Рішення

від 27.11.2017 по справі 905/2172/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.2017р.                     Справа № 905/2172/17                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Г.В.Грабчаку, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІБО-ТРАНС», м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМ», м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення 24 420 грн. 35 коп., з яких: 23 520 грн. 00 коп. – основний борг, 671 грн. 00 коп. – інфляційні нарахування, 229 грн. 35 коп. – 3% річних, -

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився.

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.11.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІБО-ТРАНС», м. Одеса, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМ», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення 24 420 грн. 35 коп., з яких: 23 520 грн. 00 коп. – основний борг, 671 грн. 00 коп. – інфляційні нарахування, 229 грн. 35 коп. – 3% річних.

Ухвалою суду від 21.09.2017р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05.10.2017р.

Ухвалою суду від 05.10.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 25.10.2017р.

20.10.2017р. від позивача на виконання ухвали суду від 05.10.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист з додатками.

10.11.2017р. від позивача на виконання ухвали суду від 25.10.2017р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення за вих. №3599/11-17 від 07.11.2017р.

Ухвалою суду від 25.10.2017р. господарським судом Донецької області відкладено розгляд справи на 13.11.2017р.

Представником позивача 13.11.2017р. подано клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 (п'ятнадцять) днів.

Ухвалою суду від 13.11.2017р., у зв'язку з задоволенням відповідного клопотання позивача, було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.11.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором доручення №VT/C-16125 від 29.06.2016р. щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку, також, нараховані три відсотки річних та сума інфляційного збільшення заборгованості. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 509, 524, 525, 526, 530, 533-535, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 25.10.2017р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на надання послуг відповідачу за договором доручення №VT/C-16125 від 29.06.2016р., невиконання останнім зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, суми інфляційного збільшення заборгованості.

Відповідач у свою чергу про судові засідання 05.10.2017р., 25.10.2017р. та 13.11.2017р. та 27.11.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчить штамп поштового відправлення на зворотному боці відповідних ухвал та повідомлення про вручення поштового відправлення 09.11.2017р., однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

          З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМ» (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІБО-ТРАНС» (повірений) підписано договір доручення №VT/C-16125 (далі – Договір), за умовами якого повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя виступати митним брокером довірителя, здійснювати декларування вантажів довірителя – зернових, зернобобових та олійних культур (далі – вантаж), включаючи складання та оформлення митних декларацій в інтересах довірителя згідно чинного митного законодавства України в рамках Митного кодексу України, а довіритель зобов'язується оплатити повіреному надані ним послуги на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.4.1 Договору, довіритель сплачує винагороду повіреному за надані послуги згідно вартості послуг наведених у Додатках до даного договору, відшкодовує повіреному додаткові витрати (п.2.1.5) та витрати пов'язані з наданням додатково погоджених послуг, що стосуються предмету цього договору (п.2.1.7.), на підставі виставлених повіреним рахунків.

Відповідно до п.4.2. Договору, сплата винагороди повіреному здійснюється довірителем протягом п'яти банківських днів від дати отримання рахунку, акту виконаних робіт, копії оформлення МД та інших підтверджуючих документів, за умови їх попереднього узгодження.

Направлені повіреним факсимільним зв'язком або електронною поштою документи, визначені п.4.2 договору, вважаються отриманими довірителем в день їх направлення, оригінали таких документів обов'язково надсилаються на адресу довірителя протягом 7 календарних днів з дати надання послуг.

За умовами п.4.3 Договору, обсяг та вартість фактично наданих послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг, що надсилається повіреним довірителю протягом трьох діб після виконання робіт/надання послуг. У разі незгоди довірителя з актом прийому-передачі виконаних робіт/наданих послуг, він зобов'язаний протягом трьох робочих днів після отримання акту направити повіреному письмове обґрунтування причин відмови від підписання акту та сплати рахунку. У разі якщо довіритель не направив такого листа у вказаний термін, акт прийому-здачі виконаних робіт/наданих послуг вважається прийнятим довірителем.

Відповідно до п.8.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін цього договору та діє до 31 грудня 2017.

Судом встановлено, що на виконання п.4.1 Договору доручення №VТ/С-16125 між сторонами було складено та підписано Додаток №1 до договору, яким визначено найменування та вартість послуг.

Так, на виконання умов Договору доручення №VТ/С-16125 та Додатку №1 позивачем було надано відповідачу послуги митного брокера та декларування вантажів на загальну суму 23 520 грн. 00 коп., про що між сторонами було складено та підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000916 від 24.03.2017 на суму 1 680 грн. 00 коп.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000967 від 29.03.2017 на суму 3 360 грн. 00 коп.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001244 від 26.04.2017 на суму 8 400 грн. 00 коп.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001151 від 14.06.2017 на суму 10 080 грн. 00 коп.

Вказані акти підписаний повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання наданих послуг від позивача на підставі Договору, не надано.

Також, позивачем відповідачу для здійснення оплати за зазначеними актами були виставлені наступні рахунки-фактури:

-          рахунок-фактура №СФ-0894/ЭН від 24.03.2017р. на суму 1 680 грн. 00 коп.;

-          рахунок-фактура №СФ-0943/ЭН від 29.03.2017р. на суму 3 360 грн. 00 коп.;

-          рахунок-фактура №СФ-1207/ЭН від 26.04.2017р. на суму 8 400 грн. 00 коп.;

-          рахунок-фактура №СФ-1116/ЭН від 14.04.2017р. на суму 10 080 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.4.2.Договору, позивачем на адресу відповідача було направлено супровідні листи з доданими до них документами (в т.ч. відповідними актами здачі-приймання робіт(наданих послуг) та рахунками-фактури) №1786/03-17 від 28.03.2017р., №1923/04-17 від 04.04.2017р., №2352/05-17 від 03.05.2017р., №2165/04-17 від 20.04.2017р. Останні були отримані ТОВ «ТРАНС КОМ» - 29.03.2017р., 05.04.2017р., 11.05.2017р. та 24.04.2017р. відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи відстеженнями відправлення.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір доручення №VТ/С-16125 від 29.06.2016р., суд дійшов висновку, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору доручення, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України

Так, відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.4.2 Договору, сплата винагороди повіреному здійснюється довірителем протягом п'яти банківських днів від дати отримання рахунку, акту виконаних робіт, копії оформлення МД та інших підтверджуючих документів, за умови їх попереднього узгодження.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором доручення №VТ/С-16125 від 29.06.2016р. виконав належним чином, а саме надав відповідачу послуги на загальну суму 23 520 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними обома сторонами актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), що в свою чергу, відповідно до п. 4.3. Договору, підтверджує обсяг та вартість фактично наданих послуг та не заперечується сторонами на час розгляду справи.

Враховуючий положення пункту 4.2. Договору та дати отримання рахунків-фактур з актами здачі-приймання робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що граничним строком виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг позивачу є:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000916 від 24.03.2017 на суму 1 680 грн. 00 коп. – 05.04.2017р. (супровідний лист №1786/03-17 від 28.03.2017р.);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000967 від 29.03.2017 на суму 3 360 грн. 00 коп. – 12.04.2017р. (супровідний лист №1923/04-17 від 04.04.2017р.);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001244 від 26.04.2017 на суму 8 400 грн. 00 коп. – 17.05.2017р. (супровідний лист №2352/05-17 від 03.05.2017р.);

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0001151 від 14.06.2017 на суму 10 080 грн. 00 коп. – 03.05.2017р. (супровідний лист №2165/04-17 від 20.04.2017р).

Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за отримані послуги, згідно з вищезазначеними актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) не здійснив.

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отримані послуги за договором доручення №VТ/С-16125 від 29.06.2016р. становить 23 520 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за надані послуги у розмірі 23 520 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за періоди з 06.04.2017р. по 30.08.2017р., з 13.04.2017р. по 30.08.2017р., з 04.05.2017р. по 30.08.2017р., з 19.05.2017р. по 30.08.2017р., у загальній сумі 229 грн. 35 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати наданих послуг за періоди з 06.04.2017р. по 30.08.2017р., з 13.04.2017р. по 30.08.2017р., з 04.05.2017р. по 30.08.2017р., з 19.05.2017р. по 30.08.2017р., у загальній сумі 671 грн. 00 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно та арифметично невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що фактично розмір інфляційних втрат за вказані періоди, дорівнює 490 грн. 82 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а в частині стягнення 180 грн. 18 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1000 Цивільного кодексу України; ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС КОМ» (код ЄДРПОУ 35794116, місцезнаходження 87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Апатова, будинок 121, приміщення 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІБО-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 26417884, місцезнаходження 65058, Одеська область, місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 33-Б, кабінет 10) заборгованість за договором доручення №VТ/С-16125 від 29.06.2016р. у розмірі 23 520 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 229 грн. 35 коп., інфляційні витрати у сумі 490 грн. 82 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1588 грн. 19 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 27.11.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

          Повний текст рішення складено та підписано 29.11.2017 р.

Суддя                     Ю.С. Мельниченко