Рішення

від 04.12.2017 по справі 536/1470/17

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1470/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2017 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Клименко С.М.

за участю секретаря Дяденко С.В.

представника позивача ОСОБА_1 за угодою адвоката Шевченко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар про захист прав споживачів, визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шевченко С.М. 21 серпня 2017 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар про захист прав споживачів, визнання договору

недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилається, що 15 грудня 2016 року відповідач ТОВ НЛК Люкскар та позивач ОСОБА_1 уклали договір ревардингу №76887-16, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався придбати та передати на умовах ревардингу позивачу у користування автомобіль MAZDA 6, а позивач зобов'язувався прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі.

15 грудня 2016 року позивач здійснила платіж на поточний рахунок відповідача в сумі 72400 грн., що підтверджується квитанцією від 15 грудня 2016 року №0.0.670336860.1 від 15 грудня 2016 року.

Позивач вважає, що положеннями вказаного договору встановлено жорстку односторонню відповідальність позивача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами ст.18 Закону України Про захист прав споживачів .

Так, у договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, вибір якого повинен здійснювати відповідач, його найменування та місце знаходження, куди має звернутися позивач у випадку порушення якості, комплектності, справності та інших умов продажу товару.

Згідно з п.п.3.6 - 3.7 спірного Договору постачальник звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним та фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володіння, експлуатації, транспортування або стану предмета лізингу. На підставі п.10.3 страхування предмета договору та ризиків здійснюється за рахунок постачальника, але компенсуються отримувачем згідно з окремо виставленим рахунком.

Пункт 4.3.6 договору надає право постачальнику в односторонньому порядку розірвати договір, без завчасного повідомлення отримувача, а пунктом 4.4.4 передбачено, що отримувач має право розірвати договір у випадку неможливості придбання товару постачальником або відмова продавця здійснювати продаж або поставку товару. У такому випадку постачальник повинен повернути отримувачеві кошти на умовах п.12.11, що у випадку розірвання даного Договору отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого ревардингового платежу. В такому випадку вартість фінансування даного договору отримувачу не повертається.

Згідно п.5.4 Договору постачальник залишає за собою право збільшувати вартість товару до моменту його замовлення, відповідно при збільшенні вартості отримувач одноразово сплачує різницю, збільшується сума комісії за організацію Договору.

Відповідно до п.2.3 Договору замовлення товару відбувається з моменту підписання отримувачем Специфікації до Договору та сплати отримувачем на рахунок постачальника першого ревардингового платежу.

Відповідно до п.5.2 отримувач має право сплачувати перший ревардинговий платіж впродовж 12 місяців від дня підписання Договору. При цьому п.5.4 передбачено, що при зменшенні вартості товару на момент його передачі отримувачу, різниця вартості фінансування поверненню не підлягає.

Пунктами 12.1-12.12 спірного Договору встановлена відповідальність лише отримувача перед постачальником за невиконання будь-яких умов договору, жоден з цих пунктів не передбачає такої відповідальності постачальника перед отримувачем.

ОСОБА_1 цього, вважає, що сторонами при укладенні спірного Договору недотримано вимоги закону про нотаріальне посвідчення, як то зазначено в ст.220 ЦК України, тому такий цей договір є нікчемним.

Просив суд визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар та ОСОБА_1 договір ревардингу №76887 -16 від 15 грудня 2017 року та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 72400 грн., які були нею сплачені як вартість фінансування згідно договору Реварингу № 75887-16 від 15.12.2016 року отриманих відповідачем за недійсним правочином.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, про обставини та підстави якого пояснив так, як це викладено в заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується розпискою про отримання судового повідомлення, заяв про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи, до суду не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що 15 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір ревардингу № 76887-16, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно, а отримувач зобов'язався прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі, які передбачені умовами договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товаром по даному договору є автомобіль MAZDA 6 sedan 2.0 АТ, білого кольору.

Відповідно до п. 3.2 договору, вартість товару на момент укладення даного договору та розмір першого ревардингового платежу вказується в додатку №2 до даного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з додатком № 2 до договору вартість предмета ревардингу складає 362000,00 грн., а вартість фінансування 72400,00 грн.

Розділом 1 Договору визначено, що вартість фінансування розуміє під собою одноразову плату за організацію та оформлення даного договору отримувачем постачальнику при укладенні договору.

15 грудня 2016 року на виконання умов договору ревардингу, позивачем було сплачено відповідачеві грошові кошти у розмірі 72400,00 гривень, що підтверджується квитанцією.

Зі слів позивача, пізніше вона зрозуміла, що укладений між ним та відповідачем договір ревардингу № 76887-16 від 15.12.2016 року не відповідає чинному законодавству України, а також містить ознаки недійсного правочину, окрім того, оспорюваний договір порушує його права як споживача, та містить несправедливі умови договору.

З огляду на наступне, суд вважає, що є підстави для визнання договору ревардингу № 76887-16 від 15.12. 2017 року недійсним.

Відповідно до розділу 1 договору ревардингу № 76887-16 від 15.12.2016 року, Ревардинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору ревардингу. Згідно п. 2.1 договору, постачальник - ТОВ НАЦІОНАЛЬНА ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ ЛЮКСКАР зобов'язується придбати та передати на умовах ревардингу у користування майно (товар визначений у п. 3.1 цього договору), а отримувач зобов'язується прийняти товар та сплачувати ревардингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Як вбачається зі змісту вказаного Договору, він містить у собі ознаки договору лізингу, найму та купівлі-продажу транспортного засобу.

Тому правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Закону України Про фінансовий лізинг , а також імперативними нормами Закону України Про захист прав споживачів, оскільки договір укладено з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір Ревардингу № 76887-16 від 25.12.2016 року за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3.6. договору передбачено, що постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

ОСОБА_1 цього, вказаний договір не містить вказівки, яка саме особа є продавцем та де знаходиться, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що зазначені умови спірного договору суперечать вимогам частини першої ст.808 ЦК України, яка передбачає, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Отже, у договорі ревардингу № 76887-16 від 15.12.2016 року суттєво обмежені права одержувача по відношенню до постачальника, у разі неналежного виконання останнім обовязків, передбачених договором та законом.

Згідно ч.2 ст.10 Закону України Про фінансовий лізинг , передбачені обов'язки лізингодавця, а саме: 1) у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; 2) попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; 3) відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; 4) відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; 5) прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу.

Відповідно ж до п. 4.1.1. спірного договору, постачальник зобов'язаний передати у користування та володіння отримувача товар в порядку, встановленому даним договором.

Окрім того, п. 4.1.1. договору не передбачає обов'язку постачальника передати товар у власність.

Отже, умовами договору ревардингу № 76887-16 від 15.12.2016 року, суттєво звужені обов'язки постачальника, повністю виключена відповідальність постачальника за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі товару та його належної якості, одночасно значно розширені права постачальника.

Також суд вбачає наявність несправедливих умов договору.

Так, відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 вказаного Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи зазначену норму статті 18 Закону України Про захист прав споживачів та встановлені в судовому засіданні обставини суд приходить до висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Зокрема, несправедливими є умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Зі змісту спірного Договору вбачається, що несправедливими є зокрема такі умови договору: п. 2.3. отримувач має право самостійно обрати транспортний засіб та продавця транспортного засобу і несе пов'язані з цим ризики, продавцем транспортного засобу є особа що, як правило, зазначається у специфікації; п. 3.4 у разі зміни вартості товару до моменту повної сплати першого ревардингового платежу отримувачем, останній повинен сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі товару постачальником з метою виплати не менше 50% від вартості товару на момент його передачі; п. 3.6 Постачальник не відповідає перед отримувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності товару, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець, якого не зазначено в договорі; п. 4.3.3 Постачальник має право залишати твар на складі у випадку прострочення Отримувачем сплати щомісячних внесків; п.п. 5.4, 8.3, 8.8, 8.13 встановлюють, що розмір ревардингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета договору, проте формули перерахунку цей Договір не передбачає; п. 8.14 дострокове погашення може відбуватися не раніше ніж 12 календарних місяців після підписання акту приймання-передачі товару між постачальником та отримувачем. За дострокову сплату ревардингових платежів, отримувач сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10% від суми дострокового погашення; п.8.15 у разі відмови отримувача від підписання додаткової угоди та/або акту коригування вартості товару постачальник має право розірвати даний договір, після чого отримувач зобов'язаний повернути Постачальнику товар протягом 5 днів, при цьому ревардингові платежі поверненню не підлягають; п. 12.11 у випадку розірвання договору отримувачем до підписання акта приймання-передачі товару, постачальник повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми першого Ревардингового платежу. В даному випадку вартість фінансування не повертається; п. 12.1 за несвоєчасне внесення ревардингових платежів отримувач зобов'язаний сплачувати постачальнику проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення сплати.

Отже, вказані умови договору ревардингу № 76887-36 від 28.01.2017 року є несправедливими, оскільки порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Позиція щодо несправедливості названих умов спірного договору підтверджена Постановами Верховного Суду України у справах № 6-65цс16; № 6-330цс16; № 6-2766цс15.

При цьому, найменування договору укладеного між позивачем та відповідачем в якості "Договору ревардингу" не змінює його змісту, який включає умови лізингу, найму, купівлі-продажу, аналогічні до тих, які визнані несправедливими Постановами Верховного Суду України у справах № 6-65цс16; № 6-330цс16; № 6-2766цс15.

Також, суд встановлює, що була недодержана форма при укладені договору.

Так, оскаржуваний договір за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору лізингу, оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

А отже, положеннями ст.799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

При цьому слід зазначити, що при укладені договору ревардингу № 76887-36 від 28.01.2017 року, вимоги ст.799 ЦК України щодо нотаріального посвідчення договору, дотримано не було.

Відповідно, виходячи з положень частини першої ст.220 ЦК України у зв'язку з недодержанням сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Необхідність нотаріального посвідчення вказаної категорії договорів підтверджено правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 № Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи, що позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти в розмірі 72400,00 грн. на виконання умов договору ревардингу № 76887-16 від 15.12.2016 року, що підтверджується квитанцією № 0.0.670336860.1 від 15.12.2016 року, тому необхідно застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача одержані ним грошові кошти за недійсним договором.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи надані по справі докази, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що зміст договору ревардингу № 76887-16 від 15.12.2016 року, укладений між сторонами суперечить вказаним актам цивільного законодавства, а також моральним засадам та не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позов задоволено, а позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, то згідно із ч. 1 ст.88 ЦПК України з відповідача на рахунок держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1364 грн.

Керуючись ст.ст.10,11, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар про захист прав споживачів, визнання договору недійсним задовольнити.

Договір ревардингу № 76887-16 від 15 грудня 2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар та ОСОБА_1 визнати недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар , ідентифікаційний код юридичної особи 37034873, р/р 26001630989500 в ПАТ УкрСиббанк , МФО 351005, юридична адреса: 04119 м. Київ вул. Зоологічна, буд. 4а, офіс 139 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 72400 (сімдесят дві тисячі чотириста) грн., які були сплачені позивачем як вартість фінансування згідно договору Ревардингу № 76887-16 від 15.12.2016 року (квитанція № 0.0.670336860.1), отриманих відповідачем за недійсним правочином.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Національна лізингова компанія Люкскар судовий збір на рахунок держави в сумі 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд всіма учасниками процесу на протязі 10 днів з часу його проголошення або отримання копії рішення особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення.

У разі застосування ст.218 ЦПК України скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного рішення.

СуддяС. М. Клименко