Ухвала

від 16.11.2017 по справі 760/14278/17

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1-кс/760/11216/17

760/14278/17

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2017 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю заявника ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2017 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту нерухомого майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.02.2017 у справі №760/675/16-к (провадження №1-кс/760/1950/17), мотивуючі свої вимоги наступним.

26.07.2017 заявнику стало відомо про наявність заборони на відчуження належного йому на праві власності садового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заявнику вдалося з`ясувати, що дана ухвала була винесена на підставі клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) в рамках кримінального провадження №52015000000000002 від 04.12.2015. Проте він як безпосередній володілець майна будь-якої кореспонденції з копією ухвали слідчого судді не отримував.

Зауважував, що дане майно було придбано ним у продавця на законних підставах, сплачено грошові кошти у повному обсязі та був оформлений шляхом нотаріального посвідчення договору.

На цій підставі просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні заявник та його адвокат клопотання підтримали з підстав викладених вище та просили задовольнити.

Окремо зауважували, що твердження, які містяться в ухвалі слідчого судді щодо продажу садового будинку спробою підозрюваної ОСОБА_5 уникнути конфіскації майна не відповідають дійсності. Нотаріально посвідчений договір між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений 21.09.2016, в той час як з клопотанням про накладення арешту детектив звернувся лише в лютому 2017 року.

Звернув увагу на ту обставину, що садовий будинок на момент його придбання під будь-якими заборонами або обмеженнями не перебував, оскільки під час укладення договору нотаріус здійснював таку перевірку; придбання даного будинку здійснювалось за його ринковою вартістю з відповідною сплатою всіх податків та зборів; на момент укладення договору будь-якої інформації стосовно наявного відносно продавця кримінального провадження покупцю не було відомо, а отже відсутні всі підстави передбачені ч.4 ст.170 КПК України для накладення арешту на майно ОСОБА_3 .

Уповноважена особа НАБУ за клопотанням якої слідчим суддею було накладено арешт на майно в судове засідання не з`явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Її неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Заслухавши думку заявника та його адвоката, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно дост.174 КПК України, зокрема, власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Судовим розглядом встановлено, що 21.09.2016 між ОСОБА_5 через уповноваженого представника та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу садового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на земельній ділянці площею 0,0282 га кадастровий номер 3222484000:02:002:5402 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Одночасно під час посвідчення договору купівлі-продажу даного садового будинку приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було зроблено інформаційний запит з метою з`ясування правового статусу цього майна.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №68630736 від 21.09.2016 будь-яких заборон або обмежень стосовно садового будинку в реєстрі не містилось.

Судовим розглядом також встановлено, що 01.02.2017 на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження №52015000000000002 від 04.12.2015 було накладено арешт на садовий будинок площею 128,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з тексту даної ухвали, ОСОБА_5 є однією з учасниць злочинної організації в рамках кримінального провадження №52015000000000002 від 04.12.2015 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.28 ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.4 ст.28 ч.2 ст.205, ч.1 ст.255, ч.4 ст.28 ч.2 ст.366, ч.4 ст.28 ч.2 ст.364-1 КК України, якій 13.08.2016 було повідомлено про підозру у вчиненні зазначених злочинів.

Підставою для звернення з клопотанням про накладення арешту було переконання детектива у спробі ОСОБА_5 уникнути накладення арешту на дане майно шляхом його перепродажу іншій особі, оскільки санкції статей у даному кримінальному провадженні передбачають можливість спеціальної конфіскації. А в органу досудового розслідування є достатньо підстав припускати, враховуючи строки введення в експлуатацію даного садового будинку, що дане майно одержане внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою спеціальної конфіскації.

Імперативним правилом ч.4 ст.170 КПК України встановлено, що накладення арешту на майно третіх осіб, здійснюється за наявності двох умов у сукупності:

-придбання його за невідповідною ціною:

1)безоплатно;

2)за вищої ніж ринкова ціна;

3)за нижчою ніж ринкова ціна;

-обізнаність особи, яка здійснила придбання такого майна у наявності в нього однієї з ознак встановлених п.п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК України;

Згідно п.3 договору купівлі-продажу садового будинку від 21.09.2016 суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю Інформаційно-консалтинговою фірмою «РЕНОМЕ» було надано звіт 07.09.2016 про оцінку вартості даного майна, яка становила 1912563,36 грн., які і були відповідно до п.4 цього договору виплачені покупцем продавцю.

Так, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про скасування арешту майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94,132,173,174 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб, необхідність подальшого перебування майна під арештом.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.1 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених КПК України, в чому полягає принцип диспозитивності кримінального процесу.

Суд, слідчий суддя лише сприяє сторонам у здійсненні їх процесуальних прав.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх процесуальних позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України (ч.1 ст.22 КПК України)

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України (ч.2 ст.22 КПК України)

Під час кримінального провадження суд не може здійснювати одночасно функції державного обвинувачення захисту та судового розгляду (ч.3 ст.22 КПК України)

У свою чергу в судове засідання сторона обвинувачення будь-яких доказів переконливості своєї позиції слідчому судді не надала, навіть шляхом направленням письмових пояснень чи заперечень, відтак позиція залишилася повністю немотивованою.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що в ухвалі слідчого судді про накладення арешту зазначено, що детектив в обгрунтування поданого клопотання посилався на п.3 ч.2 ст.170 КПК України, тобто як на можливу спеціальну конфіскацію майна у даному кримінальному провадженні.

В той же час, відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України передбачено арешт майна з метою забзпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінального-правового характеру щодо юридичної особи, а не спеціальної конфіскації, оскільки саме п.2 ч.2 ст. 170 КПК України передбачає спеціальну конфіскацію.

Разом з цим, в ухвалі слідчого судді від 01.02.2017 є посилання лише на вимоги п.2 ч.2 ст.170 КПК України, при цьому не конкретизовано підстави накладення відповідного арешту, що в свою чергу свідчить про необгрунтованість накладення арешту.

Крім того, відповідно до ч.10 ст.170 КПК України , не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ухвали слідчого судді про арешт майна від 01.02.2017 вбачається, що детектив не зазначав підстав для накладення відповідного арешту з метою збереження речових доказів ,а звертався як щодо можливої спеціальної конфіскації майна, хоча посилався не на той пункт ч.2 ст.170 КПК України.

Крім того, доказів того, що вказане вище арештоване нерухоме майно визнано речовим доказом в рамках кримінального провадження №52015000000000002 від 04.12.2015, слідчому судді детективом не надано.

За змістом абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на викладене вище та оцінюючи наявні матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку про необгрунтованість накладеного арешту, а тому приходить до висновку про задоволення поданого клопотання.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , розташоване за адресою: АДРЕСА_1 садовий будинок площею 128,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 893671532224, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 01.02.2017 у справі №760/675/16-к (провадження №1-кс/760/1950/17) в рамках кримінального провадження №52015000000000002 від 04.12.2015.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1