Рішення

від 27.11.2017 по справі 910/18322/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2017Справа №910/18322/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ"

про стягнення 41 858,31 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Кононенко І.С., довіреність № 198 від 04.07.2016

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні торговельні технології" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКФОКСІ" про стягнення 41 858,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18322/17 та призначено розгляд на 13.11.2017.

Відділом діловодства суду від представника позивача отримано пояснення по справі та додаткові матеріали по справі.

В судове засідання 13.11.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою суду від 13.11.2017 відкладено розгляд справи на 27.11.2017.

В судове засідання 27.11.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 27.11.2017 представник відповідача не з'явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не направив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в судовому засіданні 27.11.2017 судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.11.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом з'ясовано наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю СУЧАСНІ ТОРГОВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ , як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю МАКФОКСІ , як покупцем було укладено Договір поставки №18634 від 19 вересня 2016 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити харчову продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити Товар.

Згідно пункту 2.4. Договору, поставка здійснюється окремими партіями на умовах DAP, склад Покупця за адресою: м. Київ, вул. Каховська, 64 (Міжнародні правила ІНКОТЕРМС -2010).

Пунктом 2.5. Договору визначено, що моментом поставки є фактична передача товару, що підтверджується підписанням представниками сторін видаткової накладної.

Позивач зазначив, що на виконання умов Договору, на умовах DAP м. Київ, вул. Каховська, 64 (Міжнародні правила ІНКОТЕРМС -2010) 02.05.2017 було поставило харчову продукцію (закуска огіркова з гірчицею) в кількості та по цінам зазначеним у видатковій накладній №7005 від 02.05.2017 на загальну вартість 41 126,40 грн., який відповідачем було прийнято, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №7005 від 02.05.2017 та товарно- транспортною накладною №Р7005 від 02.05.2017.

Відповідно до пункту 4.2. Договору, оплата за кожну отриману покупцем партію товару здійснюється шляхом безготівкового перерахування суми, що вказана у накладній, з рахунку покупця на рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту одержання товару.

Позивач зазначив, що відповідачем виконано взяті на себе зобов'язання, щодо оплати продукції частково, в зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість за товар перед позивачем у розмірі 36126,40 грн.

03.07.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію, проте відповідач кошти не сплатив, ніяких листів чи пояснень до позивача не надіслав.

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 36126,40 грн., пені в розмірі 3913,98 грн., інфляційні втрати в розмірі 1349,47 грн., 3% річних в розмірі 468,46 грн.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № 33 від 07.03.2014 свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36126,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору , позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 3913,98грн., інфляційних втрат в розмірі 1349,47 грн., річних в розмірі 468,46грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що у випадку, якщо покупець у термін, зазначений у п. 4.2. Договору, не оплатив отриманий товар, він зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 3913,98 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 468,46 грн. - 3% річних та 1349,47 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю МАКФОКСІ (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера Б, ідентифікаційний номер 36470918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СУЧАСНІ ТОРГІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Олега Кошового, буд. 2/15, ідентифікаційний номер 38048541) основну заборгованість в розмірі 36126 (тридцять шість тисяч сто двадцять шість) грн. 40 коп., пеню в розмірі 3913 (три тисячі дев'ятсот тринадцять) грн. 98 коп., інфляційні втрати в розмірі 1349 (одна тисяча триста сорок дев'ять) грн. 47 коп., 3% річних в розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 46 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.2017

Суддя Мельник В.І.