Ухвала

від 05.12.2017 по справі 814/1754/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 р. Справа № 814/1754/17

Категорія: 8.3.13 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Шляхтицький О.І. при секретаріПавлюк К.І.

за участю сторін: Представник позивачаОСОБА_5 (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Миколаївської міської ради та Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Миколаївської міської ради про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017р. № 37366-1303, -

встановиЛА:

Позивач, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, Миколаївської міської ради про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017р. № 7366-1303.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області № 37366-1303 від 10.04.2017р.

Миколаївська міська рада не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 25 вересня 2017 року по справі № 814/1754/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 25 вересня 2017 року по справі № 814/1754/17.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг апелянти посилаються на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідачі зазначають, що під час розгляду справи суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 володіли на праві приватної власності нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,2525 га кадастровий номер НОМЕР_1, яка є комунальною власністю.

08.07.2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали з Миколаївською міською радою договір оренди землі №10933, відповідно до якого взяли в оренду для обслуговуванням приміщення за адресою: АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,2525 га кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.9).

18.03.2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі-продажу продали нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9 (а.с.13).

18.03.2016 року право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрів прав на нерухоме майно за ОСОБА_9 (а.с.14).

20.04.2017 року рішенням Миколаївської міської ради №18/16 внесено зміни до договору оренди землі, від 08.07.15 в частині орендаря, змінивши його з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ОСОБА_9

Пунктом 2.1 цього рішення право користування ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 земельною ділянкою площею 0,2525 га кадастровий номер НОМЕР_1 припинено (а.с.15).

10.04.2017 року ГУ ДФС України у Миколаївській області винесло податкове повідомлення-рішення №37366-1303 про визначення ОСОБА_6 податкового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 за 2017 рік в сумі 30037,89 гривень (а.с.8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області № 37366-1303 від 10.04.2017р. є протиправним, а тому наявні підстави для задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

За статями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України .

За частиною 3 статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV Про оренду землі до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" , договір оренди припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до договору купівлі-продажу продали нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_9 та означене право власності зареєстровано у Державному реєстрів прав на нерухоме майно за останньою.

Отже, нарахування відповідачем податкового боргу щодо орендної плати є неправомірним, оскільки договір оренди землі є припиненим відповідно до закону, та не потребує вчинення якихось додаткових дій з боку сторін договору, в тому числі і укладення угоди про його розірвання.

Для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки та припинення цього права пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору (припинення цього договору).

Правовий аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України у своїх рішеннях по справам № 820/4954/15 від 07.08.2017 року та № 820/734/16 від 06.07.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірності своїх дій під час прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_6 про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017р. № 37366-1303 належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Миколаївської міської ради та Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року по справі № 814/1754/17, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 06 грудня 2017 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя О.І. Шляхтицький