Іванківський районний суд Київської області
смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року суддя Іванківського районного суду Київської області Грищенко Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в смт. Іванків Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Іванківської РДА, управління пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахування і виплати недотриманих сум,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до відповідачів з позовом про визнання дій їх посадових осіб неправомірними та зобов'язання нарахування та виплати недоотриманих сум, посилаючись на те, що вона є інвалідом 2 грипи, проживає на території гарантованого добровільного відселення. Відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно з вимогами ст.. 37 цього Закону УПСЗН Іванківської РДА має виплачувати їй щомісячну доплату у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати, а фактично щомісяця нараховує та виплачу суму у розмірі 2 грн. 10 коп., як це передбачено постановою КМ України № 836 від 26.07.21996 року Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області згідно ст.. 39 цього ж Закону має виплачувати щомісячна грошова допомогу у розмірі 2 мінімальних заробітних плат, а фактично виплачує 10 грн. 50 коп. згідно вказаної вищу постанови ХМ України.
Позивачка вважає відмову відповідачів у перерахуванні та виплаті недоотриманих сум відповідно до визначених Законом розмірів незаконними, просить визнати такі дії неправомірними та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити недотриману суму щомісячної грошової допомоги за період з 01.01.2009 року.
У судове засідання сторони не з'явились, про день і час слухання справи повідомлені вчасно. Позивачка у позові просила справу розглядати без її участі на підставі наявних доказів. Представники відповідачів позовних вимог не визнали, написали письмові заперечення, і просять справу розглядати без їх участі.
Відповідно до ст.122 ч.3 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
У письмових запереченнях на позов відповідачі посилаються на ст. 62 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , в якій зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання . Порядок виплати компенсацій встановлений постановою КМУ від 26.07.1996 року № 836, встановлені в ній розміри не змінювалися прийнятими пізніше законами, постанова не втратила чинності. Виплати, крім того, проводяться у межах затверджених видатків.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є потерпілою 1 категорії, учасником ЛHA на ЧАЕС 1986 року, інвалідом 2 групи, що підтверджено відповідним посвідченням ( а.с. 4). Позивачка, проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відносить відповідно до постанови КМУ № 106 від 23.07.1991 року до 3 зони радіоактивного забруднення (зони гарантованого добровільного відселення), що підтверджено паспортними даними позивачки, довідкою сільської ради ( а.с. 3,6). Як підтверджено у відповідями та запереченнями на позов позивачка отримує доплату до пенсії у розмірі 10 грн. 50 коп. та 2 грн. 10 коп. щомісячної доплати зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва.
Позов пред'явлений 23.02.2009 року.
Ст. 99 КАС України встановлює річний строк позовної давності. Проте, відповідачем - управління Пенсійного фонду в Іванківському районі тривалий час не видавалась відповідна довідка про розмір отримуваних позивачкою доплат, крім того, в січні через складання річного звіту тривалий час не приймались позови, тому суд вважає пропущені місячний строк позовної давності таким, що обумовлений поважними причинами, крім того, вимоги позивачки стосуються соціальних гарантій, встановлених законодавцем.
Відповідно до ст. 39 Закону України Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсії непрацюючим пенсіонера v які проживають на території гарантованого добровільного відселення, підвищуються на дві мінімальні заробітні плати. Такі виплати проводяться саме органами пенсійного фонду за місцем обліку позивача. Відповідач же виплачує кошти у сумі 10 грн. 50 коп. відповідно до постанови КМУ № 936 від 26.07.1996 року, про що і зазначає у своє у запереченні.
Відповідно до ст.. 37 цього ж Закону громадянам, які проживають на територія радіоактивного забруднення, виплачується грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - і зоні гарантованого добровільного відселення 40% від мінімальної заробітної плати. На виплати проводяться громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Відповідач же виплачує кошти у сумі 2 грн. 10 коп. відповідно до постанова КМУ № 936 від 26.07.1996 року, про що і зазначає у своєму запереченні.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідачів у письмово запереченні на ст. 62 Закону, є недоречною, так як вона надає КМ України повноважень роз'яснювати порядок застосування закону, а ніяк не встановлювати суми виплат фактично змінюючи норми закону.
Враховуючи викладене вище, слід зазначити, що встановлений ще у 1996 року постановою № 836 розмір доплат встановлених ст. 37, 39 Закону України Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протягом багатьох років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. Зокрема, Законами України Про Державний бюджет на відповідну роки встановлювався певний розмір мінімальної заробітної плати, який зростав кожного наступного року. При цьому відповідні Закони не містили обмежень застосування ст. 539 Закону № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України ; наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванні підлягають саме ст. 37, 39 Закону № 796-ХІІ, Закону України Про Державний бюджет України на 2009 рік , а не постанова КМ України № 836 від 26.07.1996 року.
Посилання відповідача на те, що головним розпорядником коштів на виплату пенс позивачу ( як і іншим таким же громадянам) є МНС України не є підставою для невиплат? у належних розмірах пенсії позивачу, оскільки:
Постановою КМ України № 987 від 20.06.2000 року „ Про затвердження Порядку використання коштів фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідки Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення , прийнятою на виконанню Закону України Про формування, порядок надходження і використання коштів Фонд; для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення , встановлено що ... п.3 Головним розпорядником кошті б фонду є МНС. 4) МНС за місяць до початку бюджетного року подає Державному казначейству ... дані про ... територіальне розташування ( мережу)... органів ... Пенсійного фонду..., які одержують кошти фонду і визначаються як одержувачі коштів з власною мережею і мають право здійснювати розподіл коштів Фонду розпорядникам нижчого рівня (далі - одержувачі з власною мережею) та одержувачам; п.5 Розпорядники нижчого рівня подають зведені кошториси і плани асигнувань територіальним органам Державного казначейства у порядку, встановленому Державним Казначейством; п.24 Видатки, пов'язані з ненаданням пільг щодо пенсійного забезпечення згідно із Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ( пенсій на пільгових умовах за віком і стажем роботи, пенсій по інвалідності , ..., додаткової пенсії, ... підвищена пенсія і допомога) провадяться органами, які
виплачують пенсію Кошти на пенсійне забезпечення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, перераховуються Державним Казначейством централізовано Пенсійному фонду; п.26 Відповідальність За правильне призначення громадянам компенсацій і допомогу та своєчасність їх виплати несуть керівники підприємств, установ і організацій згідно із законодавством; п.27 Підприємства, установи і організації, зазначені в ... п.24 цього Порядку, випливу компенсацій і доплат здійснюють за рахунок власних коштів з наступним відшкодування їх за рахунок коштів Фонду за поданими органам Державного Казначейства розрахунків витрат протягом. 2 тижнів; від дня проведення виплат. На загальну суму витрат організації виписують платіжне доручення для перерахування коштів на їх рахунок.; п.28 у разі, коли підприємство ( установа, організація) здійснила виплати за рахунок власних коштів, то кошти із спеціального рахунку можуть бути перераховані підприємству, установі, організації на їх розрахунковий рахунок та основний бюджетний рахунок з метою відшкодування витрат.
З викладеного вбачається, що доплата до пенсії та щомісячна доплата у зв'язку з обмеженням споживання продуктів місцевого виробництва позивачці нараховувалися та виплачувалися саме відповідачами ( відповідно управлінням Пенсійного фонду та УПСЗН Іванківської РДА), а тому посилання на те, що вони не є розпорядниками коштів Фонду, з якого виплачуються такі видатки, є некоректним, як і посилання на те, що коштів на такі виплати Пенсійний фонд та УПСЗН не мають. Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року по справі Кечко проти України в п.23 зазначив „ суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїх робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовити у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. П. 26 Суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань » .
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п. 1) та основи соціального захисту (п.6).
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Виплата коштів у розмірі, який значно менший ніж той, що встановлений ст. 37, 39 Закону, є неправомірною.
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю України є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави ( ст.3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними ( ст. 21), їх змісті обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (ст.22).
Окрім того, встановлений ч.2 ст. 95 Конституції України , ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків , пільг, компенсацій і гарантій, передбачених інтими законами України, зокрема, Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень ч.2 та 3 ст. 22 Конституції України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватися від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсяг існуючих прав і свобод.
Таким чином, позов задовольнити: визнати дії відповідача незаконний зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачу недоплачених щомісячної доплати до пенсії у розмірі, визначеному цією статтею за період з 01.01.2009 року. Подальше нарахування та виплата зазначених сум мають здійснюватися відповідачем відповідно до положень ст.. 37, 39 спеціального Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 71, 86, 122, 160-163 Кодекс адміністративного судочинства України, ст. 4 п. 18, ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України Про Державне мито , суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України Іванківському районі Київської області та управління праці і соціального захисту населення Іванківської РДА Київської області при нарахуванні та виплату ОСОБА_1 доплати як особі, що проживає на території радіоактивного забруднення та грошової компенсації у зв'язку з обмеження х споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст. 37. - Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи , неправомірними.
3.Зобов'язати відповідача - управління Пенсійного фонду України Іванківському районі Київської області зробити перерахунок доплат:- передбаченої ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, я-: постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 2 мінімальний заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законодавством за період з 01.01.2009 року та стягнути перераховані недоплаче н кошти з урахуванням вже виплачених сум.
4.Зобов'язати відповідача - управління праці і соціального захисту населення Іванківської РДА Київської області зробити перерахунок грошової компенсації передбаченої ст. 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, як: постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 40% мінімальне заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановлено законодавством за період з 01.01.2009 року та стягнути перераховані недоплачені кошти з урахуванням вже виплачених сум.
Від сплати судового збору сторони звільнити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня її отримання заяви про апеляційне оскарження та протягом 20 днів з дня подачі такої заяви апеляційної скарги Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без попереднього подання заяви, про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання заяви, про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заява була подана, але апеляційна скарга не була подана в строк 20 днів після її подання, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.
Суддя:
Суд | Іванківський районний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 15.04.2010 |
Оприлюднено | 11.12.2017 |
Номер документу | 70768784 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Іванківський районний суд Київської області
Грищенко Т. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні