Рішення

від 04.12.2017 по справі 213/1724/17

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1724/17

Номер провадження 2/213/965/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2017 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря Гукової Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комітету Інгулецької районної у місті ОСОБА_3 ради, ОСОБА_4 громади в особі Криворізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 комітету Інгулецької районної у місті ОСОБА_3 ради, ОСОБА_4 громади в особі Криворізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, 20 червня 2016 року помер ОСОБА_5, який за життя склав заповіт на ім'я позивача, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки, площею 6,6410 га, кадастровий номер 1225887700:101:0512, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, Шестірянська сільська рада; земельної ділянки площею 7,2870 га, кадастровий номер 1225887700:01:101:0380, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Широківський район, Шестірянська сільська рада; житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: вул. Садова, буд.2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

21 лютого 2017 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищезазначені земельні ділянки. Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_6 від 21 лютого 2017 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: вул. Садова, буд.2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, у зв'язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на це майно.

Позивач зазначає, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27 березня 1998 року, укладеного на Українській товарній біржі, придбав житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: вул. Садова, буд.2,

м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Зазначений договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що 24 травня 2016 року ОСОБА_5 було отримано інформаційну довідку. Також зазначає, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 немає, просить визнати право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті

ОСОБА_5, який помер 20 червня 2016 року, на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: вул. Садова, буд.2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, що складається з: А-1 - житловий будинок, Г - гараж-сарай, Д - літня кухня,

З - вбиральня, №1-3 - огорожа/ворота, І - водоколонка, ІІ - замощення.

Позивач у судове засідання не з явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно. Суд вважає за можливе розглянути справу за участі її представника.

Представник позивача в судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до початку відритого судового засідання надав письмову заяву, в якій просив справу розглядати без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 комітету Інгулецької районної у місті ОСОБА_3 ради в судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, до початку відкритого судового засідання надав суду заяву, в якій просить суд справу розглянути без його участі, просить винести рішення на розсуд суду.

Представник відповідача ОСОБА_4 громади в особі Криворізької міської ради в судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, своїх заперечень суду не надав.

Судом ухвалено про заочний розгляд справи без участі відповідачів відповідно до

ст. ст. 224-226 ЦПК України на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: у тому числі визнання права.

Так, згідно копії Свідоцтва про смерть серії І-КИ 690065 від 21 червня 2016 року, 20 червня 2016 року помер ОСОБА_5.

Відповідно копії Заповіту від 06 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 510, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті усе належне майно, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, усі майнові права та обов'язки заповів ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з копії біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 27 березня 1998 року ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_7 будинок №2 по вул. Садова в м. Кривому Розі, розташований на земельній ділянці, підлягаючій приватизації, знаходяться: А-І - житловий будинок, житловою площею 30,0 кв. м., загальною площею 66,9 кв. м., Д - літня кухня, Д п/д - погріб, Г - гараж, В - уборна, № 1-4 - забор, І - водоколонка, ІІ - замощення.

Згідно з реєстраційним посвідченням КП Криворізьке бюро технічної інвентаризації посвідчено, що домоволодіння №2 по вул. Садова в Інгулецькому районі м. Кривий Ріг зареєстровано за гр. ОСОБА_5 на підставі угоди купівлі-продажу, зареєстрованої Криворізькою філією ТБ Українська 27 березня 1998 року р№12607 і записаний в реєстровій книзі №9 сторінка №118 запис №1438.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21 лютого 2017 року житловий будинок загальною площею 66,9 кв. м., житловою площею 30 кв. м., за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг,

вул. Садова, буд.2, зареєстровано за ОСОБА_5.

З технічного паспорту на житловий будинок №2 по вул. Садова в м. Кривому Розі Дніпропетровської області вбачається, що дане домоволодіння має такі технічні характеристики: А-1 - житловий будинок, Г - гараж-сарай, Д - літня кухня,

З - вбиральня, №1-3 - огорожа/ворота, І - водоколонка, ІІ - замощення.

30 червня 2016 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 було заведено спадкову справу №22/2016 після смерті ОСОБА_5 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1.

Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 21 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Садова, буд.2, у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності спадкодавця на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст.1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття і неприйняття спадщини може здійснюватися особою як шляхом активних дій (подання заяви про прийняття спадщини), так і пасивної поведінки (пропущення строку, встановленого законом для прийняття спадщини).

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Правовідносини, що склалися між сторонами біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 27 березня 1998 року, укладеного на Українській товарній біржі, зокрема, померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_7, мали місце до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2004 року, тому відповідно до п. 4 Прикінцевих положень до них підлягають застосуванню положення ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст.45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

За вимогами ст.47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до вимог ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до вимог ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України Про товарну біржу від 10 грудня 1991 року № 1956-XII біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угода купівлі-продажу нерухомості від 27 березня 1998 року, а саме житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: вул. Садова, буд.2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область була зареєстрована Криворізькою філією Української товарної біржі 27 березня 1998 року за №12607, тому відповідно до норм діючого законодавства на той час не потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення. Така угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі та подальшої реєстрації у БТІ.

У статті 15 Закону України Про товарну біржу зазначено, що угоди, які зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Таким чином угода купівлі-продажу нерухомості від 27 березня 1998 року була укладена відповідно до вимог ст.153 ЦК УРСР, якою передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

23 травня 2016 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_5 на житловий будинок за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Садова, буд.2, на підставі договору купівлі-продажу б/н від 27 березня 1998 року, реєстраційного посвідчення б/н, виданого Криворізьким бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області.

Тому, суд вважає, що ОСОБА_5 на підставі Угоди купівлі-продажу нерухомості від 27 березня 1998 року набув право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: вул. Садова, буд.2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

За положеннями ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судового провадження є захист порушених та невизнаних прав свободі та інтересів фізичних осіб, зокрема позивачки, щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_5

Відповідно до вимог п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При розгляді даних справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За наведених обставин, у інший спосіб, крім як за рішенням суду позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права та визнання за нею права власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими спорудами по вул. Садова, буд.2, в

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, тому її позовні вимоги ОСОБА_4 громади в особі Криворізької міської ради підлягають задоволенню.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Тому підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комітету Інгулецької районної у місті ОСОБА_3 ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 328, 1218, 1220, 1221, 1223, 1268 ЦК України 2004 року, ст. ст. 45, 47, 48, 227 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст. ст.1, 10, 11, 60, 88, 174, 197, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 громади в особі Криворізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом задовільнити.

Визнати право власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 20 червня 2016 року на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: вул. Садова, 2 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, що складається з: А-1 - житловий будинок, Г - гараж-сарай, Д - літня кухня, З - вбиральня, №1-3 - огорожа/ворота, І - водоколонка, ІІ - замощення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 комітету Інгулецької районної у місті ОСОБА_3 ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відмовити.

На заочне рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачем може бути подано апеляційну скаргу.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Алексєєв