Ухвала

від 07.12.2017 по справі 331/8257/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

07.12.2017

Справа № 1-кс/331/4437/2017

331/8257/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , діючої в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №32016080000000102, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2017 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернулась до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя зі скаргою на бездіяльність прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №32016080000000102, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України.

В обґрунтування скарги зазначено, що на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2017р. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ВАТ «Запоріжшляхбуд», код ЄДРПОУ 03450181.

В ході проведення зазначеного обшуку вилучено майно, належне ОСОБА_4 , яке призначене для виготовлення технічного вуглецю та деревного вугілля, технічні характеристики якого не призначені для виготовлення паливно-мастильних матеріалів.

Згідно вимог КПК України на протязі 48 годин після вилучення майна слідчий, прокурор повинен був звернутися до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, проте вказані дії слідчим вчинені не були та, на його думку, перебувають у володінні слідчого незаконно.

13 листопада 2017 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернулась до прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 з клопотанням про повернення тимчасово вилученого під час обшуку майна. 16 листопада 2017 року постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна.

Вважає, що вказана бездіяльність прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 є незаконною, а тому порушені права власності на вилучене майно підлягають судовому захисту.

На підставі викладеного, просить суд зобов`язати прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 повернути ОСОБА_4 вилучене під час проведення обшуку майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала скаргу, наполягала на поверненні судом ОСОБА_4 вилученого майна .

Слідчий ОСОБА_6 в судовому засіданні проти скарги заперечував, пояснив суду, що вказане майно є речовим доказом та було вилучено згідно ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2017р. під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №32016080000000102, на його думку законні підстави повернення майна відсутні. Пояснив, що матеріали досудового розслідування стосовно обладнання, яке належить ОСОБА_4 , виділене в окреме провадження та скеровані до Олександрівського відділення поліції Дніпровської о відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області по ст.252 КК України.

Дослідивши скаргу, копії доданих до неї документів, слідчий суддя приходить висновку про необхідність задоволення скарги, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що слідчим відділом СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32016080000000102, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 вересня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2017 року надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Базова 9, право власності на яке належить ВАТ «Запоріжшляхбуд», з метою відшукання та вилучення предметів та документів, що мають значення для досудового розслідування, а саме: договорів із додатками, контрактів, прибуткових та видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, актів виконаних робіт з додатками та специфікаціями, документів щодо якості та походження сировини (сертифікати якості на нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали), документів складського обліку, наказів про призначення посадових осіб, первинних бухгалтерських документів щодо реалізації нафтопродуктів, добавок, присадок; обладнання для незаконного виготовлення пального; незаконно виготовленого пального; електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, системних блоків персональних комп`ютерів, ноутбуків, планшетних комп`ютерів, флеш-носіїв, магнітних носів які містять інформацію та електронних документів, що містять інформацію щодо незаконного виготовлення, зберігання та транспортування фальсифікованих та не облікованих нафтопродуктів, палива, добавок, присадок та мають доказове значення у справі; чорнових записів незаконної фінансово-господарської діяльності з незаконного виготовлення, зберігання та транспортування фальсифікованих та не облікованих нафтопродуктів, палива, добавок, присадок, печаток фіктивних суб`єктів господарської діяльності, що мають значення для встановлення істини в досудовому розслідуванні, та вилучення яких дасть можливість встановити причетність осіб до вчиненого злочину.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.05.2017р. проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке належить ВАТ «Запоріжшляхбуд».

В ході проведення зазначеного обшуку вилучено майно, належне ОСОБА_4 , яке призначене для виготовлення технічного вуглецю та деревного вугілля, технічні характеристики якого не призначені для виготовлення паливно-мастильних матеріалів.

13 листопада 2017 року адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернулась до прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 з клопотанням про повернення тимчасово вилученого під час обшуку майна. 16 листопада 2017 року постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна.

Згідно ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна .

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко-чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшукуваного житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, що якого прямо надано дозвіл відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 КПК України обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.

Згідно ст. 1 Конституції Україна є правовою державою. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції).

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституці).

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції).

Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31 Конституції).

Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 Конституції).

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9 Конституції).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Зазначене кореспондується з приписами КПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Аналогічні норми містяться в ч. 5 ст. 9 КПК. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В світлі безумовного застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слідчий суддя відзначає, що відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі ««Пантелеєнко проти України» (заява № 11901/02) від 29.06.2006 далі Рішення ЄСПЛ), Європейський суд з прав людини вказав, що вираз «відповідно до закону» у пункті 2 статті 8 Конвенції значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм (п. 49 Рішення ЄСПЛ). Разом з тим Європейський суд з прав людини зазначив в якості порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дії слідчих, які замість вибору доказів, суттєвих для розслідування, вилучення з офісу під час обшуку всіх документів та певних особистих речей, що належать заявнику і які не мають жодного відношення до справи (п. 51 Рішення ЄСПЛ).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2017 року прямо надано дозвіл на відшукання наступного: договорів із додатками, контрактів, прибуткових та видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей, актів виконаних робіт з додатками та специфікаціями, документів щодо якості та походження сировини (сертифікати якості на нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали), документів складського обліку, наказів про призначення посадових осіб, первинних бухгалтерських документів щодо реалізації нафтопродуктів, добавок, присадок; обладнання для незаконного виготовлення пального; незаконно виготовленого пального; електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, системних блоків персональних комп`ютерів, ноутбуків, планшетних комп`ютерів, флеш-носіїв, магнітних носів які містять інформацію та електронних документів, що містять інформацію щодо незаконного виготовлення, зберігання та транспортування фальсифікованих та не облікованих нафтопродуктів, палива, добавок, присадок та мають доказове значення у справі; чорнових записів незаконної фінансово-господарської діяльності з незаконного виготовлення, зберігання та транспортування фальсифікованих та не облікованих нафтопродуктів, палива, добавок, присадок, печаток фіктивних суб`єктів господарської діяльності, що мають значення для встановлення істини в досудовому розслідуванні, та вилучення яких дасть можливість встановити причетність осіб до вчиненого злочину.

Відповідно до ч 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування, матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

В суді встановлено, що вилучене під час обшуку майно, належне ОСОБА_4 , не має відношення до кримінального провадження №32016080000000102, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України, оскільки, слідчим не доведено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що майно яке належить ОСОБА_4 є обладнанням для незаконного виготовлення пального.

Таким чином, у слідчого судді відсутні підстави вважати, що вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно відповідає, зазначеному в ухвалі слідчого судді від 24 травня 2017 року, переліку майна, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання.

У відповідності до ч.5 статті 171 Кодексу, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено,

Випадки припинення тимчасово вилучення майна передбачені в статті 169 Кодексу, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.

Відповідно до приписів частини 5 статті 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна слідчим подано не було, при цьому слідчий не повернув мені тимчасово вилучене майно.

Аналізуючи правовий зміст частини 7 статті 236, частини 1 статті 98, частини 2 статті 166 КПК України, де вказано, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, можливо зробити висновок про те, що речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають одну з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку і 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до частини 1 статті 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення.

Ст.ст. 98, 100 КПК України передбачено розкриття поняття речового доказу та порядку їх зберігання. Так, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У будь-якому випадку, навіть речовий доказ, який був вилучений стороною кримінального провадження або повинен бути повернутий володільцю, або до нього повинен бути застосований режим тимчасового доступу до речей чи арешту. Крім того, не звернення слідчого до суду із клопотанням про накладення арешту на вилучені у скаржника грошові кошти, дає йому підстави вважати, що у слідчого відсутні дані, що ці грошові кошти були набуті кримінально протиправним шляхом.

Таким чином, визнання речовими доказами можливо лише вилучених речей і документів, які входили до переліку, щодо якого судом надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі на проведення обшуку, арештованого майна відповідно до правил статті 98 КПК України, але визнання речовими доказами тимчасово вилученого майна без стадії накладення на нього арешту відповідно до частини 5 статті 171 КПК України, не передбачено.

Вищезазначена бездіяльність слідчого щодо неповернення тимчасово вилученого майна, яке належить скаржнику на праві власності, порушує ст. 17 Ковенції прав людини і основоположних свобод: а саме: «кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими, ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна».

Відповідно до ч.1 і 5 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

В матеріалах, доданих до скарги, а також відповідно до пояснень слідчого ОСОБА_6 , відсутні будь-які данні, які б свідчили про те, що слідчий звертався до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна (ст.ст. 170-174 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК України, слідчий органу досудового розслідування несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Проте, під час розгляду скарги, слідчим суддею встановлено, що вилучені в ході обшуку речі є тимчасово вилученим майном та процесуальні питання щодо нього слідчим в порушення норм КПК України не вирішені.

Відповідно до ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладене та встановлені обставини, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга адвоката ОСОБА_3 , діючої в інтересах ОСОБА_4 , є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на вимогах КПК України.

Беручи до уваги вищевикладене та керуючись ст. 98-100, 167, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 , діючої в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 , що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК України, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження №32016080000000102, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 вересня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України, задовольнити.

Зобов`язати прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1, яким здійснюється процесуальне керівництво досудового розслідування кримінального провадження №32016080000000102, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23 вересня 2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 204 КК України, негайно повернути належне ОСОБА_4 тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, яке призначене для виготовлення технічного вуглецю та деревного вугілля, технічні характеристики якого не призначені для виготовлення паливно-мастильних матеріалів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1