Ухвала

від 06.12.2017 по справі 924/1145/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

"06" грудня 2017 р. 924/1145/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джейн Ен Ес Енерджи Девелопмент", м. Київ

до громадянина Німеччини ОСОБА_3, Німеччина, м. Людвігсхафер,

до громадянина Німеччини ОСОБА_4, Німеччина, м. Шпарєр,

про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Норд Юкрейн" від 10.08.2017 року

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Джейн Ен Ес Енерджи Девелопмент", м. Київ до громадянина Німеччини ОСОБА_3, Німеччина, м. Людвігсхафер, до громадянина Німеччини ОСОБА_4, Німеччина, м. Шпарєр, про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Норд Юкрейн" від 10.08.2017 року.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд приходить до висновку про відмову в її прийнятті з врахуванням наступного.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Відповідно до статті 125 Конституції України, статей 17, 18, 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності; суди загальної юрисдикції спеціалізуються, зокрема, на розгляді господарських справ, при цьому місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Підвідомчість справ судам загальної юрисдикції визначається процесуальними законами, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).

Згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2)справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов'язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у

Статтею 24 ЦК України встановлено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У відповідності до ч.1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст.123, 124 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Під іноземними суб'єктами господарювання слід розуміти юридичних осіб, а також організації, які створені та зареєстровані за законом, іншим, ніж законодавство України.

Статтею 19 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності визначається правом держави, у якій фізична особа зареєстрована як підприємець. За відсутності в державі вимог щодо обов'язкової реєстрації застосовується право держави основного місця здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до приписів статей 73, 74 зазначеного Закону України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави та міжнародні організації мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України.

Такими чином, з системного аналізу наведених вище норм слідує, що відповідачами у господарському спорі можуть бути підприємства та організації, фізичні особи, які зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та фізичні особи у спорах, що виникають з корпоративних відносин.

У п.1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 р. № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін, зокрема:

- спори про визнання права власності на акції, спори щодо укладення, розірвання, зміни, виконання , а також визнання недійсними договорів купівлі-продажу акцій, та спори щодо інших правочинів з акціями, крім спорів, пов'язаних з порушенням переважного права акціонерів на придбання акцій.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем визначено відповідачами громадянина Німеччини ОСОБА_3, Німеччина, м. Людвігсхафер, та громадянина Німеччини ОСОБА_4, Німеччина, м. Шпарєр.

При цьому, позивачем доказів того, що фізичні особи - відповідачі являються суб'єктами підприємницької діяльності та доказів реєстрації відповідачів як СПД за правом держави, у якій фізичні особи зареєстровані як підприємці, чи за правом держави основного місця здійснення підприємницької діяльності суду не надано.

В той же час, спір у даній справі про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі не є корпоративним. Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Норд Юкрейн" не зазначено відповідачем у даній позовній заяві, а даний спір не є спором між товариством з обмеженою відповідальністю "Норд Юкрейн" та його учасником, або між учасниками даного товариства (в т.ч. який вибув), саме щодо створення, діяльністю, управління та припиненням діяльності цього товариства, про що також свідчить зміст договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі. Зі змісту позовної заяви та договору не вбачається, що даний спір пов'язаний з порушенням переважного права учасника товариства.

Відповідно, оскаржуваний в даній справі договір є цивільно-правовим договором купівлі-продажу та не стосується корпоративних відносин між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), а стосується лише продажу частки товариства фізичним особам.

Таким чином, позивачем заявлено позов до відповідачів як громадян без наявності у останніх статусу фізичної особи - підприємця.

Відтак, за наявного визначеного позивачем суб'єктного складу сторін суд позбавлений можливості здійснити розгляд заявленої останнім вимоги, позаяк виходячи зі змісту ст.ст. 1, 12, 21 ГПК України фізична особа - громадянин не може виступати в якості відповідача у даній справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відмова господарського суду в прийнятті даної позовної заяви не суперечить ч. 2 ст. 124 Конституції України, оскільки це не позбавляє позивача права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів у спосіб і в порядку, встановленому Конституцією України та законами України, зокрема, звернення до суду, врахувавши вищевказані зауваження щодо суб'єктного складу сторін.

Судом також приймається до уваги, що згідно ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Європейський суд з прав людини у справі "Зенд проти Австрії" від 12.10.78 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не тільки на правову основу самого існування "суду", а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, установлений законом" у ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає "всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це вважається "судом, установленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом (аналогічна позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду України від 02.12.2014р. у справі №21-530а14).

З наведеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови в прийнятті позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Джейн Ен Ес Енерджи Девелопмент", м. Київ до громадянина Німеччини ОСОБА_3, Німеччина, м. Людвігсхафер, до громадянина Німеччини ОСОБА_4, Німеччина, м. Шпарєр, про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Норд Юкрейн" від 10.08.2017 року, у зв'язку із тим що вказана вимога не підлягає розгляду в господарських судах.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У прийнятті позовної заяви відмовити.

Додаток: позовна заява і додані до неї матеріали на 10 аркушах.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. : 1 - в наряд; 2 - позивачу (03062, м. Київ, провулок Невський, буд. 6) - рекомендованим листом,

3- відповідач 1 - громадянин Німеччини ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), 4- відповідач 2 - громадянин Німеччини ОСОБА_4 (АДРЕСА_1).