Рішення

від 05.12.2017 по справі 909/966/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 р. Справа № 909/966/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз", вул. Полтавська, буд. 86, м. Красноград, Харківська область,63304

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "ІНТЕРБУР лтд" вул. Л. Українки, буд. 32,смт. Єзупіль,Тисменицький район, Івано-Франківська область,77411

про стягнення пені та штрафу за прострочення поставки товару

за участю:

від позивача: ОСОБА_2- юрисконсульт сектору з претензійно-позовної роботи юридичного відділу, довіреність № 2-578д від 29.05.17

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" звернулося до господарського суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "ІНТЕРБУР лтд" про стягнення пені та штрафу за прострочення поставки товару.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору поставки №УБГ 536/015-16 від 12.12.16 в частині поставки позивачу товару в обумовлені договором строки та обґрунтовано приписами статей 624, 629, 631 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвал суду від 10.10.17, 26.10.17 та 27.11.17, а також наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. номер повідомлення 11761/17 від "06" листопада 2017 р. , вручено ухвалу від 26.10.17 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "ІНТЕРБУР лтд", дата вручення 03.11.17).

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 26.10.17 відповідачу вручено, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, а ухвали суду від 10.10.17 та 27.11.17 на адресу суду не поверталися, відтак слід вважати, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

З огляду на викладене, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання, оскільки неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи з врахуванням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

12.12.16 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "ІНТЕРБУР лтд" (по справі - відповідач, по договору - постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (по справі - позивач, по договору - покупець) укладено Договір поставки № УБГ 536/015-16 (далі за текстом - Договір).

Згідно із п. 1.1 Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти на користь Покупця товар, зазначений у специфікації (надалі за текстом іменується, як «Товар» ). В свою чергу, відповідно до цього ж пункту Договору, Покупець зобов'язався прийняти й в повному обсязі оплатити Товар в порядку та на умовах, передбачених Договором. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов»язань по цьому договору(п.10.1 договору).

Найменування, асортимент, одиниця виміру, кількість та вартість всієї партії товару визначаються сторонами в Специфікаціях (п.1.2 Договору).

Порядок розрахунків між Покупцем та Постачальником врегульовано Розділом 4 Договору. Зокрема, пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється після пред»явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Строк поставки, умови та місце поставки товару вказуються в графіку поставки та специфікації до договору(п.5.1 договору). Згідно наявної в матеріалах справи копії графіка поставки строк поставки - до 01.03.17. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (п.5.2 договору).

Загальна вартість товару згідно специфікації - 3988302,00грн.

Пунктом 6.3.1 договору сторони визначили обов»язок Постачальника своєчасно здійснювати поставку товару відповідно до умов договору у строки, встановлені цим договором та графіком поставки.

Узгодження кожної партії товару по кількості та якості здійснюється уповноваженими представниками сторін у пункті завантаження (п.7.1 Договору).

Згідно наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних відповідачем поставлено позивачу товару на загальну суму 3566523,60грн.

Водночас, згідно видаткових накладних №1-00000015 від 13.03.17, №31 від 24.04.17, №36 від 19.05.17, №48 від 23.06.17 та №64 від 16.08.17 постачальником поставлено покупцю товару із простроченням відповідно на 11, 53, 78, 111 та 167 днів, а доказів поставки відповідачем товару на суму 421778,40грн. (що становить різницю між загальною вартістю товару згідно специфікації та вартістю поставленого товару) матеріали справи не містять.

Пунктом 7.10 договору сторони визначили обов»язок постачальника у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов»язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару, сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

У зв»язку з порушенням відповідачем договірних зобов»язань, позивачем нараховано 222779,94грн. пені та 145885,40грн. штрафу.

З метою досудового врегулювання спору, 21.07.17 позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих.№032-01-8294-1 з вимогою сплатити штрафні санкції за порушення зобов»язання, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Факт направлення претензії та її отримання відповідачем підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Станом на момент винесення рішення у суду відсутні докази сплати відповідачем нарахованих позивачем штрафних санкцій у зв»язку з порушенням договірних зобов»язань.

Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами у справі спірний договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту Договору, сторони узгодили строки поставки Товару. Зокрема, згідно з п.5.1 договору строк поставки вказується в графіку поставки та специфікації до договору і згідно наявних в матеріалах справи копій графіка поставки та специфікації строк поставки - до 01.03.17.

Судом встановлено факт поставки покупцю товару із простроченням відповідно на 11, 53, 78, 111 та 167 днів (138 днів за даними позивача, які визнаються судом помилковими). Крім того, судом встановлено, що в порушення 3.1, 3.2 договору, товару на суму 421778,40грн. відповідачем позивачу не поставлено.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, припинення чи зміна зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом, сплата неустойки. За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Вказаною нормою передбачено можливість застосування зазначених штрафу та пені у випадку, якщо договором не передбачено іншого розміру відповідних санкцій.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 вказаного кодексу).

Відтак, суд констатує, що сторони вправі передбачити у договорі застосування такої відповідальності, як пеня, за невиконання зобов'язань у господарських правовідносинах, що не мають грошового характеру, оскільки це не суперечить наведеним вище положенням законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до наведеної правової норми, пунктом 7.10 договору сторони визначили обов»язок постачальника у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов»язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару, сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Суд констатує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Відповідно до частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені та встановлено, що в розрахунку суду сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення ( оскільки позивачем у розрахунку пені за видатковою накладною від 16.08.17 на суму 367098,00грн. зазначено кількість днів прострочення 138, в той час, коли кількість днів прострочення згідно розрахунку суду становить 167 днів), однак, з огляду на заявлений позивачем до стягнення розмір пені, судом його задоволено за розрахунком позивача. Щодо штрафу, то з огляду на правильність його нарахування, судом його задоволено у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Позивачем доведено суду обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. За таких обставин, позов підлягає до задоволення.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у розмірі 5529,98грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610-612, 627, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 231, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "ІНТЕРБУР лтд" про стягнення пені та штрафу за прострочення поставки товару.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю науково-технічна фірма "ІНТЕРБУР лтд" (вул. Л. Українки, буд. 32, смт. Єзупіль, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код 30895028) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" ( м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, код 30019775) в особі філії Бурове управління "Укрбургаз" (вул. Полтавська, буд. 86, м. Красноград, Харківська область, код 00156392) 222779,94( двісті двадцять дві тисячі сімсот сімдесят дев"ять гривень дев"яносто чотири копійки) пені, 145885,40(сто сорок п"ять тисяч вісімсот вісімдесят п"ять гривень сорок копійок) штрафу та 5529,98(п"ять тисяч п"ятсот двадцять дев"ять гривень дев"яносто вісім копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.17

Суддя Матуляк П.Я.