Рішення

від 27.11.2017 по справі 905/2201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2017р. Справа № 905/2201/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНТЕКС , м. Харків

до відповідача : Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ, в особі Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Лиман, Донецька область

про стягнення 41 738 грн. 25 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - на підставі витягу (керівник);

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №Ц/3-04/284-16 від 11.10.2017р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.11.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТІНТЕКС , м. Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ, в особі Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Лиман, Донецька область, про стягнення 41 738 грн. 25 коп.

Ухвалою суду від 25.09.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.10.2017р.

09.10.2017р. від позивача через канцелярію господарського суду Донецької області, на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2017р., надійшов супровідний лист за вих.№8/10 від 09.10.2017р. з додатками.

09.10.2017р. від відповідача до господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву (вих.№2022/335 від 06.10.2017р.), за змістом якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження завданих збитків, а саме: відсутні документи на підтвердження оплати вантажу.

Ухвалою суду від 10.10.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 02.11.2107р.

27.10.2017р. від позивача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення №12/10 від 24.10.2017р. на відзив на позовну заяву.

Також, 02.11.2017р. від позивача через канцелярію суду, на виконання ухвали суду від 10.10.2017р., надійшов супровідний лист з додатками, в тому числі довідка вантажовідправника про кількість та вартість відправленого товару.

Ухвалою суду від 02.11.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 15.11.2017р.

08.11.2017р. від позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення за вих.№8/11 від 08.11.2017р.

Крім того, 08.11.2017р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява за вих.№7/11 від 08.11.2017р. про уточнення позовних вимог, у яких останній просить слова стягнути з Регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця основний борг у розмірі 41 738, 25 грн. у позовній заяві по справі №950/2201/17 у зв'язку з нестачею - втратою вантажу, читати як стягнути з Регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця відшкодування збитків за втрату , недостачу, псування та пошкодження вантажу, що виникли з перевезення вантажів, у розмірі 41 738,25 грн. .

15.11.2017р. від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою від 15.11.2017р., у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання відповідача, господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.11.2017р.

27.11.2017р. від відповідача через канцелярію суду надійшов супровідний лист з додатками, а саме: оригіналами залізничної накладної №43389584 від 23.12.2016р. та комерційного акту № AQ650224/03 від 01.01.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вантаж - брухт чорних металів, непойменований в алфавіті, вид №3, який перевозився за залізничною накладною №43389584 від 23.12.2016р. у напіввагоні №60669066 в кількості 62 450 кг, був доставлений на станцію призначення з недостачею вантажу, про що складено комерційний акт № AQ650224/03 від 01.01.2017р.

Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст. 526, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 306, 307, 314, 315 Господарського кодексу України, ст.ст. 8,11 Закону України Про залізничний транспорт , ст. 12 Закону України Про транспорт , ст.ст. 130-136 Статуту залізниць України.

Представник позивача у судових засіданнях 10.10.2017р., 02.11.2017р., 15.11.2017р. та 27.11.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на те, що вантаж - брухт чорних металів, непойменований в алфавіті, вид №3, який перевозився за залізничною накладною №43389584 від 23.12.2016р. у напіввагоні №60669066 в кількості 62 450 кг, був доставлений на станцію призначення з недостачею вантажу, про що складено комерційний акт № AQ650224/03 від 01.01.2017р.

Представник відповідача у судових засіданнях 10.10.2017р., 02.11.2017р., 15.11.2017р. та 27.11.2017р., заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2016р. ТОВ МЕТІНТЕКС (вантажовідправник) зі станції Куряж Південної залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці завантажило по накладній №43389584 вантаж - брухт чорних металів у напіввагоні №60669066 в кількості 62 450 кг та передало вказаний вантаж для перевезення до ПАТ МК Азвовсталь .

Згідно з накладною брухт чорних металів, непойменований в алфавіті, вид №3, вантаж маркований, пакування навалом, вантаж розміщено та закріплено відповідно згідно з п.7,8 гл.1 п.1.5, 17 гл.3 Додатку 3 до СМГС.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» унормовано, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту).

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а. ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було складено комерційний акт № AQ650224/03 від 01.01.2017р., у якому значиться, що на підставі акту загальної форми №34302 від 31.12.2016р. станції Волноваха Донецької залізниці, було здійснено комісійне переважування вагону №60669066 з відчепленням на справних 150 т держповірених 09.09.16р. вагонних вагах вантажоодержувача. За документом значиться: брутто не вказано, тара 23 350 кг перев., нетто 62 450 кг. Фактично виявилось: брутто - 78 600 кг, тара 23 350 кг, нетто 55 250 кг, що менше документа на 7 200 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Навантаження навалом, нижче рівня бортів на 50-60 см, хаотичне, вантаж дрібної та середньої фракції. Вантаж не маркований, в документі маркування зазначено. На ст. Сартана прибув у супроводі ВОХР ст. Волноваха Савченко, за документом охорона значиться. Двері, люка закриті. Технічно справний. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст. Сартана. Ком. переважування здійснювали ваговий та ст. пр. к-та Азовсталь Потехіна, Донцова, в.о. ДС ст. Сартана ОСОБА_3 та ком/агент ст. Сартана ОСОБА_4 Завідуючий вантажним двором за штатним розкладом не значиться.

Наведений акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів ( стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

Після видачі вантажу вантажоодержувачу, останній передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику ТОВ МЕТІНТЕКС , що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній, та відповідає вимогам ст.133 Статуту залізниць України (переуступний напис засвідчений підписами комерційного директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - Приватного акціонерного товариства МК Азовсталь ). В свою чергу, ТОВ Метінтекс звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з перевізника вартості нестачі вантажу на загальну суму 41 738 грн. 25 коп.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж на станцію призначення прибув з відсутністю маркування, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Залізниця не довела суду, що недостача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у залізничній накладній №43389584 від 23.12.2016р., засвідчено належним доказом - комерційним актом № AQ650224/03 від 01.01.2017р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у вказаній накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки ТОВ МЕТІНТЕКС за вих.№3/11 від 02.11.2017р. (вантажовідправник), вартість 1 кг лому чорного металу, відвантаженого останнім на адресу ПАТ МК Азовсталь складає за залізничною накладною №43389584 від 23.12.2016р. (вагон №60669066) - 6 грн. 06 коп. з ПДВ., вартість відправленого товару складає 378 447 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах для брухту чорних металів.

Так, недостача вантажу у напіввагоні №60669066 становить 62 450 - 55 250 = 7 200 кг , або 7,2 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі становить 62 450 кг Х 0,5% = 312,25 кг. Недостача вантажу у напіввагоні №60669066 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 0,5 % маси, зазначеної в перевізному документі, становить 7200 кг - 312,25 кг = 6887,75 кг .

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 0,5% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційним актом AQ650224/03 від 01.01.2017р. у розмірі 41 738 грн. 25 коп.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, встановив, що розрахунок є арифметично невірним. На підставі викладеного, судом здійснено власний розрахунок, відповідно до якого розмір недостачі вантажу за комерційним актом AQ650224/03 від 01.01.2017р. становить 41 739 грн. 77 коп.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення залізниця не виконала належним чином, оскільки не забезпечила збереження довіреного їй вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи.

Отже, враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги у заявленому позивачем розмірі, а саме - 41 738 грн. 25 коп.

Заперечення відповідача на позовну заяву відхилені господарським судом, з огляду на те, що положення Статуту залізниць України не передбачають обов'язкового надання вантажоодержувачем (вантажовідправником) або уповноваженою особою доказів на підтвердження сплати вартості втраченого вантажу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 6, 110, 111, 113, 114, 115, 122, 129, 133 Статуту залізниць України, ст.ст. 12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт» , ст.ст. 11, 909, 920, ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 4 2 -4 7 , 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТІНТЕКС (61001, Харківська область, місто Харків, вул. Руставелі, буд. 30, ідентифікаційний код 37661012) збитки у вигляді недостачі в сумі 41 738 грн. 25 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 27.11.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко