Постанова

від 14.11.2017 по справі 810/2775/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2017 року 810/2775/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю представника позивача та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Протексім"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № НОМЕР_1 від 29.05.2017,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протексім" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача щодо сумнівності господарських операцій з ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" є необґрунтованими. Звертав увагу суду, що дійсність господарських операцій підтверджується договором поставки та належним чином складеними первинними документами, які містять достатню для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факти здійснення реальності господарської діяльності між позивачем та контрагентом. Також, позивач зауважив, що він не може нести відповідальність за можливі порушення податкового чи іншого законодавства зі сторони його контрагента, оскільки зі своєї сторони позивач виконав всі необхідні дії для підтвердження свого права на податковий кредит, а тому притягнення його до відповідальності є необґрунтованим та суперечить положенням Податкового кодексу України.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що в ході проведення перевірки було встановлено, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено джерело походження, виробника продукції - сої та не підтверджено легальність руху продукції в "ланцюгу" постачання від виробника до TOB "ОСОБА_1 ЛТД". Внаслідок цього, відповідач вважає, що контрагент позивача здійснював постачання товару без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного формування позивачем податкового кредиту. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протексім" (код ЄДРПОУ 39774016) зареєстроване як юридична особа 29.04.2015 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 26.04.2017 по 04.05.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 26.04.2017 №729 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Протексім" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" за період з 01.01.2017 по 31.01.2017.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 13.05.2017 №302/10-36-14-11/39774016 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Протексім" вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України при проведенні фінансово-господарських відносин з ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 123438,00 грн., що відображено в рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Протексім" та ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", оскільки контрагент позивача не мав реальних можливостей для здійснення господарських операцій з поставки сої.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 №0019541411, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 123438,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України, в якій просив вищестоящий податковий орган скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду вищевказаної скарги ТОВ "Протексім", Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 28.07.2017 №16396/6/99-99-11-02-02-25, яким податкове повідомлення-рішення від 29.05.2017 №0019541411 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, повивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, судом встановлено, що позивач в січні 2017 року на підставі отриманих від ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" (код ЄДРПОУ 40449709) податкових накладних від 27.01.2017 №4, від 27.01.2017 №5 відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 123438,33 грн.

Однак, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки платника податку відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення вказаних сум до складу податкового кредиту, внаслідок чого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2017 року в сумі 123438,00 грн.

Зазначених висновків контролюючий орган дійшов за результатами аналізу наявної податкової інформації щодо контрагента позивача, зокрема, відповідач врахував, що ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників додатку, і сум утриманого з них податку за IV квартал 2016 року, за І квартал 2017 року та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень 2017 року, тому дані про чисельність працівників на підприємстві відсутні, що ставить під сумнів можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу ідентифікованих товарів та підтверджує відсутність реального здійснення вказаних операцій.

Згідно поданого Звіту про фінансові результати суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2016 основні фонди у ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" відсутні.

Також, податковою інспекцією враховано, що згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що у контрагента-постачальника ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" протягом 2016 року та в січні 2017 року відсутнє придбання сої, яку платник реалізував в січні 2017 року на адресу ТОВ "Протексім" в кількості 67,33 тонн, що свідчить про здійснення безтоварної операції та її документальне оформлення з метою ухилення від сплати податків.

Отже, ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" не підтверджено реальність придбання сої у контрагентів-постачальників та в подальшому її реалізацію контрагенту-покупцю ТОВ "Протексім", а тому ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.

Крім того, відповідач вказав, що відповідно до видів діяльності за КВЕД ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" не є виробником сільськогосподарської продукції.

З урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій ТОВ "Протексім" з ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", за результатами яких позивач сформував спірний податковий кредит.

Оцінюючи наведені твердження відповідача в їх сукупності, суд виходить з такого.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

У ході судового розгляду справи позивач стверджував про те, що формування податкового кредити в січні 2017 року ТОВ "Протексім" відбулось за рахунок здійснення господарських операцій з придбання сої у ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД".

Зокрема, позивач зазначав, що на підставі договору поставки від 25.01.2017 №25/01/2017 ТОВ "Протексім" придбало у ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" сою у загальній кількості 67,33 тонни.

На підтвердження факту виконання умов даного договору позивач надав копії видаткових накладних від 27.01.2017 №2 на поставку сої у кількості 36,430 тонни та від 27.01.2017 №4 на поставку сої у кількості 30,900 тонни.

Стверджував, що доставка товару здійснювалась власним автотранспортом ТОВ "Протексім" згідно товарно-транспортних накладних від 27.01.2017 №4, від 27.01.2014 №5, від 27.01.2017 №6.

Також, позивач зазначив, що здійснив оплату за поставлену ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" сою, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.02.2017 №1043 на суму 1200000,00 грн. та від 14.03.2017 №1084 на суму 450000,00 грн.

На підтвердження правомірності віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту в січні 2017 року позивачем надані копії податкових накладних від 27.01.2017 №4 на загальну суму 339900,00 грн., у т.ч. ПДВ 56650,00 грн., та від 27.01.2017 №5 на загальну суму 400730,00 грн., у т.ч. ПДВ 66788,33 грн.

Суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У цій справі позивач стверджує, що за результатами взаємовідносин із контрагентом оформлені відповідні первинні документи, які, на його думку, надають право на формування податкового кредиту.

Проте, суд зауважує, що наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства "Ангара" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

У постанові від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ "Ампір СВ" до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення операцій з поставки документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку, щодо яких встановлена нормативна вимога. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару (послуг).

При цьому, у постанові від 13.10.2015 у справі №825/4143/13-а Верховний Суд України звернув увагу на те, що відповідно до частини другої статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв'язку з цим, первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.

Так, відсутність у ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об'єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ним товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Дійсно, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Водночас, ТОВ "Протексім" не надано обґрунтованих пояснень щодо вибору контрагента, враховуючи те, що основним видом економічної діяльності ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" є оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Крім того, позивачем не встановлювалось джерело походження, виробника продукції - сої.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до даних ІС "Податковий блок" та даних Єдиного реєстру податкових накладних за 2016 рік та січень 2017 року відсутня інформація про здійснення придбання сої ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", що унеможливлює здійснення операції з поставки сої на TOB "Протексім".

З огляду на викладене, фактично, ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" в "ланцюгу" постачання введено в товарообіг (легалізовано) товар - сою невідомого виробництва та виробника, з метою формування відповідної ціни та, як наслідок, формування податкового кредиту кінцевому споживачу - TOB "Протексім".

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Отже, з наведеного слідує, що учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, оскільки позивач придбавав сою у контрагента, що не мав достатніх технічних можливостей, трудових ресурсів, транспортних засобів, виробничого обладнання для виконання взятих на себе зобов'язань.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №21-1526а15.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку про безтоварний характер спірних господарських операцій з придбання сої у ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД", на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку в загальному розмірі 123438,00 грн.

Отже, з огляду на зазначене, відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв в межах повноважень та в порядку, визначеному чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 20 листопада 2017 р.