Вирок

від 07.12.2017 по справі 336/2770/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 336/2770/17

пр. 1-кп/336/302/2017

7 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 та судді ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , представника потерпілої ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Зелене Новомиколаївського району Запорізької області, є громадянином України, пенсіонером, не одружений, до затримання не працював, мешкав та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

8 січня 2017 року приблизно о 16-30 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за місцем свого проживання, а саме, у приміщенні кімнати, розташованої в квартирі АДРЕСА_2 , діючи на ґрунті неприязних відносин зі ОСОБА_11 , маючи умисел на вбивство останнього, тобто умисне протиправне заподіяння смерті названій людині, дістав із сейфу гладкоствольну двоствольну мисливську рушницю «ИЖ-27», № НОМЕР_1 , 12 калібру, яку зібрав та спорядив двома патронами, після чого, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_11 , зайшов до кімнати, у якій той перебував, та здійснив два постріли у передню частину його тулубу, чим спричинив ОСОБА_11 множинні проникаючі сліпі вогнепальні поранення передньої черевної стінки з ушкодженням внутрішніх органів: руйнуванням тканини печінки, жовчного міхура, правої нирки, петель тонкого та товстого кишківника, наскрізними пораненнями стінки шлунку, крововиливами у воріт селезінки, у жирову капсулу лівої нирки, у клітковину сонячного сплетіння - при проявах масивної крововтрати, від якої настала смерть ОСОБА_11 на місці.

Обвинувачений ОСОБА_6 стосовно обставин, що ставилися йому за провину себе винуватим визнав лише частково та пояснив суду, що ОСОБА_12 - це його падчерка, а загиблий ОСОБА_13 співмешканець останньої, з яким вони були знайомі близько 10 років. ОСОБА_6 проживав у квартирі АДРЕСА_2 , де мешкала й ОСОБА_14 зі своїми дітьми. Вранці 8 січня 2017 року обвинувачений пішов до церкви, бо за сім місяців до цього померла його жінка - мати ОСОБА_15 . Після цього ОСОБА_6 поїхав на ринок, де вжив 150 гр. коньяку, та згодом поїхав на цвинтар відвідати місце погребіння своєї жінки. Додому він прибув близько 15-30 год. В той час у квартирі знаходились ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та їх спільна донька ОСОБА_16 , син ОСОБА_17 повернувся дещо пізніше. Коли обвинувачений перебував на кухні, до нього зайшов ОСОБА_18 та спитав, коли ОСОБА_6 поверне йому гроші, на що обвинувачений відповів, що зробить це завтра. Але ОСОБА_13 запропонував вийти поговорити сам на сам, проте обвинувачений на це не погодився, тому ОСОБА_19 пішов у кімнату до ОСОБА_20 та доньки ОСОБА_16 . В той час ОСОБА_21 вже повернувся додому та перебував у власній кімнаті. Просидівши на кухні близько 10 хвилин, ОСОБА_6 вирішив розібратись з ОСОБА_22 , оскільки останній планував вивезти ОСОБА_20 та дітей з квартири у власний будинок. З цього приводу обвинувачений зайшов до них у кімнату та спитав у ОСОБА_22 , хто він такий, щоб розпоряджатись, на що знову почув у свою адресу претензію з приводу неповернутих грошей. У відповідь на це ОСОБА_6 пішов до своєї кімнати, де, взявши гаманець, побачив лише 10 гривень. Після цього обвинувачений вирішив взяти рушницю та пригрозити ОСОБА_22 , щоб останній відчув, що у ОСОБА_6 ще лишаються сили та у них не можуть бути надалі такі відносини. З цією метою, перебуваючи у власній кімнаті, обвинувачений відкрив сейф, звідки дістав власну рушницю, зібрав її, та зарядив двома власноруч спорядженими однаково патронами із полімерного матеріалу синього кольору, із патронташу. ОСОБА_6 пішов у кімнату ОСОБА_14 та націлив рушницю у голову ОСОБА_22 , який до цього лежав на дивані, проте підвівся, присів на диван, схопив руками ствол рушниці та потягнув його донизу. При цьому один палець обвинуваченого вже перебував на верхньому спусковому гачку, а тому відбувся постріл у грудну клітку ОСОБА_23 , хоча, як зазначає ОСОБА_6 , він на гачок і не тиснув. Внаслідок поранення ОСОБА_13 вскочив, пробігши дещо по кімнаті, та впав на коліна. Після пострілу ОСОБА_6 відразу пішов до себе в кімнату. Діставши носову хустку, ОСОБА_6 протер нею рушницю, яку залишив у себе на дивані. При цьому, діставши стріляну гільзу з нижнього ствола рушниці, він викинув її на вулицю у вікно, а нестріляний патрон він дістав із верхнього ствола рушниці та поклав його у патронташ, а останній - до сейфа. Саму носову хустку обвинувачений вирішив викинути, для чого направився до туалетної кімнати, де змив її в унітаз. В цей час до квартири вже прибули співробітники поліції, які згодом затримали обвинуваченого. Також, обвинувачений суду зазначив, що на час вчиненого у стані алкогольного сп`яніння він не перебував, умислу на вбивство у нього жодного не було, і те що сталось він розцінює як нещасний випадок. Заявлений потерпілими позов ОСОБА_6 визнав частково, не оспорюючи пред`явлені вимоги матеріального характеру, але моральну шкоду потерпілих визнав частково, не заперечуючи проти стягнення по 50000 гривень кожному.

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину при вищевикладених обставинах повністю доведена.

Так, потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що загиблий ОСОБА_13 її син. Вона не було очевидцем його загибелі, проте увечері 8 січня 2017 року їй зателефонувала її донька ОСОБА_24 та повідомила про те, що ОСОБА_22 вбили на квартирі по АДРЕСА_3 , де проживала його цивільна дружина ОСОБА_14 та їх спільна донька ОСОБА_16 . У тій же квартирі мешкав й обвинувачений ОСОБА_6 вітчим ОСОБА_14 . Потерпілій від повідомленої новини стало зле, тому вона того вечора зі своїм чоловіком ОСОБА_8 лишилася вдома. Також потерпіла зазначала, що останнього разу вона з чоловіком бачила свого сина вдома 6 січня 2017 року близько 11-00 год. На заявленому до обвинуваченого позові ОСОБА_9 наполягла у повному обсязі.

Крім того, допитаний у якості потерпілого ОСОБА_8 підтвердив вказані пояснення власної дружини ОСОБА_9 , зазначивши, що їх доньці про загибель сина увечері 8 січня 2017 року повідомила телефоном сама ОСОБА_14 . На заявленому до обвинуваченого позові потерпілий також наполіг у повному обсязі.

Також, свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що обвинувачений - це її вітчим, а загиблий ОСОБА_26 її цивільний чоловік та батько її доньки ОСОБА_16 , зокрема, з якою вона проживала у її квартирі АДРЕСА_2 . Так, 8 січня 2017 року на початку вечора вона перебувала вдома у своїй спальні з донькою та ОСОБА_22 . Обвинувачений також був у квартирі, він прийшов з ознаками алкогольного сп`яніння, попрямував на кухню, де розігрівав собі їжу. Трохи пізніше додому повернувся і син свідка ОСОБА_21 , він попрямував до власної кімнати. Перебуваючи разом, свідок та ОСОБА_13 обговорювали можливість її виїзду з дітьми із квартири, для чого мали на меті замкнути двері кімнат, що мали звільнятися. В цей час до кімнати увірвався обвинувачений та став питати, що вони мають замикати. У відповідь на це ОСОБА_13 звинуватив ОСОБА_6 в тому, що останній пропив гроші, які йому були надані для сплати за телефонний зв`язок, на що обвинувачений вийшов, говорячи, що зараз він принесе гроші. Через кілька хвилин ОСОБА_6 повернувся до кімнати з рушницею, яку направив прямо в голову ОСОБА_23 , який лежав на дивані. Обвинуваченого стали благати опустити рушницю. При цьому ОСОБА_13 підійнявся та присів на диван. Натомість ОСОБА_6 рушницю так і не опускав, наставляючи її в голову ОСОБА_22 , який згодом взявся за дуло руками та намагався опустити рушницю донизу, але в цей час обвинувачений зробив крок уперед, наставивши рушницю у груди ОСОБА_27 і через пару секунд відбувся постріл. При цьому звук був як від хлопавки. Шквиря ОСОБА_18 впав на підлогу, стікаючи кров`ю. ОСОБА_6 направив рушницю на ОСОБА_14 , сказавши, що йому вже втрачати нічого. В цей час було чутно, що із сусідньої кімнати син свідка ОСОБА_21 почав телефонувати, через що обвинувачений із рушницею пішов до ОСОБА_21 у кімнату. ОСОБА_14 вибігла із квартири, захлопнувши за собою двері, та звернулась до сусідки із квартири АДРЕСА_4 , якій розповіла про вчинене ОСОБА_6 . Згодом, викликавши «швидку» вони вирішили забрати з квартири АДРЕСА_5 дітей ОСОБА_14 . В цей час у під`їзд зайшов сусід із квартири АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_28 , який, вислухавши про те що сталося, зателефонував до поліції. Згодом дітей свідка забрала тітка ОСОБА_29 до своєї оселі, а ОСОБА_14 вирішила повернутись до своєї квартири, бо побачила як обвинувачений зайшов до її кімнати, де ще залишався поранений ОСОБА_26 . Там вона побачила, як обвинувачений нахилився до ОСОБА_22 , протягнувши до нього руки, та сказав, що він доб`є його, а тому свідок схопила ОСОБА_6 та виштовхала його до коридору квартири, утримуючи за одяг. При цьому, обвинувачений схопив її за шию, сказавши, що задушить її. Натомість, ОСОБА_14 спромоглася вдарити ОСОБА_6 чоботом по голові, внаслідок чого обвинувачений її відпустив та пішов до своєї кімнати, а сама свідок забігла до своєї кімнати, заблокувавши вхідні двері до неї. Вона почала з вікна кликати на допомогу. Через декілька хвилин прибули поліцейські. В цей час обвинувачений пішов до туалетної кімнати. Свідок побачила, виглянувши із своєї кімнати, що свою рушницю він залишив у себе на дивані. Згодом ОСОБА_6 був затриманий поліцейськими безпосередньо у квартирі.

Крім того, у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_30 , допитаний судом в якості свідка, пояснив, що обвинувачений це вітчим його матері ОСОБА_14 , цивільним чоловіком якої був загиблий ОСОБА_13 . Свідок проживав з родиною у квартирі АДРЕСА_2 . 8 січня 2017 року свідок повернувся додому близько о 16-00 год. та пішов до своєї кімнати. В цей час обвинувачений перебував на кухні, а мати свідка з його сестрою ОСОБА_16 проводили час зі ОСОБА_31 у кімнаті ОСОБА_14 . Згодом ОСОБА_30 із своєї кімнати побачив, як ОСОБА_6 пішов до них у кімнату, де вони про щось розмовляли. Після чого обвинувачений пішов до своєї кімнати, де пробув близько 5-10 хвилин, та з рушницею знову пішов до кімнати, де залишалися ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та сестра свідка ОСОБА_16 . При цьому двері кімнати не були зачинені, а тому свідок, вийшовши до коридору квартири, побачив, що обвинувачений, стоячи близько та направивши рушницю, здійснив один постріл в ОСОБА_32 . Після чого ОСОБА_30 відразу забіг до своєї кімнати та почав телефонувати до поліції. В цей час до кімнати свідка зайшов з рушницею ОСОБА_6 , він схопив трубку телефону та кинув її на диван, після чого пішов до своєї кімнати. Мати свідка ОСОБА_14 побігла до сусідів за допомогою, а сам ОСОБА_30 зайшов до кімнати, де знаходився поранений ОСОБА_13 той щось бормотав, перебуваючи на підлозі та стікаючи кров`ю. Свідок забрав з кімнати свою сестру ОСОБА_16 , та згодом вони пішли до сусідів у квартиру АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_33 суду пояснила, що приблизно о 16-30 год. 8 січня 2017 року вона перебувала у себе вдома у кв. АДРЕСА_7 , коли почула якийсь хлопок. Приблизно через хвилину до неї забігла сусідка із квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_14 та повідомила, що ОСОБА_6 мабуть вбив ОСОБА_32 . Свідок впустила ОСОБА_14 до своєї квартири та з`ясувала у неї, що її діти і досі залишаються у квартирі АДРЕСА_5 . Через декілька хвилин, зателефонувавши до «швидкої», свідок та ОСОБА_14 попрямували до вказаної квартири за дітьми. Там ОСОБА_33 побачила ОСОБА_6 , який просто стояв у коридорі квартири. Свідок забрала до своєї квартири малолітніх дітей ОСОБА_14 : ОСОБА_21 та ОСОБА_16 , а сама ОСОБА_34 вирішила зайти до своєї квартири та попрямувала до спальні. Згодом сусід з квартири АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_28 викликав поліцію.

Слідчим СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_35 за протоколом від 8 лютого 2017 року було оглянуто наданий КУ «Територіальне об`єднання «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ЗОР диск для лазерних систем зчитування, під час чого було встановлено, що на останньому містяться два аудіозаписи: перший тривалістю 3 хвилини 12 секунд з повідомленням сусідки про те, що за адресою: АДРЕСА_1 було здійснено постріл людині у груди, а другий тривалістю 43 секунди з повідомленням диспетчера швидкої допомоги до поліції про вказане /т. 3, а.с. 36-41/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 08.02.2017 року оглянутий диск з дослідженими аудіозаписами було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 3, а.с. 42, 43/.

Будучи допитаним у якості свідка ОСОБА_37 пояснив, що обвинувачений ОСОБА_6 - це його сусід з першого поверху, з квартири АДРЕСА_2 . У вечері 8 січня 2017 року свідок повертався додому та почув крик із під`їзду, зайшовши до якого ОСОБА_37 , побачив на площадці першого поверху ОСОБА_20 падчерку ОСОБА_6 , а поряд з нею - сусідку із квартири АДРЕСА_4 . При цьому вхідні двері до квартири АДРЕСА_5 були закриті. Надія розповіла, що ОСОБА_6 здійснив постріл в її чоловіка. Вислухавши її, свідок зателефонував до поліції та повідомив про те, що сталося. Також ОСОБА_20 додала, що у її батька залишився ще один патрон у патроннику, тому просила не заходити до них у квартиру. Викликавши поліцію, свідок пішов до себе додому на четвертий поверх.

Слідчим СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_35 за протоколом від 2 лютого 2017 року було оглянуто наданий службою «102» УІПКП «102» ГУНП України в Запорізькій області диск для лазерних систем зчитування, під час чого було встановлено, що на останньому міститься аудіозапис тривалістю 3 хвилини 6 секунд з повідомленням ОСОБА_38 про те, що 08.01.2017 року за адресою: АДРЕСА_1 тесть з рушниці поранив зятя /т. 3, а.с. 31-33/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 02.02.2017 року оглянутий диск з дослідженим аудіозаписом було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 3, а.с. 34-35/.

Свідок ОСОБА_39 у судовому засіданні пояснив, що близько о 16-30 год. 8 січня 2017 року він, перебуваючи у складі наряду поліції, отримав виклик, за яким прибули до квартири, з вікна якої хтось гукав на допомогу. В туалетній кімнаті було виявлено обвинуваченого з ознаками алкогольного сп`яніння, який підтвердив, що саме він здійснив постріл у постраждалого, оскільки той з ним неповажно розмовляв. При цьому в одній із кімнат на підлозі лежав постраждалий чоловік, який тримався за живіт та стікав кров`ю. Крім того, в одній із кімнат на дивані свідок побачив рушницю. Згодом прибула слідчо-оперативна група та за вказівкою слідчого обвинуваченого ОСОБА_6 було доправлено до райвідділку поліції.

Крім того, у судовому засіданні допитаний у якості свідка ОСОБА_40 пояснив, що 8 січня 2017 року він також був на патрулюванні, коли близько 16-30 17-00 год. він отримав повідомлення про те, що на вул. Вороніхіна відбулась стрілянина, були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Свідок прибув на місце виклику, там очевидці вказали на квартиру, в якій стріляли. Поліцейські пройшли до вказаної квартири, до них вийшла падчерка обвинуваченого та повідомила, що той здійснив постріл у її співмешканця, натепер перебуває у туалетній кімнаті. Там ОСОБА_6 і було виявлено. При цьому рушниця лежала на дивані у сусідній кімнаті, а у іншій кімнаті на підлозі лежав постраждалий, до якого згодом прибула «швидка». Під час затримання обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що саме він стріляв у постраждалого. Після прибуття слідчо-оперативної групи обвинуваченого було доставлено до райвідділку поліції.

Слідчим СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_35 за протоколом від 17 лютого 2017 року було оглянуто наданий управлінням патрульної поліції в м. Запоріжжі ДПП НП України відеозапис на USB флеш-носії, під час чого було встановлено, що на останньому міститься відеофайл з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, що виїздив у складі екіпажу поліції на виклик за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , тривалість запису якого 2 хвилини 44 секунди, протягом чого вбачається зображення квартири, де у туалеті поліцейськими було виявлено ОСОБА_6 , якого було затримано безпосередньо на місці вчинення злочину. Крім того, за результатами проведеного огляду досліджений відеофайл слідчий помістив на диск для лазерних систем зчитування, який своєю ж постановою від 17.02.2017 року приєднав до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 3, а.с. 44-48/.

Відповідно до протоколу огляду місця події, складеного 8 січня 2017 року слідчим СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_41 , у період з 20-22 год. того ж дня по 00-14 год. наступного був проведений огляд місця події, яким виявилося приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де на підлозі кімнати № 6 було виявлено труп ОСОБА_11 , 1975 року народження, з раною в зоні мечоподібного відростку. Крім того, під час огляду були виявлені та вилучені, зокрема: мисливська рушниця ІЖ-27 з дивану у кімнаті № НОМЕР_2 , дозвіл на зброю та посвідчення мисливця на ім`я ОСОБА_6 зі стола у кімнаті № 3, виготовлена з полімерного матеріалу синього кольору гільза з фасаду будинку. Детальний вигляд оглянутої місцевості, квартири, виявлених речей, документів та трупу вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій. Крім того, при відтворенні записаної на доданому до вказаного протоколу диску для лазерних систем зчитування відеоінформації судом було встановлено, що вона відображає обставини та хід проведеного слідчим ОСОБА_41 огляду відповідно до наданого суду протоколу /т. 2, а.с. 10-47/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 12.01.2017 року диск для лазерних систем зчитування з відеоінформацією проведеного огляду місця події - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 2, а.с. 54-55/.

Крім того, відповідно до складеного 9 січня 2017 року слідчим СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_42 протоколу того ж дня у період з 11-00 год. по 12-10 год. був проведений огляд трупа ОСОБА_11 , 1975 року народження. При цьому з вказаного трупа були вилучені: джемпер з нашаруванням речовини бурого кольору, спортивні брюки з нашаруванням речовини бурого кольору, 11 металевих предметів, схожих на дріб, та два полімерні фрагменти, схожі на пиж-контейнери, а при зовнішньому огляді трупа, зокрема, були виявлені ушкодження: на передній поверхні грудної клітки у нижнього краю мечоподібного відростку ушкодження округлої форми з дефектом тканини у центрі, на передній черевній стінці справа з переходом на праву повздошну область 10 ушкоджень округлої форми, місцями з дефектом тканини у центрі. Детальний вигляд оглянутого трупу та виявлених на ньому ушкоджень вбачається із доданих до протоколу фотоілюстрацій /т. 2, а.с. 65-71/.

Згідно висновку експерта ОСОБА_43 № 2-96 від 22.02.2017 року рушниця, вилучена 8 січня 2017 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , є гладкоствольною двозарядною вогнепальною зброєю - придатною для стрільби мисливською рушницею моделі «ИЖ-27», 12 калібру, заводський номер НОМЕР_1 ; надана рушниця промислового виробництва Іжевського механічного заводу (країна виробник - СРСР), без слідів переробки; гільза, вилучена 8 січня 2017 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , є частиною мисливського патрону центрального бою 12-го калібру, для мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї НОМЕР_3 калібру, а саме, стріляною гільзою промислового виготовлення, що свідчить про те, що вона не є боєприпасом; на гільзі є сліди, що виникли при пострілі від деталей зброї; гільза, вилучена 8 січня 2017 року під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , стріляна з наданої на дослідження мисливської рушниці «ИЖ-27», 12 калібру, заводський номер НОМЕР_1 (з нижнього ствола); два фрагмента, вилучені 9 січня 2017 року під час проведення огляду трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є частинами пиж-контейнера (елементом споряджання) до мисливського патрону, до боєприпасів не відносяться; 11 металевих предметів, вилучених 9 січня 2017 року, під час проведення огляду трупа ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є частинами (елементами споряджання) шроту, діаметром 5 мм (шріт № 0000), до патронів гладкоствольних мисливських рушниць /т.2, а.с. 207-212/.

Експерт ОСОБА_44 підтвердив у судовому засіданні правильність висновку експерта № 2-96 від 22.02.2017 року та зазначив, що він дійсно досліджував гільзу з полімерного матеріалу, яка могла бути споряджена вручну, а тому у патрон можливо було закласти як 11, так і більше дробинок.

З висновку експерта ОСОБА_45 № 6-25 від 15.02.2017 року вбачається, що в каналах блоку стволів рушниці «ИЖ-27», К -12, № НОМЕР_1 , встановлено присутність частинок вибухової речовини метальної дії нітроцелюлозного (бездимного) одноосновного пороху /т.2, а.с. 178-183/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 22 лютого 2017 року мисливську рушницю «ИЖ-27», 12 калібру, заводський номер НОМЕР_1 , дві частини пиж-контейнера та 11 одиниць шроту, діаметром 5 мм, приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів /т. 2, а.с. 213-214/.

Крім того, постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 22.02.2017 року дозвіл № 30/с-19 на право зберігання, носіння мисливської рушниці «ИЖ-27», № НОМЕР_1 , 12 калібру, виданий 08.08.2006 року на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 2, а.с. 56-58/.

Крім того, постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 12.01.2017 року посвідчення мисливця НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 2, а.с. 59-62/.

Згідно висновку експерта ОСОБА_46 № 178 від 04.04.2017 року пошкодження на джемпері, вилученого з трупа ОСОБА_11 , 1975 р.н., мають ознаки дії твердого тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею; з огляду на обставини випадку, експерт вважає, що пошкодження є вхідним вогнепальним дробовим (шротовим), з відкладенням по краях частинок свинцю; морфологічні особливості пошкодження дають підстави вважати, що постріл був здійснений в межах компактної (суцільної) дії дробу (шроту); на спортивних брюках, вилучених з трупа ОСОБА_11 , 1975 р.н., виявлено два пошкодження, які мають ознаки дії твердого тупого предмета (тупих предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею; зважаючи на обставини випадку, дані пошкодження є вхідними вогнепальними дробовими з відкладенням по краях частинок свинцю, що дає підстави вважати, що постріл був здійснений за межами суцільної дії дробу (дія осипі) /т. 2, а.с. 100- 103/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 22 лютого 2017 року спортивні брюки від трупа ОСОБА_11 , 1975 р.н., було приєднано до матеріалів кримінального провадження та визнано речовими доказами /т. 2, а.с. 194-195/.

Згідно висновку експерта ОСОБА_47 № 153 від 09.01.2017 року смерть ОСОБА_11 настала від множинних проникаючих сліпих вогнепальних поранень передньої черевної стінки з ушкодженням внутрішніх органів при явищах масивної крововтрати, яка в даному випадку і є безпосередньою причиною смерті; проникаюче вогнепальне поранення в області мечоподібного відростку, 4 проникаючі вогнепальні поранення в області передньої черевної стінки справа, які супроводжувалися ушкодженням внутрішніх органів, у живих осіб кваліфікувалися б, як тяжкі, небезпечні для життя, і в даному випадку перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті; морфологічні особливості рани в області мечоподібного відростку при наявності штампу-відбитку та відкладенні частинок свинцю по краям і у стінках рани свідчать про те, що вона були спричинена в результаті одного пострілу впритул із двоствольної вогнепальної зброї; постріл був здійсненний у напрямку зверху вниз, спереду назад та дещо зліва направо по відношенню до нормального вертикального положення тіла постраждалого; рани в області черевної стінки справа являються вхідними вогнепальними дробовими ушкодженнями та спричиненні у результаті пострілу з неблизької дистанції; постріл був здійсненний в напрямку спереду назад і дещо зліва направо по відношенню до нормального вертикального положення тіла постраждалого; не виключається, що обидва постріли були здійсненні з однієї й тієї ж зброї /т. 2, а.с. 77-83/.

Згідно висновку комісії експертів ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 № 138/к від 29.03.2017 року при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_11 , 1975 р.н., були виявлені, зокрема, наступні тілесні ушкодження: на передній поверхні грудної клітки у нижнього краю мечоподібного відростка округлої форми ушкодження із дефектом тканини у центральній частині; у правого верхнього краю вказаного ушкодження ділянка зсаднення у формі дуги (п. 1.3) ; на передній поверхні черевної стінки праворуч із переходом на праву клубову ділянку розташовано десять ушкоджень округлої форми, місцями з дефектами тканин у центральній частині; на тлі вказаних ушкоджень наявний смугоподібний синець, розташований практично горизонтально (п. 1.4); при внутрішньому дослідженні трупа ОСОБА_11 було встановлено, що рана вказана у п. 1.3 та чотири рани вказані у п. 1.4 є вхідними проникаючими дробовими ушкодженнями, в проекції яких, за ходом раньових каналів, травмовані наступні внутрішні органи виявлено наскрізне поранення стінки шлунку, множинні розриви петель тонкого та товстого кишківника, руйнування голівки підшлункової залози, правої та лівої долей печінки із розривом жовчного міхура, крововилив у клітковину середостіння та у жирову клітковину лівої нирки; шість непроникаючих ушкоджень, вказаних у п. 1.4 також є вхідними дробовими; з судово-медичної точки зору ушкодження, вказані у п. 1.3 та у п. 1.4 разом із проявами травми, що виявлені за ходом ранових каналів, утворились внаслідок не менш ніж двох окремих пострілів; на це вказує насамперед різна дистанція пострілів, що відобразилась в ушкодженнях; при виникненні ушкодження у п. 1.3 дистанція була близькою до впритул, тобто дульний зріз зброї контактував з тілом потерпілого; про це свідчить відбиток по типу штанц-марки, характер рани (одна, проте досить значного розміру) та виявлення в тілі загиблого частини полімерного контейнера; стосовно зони ураження у п. 1.4 то снаряди (дріб) спричинили окремі тілесні ушкодження в кількості десяти, що вказує на їх розсіяння після пострілу та дії в якості самостійних травмуючих предметів; розсіяння дробу не зустрічається при пострілі із дистанції впритул і, відповідно, не могло виникнути внаслідок пострілу, при якому утворились ушкодження у п. 1.3; кількісна невідповідність ушкоджень у п. 1.4 пошкодженням на одязі потерпілого пояснюється тим, що в момент даного пострілу травмована ділянка тіла була неповністю закрита одягом; виявлені на тілі потерпілого тілесні ушкодження кваліфікуються наступним чином: ушкодження у п. 1.3 та проникаючі ушкодження у п. 1.4 (в кількості чотирьох) із травмуванням за ходом раньових каналів органів та тканин потерпілого мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя; в даному випадку знаходяться в прямому закономірному причинно-наслідковому зв`язку зі смертю ОСОБА_11 ; непроникаючі вхідні ушкодження у п. 1.4 (в кількості шести), мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я на строк понад шість днів, але не більш ніж три тижні /т.2, а.с. 108-121/.

Допитаний у якості експерта ОСОБА_51 підтвердив суду правильність експертного висновку № 138/к від 29.03.2017 року, категорично зазначивши, що виявлені у ОСОБА_23 тілесні ушкодження за п. 1.3 та за п. 1.4 були спричинені двома окремими пострілами, та виключив виникнення ушкоджень за п. 1.4 в результаті рикошету від пострілу, яким були спричинені тілесні ушкодження за п. 1.3, оскільки останній було здійснено впритул, а перший - з неблизької відстані.

Згідно складеного слідчим СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_52 протоколу 31 січня 2017 року у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_25 , яка під час вказаної слідчої дії пояснила, яким чином та при яких обставинах ОСОБА_6 8 січня 2017 року застрелив ОСОБА_11 . Зокрема, свідок ОСОБА_25 на місці вчинення злочину вказала, що названого дня вона перебувала у своїй кімнаті квартири разом із ОСОБА_31 , який лежав на дивані. В цей час до них увійшов її вітчим ОСОБА_6 та запитав, що вони хочуть заперти. В свою чергу, ОСОБА_13 спитав у обвинуваченого, коли той поверне йому борг, на що ОСОБА_6 сказав, що зараз поверне гроші, та направився до своєї кімнати, приблизно хвилин через 5 обвинувачений знову повернувся, але у його руках вже була рушниця, яку він направив на ОСОБА_53 з погрозою вбити його. ОСОБА_18 схопився двома руками за ствол рушниці та намагався опустити його донизу, але коли рушниця опинилась на груді ОСОБА_19 , ОСОБА_6 здійснив постріл, після чого ОСОБА_19 впав на підлогу, стікаючи кров`ю. Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданого до протоколу диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому, який постановою слідчого ОСОБА_36 від 31.01.2017 року було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 3, а.с. 2-16/.

Згідно складеного слідчим СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_52 протоколу 22 лютого 2017 року у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_25 , яка під час вказаної слідчої дії повторно пояснила, яким чином та при яких обставинах ОСОБА_6 8 січня 2017 року застрелив ОСОБА_11 . Зокрема, свідок ОСОБА_25 на місці вчинення злочину вказала, що названого дня вона перебувала у своїй кімнаті квартири зі своїм цивільним чоловіком ОСОБА_31 та їх спільною донькою ОСОБА_16 . Раптом до них у кімнату зайшов обвинувачений з претензіями з приводу того, що вона забажала виїхати з квартири з дітьми та заперти власні кімнати. Але ОСОБА_13 сказав ОСОБА_6 , щоб той повернув йому борг, після чого ОСОБА_6 направився до своєї кімнати, а, повернувшись з рушницею, наставив її у голову ОСОБА_19 , який лежав на дивані. Після цього ОСОБА_18 підійнявся та сів на диван, схопив обома руками ствол рушниці та намагався опустити його донизу, внаслідок чого ствол рушниці опинився на груді у Шквирі та в цей момент пролунав звук пострілу, від якого ОСОБА_19 впав на підлогу. Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданого до протоколу диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому, який постановою слідчого ОСОБА_36 від 31.01.2017 року було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 3, а.с. 18-30/.

Згідно складеного слідчим Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_54 протоколу 9 січня 2017 року у приміщенні квартирі АДРЕСА_2 було проведено слідчий експеримент за участю підозрюваного ОСОБА_6 , який під час вказаної слідчої дії пояснив, яким чином та при яких саме обставинах 8 січня 2017 року ним було здійснено постріл з рушниці у ОСОБА_11 . Зокрема, підозрюваний ОСОБА_6 , на місці вчинення злочину вказав, що названого дня він перебував у своїй кімнаті квартири, де дивився телевізор. До нього звернувся ОСОБА_13 , який висловив незгоду з приводу вживання обвинуваченим спиртного, у відповідь на що ОСОБА_6 пояснив, що минуло сім місяців як померла його дружина, а тому він і вжив алкоголь. Після цього ОСОБА_13 запропонував вийти на вулицю та поговорити сам на сам, проте отримав від ОСОБА_6 відмову та повернувся до своєї кімнати. Надалі, ОСОБА_6 , відчинивши сейф, взяв з нього власну рушницю та направився у кімнату, де перебували ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та їх спільна донька ОСОБА_16 . Підійшовши до ОСОБА_22 , обвинувачений наставив на нього рушницю, але ОСОБА_19 схопився за її ствол, піднімаючись з дивана, та в цей момент обвинувачений здійснив у нього постріл з рушниці. Детальний хід проведеного слідчого експерименту вбачається із доданого до протоколу диска для лазерних систем зчитування з відповідним відеозаписом на ньому, який постановою слідчого ОСОБА_36 від 31.01.2017 року було приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу /т. 3, а.с. 18-30/.

Згідно висновку комісії експертів ОСОБА_55 , ОСОБА_56 та ОСОБА_47 № 70/к від 22.02.2017 року не виключається можливість того, що поранення правої передньої поверхні черевної порожнини у ОСОБА_11 могли бути спричинені при обставинах та умовах, наданих підозрюваним ОСОБА_6 під час проведення слідчого експерименту 09.01.2017 року; обставини та умови, викладені свідком ОСОБА_25 в ході проведення слідчих експериментів за її участю від 31.01.2017 року та від 22.02.2017 року не заперечують ймовірності вогнепального поранення черевної порожнини ОСОБА_11 пострілом, здійсненим підозрюваним ОСОБА_6 на рівні мечоподібного відростку грудини /т. 2, а.с. 86-97/.

Згідно висновку експерта ОСОБА_57 № 17-1403 від 10.05.2017 року на представлених відеоматеріалах підозрюваний ОСОБА_6 у момент проведення слідчого експерименту 09.01.2017 року та поясненнях останнім обставин скоєного злочину перебував у звичайному емоційному стані, у нього немає будь-яких ознак надмірної пригніченості або збудження; підозрюваний ОСОБА_6 в момент проведення слідчого експерименту 09.01.2017 року на представленому відеоматеріалі не перебував у незвичайному емоційному стані, що могло б говорити про будь-який вплив на нього, що відобразилось в об`єктивності надання ним показань; показання, які надав ОСОБА_6 під час слідчого експерименту 09.01.2017 року на представленому відеоматеріалі надавались ОСОБА_6 вільно та щиро; на представлених відеоматеріалах немає ознак здійснення на ОСОБА_6 психологічного впливу з боку осіб, які брали участь у проведенні слідчого експерименту за участю останнього 09.01.2017 року; на представлених відеоматеріалах немає ознак протиріч між вербальними та невербальними поведінковими проявами в ході комунікативної діяльності ОСОБА_6 в момент проведення за участю останнього слідчого експерименту 09.01.2017 року /т.2, а.с. 239-242/.

Крім того, згідно висновку експерта ОСОБА_58 № 57 від 10.01.2017 року при освідуванні гр. ОСОБА_6 будь-яких видимих зовні тілесних ушкоджень не виявлено /т. 2, а.с. 74/.

Згідно висновку комісії експертів ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 № 55 від 30.01.2017 року ОСОБА_6 , 1951 року народження, виявляє психічні розлади у вигляді розладів особистості й поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (церебральний атеросклероз, артеріальна гіпертензія) легкого ступеню; у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації; він міг усвідомлювати свої дії й керувати ними; за своїм психічним станом на теперішній час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними; не потребує застосування примусових мір медичного характеру /т. 2, а.с. 218-223/.

Згідно висновку комісії експертів ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 № 151 від 13.03.2017 року ОСОБА_6 , 1951 року народження, виявляв та виявляє у теперішній час психічний розлад у вигляді легкого розладу особистості й поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку (церебральний атеросклероз, артеріальна гіпертензія); у ситуації, що досліджувалася експертами, ОСОБА_6 у момент здійснення інкримінованого йому кримінального правопорушення не виявляв характерних феноменологічних ознак стану фізіологічного афекту, характерних феноменологічних ознак будь-якого особливого емоційного стану, що має юридичне значення та міг би суттєво вплинути на характер його поведінки; ОСОБА_6 знаходився у стані алкогольного сп`яніння, яке виключає кваліфікацію будь-якого особливого емоційного стану; у період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а перебував у стані гострої алкогольної інтоксикації; він міг усвідомлювати свої дії й керувати ними; за своїм психічним станом на теперішній час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними /т. 2, а.с. 226-235/.

Перелічені вище та перевірені під час судового розгляду докази є допустимими та належними, вони отримані у законному порядку, є конкретними та узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються установлені судом обставини справи.

Більш того, речові докази у порядку ст. 357 КПК України були оглянуті безпосередньо у судовому засіданні та надані судом для ознайомлення учасникам судового провадження.

При цьому, щодо оцінки ряду інших доказів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно висновку експерта ОСОБА_63 № 6-22 від 17.02.2017 року на представлених на експертизу предметах продуктів пострілу, їх компонентів та продуктів вибуху не виявлено /т.2, а.с. 143-148/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 02 березня 2017 року було приєднано до матеріалів кримінального провадження та визнано речовими доказами вилучені під час огляду місця події: ковдру з різнокольорового матеріалу із зображенням у вигляді квітів, простирадло з різнокольорового матеріалу із зображенням у вигляді квітів та ліній, джинсові брюки з матеріалу сірого кольору, рушник з матеріалу фіолетового кольору, дитячі штани з тканини біло-блакитного кольору із зображенням у вигляді тварин, змив речовини бурого кольору, змиви з правої та лівої руки трупу ОСОБА_11 та контролі до них /т. 2, а.с. 149-150/.

Крім того, згідно висновку експерта ОСОБА_45 № 6-21 від 17.02.2017 року на предметах одягу (светрі (джемпері) та джинсових штанах) ОСОБА_6 , змивах з кистей рук та змивах з-під нігтьових пластин ОСОБА_6 продуктів близького пострілу та їх компонентів не виявлено /т.2, а.с. 155-161/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 20 дютого 2017 року приєднано до матеріалів кримінального провадження та визнано речовим доказом светр темно-сірого кольору, джинсові штани чорного кольору та шкарпетку чорного кольору /т. 2, а.с. 162-163/.

Крім того, згідно висновку експерта ОСОБА_63 № 6-30 від 20.02.2017 року на представлених на експертизу спортивних брюках, пошкодженій футболці, двох фрагментах марлі білого кольору (змиви з кистей обох рук); зрізах вільних кінців нігтьових пластин (з кистей обох рук) продуктів пострілу, їх компонентів та продуктів вибуху не виявлено /т.2, а.с. 187-193/.

Постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 22 лютого 2017 року приєднано до матеріалів кримінального провадження та визнано речовим доказом футболку зеленого кольору /т. 2, а.с. 194-195/.

Натомість, на висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_11 шляхом здійснення пострілів з рушниці не впливають вказані експертні дослідження та предмети і речі, які, на думку слідчого, є речовими доказами, оскільки нерезультативність висновків за проведеними щодо них дослідженнями була обумовлена межами чутливості використаних експертами методів дослідження, про що прямо слідує із самих висновків експертів.

Крім того, згідно висновку експерта ОСОБА_64 № 1-51 від 17.01.2017 року на поверхнях рушниці (усіх її частин) та полімерної гільзи, які були вилучені 08.01.2017 року під час огляду місця події по АДРЕСА_1 , сліди папілярних узорів рук не виявлені /т.2, а.с. 169-175/.

Вказане також не може спростувати зазначений висновок суду, оскільки узгоджується із показаннями самого обвинуваченого про те, що він після використання рушниці протирав її носовою хусткою.

Крім того, суд критично ставиться до деяких доказів, виходячи з наступного.

Так, під час досудового розслідування задля проведення експертиз у встановленому законом порядку були відібрані зразки /т. 2 а.с. 122-139/:

- у підозрюваного ОСОБА_6 змиви з обох кистей рук за протоколом слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_42 від 08.01.2017 року на підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_65 від 08.01.2017 року;

- у підозрюваного ОСОБА_6 змиви з піднігтьових пластин обох кистей пальців рук за протоколом слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_42 від 08.01.2017 року на підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_65 від 08.01.2017 року;

- у підозрюваного ОСОБА_6 зразки слини за протоколом слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_42 від 08.01.2017 року на підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_65 від 08.01.2017 року;

- у підозрюваного ОСОБА_6 зразки букальних клітин за протоколом слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_42 від 08.01.2017 року на підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_65 від 08.01.2017 року;

- у підозрюваного ОСОБА_6 зразки крові за протоколом слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_42 від 20.01.2017 року на підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_65 від 08.01.2017 року;

- у підозрюваного ОСОБА_6 зразки папілярних узорів пальців та долоней кистей обох рук за протоколом слідчого СВ Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_42 від 08.01.2017 року на підставі постанови прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_65 від 08.01.2017 року.

І лише отримані зразки крові ОСОБА_6 стали об`єктами призначеного органом досудового розслідування відповідного експертного дослідження.

Так, згідно висновку експерта ОСОБА_66 № 263 від 24.01.2017 року рідка кров гр. ОСОБА_6 , 1951 р.н., відноситься до групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0 /т.2, а.с. 202/.

Натомість, сама по собі констатація експерта про відношення крові обвинуваченого до певної групи не дає жодних підстав встановити зв`язок між висновком експерта та фактичними обставинами справи.

Аналогічно суд ставиться і до вилученої під час огляду місця події металевої гільзи без капсуля, яка постановою слідчого СУ ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_36 від 02 березня 2017 року була приєднана до матеріалів кримінального провадження та визнана речовим доказом, проте за результатами судового розгляду слід дійти висновку, що досліджений предмет не відповідає передбаченим ст. 84 КПК України критеріям, бо не містить фактичних даних, на підстав яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, оскільки згідно висновку експерта ОСОБА_43 № 2-630 від 27.10.2017 року хоча названа гільза і є частиною мисливського патрону 12-го калібру, для мисливської гладкоствольної вогнепальної зброї НОМЕР_3 калібру та виготовлена промисловим способом, проте на наданій на дослідження гільзі слідів контактної взаємодії зі зброєю не виявлено /т. 4, а.с. 32-34/.

Отже, під час судового розгляду не було встановлено жодного відношення перелічених доказів до фактичних обставин справи.

Незважаючи на викладене, проаналізувавши вищевказану сукупність досліджених достовірних та перевірених у судовому засіданні доказів, з яких узгоджено вбачаються встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому злочині при вищевикладених судом обставинах доведена повністю.

При цьому, вирішуючи питання наявності у обвинуваченого умислу на вчинення умисного вбивства ОСОБА_11 , суд враховує роз`яснення п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», згідно якої питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Установлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, ОСОБА_6 , діючи на ґрунті неприязних відносин зі ОСОБА_11 , із застосуванням вогнепальної зброї та мисливських патронів, здійснив ними два постріли з рушниці у передню частину тулубу ОСОБА_11 .

Заздалегідь зібравши мисливську рушницю та спорядивши її для нанесення тілесних ушкоджень двома патронами, вистріливши якими з рушниці обвинувачений спричинив постраждалому поранення, якими виявилися, зокрема, вхідні проникаючі дробові ушкодженнями, що були спричинені в область життєво важливих органів - грудної клітки та черевної стінки, розуміючи характер своїх дій, убійну силу мисливських патронів та локалізацію здійснених пострілів, досвідчений мисливець, обізнаний з правилами проводження з вогнепальною зброєю та її застосування ОСОБА_6 /т. 3, а.с. 92-99/ усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, не міг не знати, яка саме шкода матиме місце, а, отже, передбачав суспільно-небезпечні наслідки свого діяння та бажав їх настання, а саме, смерті ОСОБА_11 , яка й настала.

Крім того, знаходячись на близькій відстані до потерпілого, обвинувачений розумів, що навіть одиночний постріл дробовим зарядом (шротом) з рушниці завдасть потерпілому серйозної шкоди, однак цілив у потерпілого, при цьому не зупинився на одному пострілі, а припинив свої дії лише після того, як здійснив у вже пораненого ОСОБА_11 й другий постріл.

Отже, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію поранень, суд дійшов до висновку, що їх неможна вважати нанесеними навмання чи випадково.

Крім того, за обставинами справи конфлікт між потерпілим та обвинуваченим виник за кілька хвилин до події злочину, в присутності свідка, обвинувачений мав реальну можливість не брати у ньому участі, не допустити подальшого контакту із потерпілим, який, за його ж показаннями, цей конфлікт спровокував, проте навпаки, обвинувачений сам загострив конфлікт та використав відносно потерпілого вогнепальну зброю.

Не встановлено наявності у ОСОБА_6 у момент події такого афективного стану, який унеможливив би його відповідальність, зазначене випливає з вказаних вище висновків комісії судових експертів-психіатрів.

По справі не встановлено жодних конкретних обставин, які могли б відвернути настання смерті потерпілого і переконати обвинуваченого в тому, що злочинного наслідку від його дій не настане.

Дії обвинуваченого мають ознаки об`єктивної сторони вбивства: дії, якими обвинувачений спрямовував знаряддя злочину - вогнепальну зброю безпосередньо у тіло потерпілого, здійснивши постріли, наслідки його діяння у виді смерті потерпілого та причинний зв`язок між діями та наслідком.

Отже, підстав для будь-яких розумних сумнівів щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вбивстві ОСОБА_11 під час судового розгляду справи встановлено не було, а тому суд дії обвинуваченого кваліфікує за ч.1 ст. 115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

При цьому суд критично оцінює вищезазначені показання обвинуваченого, який під час судового розгляду себе винуватим в умисному вбивстві фактично не визнав, бо зазначив про відсутність умислу на заподіяння смерті ОСОБА_11 та випадковість здійсненого лише одного пострілу, розцінюючи такі показання ОСОБА_6 , як обрану ним позицію захисту через намір ввести суд в оману задля уникнення відповідальності за вчинення інкримінованого обвинуваченому особливо тяжкого кримінально-караного діяння.

Більш того, суд при ухвалені вироку бере до уваги висновок комісії експертів ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 № 151 від 13.03.2017 року, відповідно до якого у ході обстеження, зокрема, виявлені індивідуально-психологічні відмінності особистості ОСОБА_6 , які мали просте відображення у його поведінці у дослідженій ситуації - підекспертному притаманні природна схиліть до брехні та фантазування з метою отримання вигоди, що не пов`язане з патологією психічної діяльності /т. 2, а.с. 226-235/.

Крім того, оскільки з показань допитаних свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_67 слідує, що перший постріл був негучний, схожий на звук хлопавки, після чого обвинувачений лишився фактично сам на сам у кімнаті зі ОСОБА_11 , а ОСОБА_25 , вибігши із квартири, закрила за собою вхідні двері, на вказаний висновок суду не впливає та обставина, що ніхто із допитаних свідків не послався на те, що чув звук другого пострілу.

При цьому, як вже зазначалося, у підгрунття свого обвинувального вироку суд кладе й висновок комісії експертів ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 № 138/к від 29.03.2017 року, якому не довіряти у суду також немає підстав, та, зокрема, згідно якого з судово-медичної точки зору ушкодження, вказані у п. 1.3 та у п. 1.4 разом із проявами травми, що виявлені за ходом раньових каналів, утворились внаслідок не менш ніж двох окремих пострілів /т.2, а.с. 108-121/.

Враховуючи те, що у ОСОБА_11 були виявлені проникаючі поранення, що були заподіяні пострілами з вогнепальної зброї, а при огляді місця події слідів перебування у будинку іншої особи з рушницею, крім обвинуваченого, виявлено не було, що узгоджується з показаннями очевидця події ОСОБА_25 , а сам ОСОБА_6 безпосередньо після злочину одну із стріляних гільз намагався сховати, суд дійшов до висновку, що показання обвинуваченого про викладену ним, як під час судового засідання, так і в ході слідчого експерименту, версію подій щодо одного випадкового пострілу, є лише намаганням з його боку приховати дійсні обставини вбивства ОСОБА_11 та спотворити їх на свою користь.

Отже, суд, на виконання вимог ст. 67 КПК України, аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням наведені докази, з урахуванням їх допустимості, належності достатності, об`єктивності та достовірності, враховуючи, що по справі було забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд усіх її фактичних обставин, дійшов висновку про доведеність пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення.

Питання призначення покарання судом вирішується у відповідності до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, де поряд із кваліфікацією дій винуватої особи враховується й ряд інших чинників.

При цьому обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, судом визнається учинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння, про що достовірно слідує як із висновків експертів, так і з показань допитаних свідків, які зазначили на наявність у ОСОБА_6 явних ознак алкогольного сп`яніння. На думку суду, на вказаний висновок не впливають негативні результати медичного огляду ОСОБА_6 лікарем-наркологом 9 січня 2017 року, зважаючи на те, що такий огляд було проведено більше ніж через 12 годин після події злочину /т. 3, а.с. 109/.

При призначенні покарання обвинуваченому суд бере до уваги вищевказану обставину, враховує ступінь тяжкості учиненого злочину, який закон відносить до категорії особливо тяжких злочинів, фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки - спричинення смерті досить молодій фактично сімейній людині, суд враховує й відомості про особу винуватого: не інвалід, пенсіонер, не працює, характеризуються задовільно, на психіатричних та наркологічних обліках не перебуває, хоча і страждає на ряд хронічних захворювань /т. 4, а.с. 65, 128/.

Суд також враховує і суб`єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним умисного вбивства - критику до своєї протиправної поведінки не висловив.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 за скоєний злочин покарання у виді позбавлення волі на строк, в межах санкції відповідного закону про кримінальну відповідальність, зважаючи на можливість виправлення раніше не судимого обвинуваченого лише шляхом строкової ізоляції від суспільства.

На думку суду, вказане покарання випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захистправ людини і основних свобод 1950 року, отже, воно буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так й іншими особами, тобто покарання, що призначається, досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Зважаючи на те, що у справі не встановлено обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, сам обвинувачений фактично не розкаявся у скоєному умисному вбивстві, судом не встановлено достатніх підстав для застосування при призначенні йому покарання положень ст. 69 КК України, як не встановлено і законних підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання, що призначається.

При вирішенні цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди, заявленого до обвинуваченого потерпілими ОСОБА_68 та ОСОБА_9 , суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за закономнесе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннямипідозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до вимогч. 1 ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та в порядку, встановленомуцим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

У відповідності до вимог ст.ст. 127, 128, 129 КПК України обов`язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого.

Вимоги позову про відшкодування матеріальної шкоди потерпілий ОСОБА_8 обгрунтував тим, що у зв`язку зі смертю сина він поніс витрати по його похованню та ритуальні послуги, про що надав квитанції.

Відповідно до ст.ст. 22, 1166 ЦК України, особа має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої їй внаслідок порушення її прав, зокрема, витрат, які особа зробила або повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки)

Як встановлено ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

З матеріалів справи встановлено, що 08.01.2017 року сталася смерть ОСОБА_11 через множинні проникаючі сліпі вогнепальні поранення передньої черевної стінки з ушкодженням внутрішніх органів, у спричиненні яких судом встановлена винуватість ОСОБА_6 .

Як визначено статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які

здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом

або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та

утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не

суперечать законодавству, ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 193 від 19.11.2003 року, зареєстрованого у Міністрестві юстиції України 08.09.2004 року за № 1111/9710, затверджено необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг, до яких не входять поминальний обід та інші витрати, не пов`язані з безпосереднім похованням померлого.

Так, згідно наданих потерпілим квитанції № 044230 від 09.01.2017 року та накладної б/н від 10.01.2017 року, виданих ФОП ОСОБА_69 , ритуальні послуги на поховання ОСОБА_11 становили 7000 гривень та 8662 гривень відповідно.

Крім того, згідно фіскального чека від 11.01.2017 року та квитанції до прибуткового касового ордера № 281 від 11.01.2017 року ОСОБА_8 СПК «Запорізька ритуальна служба» було сплачено за ритуальні послуги на поховання ОСОБА_11 2281,57 гривень.

За таких обставин, суд частково задовольняє позов про відшкодування матеріальної шкоди та стягує із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 витрати на поховання ОСОБА_11 , які безпосередньо пов`язанні з його захороненням, у розмірі 17943,57 гривень, оскільки передбачених законом підстав для стягнення інших витрат (на поминальний обід, спорудження огорожі могили) не вбачається, а доказів оплати потерпілим за спорудження надгробного пам`ятника суду надано не було.

Обгрунтовучи власні вимоги про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди потерпіла ОСОБА_9 послалася на те, що через смерть погіршився стан її здоров`я та вона була госпіталізована, під час чого витратила на лікування 1165,28 гривень, про що надала суду фіскальні чеки.

Натомість, налягаючи на позові, потерпіла обмежилася власними поясненнями та не надала суду жодних доказів про те, що вона знаходилася на стаціонарному лікування, та про те, що придбані за відповідними фіскальними чеками медичні препарати та ліки були прописані їй лікарем у зв`язку із проходженням лікування.

З викладеного суд дійшов висновку, що потерпіла не довела обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, через що у названій частині її позов задоволенню й не підлягає.

При вирішенні позову потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди у розмірах 800000 гривень та 600000 гривень відповідно, суд виходить з наступного.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди потерпілі обґрунтували з посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого вони переживали та продовжують переживати моральні страждання через смерть свого сина.

Статтею 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.

Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від31 березня 1995року № 4«Просудову практику у справахпровідшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантієюзахиступрав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання Європейським Судом з Прав Людини (далі ЄСПЛ) існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте, розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилаються позивачі в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що потерпілим внаслідок смерті свого сина завдана моральна шкода, яка полягає у перенесених через невідворотність цієї втрати душевних стражданнях, що призводить до психологічної травми.

Смерть сина вимусила позивачів проявляти наполегливість у відстоюванні своїх прав у кримінальному провадженні, додатково пережити нервові хвилювання.

Відтак, враховуючи, що завдана позивачам моральна шкода безпосередньо пов`язана зі смертю їх сина, коли життя є найбільш суттєвим благом для людини, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачам можливості втрачену психологічну рівновагу відновити.

Аналізуючи суть самого порушення прав позивачів, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої позивачам моральної шкоди у 500000 гривень кожному, що є достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, негрошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу;витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Оскільки проведення судових експертиз здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч.2 ст. 122, ч.2 ст. 124 КПК України суд має стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати у справі, які складають документально підтверджені витрати на проведення експертиз в загальній сумі 10842,46 /т. 2, а.с. 142, 154, 176, 177, 186, 206, 242, т. 4, а.с. 35/.

Обвинуваченому кримінальному провадженні був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, підстави якого натепер не відпали, отже вінмає бути залишеним ОСОБА_6 без змін до набрання вироком суду законної сили.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 08.01.2017 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення за період з 8 січня 2017 року по 20 червня 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишити без змін - тримання підвартою.

Позов ОСОБА_8 задовольнити частково та стягнути на його користь із ОСОБА_6 17943,57 гривень на відшкодування спричиненої матеріальної шкоди та 500000 гривень на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

У іншій частині позову ОСОБА_8 відмовити.

Позов ОСОБА_9 задовольнити частково та стягнути на її користь із ОСОБА_6 500000 гривень на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

У іншій частині позову ОСОБА_9 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати в сумі 10842,46 гривень.

Речові докази:

-ковдру з різнокольорового матеріалу із зображенням у вигляді квітів, простирадло з різнокольорового матеріалу із зображенням у вигляді квітів та ліній, джинсові брюки з матеріалу сірого кольору, рушник з матеріалу фіолетового кольору, дитячі штани з тканини біло-блакитного кольору із зображенням у вигляді тварин, шкарпетку чорного кольору, що зберігаються у камері схову Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Запорізькій області повернути ОСОБА_25 за належністю;

-спортивні брюки та футболку зеленого кольору від трупа ОСОБА_11 , змив речовини бурого кольору, змиви з правої та лівої руки трупу ОСОБА_11 та контролі до них, що зберігаються у камері схову Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Запорізькій області знищити;

-светр темно-сірого кольору, джинсові штани чорного кольору, що зберігаються у камері схову Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Запорізькій області повернути ОСОБА_6 за належністю;

-мисливську рушницю «ИЖ-27» 12 калібру, заводський номер НОМЕР_1 , що зберігається в інспекції з обігу зброї Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Запорізькій області конфіскувати;

-дозвіл № НОМЕР_5 на право зберігання, носіння мисливської рушниці «ІЖ-27» № НОМЕР_1 , 12 калібру, виданий 08.08.2006 року на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дві частини пиж-контейнера та 11 одиниць шроту діаметром 5 мм, що зберігаються в інспекції з обігу зброї Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Запорізькій області знищити;

-металеву гільзу без капсуля, що зберігаються у камері схову Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Запорізькій області знищити;

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3