонбуд", від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Бастіон" (Повірений продавця) та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Банк) укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу цінних паперів (т.1 а.с.181), за умовами якої у зв'язку з отриманням покупцем кредиту в банку для оплати лоту Облігацій а також з метою захисту інтересів банку, як кредитора покупця, продавець та покупець домовилися про залучення банку до відносин, які оформлені договором, в якості третьої сторони з одночасним внесенням відповідних змін і доповнень до договору.

Крім цього, як зазначає кредитор, 12.10.2007р. між ОСОБА_8 (Позичальник) та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) було укладено договір кредиту №ФО70797О (т.1 а.с.183-184).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 462220,00 грн. Кредит надається позичальнику на інвестування у будівництво шляхом придбання цінних паперів.

На підтвердження перерахування грошових коштів кредитором на вимогу суду надано довідку ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" від 30.01.2017р. №14/0066 (т.5 а.с.81), з якої слідує, що ОСОБА_8 станом на 12.10.2007р. сплачено грошові кошти в сумі 577775,00 грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів.

Згідно зі ст.ст.599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови договору про бронювання квартири не виконано, квартиру ОСОБА_8 не передано, оскільки житловий будинок в експлуатацію не введено, будівництво не здійснювалось.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єкту нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитором були перераховані грошові кошти за придбані цінні папери, після погашення яких боржником він мав набути право власності на квартиру, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта нерухомості у власність кредитору, так само як і повернення останньому грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Дослідивши заяву кредитора та додатково подані докази, суд визнає вимоги з основної заборгованості в сумі 577775,00 грн.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги, які складаються з 133775,00 грн. 3% річних, інфляційні збитки в сумі 838694,41 грн., що нараховані за період з 01.03.2009р. по 16.11.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахування вказаних сум та зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору про бронювання квартири для передачі у власність від 17.08.2007р., протягом терміну погашення Лоту облігацій замовник передає до погашення виконавцю Лот облігацій. Погашення облігацій проводиться у відповідності з умовами їх випуску, шляхом передачі замовнику права власності на квартиру.

Відповідно до умов розділу 1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 09.10.2007р. дата початку погашення цінних паперів - 01.07.2009р.

Таким чином прострочення боржника має місце з 02.07.2009р., отже початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних є 02.07.2009р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків за період з 02.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 02.07.2009 - 15.11.2016 577775.00 2.317 760708.69 1338483.69Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 577775.00 02.07.2009 - 15.11.2016 2694 3 % 127844.62

Отже вимоги ОСОБА_8 в частині 3% річних та інфляційних збитків підлягають визнанню частково в сумі 760708,69 грн. збитків від інфляції та 127844,62 грн. 3% річних.

Вимоги в сумі 44985,72 грн. інфляційних збитків та 5930,38 грн. річних підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

За наведених обставин, вимоги ОСОБА_8 підлягали визнанню частково в сумі 1466328,31 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, 27.10.2017р. боржником подано заяву про застосування строку позовної давності (т.10 а.с.190), відповідно до якої ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" просить застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_8 та відмовити у їх визнанні.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вже зазначалось, за умовами п.п.2.1, 2.2 договору про бронювання квартири для передачі у власність від 17.08.2007р., право власності на квартиру переходить до кредитора після погашення Лоту облігацій.

Відповідно до умов розділу 1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 09.10.2007р. дата початку погашення цінних паперів - 01.07.2009р.

Отже, право вимоги виконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна або повернення грошових коштів виникло у кредитора з 01.07.2009р.

Встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення коштів у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань сплив 01.07.2012р.

Із заявою про визнання конкурсних грошових вимог кредитор звернувся 16.12.2016р.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, враховуючи, що грошові вимоги, які заявляються до боржника, мають бути дійсними, тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку, суд задовольняє заяву ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та застосовує до вимог ОСОБА_8, що складаються з основної заборгованості та частини вимог з інфляційних збитків і 3% річних, які заявлені після сплину строку позовної давності, положення ч.4 ст.267 ЦК України.

При цьому суд враховує наступне.

За змістом положень ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16.

З урахуванням наведеного господарським судом здійснено розрахунок інфляційних збитків та 3% річних в межах строку позовної давності та з урахуванням дати звернення кредитора із заявою про визнання грошових вимог до боржника і дати порушення провадження у справі про банкрутство, а саме з 16.12.2013р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 16.12.2013 - 15.11.2016 577775.00 1.958 553268.52 1131043.52Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 577775.00 16.12.2013 - 15.11.2016 1066 3 % 50581.07

Отже вимоги ОСОБА_8 в сумі 553268,52 грн. збитків від інфляції та 50581,07 грн. 3% річних підлягають визнанню як такі, що заявлені в межах строку позовної давності.

Таким чином вимоги кредитора ОСОБА_8 визнаються судом частково в сумі 2756,00 грн. судового збору із віднесенням їх до першої черги, 603849,59 грн. із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Вимоги в сумі 895478,72 грн. судом відхиляються у зв'язку із сплином строку позовної давності, 50916,10 грн. - за необґрунтованістю.

4. Публічне акціонерне товариство ПБФ "Херсонбуд", м.Херсон звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в загальній сумі 15962320,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги кредитор зазначив наступне.

Так 12.02.2009р. між ВАТ "Морський транспортний банк" та ВАТ ПБФ "Херсонбуд" (правонаступником якого є ПАТ ПБФ "Херсонбуд") укладено договори поруки №00806/СХ та №00788/СХ (т.1 а.с.205-208), за умовами яких останній виступив поручителем ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" за кредитними договорами від 07.03.2008р. №00185/Х та від 26.08.2008р. №00220/Х, укладеними між боржником і ВАТ "Морський транспортний банк".

Як стверджує кредитор, у зв'язку з невиконанням боржником зобовязань за кредитними договорами, ПАТ ПБФ "Херсонбуд" на виконання вищезазначених договорів поруки платіжними дорученнями від 02.12.2010р. (т.1 а.с.209-218) здійснив повне погашення заборгованості ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" перед банком в узгодженій з банком сумі 3756529,60 грн.

ПАТ ПБФ "Херсонбуд" зауважує, що з огляду на приписи статей 512, 514, 556 ЦК України до нього, як до нового кредитора, перейшло право первісного кредитора (ВАТ "Морський транспортний банк") у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином з 02.12.2010р. у боржника виникла кредиторська заборгованість в сумі 3756529,60 грн.

Кредитор зазначає, що листом від 26.12.2010р. (т.1 а.с.196) ВАТ ПБФ "Херсонбуд" повідомив боржника про наведені вище обставини з одночасною вимогою погасити заборгованість у семиденний термін з дати отримання листа.

Також 26.06.2012р. на адресу боржника було направлено претензію (т.1 а.с.197) щодо сплати заборгованості в сумі 3756529,60 грн.

З огляду на те, що боржником не перераховано суму боргу, кредитор заявляє до нього конкурсні вимоги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, та просить визнати вимоги в загальній сумі 7611449,40 грн., в тому числі 3756529,60 грн. основного боргу, 3185537,10 грн. збитків від інфляції та 669382,70 грн. 3% річних, що нараховані за період з грудня 2010 року по листопад 2016 року.

Дослідивши вимоги кредитора в цій частині суд дійшов наступних висновків.

Так відповідно до укладених між банком та кредитором договорів поруки від 12.02.2009р. №00806/СХ і 00788/СХ останній виступив поручителем ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" за кредитними договорами.

Кредитор, з посиланням на приписи статей 512, 514, 556 ЦК України, вважає, що у зв'язку із погашенням перед банком заборгованості боржника до нього, як до нового кредитора, перейшло право первісного кредитора (ВАТ "Морський транспортний банк") у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, в провадженні Дніпровського районного суду м.Херсона перебувала цивільна справа №2-946/10 за позовом ВАТ "Морський Транспортний Банк" до відповідачів ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", ПП "Система координації власності", КПБП "АІС", ВАТ ПБФ "Херсонбуд" та ОСОБА_28 про стягнення заборгованості за кредитом та штрафних санкцій, а також за зустрічними позовами ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", ПП "Система координації власності", КПБП "АІС", ВАТ ПБФ "Херсонбуд" та ОСОБА_28 до ВАТ "Морський Транспортний Банк", третя особа: нотаріус Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_29 про розірвання договорів та звільнення від штрафних санкцій.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Херсона від 08.04.2010р. у справі №2-946/10 (т.4 а.с.14-16) позов банку задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", ПП "Система координації власності", Колективного приватного будівельного підприємства "АІС", ВАТ ПБФ "Херсонбуд" та ОСОБА_28 на користь ВАТ "Морський Транспортний Банк" заборгованість по кредитному договору №00185/Х від 07.03.2008р. у сумі 2696269, 63 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту у сумі 2130000,00 грн.; заборгованість по відсотках у сумі 566268, 93 грн.; стягнуто солідарно з ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", ПП "Система Координації власності", Колективного приватного будівельного підприємства "АІС", ВАТ ПБФ "Херсонбуд" та ОСОБА_28 на користь ВАТ "Морський Транспортний Банк" заборгованість по кредитному договору №00220/Х від 26.08.2008р. у сумі 1230798, 63 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту у сумі 947370 грн.; заборгованість по відсотках у сумі 283428, 63 грн.

Цим же рішенням задоволено зустрічні позови та, крім іншого, розірвано кредитні договори №00185/Х від 07.03.2008р. і №00220/Х від 26.08.2008р., укладені між ВАТ "Морський Транспортний Банк" та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", а також розірвано договори поруки №00788/СХ від 12.02.2009р. та №00806/СХ від 12.02.2009р., укладені між ВАТ "Морський транспортний Банк" і ВАТ ПБФ "Херсонбуд".

Вказаним рішенням визначено, що оскільки з відповідачів стягується повна заборгованість по тілу кредиту та нарахованим відсоткам по кредитному договору №00185/Х від 07.03.2008р. з додатковою угодою від 17.09.2009р., та кредитному договору №00220/Х від 26.08.2008р. з додатковою угодою від 17.09.2009р., зобов'язання останніх за вказаними кредитними договорами припиняються і виникають зобов'язання за судовим рішенням, правовідносини між сторонами переходять в сферу виконавчого провадження, так як з цього часу документом, за яким відповідач повинен повернути позивачу суму боргу буде виконавчий лист, виданий на підставі рішення.

На підтвердження сплати ПАТ ПБФ "Херсонбуд" грошових коштів надано платіжні доручення від 02.12.2010р. (т.1 а.с.209-218), призначенням платежу в яких визначено - на виконання рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 08.04.2010р. по справі №2-946/10 та договорів поруки, а також лист ПАТ "Марфін Банк" від 23.02.2017р. (т.5 а.с.233).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

В той же час, згідно ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За приписами ч.3 ст.653 ЦК України якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до відмітки, яка міститься на рішенні Дніпровського районного суду м.Херсона від 08.04.2010р. у справі №2-946/10, останнє набрало законної сили 10.06.2010р.

Отже з 10.06.2010р. зобов'язання сторін за кредитними договорами №00185/Х від 07.03.2008р. і №00220/Х від 26.08.2008р., укладеними між ВАТ "Морський Транспортний Банк" та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", а також договорами поруки №00788/СХ від 12.02.2009р. та №00806/СХ від 12.02.2009р., укладеними між ВАТ "Морський Транспортний Банк" і ВАТ ПБФ "Херсонбуд", є припиненими.

Означене свідчить про неможливість переходу з 02.12.2010р. до ВАТ ПБФ "Херсонбуд" будь-яких прав кредитора за кредитними договорами №00185/Х від 07.03.2008р. і №00220/Х від 26.08.2008р., оскільки зобов'язання сторін за ними є припиненими з 10.06.2010р. Крім цього сплата ПАТ ПБФ "Херсонбуд" на користь ВАТ "Морський Транспортний Банк" заборгованості здійснена не на виконання обов'язку поручителя, а на виконання рішення суду.

В листі від 23.02.2017р. №41/06 (т.5 а.с.236), поданим до матеріалів справи самим кредитором, ПАТ "Марфін Банк" зазначив, що кошти, які ПАТ ПБФ "Херсонбуд" перерахувало 02.12.2010р., були отримані банком та повністю зараховані в погашення відсотків на виконання рішення Дніпровського суду від 08.04.2010р. по справі №2-946/10 в погашення зобов'язань по кредитам ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу".

За наведених обставин, вимоги ПАТ ПБФ "Херсонбуд" в сумі 7611449,40 грн., заявлені останнім з огляду на приписи статей 512, 514, 556 ЦК України, є необґрунтованими та підлягають відхиленню у повному обсязі.

У відзиві на заяву ПАТ ПБФ "Херсонбуд" боржником заявлено про застосування строку позовної давності до вимог в цій частині (т.5 а.с.181-182).

Також про застосування строку позовної давності до означених вимог заявлено представником кредиторів ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_17 і ОСОБА_15 (т.5 а.с.83-84).

Заяви про застосування строку позовної давності до вимог кредитора господарським судом не аналізуються, оскільки вимоги ПАТ ПБФ "Херсонбуд" в цій частині відхилені за необґрунтованістю.

Крім цього кредитор просить визнати його вимоги до боржника в сумі 7682760,73 грн., що виникли після виконання обов'язку майнового поручителя.

Так 08.02.2008р. між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ВАТ ПБФ "Херсонбуд" (Позичальник-1), ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Позичальник-2) було укладено Генеральний договір про здійснення кредитування №051/8/04 (т.4 а.с.8-13).

08.02.2008р. АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Позичальник) укладено додаткові угоди №051/8/014.2 і № 051/8/014.3 до Генерального договору про здійснення кредитування №051/8/04 (т.1 а.с.203-204).

08.02.2008р. між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) та ВАТ ПБФ "Херсонбуд" (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №02-23-051/8/014-34 з додатковим договором до нього від 05.06.2014р. №1 (т.4 а.с.75-78, т.5 а.с.100-103), за умовами якого останній передав в іпотеку банку нерухоме майно в якості забезпечення Іпотекодавцем ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та Позичальником ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" зобов'язань за Генеральним договором про здійснення кредитування №051/8/04.

У зв'язку з невиконанням позичальниками зобов'язань щодо повернення банку грошових коштів в рахунок погашення заборгованості з кредиту, 26.06.2014р. між ПАТ "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) та ПАТ ПБФ "Херсонбуд" (Іпотекодавець) укладено нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя (т.1 а.с.199-202), за умовами якого передано у власність банку об'єкти нерухомості в рахунок погашення заборгованості, в тому числі ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" за Додатковою угодою №051/8/014.2 від 08.02.2008р. до Генерального договору про здійснення кредитування №051/8/014 від 08.02.2008р., заборгованість за якою станом на 24.06.2014р. становить 4033129,41 грн. А також за Додатковою угодою №051/8/014.3 від 08.02.2008р., заборгованість боржника за якою станом на 24.06.2014р. становить 415028,43 грн.

Всього було погашено заборгованість боржника в сумі 4448157,84 грн. (кредит та відсотки).

Пунктом 1.7 договору про задоволення вимог іпотекодержателя визначено, що за рахунок предмета іпотеки ПАТ "Укрсоцбанк" задовольняє всі свої вимоги у повному обсязі та не матиме будь-яких претензій матеріального, майнового, фінансового та іншого характеру до Іпотекодавця та Позичальника за договором кредиту.

Таким чином, як зазначає кредитор, товариство, виконавши свій обов'язок майнового поручителя, повністю погасило заборгованість боржника, загальний розмір якої станом на 26.06.2014р. склав 4448157,84 грн., а тому, з посиланням на приписи ст.556 ЦК України, вважає, що ПАТ ПБФ "Херсонбуд" набуло право у повному обсязі вимагати від ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", як боржника за кредитним договором, виконання зобов'язань за вказаним договором.

Заперечуючи проти вимог кредитора в цій частині боржник у відзиві (т.5 а.с.181-182) зазначив, що не погоджується із сумою заборгованості 4448157,84 грн., оскільки рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.01.2014р. у справі №923/1555/13 (т.5 а.с.192-194) за вказаним кредитом було стягнуто з поручителя ПАТ ПБФ "Херсонбуд" заборгованість в сумі 3936253,89 грн.

У зв'язку з чим суд зауважує, що, як слідує тексту з рішення господарського суду у справі №923/1555/13, позовна заява про стягнення заборгованості надійшла до суду 08.11.2013р., що дає суду всі підстави вважати, що заявлена у ній сума боргу в частині тіла кредиту та відсотків за користування кредитом була нарахована банком станом на листопад 2013 року. В той же час, відповідно до умов договору про задоволення вимог іпотекодержателя сума боргу (складовими якого є кредит та відсотки) визначена банком станом на 24.06.2014р.

Також під час розгляду справи кредитором ПАТ "Укрсоцбанк" було надано до матеріалів справи копію витягу з Протоколу засідання Правління ПАТ "Укрсоцбанк" (в частині прийняття на баланс банку нерухомого майна групи "Херсонбуд") від 25.03.2014р. (т.6 а.с.101), відповідно до якого після взяття на облік переданого у власність банку нерухомого майна було ухвалено про визнання безнадійною заборгованості за кредитними договорами, в тому числі ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", та вирішено списати за рахунок резерву під кредитні кошти залишок заборгованості позичальників.

Крім цього, 16.11.2017р. представником ПАТ "Укрсоцбанк" було надано до суду пояснення (т.10 а.с.237-238), з якого слідує, що за рахунок майна на загальну суму 13220400,00 грн., одержаного банком за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2014р., заборгованість ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" за додатковими угодами від 08.02.2008р. №051/8/014.2 та №051/8/014.3 не погашалася. Дана заборгованість списана банком (в т.ч. за рахунок резервів) в межах виконання рішення Правління ПАТ "Укрсоцбанк" від 25.03.2014р., що підтверджується виписками по особових рахунках (т.10 а.с. 244-246).

Заперечуючи проти вимог ПАТ ПБФ "Херсонбуд" представники окремих кредиторів та боржника в судових засіданнях зауважували, що з договору про задоволення вимог іпотекодержателя неможливо встановити, яка саме частина боргу боржника була погашена кредитором, оскільки за вказаним договором було погашено заборгованість декількох як юридичних так і фізичних осіб. Крім цього, просили відхилити вимоги в цій частині, оскільки фактично заборгованість була списана банком, а не погашена за рахунок майна ПАТ ПБФ "Херсонбуд".

Суд не погоджується з такою позицією та зазначає, що умовами договору про задоволення вимог іпотекодержателя визначено суму боргу боржника, яка погашається банком за рахунок переданого у власність нерухомого майна - 4448157,84 грн.

Що стосується списання банком всієї суми заборгованості, то, як вже зазначалось, в п.7 договору сторони визначили, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель задовольняє свої вимоги в повному обсязі, а після підписання та нотаріального посвідчення цього договору іпотекодержатель не буде мати будь-яких претензій майнового, матеріального, фінансового та іншого характеру до іпотекодавця та позичальника за договором кредиту.

Банк з означеними умовами погодився, договір підписано обома сторонами без будь-яких зауважень.

Таким чином, за рахунок предмета іпотеки кредитором ПАТ ПБФ "Херсонбуд", як майновим поручителем ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", у повному обсязі погашено заборгованість боржника в сумі 4448157,84 грн., а подальше її відображення у балансі або списання банком є суто внутрішньою фінансовою діяльністю останнього, та не змінює суті та умов укладеного між сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

За положеннями частини першої статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Враховуючи, що положеннями договору про задоволення вимог іпотекодержателя визначено, що за рахунок переданого ПАТ "Укрсоцбанк" майна останній задовольняє свої вимоги, в тому числі за додатковими угодами до Генерального договору, укладеними між банком та боржником, та не матиме будь-яких претензій до позичальника та іпотекодавця, суд констатує, що майновим поручителем ПАТ ПБФ "Херсонбуд" за рахунок переданого банку майна було виконано зобов'язання позичальника ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" у повному обсязі.

За наведених обставин вимоги в частині основної заборгованості в сумі 4448127,84 грн. є обґрунтованими та визнаються судом.

У відзиві на заяву кредитора боржник зауважив, що не був повідомленим про заміну кредитора за Генеральним договором про здійснення кредитування та додатковими угодами до нього, а тому кредитор, в силу ст.516 ЦК України, несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У зв'язку з чим суд зауважує, що право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який зазнав змін в результаті виконання ним обов'язку за боржника, закріплено безпосередньо законом (ст.556 ЦК України). Підтвердженням цього є також норма ч. 1 ст. 512 ЦК, якою встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем. Оскільки перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

Крім цього, як слідує з матеріалів справи, 27.06.2014р. ПАТ ПБФ "Херсонбуд" направило боржнику повідомлення №04/13 про заміну кредитора у зобов'язанні, в якому повідомило про виконання обов'язку майнового поручителя та просило у семиденний термін з дати отримання погасити заборгованість в сумі 4448157,84 грн. Вимога отримана уповноваженим на підстав довіреності від 01.11.2013р. представником боржника 27.06.2014р. (т.6 а.с.8-9).

Разом з тим, заборгованість боржником не сплачена, у зв'язку з чим кредитор також просить визнати його вимоги в сумі 316611,34 грн. 3% річних та 2917991,54 грн. інфляційних збитків, що нараховані останнім за період з липня 2014 року по листопад 2016 року.

Господарським судом з урахуванням дати отримання боржником вимоги про сплату заборгованості та дати порушення справи про банкрутство здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних збитків.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 05.07.2014 - 15.11.2016 4448157.84 1.755 3356702.08 7804859.92Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 4448157.84 05.07.2014 - 15.11.2016 865 3 % 315926.09

За розрахунком суду збитки від інфляції складають 3356702,08 грн. Однак, враховуючи, що господарський суд не може виходити за межі заявлених кредитором вимог, суд визнає вимоги в частині збитків від інфляції в заявленій сумі 2917991,54 грн.

Вимоги з 3% річних визнаються судом частково в сумі 315926,09 грн., вимоги в сумі 685,25 грн. судом відхиляються за необґрунтованістю.

Також кредитор просить визнати його вимоги в сумі 667810,00 грн., що обґрунтовані наступним.

Так 26.06.2014р. кредитором (Новий кредитор) було укладено з ОСОБА_30 (Первісний кредитор) договір про відступлення права вимоги (т.1 а.с.193-194), за умовами якого новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із п. 3.3 Договору №02/42 від 26.05.2008р. про бронювання квартири для передачі у власність (т.4 а.с.72-73), в житловому будинку в АДРЕСА_1, укладеного між первісним кредитором та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Боржник).

За цим договором новий кредитор одержує замість первісного кредитора вимагати від боржника передачу у власність означеної квартири.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене в сумі 667810,00 грн. та підтверджується п.1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №890/8-Б-26/7-Т від 26.05.2008р. (т.4 а.с.3-5).

Відповідно до умов п.3.2 договору сторони визначили, що з моменту набрання чинності цим договором незалежно від виконання боржником його обов'язків перед новим кредитором, у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо погашення заборгованості по кредиту і відсоткам перед ПАТ "Укрсоцбанк" згідно кредитного договору №Ф080740О від 30.05.2008р., а новий кредитор зобов'язаний виконати необхідні дії для погашення заборгованості на користь первісного кредитора протягом 30 календарних днів із дня набрання чинності цим договором.

Як слідує з письмових пояснень кредитора від 31.01.2017р. (т.4 а.с.71), доказом погашення заборгованості ПАТ ПБФ "Херсонбуд" за договором про відступлення права вимоги від 26.06.2014р. перед ОСОБА_30 є Договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 26.06.2014р. (т.1 а.с.199-202), адже передавши іпоткодержателю нерухоме майно, ПАТ ПБФ "Херсонбуд", у тому числі, погасив кредитну заборгованість ОСОБА_30 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором від 30.05.2008р.

Кредитор зазначає, що з огляду на приписи статей 512, 514 Цивільного кодексу України до ПАТ ПБФ "Херсонбуд", як до нового кредитора, перейшли всі права первісного кредитора за вищезазначеним зобов'язанням в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Однак боржник свої зобов'язання в частині передачі житлової квартири, право на отримання якої перейшло до кредитора, не виконав, у зв'язку з чим кредитор має майнові вимоги до останнього, що мають грошове вираження та підтверджуються змістом вищевказаних договорів.

Аналізуючи умови укладеного між ОСОБА_30 та боржником договору бронювання квартири для передачі у власність, суд зазначає наступне.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення фізичною особою договору купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єкту нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи (довідкою ТОВ "Укрсоц-Капітал" від 30.01.2017р. - т.5 а.с.96) підтверджується, що ОСОБА_30 було перераховано грошові кошти в сумі 682825,00 грн. за придбані цінні папери, після погашення яких боржником він мав набути право власності на квартиру, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкту нерухомості у власність останньому, так само як і повернення грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

За змістом статей 512-515 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю. Згідно з п.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи факт укладення між ОСОБА_30 та ПАТ ПБФ "Херсонбуд" 26.06.2014р. договору про відступлення права вимоги за договором про бронювання квартири для передачі у власність, до останнього перейшло право вимоги до боржника в частині передачі об'єкту нерухомості, отже і право на повернення сплачених за вказаний об'єкт грошових коштів.

Отже, вимоги ПАТ ПБФ "Херсонбуд" в частині визнання грошових вимог в сумі 667810,00 грн. за укладеним з ОСОБА_30 договором про відступлення права вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, 27.10.2017р. боржником подано заяву про застосування строку позовної давності (т.10 а.с.197), відповідно до якої ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" просить застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ ПБФ "Херсонбуд", які виникли на підставі укладеного з ОСОБА_30 договору, та відмовити у їх визнанні.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так за умовами укладеного між ОСОБА_30 та боржником договору про бронювання квартири для передачі у власність, право власності на квартиру передається шляхом погашення облігацій.

Згідно розділу 1 договору купівлі-продажу цінних паперів початок погашення цінних паперів - 01.07.2009р., отже право вимоги виконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна або повернення грошових коштів виникло у кредитора з 01.07.2009р.

Встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення коштів у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань сплив 01.07.2012р.

Із заявою про визнання конкурсних грошових вимог кредитор звернувся 19.12.2016р.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, враховуючи, що грошові вимоги, які заявляються до боржника, мають бути дійсними, тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку, суд задовольняє заяву ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та застосовує до вимог ПАТ ПБФ "Херсонбуд", які заявлені після сплину строку позовної давності, положення ч.4 ст.267 ЦК України та відхиляє вимоги кредитора в сумі 667810,00 грн. за укладеним з ОСОБА_30 договором у зв'язку із сплином строку позовної давності.

03.02.2017р. кредитором ПАТ ПБФ "Херсонбуд" подано до матеріалів справи додаткове обґрунтування заявлених грошових вимог (т.4 а.с.245), відповідно до якого останній "з метою посилення правової позиції щодо грошового характеру заявлених вимог" зазначає, що має право на заявлення конкурсних грошових вимог до боржника також як такий, що в якості майнового поручителя виконав зобов'язання ОСОБА_30 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором та набув право у повному обсязі вимагати виконання зобов'язань від боржника - як поручителя фізичної особи за тим же кредитним договором.

Однак, дані обґрунтування судом до уваги не приймаються, оскільки конкурсні грошові вимоги заявлені кредитором з інших підстав.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так кредитор в прохальній частині заяви просить визнати його вимоги в загальній сумі 15962320,00 грн. Відповідно до заяви вимоги кредитора складаються з вимог, що виникли після виконання обов'язку поручителя перед ВАТ "Морський транспортний банк" в сумі 7611449,40 грн.; вимог, що виникли після виконання обов'язку майнового поручителя перед ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 7682760,73 грн. та вимог за договором про відступлення права вимоги в сумі 667810,00 грн.

За розрахунком суду загальна сума вимог кредитора становить 15962020 грн. 12 коп. (7611449,40 + 7682760,72 + 667810,00).

Отже при визначенні загальної суми заборгованості боржника кредитором ПАТ ПБФ "Херсонбуд" було допущено арифметичну помилку, у зв'язку з чим вимоги в сумі 299,88 грн. (15962320,00 - 15962020,12) судом відхиляються за необґрунтованістю як такі, що є арифметичною помилкою.

Таким чином, суд визнає вимоги Публічного акціонерного товариства ПБФ "Херсонбуд" в сумі 2756,00 грн. судового збору із віднесенням до першої черги, 7682075,47 грн. із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Вимоги в сумі 8280244 грн. 53 коп. судом відхиляються.

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд", м.Херсон звернулося до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 3177000,00 грн.

Вимоги кредитора обґрунтовано наступним.

Так 15.04.2014р. кредитором було укладено з фізичними особами ряд договорів, а саме:

- між ОСОБА_32 (Первісний кредитор) та ТОВ "Фірма "Академбуд" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (т.2 а.с.7-8), за умовами якого новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із п. 3.3 Договору №02-49 від 08.07.2008р. про бронювання квартири для передачі у власність (т.4 а.с.126-127), в житловому будинку в АДРЕСА_2, укладеного між первісним кредитором та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Боржник).

За цим договором новий кредитор одержує замість первісного кредитора вимагати від боржника передачу у власність означеної квартири.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене в сумі 606125,00 грн. та підтверджується п.1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №227/8-Б-26/15-Т від 10.07.2008р. (т.3 а.с.232-233).

- між ОСОБА_33 (Первісний кредитор) та ТОВ "Фірма "Академбуд" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (т.2 а.с.9-10), за умовами якого новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із п. 3.3 Договору №02-48 від 07.07.2008р. про бронювання квартири для передачі у власність (т.4 а.с.132-133), в житловому будинку в АДРЕСА_3, укладеного між первісним кредитором та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Боржник).

За цим договором новий кредитор одержує замість первісного кредитора вимагати від боржника передачу у власність означеної квартири.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене в сумі 682825,00 грн. та підтверджується п.1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №204/8/Б-26/14-Т від 07.07.2008р. (т.3 а.с.237-238).

- між ОСОБА_34 (Первісний кредитор) та ТОВ "Фірма "Академбуд" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (т.3 а.с.217-218), за умовами якого новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із п. 3.3 Договору №02-43 від 03.06.2008р. про бронювання квартири для передачі у власність (т.4 а.с.130-131), в житловому будинку в АДРЕСА_4, укладеного між первісним кредитором та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Боржник).

За цим договором новий кредитор одержує замість первісного кредитора вимагати від боржника передачу у власність означеної квартири.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене в сумі 635050,00 грн. та підтверджується п.1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №983/8-Б-26/8-Т від 03.06.2008р. (т.3 а.с.234-235).

- між ОСОБА_35 (Первісний кредитор) та ТОВ "Фірма "Академбуд" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (т.3 а.с.219-220), за умовами якого новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із п. 3.3 Договору №02-40 від 18.04.2008р. про бронювання квартири для передачі у власність (т.4 а.с.128-129), в житловому будинку в АДРЕСА_5, укладеного між первісним кредитором та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Боржник).

За цим договором новий кредитор одержує замість первісного кредитора вимагати від боржника передачу у власність означеної квартири.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене в сумі 630300,00 грн. та підтверджується п.1.2 договору купівлі-продажу цінних паперів №594/8-Б-26/5-Т від 18.04.2008р. (т.3 а.с.240-241).

- між ОСОБА_36 (Первісний кредитор) та ТОВ "Фірма "Академбуд" (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (т.2 а.с.13), за умовами якого новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із п. 2.1.2 Договору про інвестування в будівництві житлового будинку в м.Херсоні по вул. Українській, буд.2, нежилого приміщення невиробничого призначення під офіс на першому і в цокольному поверсі, під номером 1, інвестиційний договір №04/07 від 03.08.2007р. ( т.3 а.с.229-231), укладений між первісним кредитором та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Боржник).

За цим договором новий кредитор одержує замість первісного кредитора право вимагати від боржника майнові права на означене нежитлове приміщення.

В п.2.1 договору сторони узгодили, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінене в сумі 622700,00 грн.

У своїй заяві про визнання грошових вимог до боржника, яка надійшла до суду 19.12.2016р., кредитор зазначив, що з огляду на приписи статей 512, 514 Цивільного кодексу України до ТОВ "Фірма "Академбуд", як до нового кредитора, перейшли всі права первісних кредиторів у вищеописаних зобов'язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Однак боржник свої зобов'язання в частині передачі житлових квартир та нежитлових приміщень, право на отримання яких перейшло до кредитора, не виконав, у зв'язку з чим кредитор має майнові вимоги до останнього, що мають грошове вираження та підтверджуються змістом вищевказаних договорів.

Аналізуючи умови укладених між фізичними особами ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 договорів бронювання квартир суд зазначає наступне.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення фізичними особами договорів купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єктів нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи (довідками ТОВ "Укрсоц-Капітал" від 30.01.2017р. - т.5 а.с.70-73) підтверджується, що фізичними особами ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 були перераховані грошові кошти в загальній сумі 2554300,00 грн. за придбані цінні папери, після погашення яких боржником вони мали набути право власності на квартири, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єктів нерухомості у власність означеним фізичним особам, так само як і повернення останнім грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

За змістом статей 512-515 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема, у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю. Згідно з п.1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи факт укладення між фізичними особами ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 та ТОВ "Фірма "Академбуд" 15.04.2014р. договорів про відступлення права вимоги за договорами про бронювання квартири для передачі у власність, до останнього перейшло право вимоги до боржника в частині передачі об'єктів нерухомості, отже і право на повернення сплачених за вказані об'єкти грошових коштів.

Отже, вимоги ТОВ "Фірма "Академбуд" в частині визнання грошових вимог в сумі 2554300,00 грн., за укладеними з фізичними особами ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 договорами про відступлення права вимоги є обґрунтованими.

Разом з тим, 27.10.2017р. боржником подано заяву про застосування строку позовної давності (т.10 а.с.188), відповідно до якої ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ "Фірма "Академбуд", які виникли на підставі укладених з фізичними особами ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 договорів та відмовити у їх визнанні.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так за умовами укладених між фізичними особами та боржником договорів про бронювання квартири для передачі у власність право власності на квартиру передається шляхом погашення облігацій.

Згідно розділу 1 договорів купівлі-продажу цінних паперів початок погашення цінних паперів - 01.07.2009р., отже право вимоги виконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна або повернення грошових коштів виникло у кредитора з 01.07.2009р.

Встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення коштів у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань сплив 01.07.2012р.

Із заявою про визнання конкурсних грошових вимог кредитор звернувся 19.12.2016р.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, враховуючи, що грошові вимоги, які заявляються до боржника, мають бути дійсними, тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку, суд задовольняє заяву ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та застосовує до вимог ТОВ "Фірма "Академбуд", які заявлені після сплину строку позовної давності, положення ч.4 ст.267 ЦК України та відхиляє вимоги кредитора в сумі 2554300,00 грн. за укладеними з фізичними особами ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 договорами у зв'язку із сплином строку позовної давності.

Що стосується вимог кредитора в сумі 622700,00 грн. за укладеним з ОСОБА_36 договором про відступлення права вимоги, то суд зазначає наступне.

Так до заяви про визнання грошових вимог кредитором було надано лише перший та другий аркуші вищезазначеного договору (т.2 а.с.13), які не містять реквізитів та підписів сторін.

Ухвалами про відкладення розгляду справи у попередньому засіданні господарський суд неодноразово зобов'язував кредитора надати до матеріалів справи повний текст договору про відступлення права вимоги, укладеного з ОСОБА_36

Вимоги суду не виконано, примірник договору, який би містив повний текст а також реквізити і підписи сторін, до матеріалів справи не подано.

Крім цього, у відзиві на заяву ТОВ "Фірма "Академбуд" (т.5 а.с.168) боржник зазначив про неможливість існування договору про відступлення права вимоги, укладеного 15.04.2014р. з ОСОБА_36 та кредитором, оскільки ОСОБА_36 з вересня 2007 року не проживає на території України, а 09.08.2007р. видав нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_37 строком дії на п'ятнадцять років з правом розпорядження належного йому майна за інвестиційним договором №04/07 від 03.08.2007р. (т.5 а.с.168-170).

За наведених обставин, враховуючи, що кредитором не подано доказів укладення з ОСОБА_36 договору про відступлення права вимоги до боржника за інвестиційним договором №04/07 від 03.08.2007р., вимоги в сумі 622700,00 грн. підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

03.02.2017р. кредитором ТОВ "Фірма "Академбуд" подано до матеріалів справи додаткове обґрунтування заявлених грошових вимог (т.4 а.с.212-213), відповідно до якого останній "з метою посилення правової позиції щодо грошового характеру заявлених вимог" зазначає, що має право на заявлення конкурсних грошових вимог до боржника також як такий, що в якості майнового поручителя виконав зобов'язання фізичних осіб перед ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитними договорами та набув право у повному обсязі вимагати виконання зобов'язань від боржника - як поручителя фізичних осіб за тими ж кредитними договорами.

Однак, дані обґрунтування судом до уваги не приймаються, оскільки конкурсні грошові вимоги заявлені кредитором з інших підстав.

Також 19.04.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд" звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 5361711,47 грн. (т.6 а.с.165-173), яка обґрунтована наступним.

Як зазначає кредитор, у 2007-2008 роках фізичні особи ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 та ОСОБА_36 (Позичальники) за відповідними договорами кредиту отримали в АКБ "Укрсоцбанк" (т.5 а.с.229-242) цільові грошові кошти на інвестування у будівництво, що здійснює боржник - ТОВ КНВП "Академія Європейсього бізнесу".

У якості забезпечення зобов'язань за кожним із згаданих договорів кредиту між АКБ "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Поручитель) було укладено договори поруки (т.5 а.с.219-228), за умовами яких поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальниками зобов'язань за кредитними договорами.

04.03.2014р. ТОВ "Фірма "Академбуд" уклало з ПАТ "Укрсоцбанк" Іпотечний договір (т.5 а.с.214-218), за умовами якого передало в іпотеку банку власне нерухоме майно у якості забезпечення низки кредитних зобов'язань, в тому числі фізичних осіб ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 та ОСОБА_36

15.04.2014р. між ТОВ "Фірма "Академбуд" та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено нотаріально посвідчений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (т.3 а.с.243-245), за яким товариство передало у власність банку визначену в Договорі іпотеки іпотечну нерухомість.

Пунктом 1.7 договору про задоволення вимог іпотекодержателя визначено, що за рахунок предмета іпотеки ПАТ "Укрсоцбанк" задовольняє всі свої вимоги у повному обсязі та не матиме будь-яких претензій матеріального, майнового, фінансового та іншого характеру до Іпотекодавця та Позичальника за договором кредиту.

Таким чином, як зазначає кредитор, товариство, виконавши свій обов'язок майнового поручителя, повністю погасило заборгованість вищевказаних фізичних осіб, загальний розмір якої станом на 14.04.2014р. склав 4792529,24 грн., а тому, з посиланням на приписи ст.556 ЦК України, вважає, що ТОВ "Фірма "Академбуд" набуло право у повному обсязі вимагати від ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", як фінансового поручителя вищезазначених фізичних осіб, виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Кредитор зазначає, що у якості конкурсних вимог ТОВ "Фірма "Академбуд" заявило до боржника грошові вимоги в сумі 3177000,00 грн., а тому заявляє додаткові грошові вимоги до боржника, які складаються з 1615529,24 грн. основного боргу (4792529,24 - 3177000,00), 3373940,58 грн. збитків від інфляції, 372241,65 грн. 3% річних за період з 16.04.2014р. по 15.11.2016р.

Дослідивши заяву кредитора, матеріали справи, суд зазначає, що додатково заявлені вимоги ТОВ "Фірма "Академбуд" підлягають частковому визнанню, виходячи з наступного.

Так за положеннями частини першої статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Враховуючи, що положеннями договору про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено, що за рахунок переданого ПАТ "Укрсоцбанк" майна останній задовольняє свої вимоги за кредитними договорами та не матиме будь-яких претензій до позичальників та іпотекодавця, суд констатує, що майновим поручителем ТОВ "Фірма "Академбуд" за рахунок переданого банку майна було виконано зобов'язання позичальників ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 та ОСОБА_36 у повному обсязі.

За наведених обставин вимоги в частині основної заборгованості в сумі 1615529,24 грн. є обґрунтованими та визнаються судом.

Що стосується 3373940,58 грн. збитків від інфляції, 372241,65 грн. 3% річних за період з 16.04.2014р. по 15.11.2016р, суд звертає увагу на наступне.

Як вже зазначалось, 04.03.2014р. ТОВ "Фірма "Академбуд" уклало з ПАТ "Укрсоцбанк" Іпотечний договір (т.5 а.с.214-218), за умовами якого передало в іпотеку банку власне нерухоме майно у якості забезпечення низки кредитних зобов'язань, в тому числі фізичних осіб ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33 та ОСОБА_36

15.04.2014р. між ТОВ "Фірма "Академбуд" та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено нотаріально посвідчений Договір про задоволення вимог іпотекодержателя (т.3 а.с.243-245), за яким товариство передало у власність банку визначену в Договорі іпотеки іпотечну нерухомість в рахунок погашення кредитної заборгованості, в тому числі, вище зазначених фізичних осіб.

Разом з тим, як слідує з заяви про визнання конкурсних грошових вимог, яка надійшла до суду 19.12.2016р., 15.04.2014р. між ТОВ "Фірма "Академбуд" та фізичними особами було укладено договори про відступлення права вимоги.

У п.3.2 означених договорів сторони дійшли згоди про те, що з моменту набрання чинності договорами незалежно від виконання боржником (ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу") його обов'язків перед новим кредитором (ТОВ "Фірма "Академбуд") у первісного кредитора (фізичні особи) виникає право вимоги до нового кредитора щодо погашення заборгованості по кредиту і процентам перед ПАТ "Укрсоцбанк" згідно кредитних договорів, а новий кредитор зобов'язаний виконати необхідні дії для погашення заборгованості на користь первісного кредитора протягом 30 календарних днів із дня набрання чинності цим договором.

Ухвалою господарського суду від 20.12.2016р. (т.2 а.с.65-66) було зобов'язано кредитора надати докази погашення заборгованості нового кредитора за договорами про відступлення права вимоги перед первісними кредиторами.

На виконання вимог суду 17.01.2017р. із супровідним листом (т.3 а.с.210) на підтвердження погашення заборгованості ТОВ "Фірма "Академбуд" за договорами про відступлення права вимоги перед Первісними кредиторами (фізичними особами) надано копію договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.04.2014р., укладеного між ТОВ "Фірма "Академбуд" та ПАТ "Укрсоцбанк" (т.3 243-245).

Як зазначив представник кредитора в судових засіданнях, визначена в п. 2.1 договорів про відступлення права вимоги від 15.04.2014р. вартість права вимоги в загальній сумі 3177000,00 грн. була сплачена товариством на користь ПАТ "Укрсоцбанк" шляхом передання у власність банку нерухомого майна за договором про задоволення вимог іпотекодержателя в якості погашення заборгованості фізичних осіб за кредитними договорами, відповідно до умов п. 3.2 договорів про відступлення права вимоги.

Отже, самим кредитором ТОВ "Фірма "Академбуд" відповідно до поданих ним заяв і доказів визначено, що за рахунок переданого у власність банку за договором про відступлення права вимоги від 15.04.2014р. майна заборгованість фізичних осіб ОСОБА_32, ОСОБА_35, ОСОБА_34, ОСОБА_33, ОСОБА_36 за кредитними договорами, укладеними з ПАТ "Укрсоцбанк", в сумі 3177000,00 грн. була погашена ТОВ "Фірма "Академбуд" як оплата перед фізичними особами за отримані від них права вимоги до боржника ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" за договорами про відступлення права вимоги від 15.04.2014р.

Таким чином, як майновим поручителем ТОВ "Фірма "Академбуд" була погашена лише частина кредитної заборгованості фізичних осіб в сумі 1615529,24 грн. (4792529,24 - 3177000,00).

Проте, нарахування заявлених до боржника 3% річних та збитків від інфляції було здійснено останнім виходячи з загальної суми боргу фізичних осіб 4792529,24 грн.

Суд не погоджується з такою позицією кредитора та зазначає, що оскільки самим кредитором було визначено у заяві про визнання конкурсних грошових вимог до боржника що 3177000,00 грн. було погашено ним в якості оплати за отримані від фізичних осіб права вимоги за договорами про відступлення прав вимоги до боржника, то нарахування річних та інфляційних збитків слід здійснювати виходячи з суми зобов'язання, яке було виконано кредитором саме як майновим поручителем - 1615529,24 грн.

Судом самостійно здійснено розрахунок суми 3% річних та збитків від інфляції за період з 16.04.2014р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 16.04.2014 - 15.11.2016 1615529.24 1.840 1356263.20 2971792.44Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 1615529.24 16.04.2014 - 15.11.2016 945 3 % 125364.05

Отже суд визнає вимоги ТОВ "Фірма "Академбуд" в сумі 125364,05 грн. 3% річних та 1356263,20 грн. інфляційних збитків.

Вимоги в сумі 2017677,38 грн. збитків від інфляції та 246877,60 грн. 3% річних підлягають відхиленню.

Щодо черговості задоволення вимог кредитора ТОВ "Фірма "Академбуд" суд зазначає наступне.

За приписами п.1 ст.22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу", м.Херсон оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 17.11.2016р., тому останнім днем заявлення грошових вимог до боржника було 17.12.2016р. Разом з тим, оскільки 17.12.2016р. припадає на суботу, з урахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України, останнім днем заявлення грошових вимог слід вважати перший за днем закінчення строку робочий день - 19.12.2017р.

В той же час, ТОВ "Фірма "Академбуд" звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника 19.04.2017р., тобто з порушенням строку для її подання.

Відповідно до п.4 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Таким чином, приймаючи до уваги пропуск кредитором строку для подання до суду заяви з грошовими вимогами до боржника, суд констатує, що вказаний кредитор не є конкурсним кредиторами, а його вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Отже, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд" визнаються судом частково в сумі 3097156,49 грн. як такі, що не є конкурсними та підлягають погашенню в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Вимоги в сумі 2554300,00 грн. відхиляються судом у зв'язку із сплином строку позовної давності, вимоги в сумі 2887254,98 грн. - за необґрунтованістю.

Судовий збір в сумі 2756,00 грн., сплачений за подання заяви з конкурсними грошовими вимогами до боржника, у зв'язку із відхиленням грошових вимог у повному обсязі, покладається на кредитора.

Судовий збір в сумі 3200,00 грн., сплачений за додатково заявлені вимоги, підлягає включенню в реєстр вимог кредиторів в першу чергу.

6. ОСОБА_9, м.Нова Каховка Херсонської області звернувся до господарського суду із заявою, в якій просить визнати його вимоги в сумі 630026,96 грн., з яких 473750,00 грн. основного боргу, 47375,00 грн. штрафних санкцій, 106145,96 грн. 3% річних та 2756,00 грн. судових витрат.

При цьому суд звертає увагу, що, фактично, грошові вимоги кредитора складають 627270,96 грн., оскільки останнім було помилково включено до загальної суми заборгованості 2756,00 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання конкурсним кредитором, які не є грошовими вимогами у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таким чином, суд розглядає грошові вимоги кредитора виходячи з суми боргу 627270,96 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги кредитор зазначив про наступне.

Так 03.11.2005р. між Відкритим акціонерним товариством Проектно-будівельна фірма "Херсонбуд" (Інвестор) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Забудовник) було укладено договір №07-110 на інвестування у будівництво (т.2 а.с.25), предметом якого є інвестування грошових коштів інвестором забудовнику в будівництво 72-х квартирного будинку загальною площею 6500 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_13 (надалі- будинок).

За умовами п.п.1.2, 1.3 договору початок будівництва - у строк до 01.09.2006р., строк закінчення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію - 2008 рік. Протягом тридцяти днів після закінчення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію забудовник зобов'язується передати інвестору, або особам, які будуть вказані інвестором, у власність квартири у будинку.

В розділі 2 договору сторони дійшли згоди про те, що інвестування будівництва інвестором здійснюється шляхом перерахування частини суми інвестицій у розмірі 700000,00 грн. на розрахунковий рахунок забудовника в термін до 01.12.2005р. Решта суми у розмірі 6800000,00 грн. сплачується на поточний рахунок забудовника згідно погодженого графіка.

19.06.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору на інвестування в будівництво (т.2 а.с.27-28).

Даною додатковою угодою було внесено зміни та доповнення в основний договір, та, зокрема, визначено наступне.

За інвестиційним договором інвестор доручає забудовнику здійснити від його імені та за рахунок і в інтересах інвестора інвестування в будівництво жилого будинку, розташованого в м.Херсоні по вул.Українська, а забудовник зобов'язується забезпечити набуття інвестором права власності на забудоване нежиле приміщення в об'єкті будівництва за умови виконання інвестором інвестиційного договору.

Запланована дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію перший квартал 2009р., яка може варіювати +/- 3 місяці і це не буде вважатися порушенням зобов'язань з боку забудовника. Забудовник залишає за собою право змінювати дату введення об'єкту будівництва в односторонньому порядку.

Протягом тридцяти днів після закінчення будівництва об'єкту будівництва і здачі його в експлуатацію забудовник зобов'язується передати інвестору, або особам, які будуть вказані інвестором, нежиле приміщення невиробничого призначення під офіс, розміщене в цокольному та першому поверсі будинку.

Інвестування об'єкту інвестування інвестором здійснюється шляхом перерахування суми інвестицій у розмірі 470530,00 грн. на розрахунковий рахунок забудовника в термін до 01.01.2006р.

Інвестор має право переуступити право вимоги своєї частки за цим інвестиційним договором на користь іншої фізичної або юридичної особи, тільки до запланованої дати введення об'єкту будівництва в експлуатацію, і тільки за згодою забудовника.

Перерахування інвестором ПАТ ПБФ "Херсонбуд" грошових коштів на розрахунковий рахунок боржника за означеним договором підтверджено відповідними платіжними дорученнями №322 від 16.11.2005р., №294 від 10.11.2005р., №545 від 23.12.2005р., №273 від 04.11.2005р., №473 від 14.12.2005р. (т.10 а.с.229-233).

25.06.2007р. між боржником ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", ВАТ ПБФ "Херсонбуд" (Перший учасник) та кредитором ОСОБА_9 (Новий учасник) було укладено угоду про відступлення прав №07-219 (т.2 а.с.29-30), за умовами якої перший учасник відступає на користь нового учасника всі права, підставою виникнення яких є договір на інвестування в будівництво №07-110, що був укладений між ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та першим учасником 03.11.2005р.

Здійснення першим учасником відступлення на користь нового учасника прав за основним договором передбачає собою також відступлення першим учасником на користь нового учасника права на отримання у власність 260,1 кв.м. площі об'єкта інвестування, а саме вбудованого нежитлового приміщення невиробничого призначення під офіс, що розміщене на цокольному та першому поверсі будинку.

Сторони домовились, що ціна основного договору складає 473753,00 грн.

24.10.2007р. кредитором було перераховано ПАТ ПБФ "Херсонбуд" 473753,00 грн., що підтверджено копією квитанції №110 (т.2 а.с.31).

Враховуючи, що станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство боржником зобов'язання за договором не виконано, кредитор просить визнати його вимоги в сумі 473750,00 грн.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідно до угоди про відступлення права вимоги №07-219 від 26.06.2007р. ПАТ ПБФ "Херсонбуд" відступив права сторони -кредитора за основним договором, а новий кредитор ОСОБА_9 прийняв всі права первісного кредитора і ставав стороною - кредитором за основним договором; новий кредитор набув прав вимоги за основним договором з моменту підписання цього договору; до нового кредитора перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до умов п.3.3 договору №07-110 на інвестування у будівництві від 03.11.2005р. забудовник зобов'язаний у разі прострочення термінів початку будівництва згідно п.1.2 договору повернути інвестору всі кошти, які були перераховані за даним договором.

Враховуючи, що станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство боржником порушено умови договору щодо будівництва та введення в експлуатацію об'єкта будівництва, суд вважає вимоги ОСОБА_9 в частині повернення грошових коштів, інвестованих в будівництво, обґрунтованими, а тому визнає їх у повному обсязі в сумі 473750,00 грн.

Також кредитором заявлено вимоги в сумі 47375,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п.4.2 договору інвестування.

Так відповідно до додаткової угоди №1 від 19.06.2007р. було внесено зміни в п.4.2 договору та визначено, що забудовник за прострочення передання об'єкту інвестування у власність інвестору сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від суми договору.

Враховуючи, що станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство боржник не виконав свої зобов'язання в частині передачі кредитору у власність об'єкту інвестування, вимоги в частині 47375,00 грн. штрафу є обґрунтованими та визнаються судом.

Крім цього, кредитор просить визнати вимоги в сумі 106145,96 грн. 3% річних, нарахованих з 01.07.2009р. по 16.12.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахування вказаної суми та зазначає наступне.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних за період з 01.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 473750.00 01.07.2009 - 15.11.2016 2695 3 % 104865.89

Отже вимоги ОСОБА_9 в частині 3% річних визнаються судом частково в сумі 104865, 89 грн., вимоги в сумі 1280,07 грн. підлягають відхиленню.

Таким чином, вимоги кредитора ОСОБА_9 визнаються судом частково в сумі 2756,00 грн. судового збору із віднесенням їх до першої черги, 578615,89 грн. із віднесенням до четвертої черги, 47375,00 грн. із віднесенням до шостої черги задоволення вимог кредиторів.

Вимоги в сумі 1280,07 грн. судом відхиляються.

7. Приватне підприємство "Система координації власності", м.Херсон звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 601383,93 грн.

Вимоги кредитора обґрунтовані тим, що 04.02.2015р. між Приватним підприємством "Система координації власності" (Продавець) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна (т.2 а.с.48-49), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю нерухоме майно, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою Херсонська область, м.Нова Каховка, пр.Дніпровський, буд.1-ц), сплатити ціну відповідно до умов договору та зареєструвати право власності на нерухоме майно в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до п.1.4 договору нерухоме майно продано за 533536,80 грн.

Згідно п.2.1 договору покупець сплатить продавцю грошові кошти за продане нерухоме майно на протязі одного року з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

В п.3.1 договору сторони дійшли згоди про те, що передача нерухомого майна здійснюється продавцем покупцю після нотаріального посвідчення цього договору.

Як зазначає кредитор, ним виконано умови договору в частині передачі боржнику об'єкту нерухомості, однак боржник свої зобов'язання в частині оплати нерухомого майна не виконав, що не заперечується останнім.

Ухвалою від 07.02.2017р. господарський суд зобов'язав кредитора надати докази передачі боржникові нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 04.02.2015р.

Кредитором не надано доказів передачі майна, разом з тим 21.02.2017р. кредитором подано до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер витягу 33169288 від 04.02.2015р. (т.5 а.с.76-77), відповідно до якого в державному реєстрі за боржником ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна комплекс нежитлових будівель та споруд, розташований за адресою Херсонська область, м.Нова Каховка, пр.Дніпровський, буд.1-ц. Зазначеним підтверджується факт передачі кредитором боржнику нерухомого майна, відчуженого за означеним вище договором купівлі-продажу.

Отже вимоги кредитора в сумі 533536,80 грн. є обґрунтованими, а тому визнаються господарським судом у повному обсязі.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги з 12452,00 грн. 3% річних, інфляційні збитки в сумі 55305,93 грн., які нараховано за період з 04.02.2016р. по 16.11.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахування вказаних сум та зазначає наступне.

Як вже зазначалось, за умовами п.2.1 договору покупець зобов'язався сплатити продавцю грошові кошти за продане нерухоме майно на протязі одного року з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Укладений між сторонами договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено 04.02.2015р., отже останнім днем виконання зобов'язань боржника перед кредитором є 04.02.2016р. Таким чином, початком прострочення виконання зобов'язань є 05.02.2016р., а тому саме з цієї дати має бути нараховано інфляційні та річні.

Також, з огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків за період з 05.02.2016р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції з періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 05.02.2016 - 15.11.2016 533536.80 1.084 44894.25 578431.05Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 533536.80 05.02.2016 - 15.11.2016 285 3 % 12463.77

За наведеного вимоги Приватного підприємства "Система координації власності" в частині 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом частково в сумі 44894,25 грн. збитків від інфляції та 12463,77 грн. 3% річних.

Таким чином вимоги кредитора Приватного підприємства "Система координації власності" визнаються судом частково в сумі 2756,00 грн. судового збору із віднесенням їх до першої черги, 590894,82 грн. із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Вимоги в сумі 10489,11 грн. судом відхиляються.

8. ОСОБА_5, м.Херсон звернулась до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог в сумі 1201295,14 грн., з яких 465650,00 грн. основного боргу, 103145,00 грн. 3% річних та 632500,14 грн. інфляційних збитків.

Вимоги кредитора обґрунтовані тим, що 20.07.2007р. між ОСОБА_5 (Інвестор-5) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Замовник) було укладено інвестиційний договір №03/07 про інвестування в будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_14 на суму 465650,00 грн. (т.2 а.с.58-60).

За умовами п.1.1 договору за інвестиційним договором інвестор доручає замовнику здійснити від його імені та за рахунок і в інтересах інвестора інвестування в будівництво жилого будинку, розташованого в м.Херсоні по вул.Українська, а замовник зобов'язується забезпечити набуття інвестором права власності на забудоване нежиле приміщення в об'єкті будівництва за умови виконання інвестором інвестиційного договору.

Інвестор здійснює інвестування за рахунок власних та (або) позичених грошових коштів.

Відповідно до п.1.4 договору запланована (орієнтована) дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2008 року, яка може варіювати +/- 6 місяців.

Замовник залишає за собою право змінювати дату введення об'єкту будівництва в експлуатацію в односторонньому порядку.

Згідно п.1.8 договору інвестор набуває право власності на об'єкт інвестування з моменту державної реєстрації права власності згідно із чинним законодавством України.

З метою виконання умов договору інвестування кредитором ОСОБА_5 (Позичальник) 27.07.2007р. було укладено договір кредиту №ФО70583К з ВАТ АКБ "Укрсоцбанк" (Кредитор) (т.2 а.с.55-57).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 465650,00 грн. Кредит надається позичальнику на фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до інвестиційного договору №03/07 від 20.07.2007р., що укладений між позичальником та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу".

30.07.2007р. за меморіальним ордером №5-03 (т.5 а.с.79) на рахунок боржника було перераховано 465650,00 грн. Відповідно до означеного меморіального ордеру платником є ОСОБА_5, призначення платежу: оплата за нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_13, буд.2, згідно інвестиційного договору №03/07 від 20.07.2007р., згідно кредитного договору №ФО70583К від 27.07.2007р.

Згідно зі ст.ст. 599,629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови інвестиційного договору не виконано, об'єкт будівництва ОСОБА_5 не передано.

Суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

В даному випадку за укладеним між сторонами інвестиційним договором №03/07 від 20.07.2007р. кредитором-фізичною особою здійснено інвестування в будівництво жилого будинку не через суб'єкти, перелік яких наведений у ч.3 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", що суперечить приписам наведеної норми.

Разом з тим, у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.

Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його неправомірність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи укладений між сторонами інвестиційний договір суд виходить з дійсності правочину.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011р. у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 465650,00 грн., а Замовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта інвестицій кредитору (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

За наведених обставин, основна заборгованість боржника перед кредитором в сумі 465650,00 грн. є обґрунтованою, документально доведеною, а тому визнається судом у повному обсязі.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги з 103145,00 грн. 3% річних та інфляційні збитки в сумі 632500,14 грн., які нараховано за період з 01.07.2009р. по 16.11.2016р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних збитків за період з 01.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.07.2009 - 15.11.2016 465650.00 2.317 613082.95 1078732.95Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 465650.00 01.07.2009 - 15.11.2016 2695 3 % 103072.93

Отже належними вимогами ОСОБА_5 в частині 3% річних та інфляційних збитків є вимоги з 613082,95 грн. збитків від інфляції та 103072,93 грн. 3% річних.

Вимоги з 72,07 грн. 3% річних та 19417,19 грн. збитків від інфляції підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

За наведених обставин, вимоги ОСОБА_5 підлягали визнанню частково в сумі 1181805,88 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, 27.10.2017р. боржником подано заяву про застосування строку позовної давності (т.10 а.с.191), відповідно до якої ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" просить застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_5 та відмовити у їх визнанні.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до п.1.4 інвестиційного договору №03/07 від 20.07.2007р., запланована дата введення об'єкта в експлуатацію четвертий квартал 2008 року.

Отже, право вимоги виконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна або повернення грошових коштів виникло у кредитора з 01.01.2009р.

Встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення коштів у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань сплив 01.01.2012р.

Із заявою про визнання конкурсних грошових вимог кредитор звернулася 19.12.2016р.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, враховуючи, що грошові вимоги, які заявляються до боржника, мають бути дійсними, тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку, суд задовольняє заяву ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та застосовує до вимог ОСОБА_5, що складаються з основної заборгованості та частини вимог з інфляційних збитків і 3% річних, які заявлені після сплину строку позовної давності, положення ч.4 ст.267 ЦК України.

При цьому суд враховує наступне.

За змістом положень ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16.

З урахуванням наведеного господарським судом здійснено розрахунок інфляційних збитків та 3% річних в межах строку позовної давності та з урахуванням дати звернення кредитора із заявою про визнання грошових вимог до боржника і дати порушення провадження у справі про банкрутство, а саме з 19.12.2013р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 19.12.2013 - 15.11.2016 465650.00 1.958 445899.33 911549.33Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 465650.00 19.12.2013 - 15.11.2016 1063 3 % 40650.31

Отже вимоги ОСОБА_5 в сумі 445899,33 грн. збитків від інфляції та 40650,31 грн. 3% річних підлягають визнанню як такі, що заявлені в межах строку позовної давності.

Таким чином, вимоги кредитора ОСОБА_5 визнаються судом частково в сумі 2756,00 грн. судового збору із віднесенням їх до першої черги, 486549,64 грн. із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Вимоги в сумі 695256,24 грн. судом відхиляються у зв'язку із сплином строку позовної давності, 19489,26 грн. - за необґрунтованістю.

9. ОСОБА_19, с.Чайки Києво-Святошинського району просить визнати її вимоги до боржника в сумі 2454160,20 грн., з яких 518650,00 грн. основного боргу, 142465,34 грн. 3% річних, 1107001,52 грн. інфляційного збільшення боргу, 125684,86 грн. збитків та 560358,48 грн. відсотків за користування чужими грошовим коштами.

Обґрунтовуючи вимоги кредитор зазначила, що 24.10.2007р. між кредитором ОСОБА_19 (Замовник) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Виконавець) укладено договір №02/30 про бронювання квартири для передачі у власність (т.2 а.с.78-79).

За умовами п.п.1.1-1.4 договору за замовником бронюються квартири та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартир у власність. Виконавець бронює за замовником квартири для передачі їх у власність замовнику шляхом погашення Облігацій відповідно до умов цього договору та подальшим оформленням права власності на ці квартири. Замовник придбає емітовані виконавцем Облігації з метою отримання у власність двокімнатної квартири по вул.Українська в м.Херсоні. Загальна кількість облігацій для придбання квартири у власність складає 9430 штук.

Згідно п.1.6 договору запланований термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2009 року, який може бути перенесений виконавцем з об'єктивних обставин, про що замовник буде повідомлений письмово, але не більше ніж на два місяці.

24.10.2007р. між кредитором ОСОБА_40 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Продавець), яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Херсонбуд", від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Бастіон" (Повірений продавця), укладено договір №Б-2007/500 купівлі-продажу цінних паперів (т.2 а.с.76-77).

Емітентом цільових облігацій, відповідно до умов договору, є Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу", яке від свого імені випустило (емітувало) облігації та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску; Облігація - безвідсоткова (цільова) облігація Емітента, цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів та надає власнику право на придбання 0,01 кв.м. загальної площі об'єкту інвестування (квартири) в житловому комплексі з офісними приміщеннями в АДРЕСА_15; лот Облігацій - сукупність Облігацій, що є предметом угоди з купівлі-продажу, відповідно до цього договору, та яка надає їх власнику право отримати об'єкт у власність.

За умовами розділу 2 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця лот Облігацій, а покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити лот Облігацій: іменні безпроцентні (цільові) облігації, емітовані ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", номінальною вартістю 38,94 грн., кількістю 9430 штук, дата початку погашення ЦП - 01.07.2009р., дата закінчення погашення ЦП - 28.12.2009р., ціна за одну облігацію 55,00 грн., загальна вартість пакета Облігацій 519650,00 грн.

Погашення облігацій їх власникам проводиться шляхом оформлення права власності на відповідний об'єкт в житловому комплексі.

Крім цього, як зазначає кредитор, 19.11.2007р. між ОСОБА_19 (Позичальник) та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) було укладено договір кредиту №ФО70892О (т.2 а.с.82-84).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 414920,00 грн. Кредит надається позичальнику на інвестування у будівництво шляхом придбання цінних паперів.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до квитанції від 26.10.2007р. та меморіального ордеру №2301 від 19.11.2007р. кредитором за придбані цінні папери перераховано грошові кошти в загальній сумі 518650,00 грн. (т.2 а.с.80-81).

Згідно зі ст.ст. 599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови договору про бронювання квартири не виконано, квартиру ОСОБА_19 не передано, оскільки житловий будинок в експлуатацію не введено, будівництво не здійснювалось.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єкту нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитором були перераховані грошові кошти за придбані цінні папери, після погашення яких боржником він мав набути право власності на квартиру, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта нерухомості у власність кредитору, так само як і повернення останньому грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Дослідивши заяву кредитора та додатково подані докази, суд визнає вимоги з основної заборгованості в сумі 518650,00 грн.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги, які складаються з 142465,34 грн. 3% річних, інфляційні збитки в сумі 1107001,52 грн., що нараховані за період з 24.10.2007р. по 16.12.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахування вказаних сум та зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору про бронювання квартири для передачі у власність від 24.10.2007р., протягом терміну погашення Лоту облігацій, замовник передає до погашення виконавцю Лот облігацій. Погашення облігацій проводиться у відповідності з умовами їх випуску, шляхом передачі замовнику права власності на квартиру.

Відповідно до умов розділу 1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 24.10.2007р. дата початку погашення цінних паперів - 01.07.2009р.

Таким чином прострочення боржника має місце з 02.07.2009р., отже початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних є 02.07.2009р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків за період з 02.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 02.07.2009 - 15.11.2016 518650.00 2.317 682863.68 1201513.68Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 518650.00 02.07.2009 - 15.11.2016 2694 3 % 114762.00

Отже вимоги ОСОБА_19 в частині 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом частково в сумі 682863,68 грн. збитків від інфляції та 114762,00 грн. 3% річних.

Вимоги в сумі 424137,84 грн. збитків від інфляції та 27703,34 грн. 3% річних підлягають відхиленню.

Крім того, кредитором заявлено вимоги в сумі 560358,48 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за період з 24.10.2007р. по 16.12.2016р., на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 4.1., 6.1. - 6.3. постанови від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні відносини щодо спірної суми та розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено.

Як слідує з розрахунку кредитора (т.2 а.с.68), проценти за користування чужими грошовими коштами обчислені на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 24.10.2007р. по 16.12.2016р., тобто визначаючи їх розмір, кредитор керувався приписами ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), про що також зазначено і в заяві про грошові вимоги до боржника.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, відносяться лише до порушення грошових зобов'язань.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Водночас, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК України, не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (така правова позиція викладена в п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розмір процентів ст. 231 ГК України не визначений, в пункті 6 даної статті йдеться про базу нарахування (облікова ставка НБУ), яка може бути застосована сторонами у договорі або визначена у законі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що доводи кредитора про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин суд відхиляє вимоги ОСОБА_19 з відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 560358,48 грн.

Також кредитор просить визнати 125684,86 грн. збитків.

Обґрунтовуючи дані вимоги кредитор зазначає, що відповідно до довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від 15.12.2016р. (т.2 а.с.86-87) всього по кредиту №ФО70892О ОСОБА_19 було оплачено банку 125684,86 грн. відсотків, які, на думку кредитора, є збитками та мають бути відшкодовані боржником.

Розглянувши вимоги ОСОБА_19 стосовно збитків суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на боржника лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 Цивільного кодексу України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина.

Аналогічна позиція міститься в п. 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр.".

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення боржником зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на заявника, проте укладення заявником кредитного договору №ФО70892О від 19.11.2007р. та сплата відсотків за користування кредитними коштами не є достатнім доказом наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, тому вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Окрім того, суд також відзначає, що заявником не надано до матеріалів заяви жодного доказу вини боржника - умислу або необережності, встановлення якої є обов'язковим елементом для задоволення вимоги про стягнення збитків.

06.02.2017р. ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та 22.02.2017р. ПП "Система координації власності" подано заперечення щодо визнання вимог ОСОБА_19 (т.5 а.с.1-3, 205-206), в яких останні просять відхилити вимоги кредитора як такі, що є майновими а не грошовими. А на випадок визнання судом достатніми доводів заяви ОСОБА_19 щодо наявності у неї грошових вимог до боржника, керуючись ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, просять застосувати позовну давність при розгляді вимог та відмовити у їх визнанні через сплив позовної давності.

Щодо характеру вимог кредитора, то суд констатує, що вимоги ОСОБА_19 є грошовими, аналіз вимог кредитора наведено господарським судом вище.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_19, то за приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, як зазначено в п. 2.1. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

В даному випадку сторонами спору є безпосередньо кредитор ОСОБА_19 та боржник, а тому заяви ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та ПП "Система координації власності", які не є стороною спору, про застосування строку позовної давності судом відхиляються.

Таким чином, вимоги ОСОБА_19 визнаються господарським судом частково в сумі 1316275,68 грн. із віднесенням їх до четвертої черги задоволення.

Вимоги зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у першу чергу.

Вимоги в сумі 1137884,52 грн. судом відхиляються.

10. ОСОБА_17, м.Херсон звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 2933316,82 грн., з яких 577775,00 грн. основного боргу, 155382,00 грн. 3% річних, 1231701,28 грн. інфляційного збільшення боргу, 351945,35 грн. збитків та 616513,19 грн. відсотків за користування чужими грошовим коштами.

Обґрунтовуючи свої вимоги кредитор зазначив, що 24.12.2007р. між кредитором ОСОБА_17 (Замовник) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Виконавець) укладено договір №02/30 про бронювання квартири для передачі у власність (т.2 а.с.100-102).

За умовами п.п.1.1-1.4 договору за замовником бронюються квартири та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартир у власність. Виконавець бронює за замовником квартири для передачі їх у власність замовнику шляхом погашення Облігацій відповідно до умов цього договору та подальшим оформленням права власності на ці квартири. Замовник придбає емітовані виконавцем Облігації з метою отримання у власність трикімнатної квартири по вул.Українська в м.Херсоні. Загальна кількість облігацій для придбання квартири у власність складає 10505 штук.

Згідно п.1.6 договору запланований термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2009 року, який може бути перенесений виконавцем з об'єктивних обставин, про що замовник буде повідомлений письмово, але не більше ніж на два місяці.

24.12.2007р. між кредитором ОСОБА_17 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Продавець), яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Херсонбуд", від імені якого на підставі договору на брокерське обслуговування №26-Б від 19.10.2007р. та замовлення від 24.12.2007р. діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Зенит-ДТ" (Повірений продавця), укладено договір №353/Б-26/2-Т купівлі-продажу цінних паперів (т.2 а.с.98-99).

Емітентом цільових облігацій, відповідно до умов договору, є Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу", яке від свого імені випустило (емітувало) облігації та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску; цільова Облігація - цінний папір, в без документарній формі, що засвідчує внесення її власником грошових коштів, який визначає відносини займу між її власником та Емітентом; лот ЦП - загальна кількість ЦП відповідної серії, що відповідає загальній площі вибраної квартири, та надає їх власнику право отримати цю квартиру у власність згідно з умовами, викладеними у Інформації.

За умовами розділу І договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує лот ЦП: іменні безпроцентні (цільові) облігації, емітовані ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", номінальною вартістю 38,94 грн., кількістю 10505 штук, дата початку погашення ЦП - 01.07.2009р., дата закінчення погашення ЦП - 28.12.2009р. Крім іншого, власник ЦП при погашенні облігацій має право набувати право придбання відповідної кількості площі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12. Погашення облігацій здійснюється по номінальній вартості шляхом придбання квартири в житловому будинку за адресою АДРЕСА_12. Погашення облігацій відбувається за умови перерахування лоту облігацій з рахунка в цінних паперах власника на рахунок в цінних паперах Емітента при наявності чинного Договору про бронювання квартири.

Згідно п.1.2 договірна вартість лоту ЦП складає 577775,00 грн.

Крім цього, як зазначає кредитор, 28.12.2007р. між ОСОБА_17 (Позичальник) та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) було укладено договір кредиту №ФО71095О (т.2 а.с.103-105).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 74407,00 доларів США. Кредит надається позичальнику на інвестування у будівництво шляхом придбання цінних паперів.

Як слідує з матеріалів справи, на підставі меморіальних ордерів №43 від 28.12.2007р. та №1606 від 27.12.2007р. кредитором було перераховано грошові кошти в загальній сумі 577775,00 грн. за придбані цінні папери.

Згідно зі ст.ст. 599,629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови договору про бронювання квартири не виконано, квартиру ОСОБА_17 не передано, оскільки житловий будинок в експлуатацію не введено, будівництво не здійснювалось.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єкту нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитором були перераховані грошові кошти за придбані цінні папери, після погашення яких боржником він мав набути право власності на квартиру, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта нерухомості у власність кредитору, так само як і повернення останньому грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Дослідивши заяву кредитора та додатково подані докази, суд визнає вимоги з основної заборгованості в сумі 577775,00 грн.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги, які складаються з 155382,00 грн. 3% річних, інфляційні збитки в сумі 1231701,28 грн., що нараховані за період з 24.12.2007р. по 16.12.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахування вказаних сум та зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договору про бронювання квартири для передачі у власність від 24.12.2007р., протягом терміну погашення Лоту облігацій, замовник передає до погашення виконавцю Лот облігацій. Погашення облігацій проводиться у відповідності з умовами їх випуску, шляхом передачі замовнику права власності на квартиру.

Відповідно до умов розділу 1 договору купівлі-продажу цінних паперів від 24.12.2007р. дата початку погашення цінних паперів - 01.07.2009р.

Таким чином прострочення боржника має місце з 02.07.2009р., отже початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних є 02.07.2009р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків за період з 02.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 02.07.2009 - 15.11.2016 577775.00 2.317 760708.69 1338483.69Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 577775.00 02.07.2009 - 15.11.2016 2694 3 % 127844.62

Отже суд визнає вимоги ОСОБА_17 в сумі 127844,62 грн. 3% річних та 760708,69 грн. інфляційних збитків.

Вимоги в сумі 470992,59 грн. збитків від інфляції та 27537,38 грн. 3% річних підлягають відхиленню.

Крім того, кредитором заявлено вимоги в сумі 616513,19 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нараховані за період з 24.12.2007р. по 16.12.2016р., на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 4.1., 6.1. - 6.3. постанови від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні відносини щодо спірної суми та розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено.

Як слідує з розрахунку кредитора (т.2 а.с.91), проценти за користування чужими грошовими коштами обчислені на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 24.12.2007р. по 16.12.2016р., тобто визначаючи їх розмір, кредитор керувався приписами ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), про що також зазначено і в заяві про грошові вимоги до боржника.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, відносяться лише до порушення грошових зобов'язань.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Водночас, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК України, не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (така правова позиція викладена в п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розмір процентів ст. 231 ГК України не визначений, в пункті 6 даної статті йдеться про базу нарахування (облікова ставка НБУ), яка може бути застосована сторонами у договорі або визначена у законі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що доводи кредитора про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин суд відхиляє вимоги ОСОБА_17 з відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 616513,19 грн.

Також кредитор просить визнати 351945,35 грн. збитків.

Обґрунтовуючи дані вимоги кредитор зазначає, що відповідно до наданих до матеріалів справи квитанцій (т.2 а.с.109-118) ним було сплачено 13378,18 доларів США, що становить 351945,35 грн., відсотків за користування кредитом, укладеним з метою придбання цінних паперів.

Розглянувши вимоги ОСОБА_17 стосовно збитків суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків може бути покладено на боржника лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.

Таким чином, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

За змістом статей 22, 611, 612, 614, 623 Цивільного кодексу України для застосування такого засобу відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками, вина.

Аналогічна позиція міститься в п. 7 листа Верховного Суду України від 01.04.2012р. "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010-2011 рр.".

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення боржником зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на заявника, проте укладення заявником кредитного договору №ФО71095О від 28.12.2007р. та сплата процентів за користування кредитними коштами не є достатнім доказом наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, тому вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

Окрім того, суд також відзначає, що заявником не надано до матеріалів заяви жодного доказу вини боржника - умислу або необережності, встановлення якої є обов'язковим елементом для задоволення вимоги про стягнення збитків.

06.02.2017р. ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та 22.02.2017р. ПП "Система координації власності" подано заперечення щодо визнання вимог ОСОБА_17 (т.5 а.с.1-3, 205-206), в яких останні просять відхилити вимоги кредитора як такі, що є майновими а не грошовими. А на випадок визнання судом достатніми доводів заяви ОСОБА_17 щодо наявності у нього грошових вимог до боржника, керуючись ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, просять застосувати позовну давність при розгляді вимог та відмовити у їх визнанні через сплив позовної давності.

Щодо характеру вимог кредитора, то суд констатує, що вимоги ОСОБА_17 є грошовими, аналіз вимог кредитора наведено господарським судом вище.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_17, то за приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, як зазначено в п. 2.1. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

В даному випадку сторонами спору є безпосередньо кредитор ОСОБА_17 та боржник, а тому заяви ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та ПП "Система координації власності", які не є стороною спору, про застосування строку позовної давності судом відхиляються.

Таким чином, вимоги ОСОБА_17 визнаються господарським судом частково в сумі 1466328,31 грн. із віднесенням їх до четвертої черги задоволення.

Вимоги зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у першу чергу.

Вимоги в сумі 1466988,51 грн. судом відхиляються.

11. ОСОБА_15, м.Херсон звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог в сумі 391750,79 грн., з яких 366000,00 грн. основного боргу, 1441,00 грн. 3% річних, 17500,14 грн. інфляційне збільшення боргу та 6809,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Заява кредитора обґрунтована тим, що 14.10.2016р. між ОСОБА_15 (Покупець) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Продавець) було укладено договір №8 купівлі-продажу майнових прав (т.2 а.с.145-147), за умовами якого продавець продає, а покупець купує майнові права на об'єкт нерухомості в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

За умовами п.2.2 договору сторони дійшли згоди про те, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються, є однокімнатна квартира, розташована в об'єкті будівництва за адресою вул.Українська в межах АДРЕСА_16

Відповідно до п.2.4 договору запланований строк закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта будівництва - 3 квартал 2018р.

Згідно п.4.1 договору загальна вартість майнових прав, які передаються продавцем покупцю становить 594840,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, кредитором на виконання умов укладеного між сторонами договору, сплачено грошові кошти в сумі 366000,00 грн., а саме за квитанцією до прибуткового касового ордеру №2 від 14.10.2016р. - 150000,00 грн., за квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 17.10.2016р. - 136000,00 грн. та за квитанцією до прибуткового касового ордеру №5 від 07.12.2016р. - 80000,00 грн. (т.5 а.с.45).

Кредитор зазначає, що після проведення вищезазначених оплат за договором йому стало відомо про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, на даний час будівництво будинку не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши вимоги кредитора в частині основної заборгованості, суд ухвалює про їх часткове визнання з огляду на наступне.

Так, грошові кошти в сумі 366000,00 грн. оплачені кредитором на виконання умов укладеного між сторонами договору 14.10.2016р., 17.10.2016р. та 07.12.2016р.

За визначенням ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Статтею 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відтак, з моменту офіційної публікації оголошення про порушення щодо боржника справи про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, як майнового, так і грошового характеру, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням строку, визначеного ч. 1 ст. 23 вказаного вище Закону, оскільки протилежне матиме наслідком їх облік як вимог шостої черги.

Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Таким чином суд визнає грошові вимоги кредитора в сумі 286000,00 грн. які сплачені на підставі квитанцій від 14.10.2016р. та 17.10.2016р.

Щодо заявлених вимог в сумі 80000,00 грн., які сплачені кредитором 07.12.2016р., суд звертає увагу на те, що провадження в даній справі про банкрутство порушено ухвалою від 16.11.2016р., отже вказані зобов'язання виникли після порушення справи про банкрутство.

Таким чином, заявлені кредитором вимоги в сумі 80000,00 грн. є поточними в розумінні положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мають бути заявлені в ліквідаційній процедурі, а тому підлягають відхиленню.

Що стосується 1441,00 грн. 3% річних та інфляційних збитків в сумі 17500,14 грн., які нараховано за певні періоди, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.2.4 договору купівлі-продажу майнових прав від 14.10.2016р. запланований строк закінчення будівництва та введення в експлуатацію об'єкта будівництва - 3 квартал 2018р.

Отже станом на дату порушення провадження у справі про банкрутство боржник не є таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому кредитором безпідставно нараховано 3% річних та інфляційні збитки.

За наведених обставин вимоги в частині 1441,00 грн. 3% річних та інфляційних збитків в сумі 17500,14 грн. судом відхиляються.

Крім того, кредитором заявлено вимоги в сумі 6809,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нарахованих на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 4.1., 6.1. - 6.3. постанови від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав не передбачено умов щодо спірної суми та розмір процентів за користування грошовими коштами.

Як слідує з розрахунку кредитора (т.2 а.с.142), проценти за користування чужими грошовими коштами обчислені на рівні облікової ставки Національного банку України, тобто визначаючи їх розмір, кредитор керувався приписами ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), про що також зазначено і в заяві про грошові вимоги до боржника.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, відносяться лише до порушення грошових зобов'язань.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Водночас, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК України, не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (така правова позиція викладена в п. 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розмір процентів ст. 231 ГК України не визначений, в пункті 6 даної статті йдеться про базу нарахування (облікова ставка НБУ), яка може бути застосована сторонами у договорі або визначена у законі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що доводи кредитора про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин суд відхиляє вимоги ОСОБА_15 з відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 6809,65 грн.

Боржник ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" заперечує проти грошових вимог ОСОБА_15 у повному обсязі, свою правову позицію виклав у відзиві на заяву (т.5 а.с.164-167).

Зокрема, боржник зазначив, що 13.10.2016р. ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" в особі директора ОСОБА_41, яка діє на підставі Статуту, було видано довіреність на ім'я ОСОБА_28, якою останньому було надано право укладати, вносити зміни, розривати, підписувати договори купівлі-продажу майнових прав на квартири №№8, 20 у незавершеному будівництвом багатоквартирному будинку по АДРЕСА_17 проводити перемови, подавати будь-які документи, що стосуються виконання наданих повноважень.

Разом з тим, як зазначає боржник, вказана довіреність була використана ОСОБА_28 для вчинення злочину.

Так боржник наголошує, що грошові вимоги кредитора ОСОБА_15 підтверджуються договором №8 купівлі-продажу майнових прав (т.2 а.с.145-147), який від імені боржника підписаний ОСОБА_28, та квитанціями до прибуткового касового ордеру №2 від 14.10.2016р., №4 від 17.10.2016р., №5 від 07.12.2016р. (т.5 а.с.45).

Однак, директор товариства ОСОБА_41, яка є керівником та бухгалтером боржника, жодних з цих квитанцій не видавала, грошові кошти не отримувала, жодній особі печатку не передавала. За вказаним фактом ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" звернулося до Херсонського відділу поліції ГУНП в Херсонській області.

Як пояснив представник ОСОБА_15, його довірителем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав з метою придбання у власність квартири АДРЕСА_11, грошові кошти сплачено трьома платежами - в день підписання договору 14.10.2016р., та в подальшому 17.10.2016р. і 07.12.2016р., про взаємовідносини між керівництвом боржника і особами, які представляють інтереси товариства, йому нічого не відомо.

Суд зауважує, що у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.

Господарським судом досліджено договір №8 купівлі-продажу майнових прав від 14.10.2016р. та встановлено, що від імені боржника він підписаний ОСОБА_28, який діяв на підставі довіреності від 13.10.2016р. Факт видачі ОСОБА_28 означеної довіреності з наданням останньому права укладати і підписувати договори купівлі-продажу майнових прав, в тому числі і на квартиру №8, що є предметом договору, підтверджено і самим боржником.

Доказів визнання означеного договору недійсним матеріали справи не містять.

Як договір так і квитанції до прибуткового касового ордеру скріплені печатками боржника, протилежного суду не доведено.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження боржника щодо неотримання ним грошових коштів за укладеним з ОСОБА_15 договором купівлі-продажу майнових прав зводяться лише до заперечень, викладених у відзиві, жодних доказів на підтвердження зазначеного боржником суду не надано, в тому числі і відомостей щодо результатів розгляду правоохоронними органами заяви про вчинення злочину та підтвердження факту підробки документів.

Таким чином, вимоги ОСОБА_15 визнаються господарським судом частково в сумі 286000,00 грн. із віднесенням їх до четвертої черги задоволення.

Вимоги зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у першу чергу.

Вимоги в сумі 105750,79 грн. судом відхиляються.

12. Кредитор Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", м.Київ 23.12.2016р. звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 11416559,21 грн. (т.3 а.с.17-70).

10.01.2017р. кредитором подано до матеріалів справи заяву про усунення недоліків (т.3 а.с.125), відповідно до якої банк зазначив, що оскільки при підготовці розрахунків заборгованості виявилось, що попередньо надані суду сальдові відомості з технічних причин відображають інформацію не по всім банківським рахункам, що є помилкою, виникла необхідність в уточненні розміру заборгованості банкрута. У зв'язку з чим банк просить вважати належною сумою кредиторських вимог до боржника - 13376942,76 грн.

Ухвалою від 07.02.2017р. господарський суд зобов'язав кредитора надати докази оплати судового збору за додатково заявлені грошові вимоги до боржника відповідно до Заяви про усунення недоліків від 03.01.2017р. та докази направлення вказаної заяви боржнику і розпоряднику майна.

У письмових поясненнях від 21.02.2017р. (т.5 а.с.171) та від 14.03.2017р. (т.6 а.с.52) ПАТ "Укрсоцбанк" зазначив, що не вважає заяву про усунення недоліків заявою з додатковими грошовими вимогами до боржника, відтак не має наміру щодо сплати судового збору за вищенаведену заяву.

Таким чином, враховуючи, що приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено подання до суду заяв про уточнення (збільшення) грошових вимог до боржника, заява ПАТ "Укрсоцбанк" від 03.01.2017р. про усунення недоліків не є заявою з кредиторськими вимогами у розумінні положень ст.23 Закону про банкрутство, господарський суд розглядає вимоги кредитора у первісно заявленій сумі - 11416559,21 грн.

Так грошові вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" заявлені до боржника як до поручителя фізичних осіб за кредитними договорами, укладеними з банком.

Враховуючи, що додані до заяви а також надані кредитором під час розгляду справи розрахунки заборгованості були здійсненні без урахування окремих положень чинного законодавства, господарський суд ухвалами від 30.10.2017р. і 16.11.2017р. зобов'язав ПАТ "Укрсоцбанк" надати відомості, підтверджені належними доказами, щодо суми основної заборгованості за кредитними договорами, про які йдеться в заяві про визнання грошових вимог, станом на час порушення провадження у справі про банкрутство; розрахунки інфляційних збитків та пені за тілом кредиту та відсотками за кредит з урахуванням: дати порушення провадження у справі про банкрутство, судових рішень про стягнення заборгованості з боржника, приписів ч.6 ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України; (розрахунок пені за валютним кредитом здійснити у національній валюті України з урахування коливання курсу долара за кожний період); докази на підтвердження повноважень особи, що підписала розрахунки заборгованості.

На виконання вимог суду 27.11.2017р. кредитором надано відповідні пояснення і розрахунки (т.10 а.с.237-245, т.11 а.с.32-104), які враховуються судом при розгляді вимог банку.

Як зазначає кредитор, АКБ "Укрсоцбанк" (14.06.2010р. найменування Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк". Відповідно до положень абзацу 5 пункту 1.2 нової редакції Статуту банку Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк"), уклав з декількома фізичними особами кредитні договори, в якості забезпечення зобов'язань за якими ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" поручилось перед банком та зобов'язалось відповідати як солідарний боржник у випадку порушення забезпечених зобов'язань.

27.07.2007р. між банком та ОСОБА_42 укладено договір кредиту №Ф070582К (т.3 а.с.37-39), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 465650,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту до 26.07.2017р. або достроково у випадках, передбачених договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27.07.2007р. Банк, ОСОБА_42 та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" уклали договір поруки №02-23-Ф070582К-1280 (т.3 а.с.40-41), відповідно до якого боржник зобов'язався солідарно перед банком у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_42 зобов'язань за договором кредиту.

Звертаючись до суду із заявою про визнання грошових вимог банк зазначив, що заборгованість за договором поруки №02-23-Ф070582К-1280 від 27.07.2007р. складає: 415210,00 грн. - заборгованість за кредитом, 534808,92 грн. заборгованість по відсотках за кредитом та 996350,62 грн. пені.

Відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості з урахуванням зауважень господарського суду (т.11 а.с.33-42), станом на 15.11.2016р. заборгованість за вказаним договором складає: 415210,00 грн. - тіло кредиту, 528909,48 грн. процентів, 20984,33 грн. пені а також 435548,57 грн. збитків від інфляції.

Суд визнає вимоги кредитора в сумі 415210,00 грн. основної заборгованості, 528909,48 грн. процентів та 20984,33 грн. пені.

Вимоги в сумі 5899,44 грн. процентів та 975366,29 грн. пені судом відхиляються як такі, що нараховані без врахування дати порушення провадження у справі про банкрутство та положень приписів ч.6 ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України.

Наведені в розрахунку 435548,57 грн. збитків від інфляції судом не розглядаються, оскільки не заявлялись кредитором у заяві про визнання грошових вимог.

27.07.2007р. між банком та ОСОБА_5 укладено договір кредиту №Ф070583К (т.3 а.с.25-27), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 465650,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту до 26.07.2017р. або достроково у випадках, передбачених договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 27.07.2007р. Банк, ОСОБА_5 та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" уклали договір поруки №02-23-Ф070583К-1281 (т.3 а.с.28-30), відповідно до якого боржник зобов'язався солідарно перед банком у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_5 зобов'язань за договором кредиту.

У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань банк звернувся до суду. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.05.2014р. у справі №923/319/14 (т.3 а.с.61-63) з поручителя ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" стягнуто на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 415210,00 грн. заборгованості за кредитом, 285951,37 грн. заборгованості по відсотках за кредитом, 4218,64 грн. інфляційних втрат, 66278,32 грн. пені та 15433,17 грн. компенсації по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду 27.05.2014р. видано наказ (т.3 а.с.34), який кредитором пред'явлено до виконання.

26.02.2015р. державним виконавцем ДВС Суворовського РУЮ відкрито виконавче провадження №46672071 (т.6 а.с.229) з примусового виконання наказу господарського суду у справі №923/319/14.

Постановою ДВС від 14.08.2015р. (т.6 а.с.232) наказ повернуто стягувачеві без виконання у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника.

Звертаючись до суду із заявою про визнання грошових вимог банк зазначив, що заборгованість за договором поруки №02-23-Ф070583К-1281 від 27.07.2007р. складає: 415210,00 грн. заборгованість за кредитом, 534808,92 грн. заборгованість по відсотках за кредитом, 4218,64 інфляційних втрат, 996373,64 грн. пені та 15433,17 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості з урахуванням зауважень господарського суду (т.11 а.с.43-51), станом на 15.11.2016р. заборгованість за вказаним договором складає: 415210,00 грн. тіло кредиту, 528909,48 грн. процентів, 78537,45 грн. пені, 502423,89 грн. збитків від інфляції та 15433,17 грн. судового збору.

Суд визнає вимоги кредитора в сумі 415210,00 грн. основної заборгованості, 528909,48 грн. процентів, 4218,64 грн. збитків від інфляції (відповідно до заявленої суми), 78537,48 грн. пені та 15433,17 грн. компенсації судового збору.

Вимоги в сумі 5899,44 грн. процентів та 917836,19 грн. пені судом відхиляються як такі, що нараховані без врахування дати порушення провадження у справі про банкрутство, положень приписів ч.6 ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України та рішення суду про стягнення заборгованості.

12.10.2007р. між банком та ОСОБА_8 укладено договір кредиту №Ф070797О (т.3 а.с.47-49), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 462220,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту до 11.10.2032р. або достроково у випадках, передбачених договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 12.10.2007р. Банк, ОСОБА_8 та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" уклали договір поруки №02-23-Ф070797О-1635 (т.3 а.с.50-52), відповідно до якого боржник зобов'язався солідарно перед банком у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_8 зобов'язань за договором кредиту.

У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань банк звернувся до суду. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.05.2014р. у справі №923/317/14 (т.3 а.с.53-55) з поручителя ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" стягнуто на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 445269,00 грн. заборгованості за кредитом, 361766,45 грн. заборгованості по відсотках за кредитом, 7475,67 грн. інфляційних втрат, 58131,29 грн. пені та 17452,85 грн. компенсації по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду 27.05.2014р. видано наказ (т.3 а.с.56), який кредитором пред'явлено до виконання.

26.02.2015р. державним виконавцем ДВС Суворовського РУЮ відкрито виконавче провадження №46672164 (т.6 а.с.228) з примусового виконання наказу господарського суду у справі №923/317/14.

Постановою ДВС від 14.08.2015р. (т.6 а.с.231) наказ повернуто стягувачеві без виконання у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника.

Звертаючись до суду із заявою про визнання грошових вимог банк зазначив, що заборгованість за договором поруки №02-23-Ф070797О-1635 від 12.10.2007р. складає: 445269,00 грн. заборгованість за кредитом, 370857,36 грн. заборгованість по відсотках за кредитом, 7475,67 інфляційних втрат, 149596,66 грн. пені та 17452,85 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості з урахуванням зауважень господарського суду (т.11 а.с.52-55), станом на 15.11.2016р. заборгованість за вказаним договором складає: 445269,00 грн. тіло кредиту, 370857,36 грн. процентів, 58131,29 грн. пені, 7475,67 грн. збитків від інфляції та 17452,85 грн. судового збору.

Суд визнає вимоги кредитора в сумі 445269,00 грн. основної заборгованості, 370857,36 грн. процентів, 7475,67 грн. збитків від інфляції, 58131,29 грн. пені та 17452,85 грн. компенсації судового збору.

Вимоги в сумі 91465,37 грн. пені судом відхиляються як такі, що нараховані без врахування положень приписів ч.6 ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України і рішення суду про стягнення заборгованості.

13.06.2008р. між банком та ОСОБА_18 укладено договір кредиту №Ф080809О (т.3 а.с.30-33), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 546260,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту до 12.06.2033р. або достроково у випадках, передбачених договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 13.06.2008р. Банк, ОСОБА_18 та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" уклали договір поруки №02-23-Ф080809О-1137 (т.3 а.с.34-36), відповідно до якого боржник зобов'язався солідарно перед банком у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_18 зобов'язань за договором кредиту.

У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобов'язань банк звернувся до суду. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08.05.2014р. у справі №923/331/14 (т.3 а.с.57-59) з поручителя ТОВ НВП "Академія Європейського бізнесу" стягнуто на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 540618,99 грн. заборгованості за кредитом, 546858,18 грн. заборгованості по відсотках за кредитом, 9168,73 грн. інфляційних втрат, 87991,09 грн. пені та 23692,74 грн. компенсації по сплаті судового збору.

На виконання рішення суду 27.05.2014р. видано наказ (т.3 а.с.60), який кредитором пред'явлено до виконання.

26.02.2015р. державним виконавцем ДВС Суворовського РУЮ відкрито виконавче провадження №46672263 (т.6 а.с.230) з примусового виконання наказу господарського суду у справі №923/331/14.

Постановою ДВС від 14.08.2015р. (т.6 а.с.233) наказ повернуто стягувачеві без виконання у зв'язку з неможливістю встановити місцезнаходження боржника.

Звертаючись до суду із заявою про визнання грошових вимог банк зазначив, що заборгованість за договором поруки №02-23-Ф080809О-1137 від 13.06.2008р. складає: 540618,99 грн. заборгованість за кредитом, 546858,18 грн. заборгованість по відсотках за кредитом, 9168,73 інфляційних втрат, 183219,84 грн. пені та 23692,74 грн. компенсації по сплаті судового збору.

Відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості з урахуванням зауважень господарського суду (т.11 а.с.102-104), станом на 15.11.2016р. заборгованість за вказаним договором складає: 540618,99 грн. тіло кредиту, 546858,18 грн. процентів, 87991,09 грн. пені, 9168,73 грн. збитків від інфляції та 23692,74 грн. судового збору.

Суд визнає вимоги кредитора в сумі 540618,99 грн. основного боргу, 546858,18 грн. процентів, 87991,09 грн. пені, 9168,73 грн. збитків від інфляції та 23692,74 грн. судового збору.

Вимоги в сумі 95228,75 грн. пені судом відхиляються як такі, що нараховані без врахування положень приписів ч.6 ст.232 ГК України та ст.258 ЦК України і рішення суду про стягнення заборгованості.

06.05.2008р. між банком та ОСОБА_6 укладено договір кредиту №Ф0800611О (т.3 а.с.42-44), відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 106090,00 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 05.05.2018р. або достроково у випадках, передбачених договором.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 06.05.2008р. Банк, ОСОБА_6 та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" уклали договір поруки №02-23-Ф080611О-912 (т.3 а.с.45-46), відповідно до якого боржник зобов'язався солідарно перед банком у повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_6 зобов'язань за договором кредиту.

Звертаючись до суду із заявою про визнання грошових вимог банк зазначив, що заборгованість за договором поруки №02-23-Ф080611О-912 від 06.05.2008р. складає: 2604298,53 грн. заборгованість за кредитом, 1776790,60 грн. заборгованість по відсотках за кредитом та 828846,21 грн. пені.

Відповідно до наданого кредитором розрахунку заборгованості з урахуванням зауважень господарського суду (т.11 а.с.56-101), станом на 15.11.2016р. заборгованість за вказаним договором складає: 2604298,53 грн. тіло кредиту, 1776790,60 грн. процентів, 50100,91 грн. пені.

Суд визнає вимоги кредитора в сумі 2604298,53 грн. грн. основної заборгованості, 1776790,60 грн. процентів, 50100,91 грн. пені.

Вимоги в сумі 778745,30 грн. пені судом відхиляються як такі, що нараховані без врахування дати порушення провадження у справі про банкрутство, положень приписів ч.6 ст.232 ГК України, ст.258 ЦК України та курсу валюти кредиту у певні періоди нарахування пені.

Розпорядник майна у відзиві від 16.01.2017р. №02-06/8 (т.4 а.с.36) на заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання грошових вимог зазначила, що вимоги банку не визнає у повному обсязі, оскільки останній не має правовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу". Так, на думку розпорядника майна, першочерговими боржниками перед банком є фізичні особи, з якими були укладені договори кредиту. Також ПАТ "Укрсоцбанк" не є кредитором, вимоги якого забезпечені майном боржника.

Боржник відзив на заяву ПАТ "Укрсоцбанк" не надав, втім в судовому засіданні представник боржника зауважила, що також не визнає вимоги банку з підстав, зазначених розпорядником майна.

Суд критично ставиться до позиції боржника та розпорядника майна з огляду на наступне.

За приписами ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, відповідно до ст.ст.553, 554 ЦК України порука - це забезпечувальне зобов'язання, яке виникає внаслідок невиконання боржником основного зобов'язання і у цьому випадку боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відтак, суть солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником грошового зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання цього грошового зобов'язання одночасно як від боржника, так і від поручителя.

В даному випадку боржник є фінансовим поручителем позичальників-фізичних осіб - ОСОБА_42, ОСОБА_6, ОСОБА_18, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Станом на 27.11.2017р. доказів задоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитними договорами суду не надано, у зв'язку з чим суд констатує, що вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника підтверджуються належними доказами, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та підлягають частковому визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, господарський суд визнає вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 8250373,42 грн. - 4 черга, 295745,07 грн. - 6 черга.

Вимоги в сумі 2870440,72 грн. судом відхиляються.

13. ОСОБА_6, м.Херсон звернулась до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника 19.12.2016р.

Ухвалою суду від 21.12.2016р. господарський суд зобов'язав ОСОБА_6 в строк до 05.01.2017р. усунути недоліки заяви про грошові вимоги у справі про банкрутство ТОВ "Академія Європейського бізнесу" та подати до суду докази на підтвердження повноважень особи, що підписала заяву з грошовими вимогами до боржника, докази перерахування коштів за договором про бронювання квартири, копію паспорту та ідентифікаційного номера, завірити документи, додані до заяви.

У зв'язку з невиконанням вимог суду ухвалою від 17.01.2017р. заяву ОСОБА_6 про визнання грошових вимог до боржника повернуто кредитору без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2017р., ухвалу місцевого господарського суду від 17.01.2017р. скасовано, заяву ОСОБА_6 та додані до неї документи направлено до Господарського суду Херсонської області для розгляду.

Ухвалою від 13.03.2017р. заяву ОСОБА_6 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду у попередньому засіданні, повторно зобов'язано кредитора надати докази перерахування коштів за договором про бронювання квартири, а також копію паспорту та ідентифікаційного номера, завірити документи, додані до заяви.

Кредитор ОСОБА_6 просить визнати її вимоги до боржника в сумі 3246558,60 грн., що еквівалентно 124811 доларів 88 центи США.

Вимоги кредитора обґрунтовані тим, що 18.04.2008р. між кредитором ОСОБА_6 (Замовник) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Виконавець) укладено договір №02/39 про бронювання квартири для передачі у власність (т.7 а.с.36-37).

За умовами п.п.1.1-1.4 договору за замовником бронюються квартири та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартир у власність. Виконавець бронює за замовником квартири для передачі їх у власність замовнику шляхом погашення Облігацій відповідно до умов цього договору та подальшим оформленням права власності на ці квартири. Замовник придбає емітовані виконавцем Облігації з метою отримання у власність трикімнатної квартири по вул.Українська в м.Херсоні. Загальна кількість облігацій для придбання квартири у власність складає 10505 штук.

Згідно п.1.6 договору запланований термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2009 року, який може бути перенесений виконавцем з об'єктивних обставин, про що замовник буде повідомлений письмово, але не більше ніж на два місяці.

18.04.2008р. між кредитором ОСОБА_6 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Продавець), яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Херсонбуд", від імені якого на підставі договору на брокерське обслуговування №26-Б від 19.10.2007р. та замовлення від 18.04.2008р. діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Зенит-ДТ" (Повірений продавця), укладено договір №592/8-Б-26/4-Т купівлі-продажу цінних паперів (Т.7 а.с.38-39).

Емітентом цільових облігацій, відповідно до умов договору, є Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу", яке від свого імені випустило (емітувало) облігації та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску; цільова Облігація - цінний папір, в без документарній формі, що засвідчує внесення її власником грошових коштів, який визначає відносини займу між її власником та Емітентом; лот ЦП - загальна кількість ЦП відповідної серії, що відповідає загальній площі вибраної квартири, та надає їх власнику право отримати цю квартиру у власність згідно з умовами, викладеними у Інформації.

За умовами розділу І договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує лот ЦП: іменні безпроцентні (цільові) облігації, емітовані ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", номінальною вартістю 38,94 грн., кількістю 10505 штук, дата початку погашення ЦП - 01.07.2009р., дата закінчення погашення ЦП - 28.12.2009р. Крім іншого, власник ЦП при погашення облігацій має право набувати право придбання відповідної кількості площі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12. Погашення облігацій здійснюється по номінальній вартості шляхом придбання квартири в житловому будинку за адресою АДРЕСА_12. Погашення облігацій відбувається за умови перерахування лоту облігацій з рахунка в цінних паперах власника на рахунок в цінних паперах Емітента при наявності чинного Договору про бронювання квартири.

Згідно п.1.2 договірна вартість лоту ЦП складає 630300,00 грн.

Крім цього, як зазначає кредитор, 06.05.2008р. між ОСОБА_6 (Позичальник) та АБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) було укладено договір кредиту №ФО80611О (т.7 а.с.40-42).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 106090 доларів США. Кредит надається позичальнику на інвестування у будівництво шляхом придбання цінних паперів.

За умовами п.2.1 договору надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових грошей в іноземній валюті (долари США, Євро) з наступною їх конвертацією (обміном) через операційну касу кредитора в гривні та прийняттям суми в гривнях для перерахування на цілі, визначені п.2.1 договору.

На підтвердження перерахування грошових коштів кредитором на вимогу суду надано копію довідки ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" від 30.01.2017р. №14/0055 (т.6 а.с.16), з якої слідує що ОСОБА_6 25.04.2008р. та 06.05.2008р. було сплачено грошові кошти в сумі 630300,00 грн. в якості оплати за іменні облігації в кількості 10505 штук за договором №592/8-Б-26/4-Т від 18.04.2008р.

Згідно зі ст.ст.599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови договору про бронювання квартири не виконано, квартиру ОСОБА_6 не передано.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єкту нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитором були перераховані грошові кошти за придбані цінні папери, після погашення яких боржником він мав набути право власності на квартиру, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта нерухомості у власність кредитору, так само як і повернення останньому грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

У зв'язку із невиконанням боржником умов укладеного між сторонами договору кредитор просить визнати її вимоги в сумі 3246558,60 грн., що еквівалентно 124811 доларів 88 центів США.

Дослідивши заяву ОСОБА_6 суд дійшов висновку про часткове визнання грошових вимог кредитора, з огляду на наступне.

По-перше, кредитором не наведено обґрунтованих пояснень щодо визначення суми боргу в іноземній валюті в розмірі 124811,88 доларів США, оскільки відповідно до п.1.1 договору кредиту від 06.05.2008р. останньою отримано цільовий кредит в сумі 106090,00 доларів США, протилежного суду не доведено.

По-друге, як слідує з довідки ТОВ "Компанія з управління активами - Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" від 30.01.2017р. №14/0055 (т.6 а.с.16), кредитором за цінні папери було сплачено грошові кошти в сумі 630300,00 грн.

Доказів сплати за іменні облігації в іноземній валюті матеріали справи не містять, а взаємовідносини кредитора з АТ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в частині отримання кредиту в іноземній валюті не є тотожними взаємовідносинам з боржником, за емітовані облігації якого ОСОБА_6 розрахувалась у національній валюті України.

Таким чином, вимоги ОСОБА_6 підлягають визнанню частково в сумі 630300,00 грн., решта вимог в сумі 2616258,60 грн. підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Підтримуючи грошові вимоги ОСОБА_6 представник кредитора наполягав на включенні їх в реєстр вимог кредиторів до другої черги, як вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

У відповідності до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у другу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

З наведеної норми Закону вбачається, що до другої черги кредиторів відносяться вимоги громадян довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників). Суд зазначає, що законодавець відніс до другої черги кредиторів ту категорію громадян, які робили вклади для зберігання чи отримання відповідного прибутку, а не громадян, які придбали цінні папери на бронювання та отримання у власність квартири.

Суд звертає увагу, що статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено віднесення власників цінних паперів на придбання відповідних товарів або послуг до другої черги вимог кредиторів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" є довірчим товариством.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи представника кредитора про необхідність віднесення вимог ОСОБА_6 до другої черги вимог кредиторів, оскільки застосовуючи граматичне тлумачення пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для віднесення грошових вимог громадян (вкладників) до другої черги передбачено, щоб такі вклади здійснювались у довірчі товариства, а боржник у справі відповідно до його правового статусу не є довірчим товариством. Також грошові вимоги кредитора не охоплюються поняттям "вимоги інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників)".

За наведених обставин, вимоги ОСОБА_6 підлягали визнанню частково в сумі 630300,00 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, 27.10.2017р. боржником подано заяву про застосування строку позовної давності (т.10 а.с.192), відповідно до якої ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" просить застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_6 та відмовити у їх визнанні.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так за умовами п.1.6 укладеного між кредитором та боржником договору №02/39 про бронювання квартири для передачі у власність запланований термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2009 року.

Отже, право вимоги виконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна або повернення грошових коштів виникло у кредитора з 01.04.2009р.

Встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення коштів у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань сплив 01.04.2012р.

Із заявою про визнання конкурсних грошових вимог кредитор звернулася 19.12.2016р.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, враховуючи, що грошові вимоги, які заявляються до боржника, мають бути дійсними, тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку, суд задовольняє заяву ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та застосовує до вимог ОСОБА_6, які заявлені після сплину строку позовної давності, положення ч.4 ст.267 ЦК України та відхиляє вимоги кредитора в сумі 630300,00 грн. у зв'язку із сплином строку позовної давності, 2616258,60 грн. - за необґрунтованістю.

Судові витрати в сумі 2756,00 грн., у зв'язку із відхиленням грошових вимог у повному обсязі, покладаються на кредитора.

14. ОСОБА_24, м.Херсон 20.12.2016р. звернувся до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 210000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.12.2016р. господарський суд зобов'язав ОСОБА_24 в строк до 05.01.2017р. усунути недоліки заяви про грошові вимоги у справі про банкрутство ТОВ "Академія Європейського бізнесу" та подати до суду докази сплати судового збору (оригінал квитанції), а також копію паспорту та ідентифікаційного номера, завірити документи, додані до заяви.

У зв'язку з невиконанням вимог суду ухвалою від 17.01.2017р. заяву ОСОБА_24 про визнання грошових вимог до боржника повернуто кредитору без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2017р., ухвалу місцевого господарського суду від 17.01.2017р. скасовано, заяву ОСОБА_24 та додані до неї документи направлено до Господарського суду Херсонської області для розгляду.

Ухвалою від 13.03.2017р. заяву ОСОБА_24 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду у попередньому засіданні, повторно зобов'язано кредитора надати докази сплати судового збору, а також копію паспорту та ідентифікаційного номера, завірити документи, додані до заяви.

Вимоги кредитора обґрунтовано невиконанням боржником укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 14.10.2016р. №20 майнових прав на об'єкт нерухомості - двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_13.

На підтвердження сплати на рахунок боржника грошових коштів за вказаним договором кредитором було надано до матеріалів справи копії квитанцій №1 від 14.10.2016р. на суму 150000,00 грн., №3 від 17.10.2016р. на суму 32000,00 грн. та №6 від 09.12.2016р. на суму 28000,00 грн. (т.8 а.с.45-46).

03.04.2017р. представником ОСОБА_24 подано заяву про уточнення (зменшення) грошових вимог до боржника (т.6 а.с.141), відповідно до якої кредитор просить визнати його вимоги в сумі 182000,00 грн.

В судовому засіданні 30.06.2017р., крім іншого, було заслухано представника кредитора ОСОБА_24 із грошовими вимогами до боржника.

Під час розгляду заяви ОСОБА_24 із грошовими вимогами до боржника представником боржника було заявлено усне клопотання про зобов'язання представника кредитора надати до матеріалів справи оригінали квитанцій до прибуткового касового ордера про сплату грошових коштів, якими обґрунтовано кредиторські вимоги.

Судом, представниками кредиторів та боржника було досліджено надані представником кредитора документи - оригінали квитанцій №1 від 14.10.2016р. та №3 від 17.10.2016р. Надати оригінали вказаних квитанцій для залучення до матеріалів справи представник кредитора відмовився у зв'язку із неузгодженням даного питання з довірителем.

Представник боржника та представник кредиторів ОСОБА_13 звернулися до суду з клопотаннями про призначення судової експертизи з встановлення дійсності печатки підприємства-боржника та підпису уповноваженої особи, які містяться на вказаних квитанціях.

Представник кредитора ОСОБА_24 заперечив щодо проведення судової експертизи та звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для викладення своєї позиції.

Ухвалою суду від 30.06.2017р. розгляд справи у попередньому засіданні відкладено та зобов'язано кредитора ОСОБА_24 надати оригінали квитанцій від 14.10.2016р. №1 та від 17.10.2016р. №3 для залучення до матеріалів справи.

06.07.2017р. від представника кредиторів ОСОБА_14, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_15 надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, а саме квитанцій до прибуткових касових ордерів, якими обґрунтовуються вимоги ОСОБА_24

В судовому засіданні 07.07.2017р. представник ОСОБА_24 зазначив про неможливість надання до матеріалів справи оригіналів витребуваних квитанцій у зв'язку з відсутністю ОСОБА_24 в Україні. Зауважив, що за наявних обставин вважає за доцільне відмовитись від грошових вимог до боржника, але у зв'язку із обмеженістю певних дій, що визначені в довіреності на представництво інтересів ОСОБА_24, має узгодити це питання з довірителем.

Ухвалою суду від 07.07.2017р. розгляд справи було відкладено та повторно зобов'язано кредитора виконати вимоги суду в частині надання до матеріалів справи оригіналів квитанцій до прибуткових касових ордерів.

07.09.2017р. представником ОСОБА_24 подано до матеріалів справи копію заяви кредитора про відкликання заяви про грошові вимоги до боржника (т.10 а.с.125-126), у зв'язку з чим заявлено клопотання про залишення вказаної заяви без розгляду.

08.09.2017р. до матеріалів справи подано оригінал заяви ОСОБА_24 про відкликання заяви про грошові вимоги до боржника у розмірі 210000,00 грн. (т.10 а.с.139).

Дослідивши вказану заяву, суд розцінює останню як заяву про відмову від грошових вимог до боржника.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Заява ОСОБА_24 від 06.09.2017р. (т.10 а.с.139) про відкликання заяви про грошові вимоги до боржника в сумі 210000,00 грн. підписана кредитором особисто, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а тому приймається судом.

Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову.

За наведених обставин суд припиняє провадження за заявою ОСОБА_24 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 210000,00 грн.

Судові витрати, сплачені ОСОБА_24 при зверненні до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника, покладаються на кредитора.

15. ОСОБА_7, м.Херсон 21.12.2016р. звернулась до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника.

Ухвалою суду від 22.12.2016р. господарський суд зобов'язав ОСОБА_7 в строк до 05.01.2017р. усунути недоліки заяви про грошові вимоги у справі про банкрутство ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та подати до суду докази сплати судового збору (оригінал квитанції), докази перерахування коштів за інвестиційним договором, а також копію паспорту та ідентифікаційного номера, завірити документи, додані до заяви.

У зв'язку з невиконанням вимог суду ухвалою від 17.01.2017р. заяву ОСОБА_7 про визнання грошових вимог до боржника повернуто кредитору без розгляду.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.02.2017р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2017р., ухвалу місцевого господарського суду від 17.01.2017р. скасовано, заяву ОСОБА_7 та додані до неї документи направлено до Господарського суду Херсонської області для розгляду.

Ухвалою від 13.03.2017р. заяву ОСОБА_7 про визнання грошових вимог до боржника прийнято до розгляду у попередньому засіданні, повторно зобов'язано кредитора надати докази сплати судового збору, докази перерахування коштів за інвестиційним договором, копію паспорту та ідентифікаційного номера, завірити документи, додані до заяви.

Кредитор ОСОБА_7 просить визнати її вимоги до боржника в сумі 465650,00 грн. основного боргу, 103145,00 грн. 3% річних та 632500,14 грн. інфляційних збитків.

Вимоги кредитора обґрунтовані тим, що 20.07.2007р. між ОСОБА_42 (Інвестор-4) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Замовник) було укладено інвестиційний договір №03/07 про інвестування в будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_14 на суму 465650,00 грн.

За умовами п.1.1 договору за інвестиційним договором інвестор доручає замовнику здійснити від його імені та за рахунок і в інтересах інвестора інвестування в будівництво жилого будинку, розташованого в м.Херсоні по вул.Українська, а замовник зобов'язується забезпечити набуття інвестором права власності на забудоване нежиле приміщення в об'єкті будівництва за умови виконання інвестором інвестиційного договору.

Інвестор здійснює інвестування за рахунок власних та (або) позичених грошових коштів.

Відповідно до п.1.4 договору запланована (орієнтована) дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2008 року, яка може варіювати +/- 6 місяців.

Замовник залишає за собою право змінювати дату введення об'єкту будівництва в експлуатацію в односторонньому порядку.

Згідно п.1.8 договору інвестор набуває право власності на об'єкт інвестування з моменту державної реєстрації права власності згідно із чинним законодавством України.

З метою виконання умов договору інвестування кредитором ОСОБА_42 (Позичальник) 27.07.2007р. було укладено договір кредиту №ФО70582К з ВАТ "Укрсоцбанк" (Кредитор).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2 кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 465650,00 грн. Кредит надається позичальнику на фінансування будівництва придбання (інвестування) житла відповідно до інвестиційного договору №03/07 від 20.07.2007р., що укладений між позичальником та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу".

30.07.2007р. за меморіальним ордером №4-03 (т.6 а.с.11) на рахунок боржника було перераховано 465650,00 грн. Відповідно до означеного меморіального ордеру платником є ОСОБА_42, призначення платежу: оплата за нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_13, буд.2, згідно інвестиційного договору №03/07 від 20.07.2007р., згідно кредитного договору №ФО70582К від 27.07.2007р.

Згідно зі ст.ст.599,629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови інвестиційного договору не виконано, об'єкт будівництва ОСОБА_7 не передано.

Суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

В даному випадку за укладеним між сторонами інвестиційним договором №03/07 від 20.07.2007р. кредитором-фізичною особою здійснено інвестування в будівництво жилого будинку не через суб'єкти, перелік яких наведений у ч.3 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", що суперечить приписам наведеної норми.

Разом з тим, у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.

Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його неправомірність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи укладений між сторонами інвестиційний договір суд виходить з презумпції правомірності правочину.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011р. у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 465650,00 грн., а Замовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта інвестицій кредитору (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

За наведених обставин, основна заборгованість боржника перед кредитором в сумі 465650,00 грн. є обґрунтованою, документально доведеною, а тому визнається судом у повному обсязі.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги з 103145,00 грн. 3% річних та інфляційні збитки в сумі 632500,14 грн., які нараховано за період з 01.07.2009р. по 16.11.2016р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних збитків за період з 01.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.07.2009 - 15.11.2016 465650.00 2.317 613082.95 1078732.95Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 465650.00 01.07.2009 - 15.11.2016 2695 3 % 103072.93

Отже вимоги ОСОБА_7 в частині 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом частково в сумі 613082,95 грн. збитків від інфляції та 103072,93 грн. 3% річних.

Вимоги в сумі 19417,19 грн. інфляційних збитків та 72,07 грн. 3% річних підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Підтримуючи грошові вимоги ОСОБА_7 представник кредитора наполягав на включенні їх в реєстр вимог кредиторів до другої черги, як вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

Суд критично ставиться до такої позиції з огляду на наступне.

Так у відповідності до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у другу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).

З наведеної норми Закону вбачається, що до другої черги кредиторів відносяться вимоги громадян довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників). Суд зазначає, що законодавець відніс до другої черги кредиторів ту категорію громадян, які робили вклади для зберігання чи отримання відповідного прибутку, а не громадян, які інвестували грошові кошти на підставі інвестиційного договору по будівництву будинку для отримання житла (нежитлових приміщень).

Кредитором помилково ототожнюють поняття довірителів (вкладників) з поняттям інвестиції по інвестиційному договору будівництва будинку. Суд звертає увагу, що статтею 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено віднесення інвесторів інвестиційного договору по будівництву будинку до другої черги вимог кредиторів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" є довірчим товариством.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи представника кредитора про необхідність віднесення вимог ОСОБА_7 до другої черги вимог кредиторів, оскільки застосовуючи граматичне тлумачення пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для віднесення грошових вимог громадян (вкладників) до другої черги передбачено, щоб такі вклади здійснювались у довірчі товариства, а боржник у справі відповідно до його правового статусу не є довірчим товариством. Також грошові вимоги кредитора не охоплюються поняттям "вимоги інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників)".

За наведених обставин, вимоги ОСОБА_7 підлягали визнанню частково в сумі 1181805,88 грн. з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Разом з тим, 27.10.2017р. боржником подано заяву про застосування строку позовної давності (т.10 а.с.189), відповідно до якої ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" просить застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_7 та відмовити у їх визнанні.

За приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так за умовами п.1.4 укладеного між кредитором та боржником інвестиційного договору №03/07 запланована дата введення будинку в експлуатацію - 4 квартал 2008.

Отже, право вимоги виконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна або повернення грошових коштів виникло у кредитора з 01.01.2009р.

Встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про повернення коштів у зв'язку із невиконанням боржником зобов'язань сплив 01.01.2012р.

Із заявою про визнання конкурсних грошових вимог кредитор звернулася 21.12.2016р.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, враховуючи, що грошові вимоги, які заявляються до боржника, мають бути дійсними, тобто докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку, суд задовольняє заяву ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" та застосовує до вимог ОСОБА_7, що складаються з основної заборгованості та частини вимог з інфляційних збитків і 3% річних, які заявлені після сплину строку позовної давності, положення ч.4 ст.267 ЦК України.

При цьому суд враховує наступне.

За змістом положень ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16.

З урахуванням наведеного господарським судом здійснено розрахунок інфляційних збитків та 3% річних в межах строку позовної давності та з урахуванням дати звернення кредитора із заявою про визнання грошових вимог до боржника і дати порушення провадження у справі про банкрутство, а саме з 21.12.2013р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 21.12.2013 - 15.11.2016 465650 1.958 445899.33 911549.33Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 465650 21.12.2013 - 15.11.2016 1061 3 % 40573.77

Отже вимоги ОСОБА_7 в сумі 445899,33 грн. збитків від інфляції та 40573,77 грн. 3% річних підлягають визнанню як такі, що заявлені в межах строку позовної давності.

Таким чином вимоги кредитора ОСОБА_7 визнаються судом частково в сумі 2756,00 грн. судового збору із віднесенням їх до першої черги, 486473,10 грн. із віднесенням до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

Вимоги в сумі 695332,78 грн. судом відхиляються у зв'язку із сплином строку позовної давності, 19489, 26 грн. - за необґрунтованістю.

16. ОСОБА_11, м.Херсон звернувся до господарського суду із заявою про визнання його вимог до боржника в загальній сумі 5150208,82 грн., з яких 1164060,00 грн. основного боргу, 317836,22 грн. 3% річних, 2417083,59 грн. збитків від інфляції, 1251229,01 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначає кредитор, 06.11.2007р. між ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Замовник) та ОСОБА_11 (Інвестор) було укладено Інвестиційний договір №07/11-07 про інвестування в будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_14 на суму 1164060,00 грн. (т.2 а.с.130-131).

За умовами п.1.1 договору за інвестиційним договором інвестор доручає замовнику здійснити від його імені та за рахунок і в інтересах інвестора інвестування в будівництво жилого будинку, розташованого в м.Херсоні по вул.Українська, а замовник зобов'язується забезпечити набуття інвестором права власності на забудоване нежиле приміщення в об'єкті будівництва за умови виконання інвестором інвестиційного договору.

Інвестор здійснює інвестування за рахунок власних та (або) позичених грошових коштів.

Відповідно до п.1.4 договору запланована (орієнтована) дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2008 року, яка може варіювати +/- 6 місяців.

Замовник залишає за собою право змінювати дату введення об'єкту будівництва в експлуатацію в односторонньому порядку.

Згідно п.1.8 договору інвестор набуває право власності на об'єкт інвестування з моменту державної реєстрації права власності згідно із чинним законодавством України.

На виконання своїх зобов'язань за договором кредитором на підставі платіжного доручення №40937273 від 08.11.2007р. (т.2 а.с.132) та квитанції №17-19917/1 від 07.11.2007р. (т.2 а.с.132-зворот) було перераховано на рахунок боржника грошові кошти в сумі 1164060,00 грн.

Згідно зі ст.ст.599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови інвестиційного договору не виконано, об'єкт нерухомості ОСОБА_11 не передано, оскільки житловий будинок в експлуатацію не введено, будівництво не здійснювалось.

Суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

В даному випадку за укладеним між сторонами інвестиційним договором №07/11-07 від 06.11-07р. кредитором-фізичною особою здійснено інвестування в будівництво жилого будинку не через суб'єкти, перелік яких наведений у ч.3 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", що суперечить приписам наведеної норми.

Разом з тим, у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.

Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його неправомірність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи укладений між сторонами інвестиційний договір суд виходить з дійсності правочину.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011р. у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договору були перераховані грошові кошти на загальну суму 1164060,00 грн., а Замовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єкта інвестицій кредитору (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Заперечуючи проти вимог означеного кредитора, ПАТ ПБФ "Херсонбуд" у заяві від 15.03.2017р. (т.6 а.с.40-41) зазначив, що 25.10.2012р. між боржником та ОСОБА_11 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №25/10/1 (т.6 а.с.48-50), за умовами якого ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Продавець) передав, а ОСОБА_11 (Покупець) прийняв майнові права на об'єкт нерухомості, що є предметом інвестиційного договору від 06.11.2007р. №07/11-07, вартістю 1164060,00 грн.

ПАТ ПБФ "Херсонбуд" вважає, що за домовленостями сторін, досягнутими у вказаному договорі, припинилось зобов'язання за інвестиційним договором, тобто відбулася новація, що свідчить про припинення первісного зобов'язання.

Крім цього, у п.п. 4.1, 4.1.1 договору сторони дійшли згоди про те, що вони проводять залік вимог шляхом зменшення заборгованості продавця за інвестиційним договором №07/11-07 від 06.11.2007р. на суму даного договору, та зараховують це як сплату покупцем договірної ціни за даним договором. Фактом повного взаєморозрахунку між сторонами по даному договору є укладений договір про залік взаємних фінансових вимог №03 від 05.11.2012р.

В п.4.3 договору сторони узгодили, що після проведення взаєморозрахунків сторін, порядок яких визначений в п.4.1, 4.1.1 даного договору, продавець видає покупцю довідку про повну оплату вартості майнових прав згідно цього договору.

Також 05.11.2012р. між ОСОБА_11 та боржником було укладено угоду про залік взаємних фінансових вимог (т.10 а.с.13), відповідно до якої в якості оплати кредитором за майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2012р. в сумі 1164060,00 грн. здійснено зарахування його вимог до боржника за інвестиційним договором від 06.11.2007р. в сумі 1164060,00 грн.

У зв'язку з чим кредитор ПАТ ПБФ "Херсонбуд" зазначає, що, виходячи з умов вищенаведених угод, укладених між ОСОБА_11 та боржником, заборгованість останнього є повністю погашеною, отже кредиторські вимоги є необґрунтованими.

Разом з тим, в судовому засіданні 30.10.2017р. представником ОСОБА_11 було надано до матеріалів справи угоду про розірвання "Угоди про зарахування взаємних фінансових вимог №3" від 05.11.2012р. (т.10 а.с.211), укладену між боржником та кредитором 20.01.2016р. у зв'язку із невиконанням ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" умов договору купівлі-продажу майнових прав №25/10/1 від 25.10.2012р.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору.

Отже, з 20.01.2016р. зобов'язання сторін за угодою про зарахування взаємних фінансових вимог №3 від 05.11.2012р. є припиненими.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутня довідка ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" про повну оплату покупцем ОСОБА_11 вартості майнових прав за договором від 25.10.2012р. (п.4.3 договору), а також те, що сторонами розірвано угоду про зарахування взаємних фінансових вимог від 05.11.2012р., боржник не може вимагати від ОСОБА_11 виконання обов'язку щодо оплати майнових прав за договором від 25.10.2012р., а ОСОБА_11, в свою чергу, не може вимагати від боржника виконання обов'язку щодо передачі йому майнових прав - прав на об'єкт нерухомості.

Що стосується посилання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" на те, що договір купівлі-продажу майнових прав №25/10/1 від 25.10.2012р. є новацією інвестиційного договору №07/11-07 від 06.11.2007р., то суд не погоджується з такою позицією, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, дослідивши умови договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2012р. №25/10/1 суд констатує, що останній не містить посилань на те, що є договором новації відносно правовідносин, які виникли за інвестиційним договором №07/11-07 від 06.11.2007р., отже не припиняє зобов'язань сторін за інвестиційним договором від 06.11.2007р.

За наведених обставин, враховуючи, що станом на час розгляду справи інвестиційний договір від 06.11.2007р. є дійсним, протилежного суду не наведено, зобов'язання сторін за вказаним договором не є припиненими, вимоги кредитора в частині 1164060,00 грн. є обґрунтованими та визнаються судом у повному обсязі.

Також кредитором заявлено вимоги в сумі 317836,22 грн. 3% річних та 2417083,59 грн. інфляційного збільшення боргу, що нараховані за період з 06.11.2007р. по 09.12.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахувань з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.1.4 інвестиційного договору запланованою датою введення об'єкту будівництва в експлуатацію є четвертий квартал 2008 року, з урахуванням наведеного прострочення боржника має місце з 01.01.2009р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

Також, суд вважає, що при розрахунку річних та інфляційних збитків має бути взято до уваги період дії укладеної між сторонами угоди про зарахування взаємних фінансових вимог з 05.11.2012р. по 20.01.2016р., оскільки в цей період сплачені кредитором кошти мали бути зараховані останнім в рахунок оплати майнових прав за договором від 25.12.2012р.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних збитків за період з 01.01.2009р. по 04.11.2012р. та з 20.01.2016р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.01.2009 - 04.11.2012 1164060.00 1.277 322745.50 1486805.50 20.01.2016 - 15.11.2016 1164060.00 1.084 97949.39 1262009.39Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 1164060.00 01.01.2009 - 04.11.2012 1404 3 % 134248.56 1164060.00 20.01.2016 - 15.11.2016 301 3 % 28719.84

Отже вимоги ОСОБА_11 визнаються судом в сумі 162968,40 грн. 3% річних та 420694,89 грн. інфляційних збитків.

Вимоги в сумі 154867,82 грн. 3% річних і 1996388,70 грн. збитків від інфляції судом відхиляються.

Крім того, кредитором заявлено вимоги в сумі 1251229,01 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нараховані за період з 06.11.2007р. по 09.12.2016р., на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 4.1., 6.1. - 6.3. постанови від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні відносини щодо спірної суми та розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено.

Як слідує з розрахунку кредитора (т.2 а.с.127), проценти за користування чужими грошовими коштами обчислені на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 06.11.2007р. по 09.12.2016р., тобто визначаючи їх розмір, кредитор керувався приписами ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), про що також зазначено і в заяві про грошові вимоги до боржника.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, відносяться лише до порушення грошових зобов'язань.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Водночас, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК України, не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (така правова позиція викладена в п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розмір процентів ст. 231 ГК України не визначений, в пункті 6 даної статті йдеться про базу нарахування (облікова ставка НБУ), яка може бути застосована сторонами у договорі або визначена у законі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що доводи кредитора про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин суд відхиляє вимоги ОСОБА_11 з відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 1251229,01 грн.

06.02.2017р. ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та 22.02.2017р. ПП "Система координації власності" подано заперечення щодо визнання вимог ОСОБА_11 (т.5 а.с.1-3, 205-206), в яких останні просять відхилити вимоги кредитора як такі, що є майновими а не грошовими. А на випадок визнання судом достатніми доводів заяви ОСОБА_11 щодо наявності у нього грошових вимог до боржника, керуючись ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, просять застосувати позовну давність при розгляді вимог та відмовити у їх визнанні через сплив позовної давності.

Щодо характеру вимог кредитора, то суд констатує, що вимоги ОСОБА_11 є грошовими, аналіз вимог кредитора наведено господарським судом вище.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_11, то за приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, як зазначено в п. 2.1. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

В даному випадку сторонами спору є безпосередньо кредитор ОСОБА_11 та боржник, а тому заяви ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та ПП "Система координації власності", які не є стороною спору, про застосування строку позовної давності судом відхиляються.

Таким чином, вимоги ОСОБА_11 визнаються господарським судом частково в сумі 1747723 грн. 29 коп. із віднесенням їх до четвертої черги задоволення.

Вимоги зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у першу чергу.

Вимоги в сумі 3402485,53 грн. судом відхиляються.

17. ОСОБА_14, м.Херсон звернулась до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 43161926,54 грн., з яких 9762330,00 грн. основного боргу, 2646167,11грн. 3% річних, 20313909,95 грн. збитків від інфляції, 10439519,48 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Як зазначає кредитор, 07.11.2007р. між ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Замовник) та ОСОБА_14 (Інвестор) було укладено інвестиційні договори №08/11-07 та №09/11-07 про інвестування в будівництво житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_14 на загальну суму 6685080,00 грн. (т.2 а.с.189-191, 194-196).

За умовами п.1.1 договорів за інвестиційним договором інвестор доручає замовнику здійснити від його імені та за рахунок і в інтересах інвестора інвестування в будівництво жилого будинку, розташованого в м.Херсоні по вул.Українська, а замовник зобов'язується забезпечити набуття інвестором права власності на забудоване нежиле приміщення в об'єкті будівництва за умови виконання інвестором інвестиційного договору.

Інвестор здійснює інвестування за рахунок власних та (або) позичених грошових коштів.

Відповідно до п.1.4 договорів запланована (орієнтована) дата введення об'єкту будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2008 року, яка може варіювати +/- 6 місяців.

Замовник залишає за собою право змінювати дату введення об'єкту будівництва в експлуатацію в односторонньому порядку.

Згідно п.1.8 договорів інвестор набуває право власності на об'єкт інвестування з моменту державної реєстрації права власності згідно із чинним законодавством України.

На виконання своїх зобов'язань за договорами кредитором на підставі платіжних доручень №40936534 від 08.11.2007р., №40935444 від 08.11.2007р. та квитанцій №8-19919/1 від 09.11.2007р., №18-19917/1 від 07.11.2007р., №19-1991D/1 від 13.11.2007р., №3-1991Т/1 від 29.11.2007р., №17-1991R/1 від 27.11.2007р., №13-1991С/1 від 12.11.2007р., №19-19917/1 від 07.11.2007р., №7-19919/1 від 09.11.2007р., №14-1991С/1 від 12.11.2007р., №12-1991S/1 від 29.11.2007р., від 26.11.2007р., №20-1991D/1 від 13.11.2007р. (т.2 а.с.192-193-зворот, 197-198-зворот) було перераховано на рахунок боржника грошові кошти в сумі 6685080,00 грн.

Згідно зі ст.ст.599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови інвестиційних договорів не виконано, об'єкти нерухомості ОСОБА_14 не передано, оскільки житловий будинок в експлуатацію не введено, будівництво не здійснювалось.

Суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Відповідно до частин 1, 3 статті 4 зазначеного Закону (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності могли бути будь-яке майно, зокрема, об'єкти житлового будівництва, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції станом на момент укладення інвестиційного договору) об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Згідно з частинами 1, 3, 5 ст. 7 зазначеного Закону всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

В даному випадку за укладеними між сторонами інвестиційними договорами №08/11-07 та №09/11-07 від 07.11.07р. кредитором-фізичною особою здійснено інвестування в будівництво жилого будинку не через суб'єкти, перелік яких наведений у ч.3 ст.4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", що суперечить приписам наведеної норми.

Разом з тим, у справі про банкрутство спір між сторонами не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредитора.

Частиною 1 статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його неправомірність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Аналізуючи укладений між сторонами інвестиційний договір суд виходить з дійсності правочину.

За приписами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Статтею 23 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому, законодавець не обмежує коло кредиторів боржника виключно кредиторами, які мають з боржником грошові зобов'язання. Кредитор з майновими вимогами вправі звернутися до боржника з грошовими вимогами, якщо відповідно до норм цивільного законодавства кредитор вправі обрати спосіб захисту свого цивільного права та заявити вимогу про повернення коштів, внесених ним як передоплату за виконання певних робіт, передачу майна.

Статтею 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця, який здійснив попередню оплату товару вимагати повернення суми попередньої оплати.

Аналіз наведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що інвестиційний договір, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору.

Враховуючи також аналогічну правову позицію, яка викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2011р. у справі № 15/486-б, суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що Інвестором на виконання умов договорів були перераховані грошові кошти на загальну суму 6685080,00 грн., а Замовником (боржником) не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єктів інвестицій кредитору (Інвестору), так само, як і повернення останньому інвестованих грошових коштів, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Заперечуючи проти вимог означеного кредитора, ПАТ ПБФ "Херсонбуд" у заяві від 15.03.2017р. (6 а.с.40-41) зазначив, що 25.10.2012р. між боржником та ОСОБА_14 було укладено договори купівлі-продажу майнових прав №25/10/27 і 25/10/24 (т.6 а.с.42-47), за умовами яких ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Продавець) передав, а ОСОБА_14 (Покупець) прийняла майнові права на об'єкти нерухомості, що є предметом інвестиційних договорів від 07.11.2007р. №08/11-07 та №08/11-07, загальною вартістю 6685080,00,00 грн.

ПАТ ПБФ "Херсонбуд" вважає, що за домовленостями сторін, досягнутими у вказаних договорах, припинились зобов'язання за інвестиційними договорами, тобто відбулася новація, що свідчить про припинення первісних зобов'язань.

Крім цього, у п.п. 4.1, 4.1.1 договорів сторони дійшли згоди про те, що вони проводять залік вимог шляхом зменшення заборгованості продавця за інвестиційними договорами №08/11-07 і №09/11-07 від 07.11.2007р. на суму даних договорів, та зараховують це як сплату покупцем договірної ціни за даними договорами. Фактом повного взаєморозрахунку між сторонами за цими договорам є укладені угоди про залік взаємних фінансових вимог №01 і №02 від 05.11.2012р.

В п.4.3 договорів сторони узгодили, що після проведення взаєморозрахунків сторін, порядок яких визначений в п.4.1, 4.1.1 даних договорів, продавець видає покупцю довідку про повну оплату вартості майнових прав згідно цих договорів.

Також 05.11.2012р. між ОСОБА_14 та боржником було укладено угоди про залік взаємних фінансових вимог (т.10 а.с.12, 14), відповідно до яких в якості оплати кредитором за майнові права за договорами купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2012р. в загальній сумі 6685080,00 грн. здійснено зарахування її вимог до боржника за інвестиційними договорами від 07.11.2007р. в сумі 6685080,00 грн.

У зв'язку з чим кредитор ПАТ ПБФ "Херсонбуд" зазначає, що, виходячи з умов вищенаведених угод, укладених між ОСОБА_14 та боржником, заборгованість останнього є повністю погашеною, отже кредиторські вимоги є необґрунтованими.

Разом з тим, в судовому засіданні 30.10.2017р. представником ОСОБА_14 було надано до матеріалів справи угоди про розірвання Угод про зарахування взаємних фінансових вимог №1 і №2 від 05.11.2012р. (т.10 а.с.209-210), укладені між боржником та кредитором 20.01.2016р. у зв'язку із невиконанням ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" умов договорів купівлі-продажу майнових прав №25/10/21 та №25/10/24 від 25.10.2012р.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору.

Отже, з 20.01.2016р. зобов'язання сторін за угодами про зарахування взаємних фінансових вимог №1 і №2 від 05.11.2012р. є припиненими.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні довідки ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" про повну оплату покупцем ОСОБА_14 вартості майнових прав за договорами від 25.10.2012р. (п.4.3 договорів), а також те, що сторонами розірвано угоди про зарахування взаємних фінансових вимог від 05.11.2012р., боржник не може вимагати від ОСОБА_14 виконання обов'язку щодо оплати майнових прав за договорами від 25.10.2012р., а ОСОБА_14, в свою чергу, не може вимагати від боржника виконання обов'язку щодо передачі їй майнових прав - прав на об'єкти нерухомості.

Що стосується посилання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" на те, що договори купівлі-продажу майнових прав №25/10/21 і №25/10/24 від 25.10.2012р. є новацією інвестиційних договорів №08/11-07 і №09/11-07 від 07.11.2007р., то суд не погоджується з такою позицією, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, дослідивши умови договорів купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2012р. №25/10/21 та №25/10/24 суд констатує, що останні не містять посилань на те, що є договорами новації відносно правовідносин, які виникли за інвестиційними договорами №08/11-07 і №09/11-07 від 07.11.2007р., отже не припиняють зобов'язань сторін за інвестиційними договорами від 07.11.2007р.

За наведених обставин, враховуючи, що станом на час розгляду справи інвестиційні договори від 07.11.2007р. є дійсними, протилежного суду не наведено, зобов'язання сторін за вказаними договорами не є припиненими, натомість зобов'язання ОСОБА_14 в частині зарахування її вимог до боржника в сумі 6685080,00 грн. в рахунок оплати майнових прав за договорами від 25.10.2012р. є припиненими з 20.01.2016р., вимоги кредитора в частині 6685080,00 грн. є обґрунтованими та визнаються судом у повному обсязі.

Також кредитором заявлено вимоги в сумі 1824752,11 грн. 3% річних та 13924230,30 грн. інфляційного збільшення боргу, що нараховані за період з 07.11.2007р. по 09.12.2016р. за означеними інвестиційними договорами.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахувань з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.1.4 інвестиційних договорів запланованою датою введення об'єкту будівництва в експлуатацію є четвертий квартал 2008 року, з урахуванням наведеного прострочення боржника має місце з 01.01.2009р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

Також суд вважає, що при розрахунку річних та інфляційних збитків має бути взято до уваги період дії укладеної між сторонами угоди про зарахування взаємних фінансових вимог з 05.11.2012р. по 20.01.2016р., оскільки в цей період сплачені кредитором кошти мали бути зараховані останнім в рахунок оплати майнових прав за договорами від 25.10.2012р.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних збитків за період з 01.01.2009р. по 04.11.2012р. та з 20.01.2016р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 01.01.2009 - 04.11.2012 6685080.00 1.277 1853495.08 8538575.08 20.01.2016 - 15.11.2016 6685080.00 1.084 562513.53 7247593.53

Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 6685080.00 01.01.2009 - 04.11.2012 1404 3 % 770976.03 6685080.00 20.01.2016 - 15.11.2016 301 3 % 164935.17

Отже вимоги ОСОБА_14 в частині нарахування 3% річних та збитків від інфляції за інвестиційними договорами визнаються судом частково в сумі 935911,20 грн. 3% річних та 2416008,61 грн. інфляційних збитків.

Вимоги в сумі 888840,91 грн. 3% річних і 11508221,69 грн. збитків від інфляції судом відхиляються.

Крім цього кредитором заявлено вимоги, які виникли у зв'язку з невиконанням боржником наступних договорів.

Так між кредитором ОСОБА_14 (Замовник) та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу" (Виконавець) було укладено ряд договорів про бронювання квартири для передачі у власність - № 02/32/519 від 24.01.2008р., №02/34/531 від 25.01.2008р., №02/31/455 від 15.01.2008р., №02/33/459 від 15.01.2008р., №02/35/463 від 15.01.2008р., №02/36/477 від 15.01.2008р. (т.2 а.с.167-168, 172-172, 175-176, 179-180, 183-184, 187-188).

За умовами п.п.1.1-1.4 договорів за замовником бронюються квартири та визначається порядок погашення Облігацій і передачі квартир у власність. Виконавець бронює за замовником квартири для передачі їх у власність замовнику шляхом погашення Облігацій відповідно до умов цього договору та подальшим оформленням права власності на ці квартири. Замовник придбає емітовані виконавцем Облігації з метою отримання у власність визначених умовами договорів квартир по вул.Українська в м.Херсоні.

Згідно п.1.6 договорів запланований термін введення будинку в експлуатацію - 1 квартал 2009 року, який може бути перенесений виконавцем з об'єктивних обставин, про що замовник буде повідомлений письмово, але не більше ніж на два місяці.

Крім цього, між кредитором ОСОБА_14 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами-Адміністратор пенсійних фондів "Укрсоц-Капітал" (Продавець), яке діє від свого імені та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду не диверсифікованого виду закритого типу "Херсонбуд", від імені якого на підставі договору на брокерське обслуговування №26-Б від 19.10.2007р. та замовлення від 24.12.2007р. діє Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Зенит-ДТ" (Повірений продавця), укладено договори купівлі-продажу цінних паперів, а саме: №519-Б-26/4-Т від 24.01.2008р., №531-Б-26/6-Т від 25.01.2008р., №455-Б-26/3-Т від 15.01.2008р., №459-Б-26/5-Т від 15.01.2008р., №463-Б-26/7-Т від 15.01.2008р., №477-Б-26/8-Т (т.2 а.с.165-166, 169-170, 173-174, 177-178, 181-182, 185-186).

Емітентом цільових облігацій, відповідно до умов договорів, є Товариство з обмеженою відповідальністю КНВП "Академія Європейського бізнесу", яке від свого імені випустило (емітувало) облігації та зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску; цільова Облігація - цінний папір, в без документарній формі, що засвідчує внесення її власником грошових коштів, який визначає відносини займу між її власником та Емітентом; лот ЦП - загальна кількість ЦП відповідної серії, що відповідає загальній площі вибраної квартири, та надає їх власнику право отримати цю квартиру у власність згідно з умовами, викладеними у Інформації.

За умовами розділу І договорів продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та сплачує лот ЦП: іменні безпроцентні (цільові) облігації, емітовані ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу", дата початку погашення ЦП - 01.07.2009р., дата закінчення погашення ЦП - 28.12.2009р. Крім іншого, власник ЦП при погашенні облігацій має право набувати право придбання відповідної кількості площі в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_12. Погашення облігацій здійснюється по номінальній вартості шляхом придбання квартир в житловому будинку за адресою АДРЕСА_12. Погашення облігацій відбувається за умови перерахування лоту облігацій з рахунка в цінних паперах власника на рахунок в цінних паперах Емітента при наявності чинного Договору про бронювання квартири.

Згідно п.1.2 договірна вартість лоту ЦП за кожним договором складає 512875,00 грн.

Відповідно до довідки ТОВ "Укрсоц-Капітал" від 01.11.2017р. №14/0557 (т.10 а.с.221) кредитором було перераховано грошові кошти в загальній сумі 3077250,00 грн. за придбані цінні папери.

Згідно зі ст.ст. 599, 629 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За твердженням кредитора, станом на час звернення до суду із даною заявою боржником умови договорів про бронювання квартир не виконано, квартири ОСОБА_14 не передано, оскільки житловий будинок в експлуатацію не введено, будівництво не здійснювалось.

Суд зазначає, що оскільки договір про бронювання квартири, як особливий вид цивільно-правових договорів, не регламентованих Цивільним кодексом України, може містити положення різних видів цивільно-правових договорів, відтак зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов'язки) сторін договору. Крім цього суд враховує факт укладення кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів, емітованих боржником, з метою придбання об'єкту нерухомості.

За наведених обставин суд приходить до висновку що, у разі невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю, кредитор з речовими вимогами до боржника має право виразити свої вимоги у грошовому еквіваленті та заявити їх у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитором були перераховані грошові кошти за придбані цінні папери, після погашення яких боржником він мав набути право власності на квартири, а боржником не виконані свої зобов'язання в частині передачі об'єктів нерухомості у власність кредитору, так само як і повернення останньому грошових коштів за придбані цінні папери, тобто має місце невиконання зобов'язань щодо передачі придбаного майна у зв'язку з його відсутністю.

Дослідивши заяву кредитора та додатково подані докази, суд визнає вимоги з основної заборгованості в сумі 3077250,00 грн.

Крім цього, кредитором заявлено вимоги, які складаються з 821415,00 грн. 3% річних, інфляційні збитки в сумі 6389679,65 грн., що нараховані за період з 24.01.2008р. по 09.12.2016р.

Суд не погоджується з обраним кредитором періодом нарахування вказаних сум та зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.п.2.1, 2.2 договорів про бронювання квартири для передачі у власність, протягом терміну погашення Лоту облігацій, замовник передає до погашення виконавцю Лот облігацій. Погашення облігацій проводиться у відповідності з умовами їх випуску, шляхом передачі замовнику права власності на квартиру.

Відповідно до умов розділу 1 договорів купівлі-продажу цінних паперів дата початку погашення цінних паперів - 01.07.2009р.

Таким чином прострочення боржника має місце з 02.07.2009р., отже початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних є 02.07.2009р.

З огляду на приписи ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

В даному випадку провадження у справі порушено 16.11.2016р., отже вимоги кредиторів можуть бути заявлені за період по 15.11.2016р. включно.

Заперечуючи проти вимог ОСОБА_14 в цій частині кредитор ПАТ ПБФ "Херсонбуд" у додатково поданому запереченні від 06.06.2017р. (т.10 а.с.1) зауважив, що 25.10.2012р. між ОСОБА_14 та боржником було укладено договори купівлі-продажу майнових прав №№25/10/25, 25/10/26, 25/10/27, 25/10/28, 25/10/29, 25/10/30 (т.10 а.с.15-33), в п.п.2.4, 5.2 яких сторони визначили, що продавець (ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу") зобов'язаний здати об'єкт нерухомості в експлуатацію у 4 кварталі 2015 року. Наявність цієї домовленості, на думку кредитора, означає, що нарахування інфляційних та 3% річних на частину вимог ОСОБА_14 у розмірі 3077250,00 грн. буде правомірним тільки з 01.01.2016р.

Дослідивши умови наведених ПАТ ПБФ "Херсонбуд" договорів купівлі-продажу майнових прав суд зазначає, що означені договори не містять положень, які б припиняли зобов'язання сторін за договорами про бронювання квартир та договорами купівлі-продажу цінних паперів. В даному випадку боржник є таким, що прострочив виконання зобов'язань з 02.07.2009р., оскільки не розпочав погашення облігацій у встановлений договором купівлі-продажу цінних паперів строк, отже початком періоду нарахування 3% річних та інфляційних збитків має бути - 02.07.2009р.

З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних, інфляційних збитків за період з 02.07.2009р. по 15.11.2016р.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з урахуванням індексу інфляції 02.07.2009 - 15.11.2016 3077250.00 2.317 4051561.28 7128811.28Розрахунок відсотків

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків 3077250.00 02.07.2009 - 15.11.2016 2694 3 % 680904.97

Отже суд визнає вимоги ОСОБА_14 в сумі 4051561,28 грн. інфляційних збитків та 680904,97 грн. 3% річних.

Вимоги в сумі 2338118,37 грн. збитків від інфляції та 140510,03 грн. 3% річних підлягають відхиленню.

Крім того, кредитором заявлено вимоги в сумі 10439519,48 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, нараховані за період з 07.11.2007р. по 09.12.2016р., на підставі ст. ст. 536, 1214 ЦК України та ст. 231 ГК України.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в пунктах 4.1., 6.1. - 6.3. постанови від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України передбачено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між сторонами відсутні договірні відносини щодо спірної суми та розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачено.

Як слідує з розрахунку кредитора (т.2 а.с.159162), проценти за користування чужими грошовими коштами обчислені на рівні облікової ставки Національного банку України за період з 07.11.2007р. по 09.12.2016р., тобто визначаючи їх розмір, кредитор керувався приписами ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), про що також зазначено і в заяві про грошові вимоги до боржника.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції, що встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, відносяться лише до порушення грошових зобов'язань.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГК України).

Водночас, стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК України, не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією (така правова позиція викладена в п. 2.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розмір процентів ст. 231 ГК України не визначений, в пункті 6 даної статті йдеться про базу нарахування (облікова ставка НБУ), яка може бути застосована сторонами у договорі або визначена у законі.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що доводи кредитора про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ч. 6 ст. 231 ГК України (розмір штрафних санкцій), є помилковими та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За наведених обставин суд відхиляє вимоги ОСОБА_14 з відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 10439519,48 грн.

06.02.2017р. ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та 22.02.2017р. ПП "Система координації власності" подано заперечення щодо визнання вимог ОСОБА_14 (т.5 а.с.1-3, 205-206), в яких останні просять відхилити вимоги кредитора як такі, що є майновими а не грошовими. А на випадок визнання судом достатніми доводів заяви ОСОБА_14 щодо наявності у неї грошових вимог до боржника, керуючись ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України, просять застосувати позовну давність при розгляді вимог та відмовити у їх визнанні через сплив позовної давності.

Щодо характеру вимог кредитора, то суд констатує, що вимоги ОСОБА_14 є грошовими, аналіз вимог кредитора наведено господарським судом вище.

Стосовно застосування строку позовної давності до вимог ОСОБА_14, то за приписами ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права та інтересу.

В силу частин 3, 4, 5 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, як зазначено в п. 2.1. Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

В даному випадку сторонами спору є безпосередньо кредитор ОСОБА_14 та боржник, а тому заяви ПАТ ПБФ "Херсонбуд" і ПП "Система координації власності", які не є стороною спору, про застосування строку позовної давності судом відхиляються.

Таким чином, вимоги ОСОБА_14 визнаються господарським судом частково в сумі 17846716 грн. 06 коп. із віднесенням їх до четвертої черги задоволення.

Вимоги зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів у першу чергу.

Вимоги в сумі 25315210,48 грн. судом відхиляються.

Як вже зазначалось, в судовому засіданні 30.10.2017р. представником кредиторів ОСОБА_14 та ОСОБА_11 було подано для залучення до матеріалів справи копії договорів про розірвання угод про зарахування зустрічних вимог, укладених з боржником. Для огляду в судовому засіданні надано оригінали зазначених договорів, кредитором ОСОБА_11 та його представником надано усні пояснення щодо наданих до матеріалів справи документів.

Ухвалою суду від 30.10.2017р. зобов'язано кредиторів ОСОБА_14 і ОСОБА_11 надати оригінали договорів про розірвання угод про зарахування зустрічних фінансових вимог для залучення до матеріалів справи; боржника - надати письмово викладене пояснення щодо підстав укладення з означеними кредиторами договорів про розірвання угод про зарахування зустрічних фінансових вимог.

На виконання вимог суду кредиторами подано для залучення до матеріалів справи оригінали вказаних угод (т.10 а.с.247, 249-250), кредиторами та боржником - відповідні пояснення (т.10 а.с.16, 246, 248).

15.11.2017р. кредитором ПАТ ПБФ "Херсонбуд" заявлено клопотання про призначення технічної експертизи документів та почеркознавчої експертизи , яке підтримано представником в судовому засіданні 16.11.2017р.

Ухвалою суду від 16.11.2017р. клопотання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" про призначення судової експертизи прийнято до розгляду; запропоновано учасникам провадження надати письмово викладені позиції щодо клопотання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" про призначення судової експертизи; пропозиції щодо експерта або експертної установи для проведення експертизи та питання, які мають бути поставлені на вирішення останньої; зобов'язано боржника надати письмово викладене пояснення директора товариства (за особистим підписом, скріпленим печаткою боржника), щодо підтвердження або спростування справжності свого підпису на угодах від 20.01.2016р. про розірвання угод про зарахування фінансових вимог; а також щодо визначення на спірних угодах прізвища директора товариства.

24.11.2017р. кредиторами ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_11, 27.11.2017р. розпорядником майна подано заперечення щодо призначення експертизи.

Також 24.11.2017р. кредиторами ОСОБА_11 і ОСОБА_14, та директором боржника подано додаткові пояснення.

В судовому засіданні представники кредиторів та боржника, розпорядника майна заперечили проти задоволення клопотання про призначення експертизи з огляду на його необґрунтованість, визнання сторонами угод факту їх укладення та підписання.

При цьому представник ініціюючого кредитора Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області зауважив, що провадження у даній справі досить тривалий час перебуває на стадії процедури розпорядження майном, в тому числі і у зв'язку з оскарженням кредиторами процесуальних документів як в даній справі, так і в інших провадженнях, поданням кредиторами численних клопотань та заперечень, що призводить до збільшення витрат ініціюючого кредитора на оплату послуг арбітражного керуючого; наполягає на затвердженні реєстру вимог кредиторів та зазначив, що в разі незгоди окремих кредиторів щодо укладених боржником угод, останні мають можливість оскаржити такі угоди в порядку ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після затвердження реєстру вимог кредиторів.

Дослідивши матеріали справи, клопотання про призначення експертизи, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників учасників провадження, суд зазначає наступне.

Клопотання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" про призначення експертизи обґрунтовано тим, що ухвалою суду від 30.10.2017р. кредиторів ОСОБА_11 і ОСОБА_14 зобов'язано надати до матеріалів справи оригінали угод від 20.01.2016р. про розірвання угод про зарахування взаємних фінансових вимоги від 05.11.2012р. №№1, 2, 3. Однак, на думку кредитора, достовірність, належність і допустимість вказаних угод у якості доказів у справі №923/1132/16 викликає небезпідставні сумніви.

Так 26.04.2017р. і 28.04.2017р. громадянами ОСОБА_11 та ОСОБА_14 було подано цивільні позови до Херсонського міського суду Херсонської області, в тому числі щодо визнання недійсними угод про зарахування взаємних фінансових вимог №№1, 2, 3 від 05.11.2012р. (т.10 а.с.2-5).

Рішеннями Херсонського міського суду від 25.05.2017р. у справах №№766/7148/17 і 766/7342/17 (т.6 а.с.217-218, 221-223) позовні вимоги задоволено, в тому числі визнано недійсними угоди про зарахування взаємних фінансових вимог №№1, 2, 3 від 05.11.2012р.

Ухвалами від 19.07.2017р. та 20.07.2017р. Апеляційним судом Херсонської області задоволено апеляційні скарги ПАТ ПБФ "Херсонбуд" та скасовано рішення Херсонського міського суду у вищенаведених справах, провадження у справах закрито (т.10 а.с.154-157).

Кредитор зауважує, що очевидно, що згадані цивільні позови ОСОБА_11 та ОСОБА_14 беззаперечно підтверджують факт чинності на момент подання позовів угод про зарахування взаємних фінансових вимог.

За твердженням ПАТ ПБФ "Херсонбуд" боржник ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" у ході провадження у цивільних справах також підтвердив факт чинності цих угод, оскільки адвокат останнього ОСОБА_43 заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, не посилаючись при цьому на відсутність предмету спору у зв'язку із розірванням спірних угод.

Наведені обставини, на думку ПАТ ПБФ "Херсонбуд", дають підстави вважати, що Угоди від 20.01.2016р. підписано не раніше 20.07.2017р. (дати закриття провадження у цивільних справах №766/7148/17 і №766/7342/17).

Також у кредитора викликає сумнів справжність підпису директора ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" на вказаних документах. Окрім того, в судовому засіданні 16.11.2017р. представником кредитора було зауважено про те, що на спірних угодах вказано прізвище директора боржника ОСОБА_37, в той час як станом на 20.01.2016р. в ЄДР містяться відомості відносно того, що директором товариства є ОСОБА_41 (т.10 а.с.12-15).

За наведених обставин кредитор просить призначити технічну експертизу документів та почеркознавчу експертизу, на вирішення яких поставити питання щодо давності виконання документів - Угод від 20.01.2016р. про розірвання угод про зарахування зустрічних взаємних вимог №№1, 2, 3 від 05.11.2012р. та достовірності підпису директора боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до п. 5 цієї постанови Пленуму питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Згідно з п. 12 цієї ж постанови недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Як слідує з пояснень кредиторів ОСОБА_11, ОСОБА_14 (т.10 а.с.246, 248), в 2007 році ними було укладено з боржником інвестиційні договори №№07/11-07, 08/11-07, 09/11-07, на виконання яких перераховано боржникові грошові кошти.

В 2012 році кредиторами за рекомендаціями керівництва ПАТ ПБФ "Херсонбуд" (яке є Генеральним інвестором спірного будівництва та має безпосередній зв'язок з боржником) було укладено з ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" договори купівлі-продажу майнових прав та Угоди про зарахування взаємних фінансових вимог №№1, 2, 3 від 05.11.2012р.

Однак, з огляду на те, що боржник недобросовісно виконував умови договорів в частині будівництва та введення в експлуатацію об'єкту нерухомості, кредитори прийняли рішення розірвати угоди від 05.11.2012р., результатом чого було укладення з боржником 20.01.2017р. Угод про розірвання угод про зарахування взаємних фінансових вимог від 05.11.2012р.

Щодо визначення у спірних угодах прізвища директора ОСОБА_37 замість ОСОБА_41, кредитори у поясненнях від 20.11.2017р. (т.11 а.с.18, 19) зазначили, що їм не було відомо про зміну прізвища директором товариства, та наразі їх більше хвилювало повернення інвестованих у будівництво коштів.

Щодо звернення до суду із цивільними позовами про визнання недійсними спірних угод при наявності угод про їх розірвання, присутній в судовому засіданні 30.10.2017р. кредитор ОСОБА_11 пояснив, що за наявності великої кількості документації, яка пов'язана як з його професійною діяльністю, так і з особистими справами, він не міг своєчасно надати до суду угоди від 20.01.2016р.

При цьому в судовому засіданні 27.11.2017р. представник кредиторів зазначила, що як станом на дату підписання угод від 05.11.2012р. так і станом на дату підписання угод від 20.01.2016р., справи з інвестування у будівництво ОСОБА_11 вів особисто, ні він, ні його мати ОСОБА_14 не звертались за допомогою до юристів, тому не були обізнаними в окремих питаннях, що мало наслідком порушення їх прав на володіння майном, за яке було сплачено достатньо велику суму коштів.

Представник боржника і директор боржника ОСОБА_41 у письмово викладених поясненнях підтвердили факт укладення між сторонами 20.01.2017р. спірних угод (т.10 а.с.236, т.11 а.с.30-31).

Також директор ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" ОСОБА_41 зауважила, що при підписанні угод не звернула увагу на зазначенні в них її дівочого прізвища ОСОБА_37, при цьому зазначила, що означене не змінює правових наслідків даних правочинів та підтвердила достовірність свого підпису на угодах від 20.01.2016р.

Щодо призначення судової експертизи директор товариства наголосила, що заперечує проти її призначення, оскільки факт укладання, підписання та дата спірних угод нею не оспорюються.

Вирішуючи питання про необхідність призначення експертизи, суд виходить з того, чи мають значення для справи обставини, встановлення яких можна здійснити судовою експертизою, та чи може сторона іншими засобами доказування підтвердити ці обставини.

Суд зауважує, що в даному випадку сторонами правочинів ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу" не заперечується ні дата підписання угод, ні факт їх укладення, ні справжність підписів, які на них містяться.

Доводи ПАТ ПБФ "Херсонбуд" про те, що підписи від імені директора боржника здійснено іншою особою не приймаються до уваги з огляду на спростування цього безпосередньо керівником останнього.

Крім цього, в судовому засіданні 27.11.2017р. представником боржника подано для залучення до матеріалів справи копію паспорта ОСОБА_41 (т.11 а.с.107), підпис в якому є ідентичним підпису на спірних угодах.

Щодо визначення прізвища керівника боржника ОСОБА_37 замість ОСОБА_41, то суд погоджується з ПАТ ПБФ "Херсонбуд" відносно того, що станом на 20.01.2016р. в ЄДР містяться відомості про те, що директором товариства є ОСОБА_41

Разом з тим, як слідує з Свідоцтва про шлюб від 14.07.2012р. Серія НОМЕР_17 (т.5 а.с.170), прізвище ОСОБА_37 змінено на ОСОБА_41 у зв'язку із реєстрацією шлюбу. Отже ОСОБА_37 і ОСОБА_41 є однією і тією ж особою, а визначення на угодах дівочого прізвища останньої не змінює їх правових наслідків.

Крім цього, підпис директора товариства на угодах скріплено печаткою ТОВ КНВП "Академія Європейського бізнесу".

Також, кредитором не наведено, яким чином результати експертизи вплинуть на дійсність укладених між ОСОБА_11, ОСОБА_14 та боржником угод від 20.11.2016р. та результати розгляду грошових вимог вказаних кредиторів.

Дослідивши клопотання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" про призначення судової експертизи, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки надані суду оригінали документів скріплені печаткою підприємства-боржника, справжність підпису директора боржника, факт укладення спірних угод та дата їх підписання сторонами правочину не оспорюється, а тому висновок експертизи не впливатиме на результат розгляду даної справи.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд не наділений правом визнавати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір. Правомочність господарського суду при розгляді заяв кредиторів та винесенні ухвали за результатами попереднього засідання у справі про банкрутство конкретно визначена нормами ст.ст. 23 ч. 6, 25 ч. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Докази визнання судом спірних угод від 20.01.2016р. в матеріалах даної справи відсутні.

Таким чином, суд вважає, що з врахуванням презумпції правомірності правочинів про розірвання угод про зарахування взаємних фінансових вимог та відсутністю судових рішень про визнання таких правочинів недійсними, сама тільки правова оцінка господарського суду при розгляді вимог кредиторів ОСОБА_11 і ОСОБА_14 у справі про банкрутство обставин щодо укладення спірних угод від 20.01.2016р. не може вплинути по суті на розгляд питання про визнання вимог кредиторів до боржника у процедурі банкрутства.

Дослідивши матеріали справи, поданий розпорядником майна на затвердження реєстр вимог кредиторів, господарський суд вважає за доцільне затвердити реєстр вимог кредиторів та закінчити попереднє засідання.

Суд зазначає, що частиною 4 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.8 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, згідно із заявами таких кредиторів та/або даними обліку боржника.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

у х в а л и в:

1. Визнати вимоги кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу" (код ЄДРПОУ 32725233) і затвердити реєстр вимог кредиторів, відповідно до якого вимоги:

- Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39473382, 73008, м.Херсон, вул.І.Куліка, буд. 143-А) в сумі - 16536,00 грн. судового збору - перша черга; 740986,36 грн. - третя черга, 911788,54 грн. - шоста черга.

- ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_6, 57500, АДРЕСА_22 в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 1732933,46 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_7, 73000, АДРЕСА_21) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 603849,59 грн. - четверта черга;

- ПАТ ПБФ "Херсонбуд" в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 7682075,47 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_8, 74900, АДРЕСА_6) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 578615,89 грн. - четверта черга, 47375,00 грн. - шоста черга;

- Приватного підприємства "Система координації власності" (код ЄДРПОУ 34786350, м.Херсон, вул.Кірова, 24 офіс 811) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 590894,82 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_9, 73000, АДРЕСА_7) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 486549,64 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_10, 08135, АДРЕСА_8) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 1316275,68 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_11, 73000, АДРЕСА_9) в сумі 2756,00 грн. - перша черга, 1466328,31 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_12, 73000, АДРЕСА_18) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 1747723,29 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_13, 73000, АДРЕСА_19) в сумі 2756,00 грн.- перша черга, 286000,00 грн. - четверта черга;

- ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_14, 73000, АДРЕСА_10) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 17846716,06 грн. - четверта черга;

ПАТ "Укрсоцбанк" - в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 8250373,42 грн. - четверта черга, 295745,07 грн. - шоста черга;

- ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_15, 73000, АДРЕСА_20) в сумі 2756,00 грн. судового збору - перша черга, 486473,10 грн. - четверта черга;

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд" (код ЄДРПОУ 35733430, 75025, Білозерський район, Херсонської області, с.Музиківка, вул.40-річчя Перемоги, буд.37) в сумі 3200,00 грн. судового збору - перша черга.

2. Визначити, що кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Академбуд" (код ЄДРПОУ 35733430) із вимогами в сумі 3097156 грн. 49 коп. не є конкурсним кредитором, а його вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

3. Вимоги ОСОБА_18 в сумі 1192535,46 грн., Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області в сумі 531,40 грн., ОСОБА_8 в сумі 946394,82 грн., ПАТ ПБФ "Херсонбуд" в сумі 8280244,53 грн., ТОВ "Фірма "Академбуд" в сумі 5441554,98 грн., ОСОБА_9 в сумі 1280,07 грн., Приватного підприємства "Система координації власності" в сумі 10489,11 грн., ОСОБА_5 в сумі 714745,50 грн., ОСОБА_19 в сумі 1137884,52 грн., ОСОБА_17 в сумі 1466988,51 грн., ОСОБА_11 в сумі 3402485,53 грн., ОСОБА_15 в сумі 105750,79 грн., ОСОБА_14 в сумі 25315210,48 грн., ПАТ "Укрсоцбанк" в сумі 2870440,72 грн., ОСОБА_25 в сумі 714822,04 грн., ОСОБА_6 в сумі 3246558,60 грн. - відхилити.

4. Провадження за заявою ОСОБА_24 про визнання грошових вимог до боржника в сумі 210000,00 грн. - припинити.

5. Зобов'язати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу" Долгошея Н.О. включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.

6. Визначити, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

7. Призначити проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 11.12.2017р.

8. Зобов'язати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу" арбітражного керуючого Долгошея Н.О. протягом 10 днів письмово повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та боржника про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення.

9. Зобов'язати розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційне науково-виробниче підприємство "Академія Європейського бізнесу" арбітражного керуючого Долгошея Н.О. надати суду докази виконання п.8 ухвали, протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника та вирішено питання щодо подальшої процедури банкрутства, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника, аналіз фінансового становища боржника.

10. У задоволенні клопотання ПАТ ПБФ "Херсонбуд" при призначення судової експертизи відмовити.

11. Призначити підсумкове засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, на 20.12.2017р. о 10:00 год. в залі судових засідань №1 Господарського суду Херсонської області (м.Херсон, вул.Театральна,18).

12. Участь в судовому засіданні представників кредиторів-членів комітету кредиторів, боржника, розпорядника майна обов'язкова.

13. Копію ухвали направити розпоряднику майна, кредиторам, боржнику.

Повний текст ухвали господарського суду складено і підписано 05.12.2017р.

Суддя М.Б. Сулімовська

Дата ухвалення рішення27.11.2017
Оприлюднено12.12.2017
Номер документу70762432
СудочинствоГосподарське
Сутьбанкрутство

Судовий реєстр по справі —923/1132/16

Ухвала від 16.04.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Найфлейш В.Д.

Ухвала від 12.03.2024

Господарське

Господарський суд Одеської області

Найфлейш В.Д.

Ухвала від 12.12.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Найфлейш В.Д.

Ухвала від 09.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Найфлейш В.Д.

Ухвала від 06.11.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Найфлейш В.Д.

Ухвала від 19.09.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Найфлейш В.Д.

Ухвала від 15.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Найфлейш В.Д.

Ухвала від 14.02.2022

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Сулімовська М. Б.

Ухвала від 28.01.2022

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Білоус В.В.

Ухвала від 13.01.2022

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Сулімовська М. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні