Рішення

від 05.12.2017 по справі 909/974/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 р. Справа № 909/974/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6,м. Київ,01001

до відповідача: Львівського національного аграрного Університету в особі Івано-Франківського коледжу Львівського національного аграрного Університету вул. Юності, буд. 11,м. Івано-Франківськ,76494

про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій за

неналежне виконання грошового зобов"язання

за участю:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 01-31-02-1246 від 13.11.17

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01.31.-02.1245 від 13.11.17

від позивача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Львівського національного аграрного Університету в особі ОСОБА_1 - Франківського коледжу Львівського національного аграрного Університету про стягнення трьох відсотків річних, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов"язання.

Позовні вимоги мотивовано порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №1654/15-ТЕ-15 від 02.03.15 в частині своєчасності здійснення розрахунків за поставлений позивачем природний газ та обгрунтовано приписами ст.ст.509,525, 526, 530,599, 610, 612, 625, 629, 655 Цивільного та ст.173, 174, 175, 193, 231, 232 Господарського кодексів України.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, проте підтвердили факт несвоєчасного проведення розрахунку за поставлений природний газ, обумовлений Договором купівлі-продажу природного газу. Разом з тим, просили суд взяти до уваги повноту та добровільність виконання відповідачем договірних зобов"язань зі сплати вартості поставленого природного газу, та врахувати, що ОСОБА_1 - Франківський коледж Львівського національного аграрного Університету є неприбутковою організацією, у зв"язку з чим просили суд відмовити у стягненні пені або зменшити її розмір (клопотання про зменшення пені б/н та б/д вх.№13075/17 від 05.12.17). Крім того, з підстав, викладених у відзиві на позов б/н та б/д (вх.№18954/17 від 28.11.17) просили суд застосувати наслідки спливу позовної давності щодо стягнення пені.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений ухвалою суду від 28.11.17, однак 27.11.17 направив суду лист б/н від 24.11.17 щодо розгляду справи за наявними у ній матеріалами, та подав витребовувані ухвалою суду від 14.11.17 докази прострочення оплати відповідачем вартості поставленого газу.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи той факт, що позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника позивача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Розглянувши матеріали справи з врахуванням Конвенції про захист прав людини та основположних свобод, заслухавши представників відповідача, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об"єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приймає до уваги наступне.

02.03.15 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (по договору - Продавець, по справі - позивач) та Івано-Франківським коледжем Львівського НАУ (по договору - Покупець, по справі - відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1654/15-ТЕ-15.

Згідно п.п.1.1.,1.2. Договору, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити цей природний газ, який використовується Покупцем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Пунктом 5.2.Договору встановлено ціну за 1000 куб.м. природного газу - 1309,20грн., в т.ч. ПДВ. Додатковими угодами №1 від 05.10.15, №2 від 05.10.15, №3 від 05.10.15, №4 від 21.12.15 до Договору, змінювались ціна за 1000 куб.м. природного газу, банківські реквізити продавця, порядок та умови розрахунків.

Згідно з п.3.3 договору приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 48347,83грн., що підтверджується належним чином оформленими та підписаними і скріпленими печатками сторін актами приймання - передачі природного газу від 31.03.15, 30.04.15, 31.10.15, 31.12.15 та 30.11.15, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ, але з порушенням строку проведення оплати, обумовленого п.6.1. Договору.

Предметом позову у даній справі є вимога про застосування до відповідача відповідальності, обумовленої п.7.2. спірного договору, у вигляді пені в розмірі 2874,55грн. та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме 1177,01грн. інфляційних втрат та 319,57грн. 3% річних.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір купівлі-продажу природного газу №1654/15-ТЕ-15, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України). Крім того, правовідносини сторін за спірним договором є такими, що випливають із договору купівлі-продажу, відтак до них застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відтак, термін розрахунку за поставлений позивачем згідно актів приймання - передачі природного газу від 31.03.15, 30.04.15, 31.10.15, 31.12.15 та 30.11.15 - відповідно 14.04.15, 14.05.15, 14.11.15, 14.01.16, 14.12.15.

Судом на підставі розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ, але з порушенням строку проведення оплати, обумовленого п.6.1. Договору.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання(ст.614 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки, в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові, а інфляційні нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань, вимога позивача про стягнення з відповідача 1177,01грн. інфляційних втрат та 319,57грн. 3% річних обгрунтована, документально доведена та підлягає задоволення у розмірі та за період, визначений позивачем, з огляду на правильність нарахування.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов"язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст.546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Згідно п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору, він зобов"язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань та 3% річних встановлюється тривалістю у п"ять років(п.9.3 договору).

Позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 2874,55грн. за період з 15.05.15 по 14.07.16.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд констатує наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Судом встановлено факт порушення відповідачем строків виконання договірних зобов"язань в частині оплати вартості поставленого позивачем природного газу, відтак право( охоронюваний законом інтерес) позивача, за захистом якого той звернувся до суду, є порушеним.

Водночас, заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Водночас позовна давність визначена у ст. 256 ЦК України як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки. Втім, у силу ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін; договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3 спірного договору сторони визначили строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення пені, тривалістю п»ять років.

У відповідності до положень ст.ст. 261, 266 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на той факт, що сторонами у спірному договорі передбачено позовну давність тривалістю у п"ять років, суд констатує, що при зверненні до суду з даним позовом строк позовної давності позивачем не пропущено.

Відповідно до частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені та встановлено, що розрахунок пені є арифметично вірним.

Разом з тим, слід зазначити, що норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Врахувавши ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов"язання, факт добровільного виконання відповідачем своїх зобов"язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, а також зважаючи на те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, суд вважає за можливе зменшити на 90% розмір нарахованої позивачем неустойки та стягнути з відповідача 287,46грн. пені. Крім того, слід зауважити, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім неустойки, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів і при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення частково.

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача. При цьому, судом взято до уваги п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст. 124, 128, 128-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 204, 259, 261, 266, 267, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 551, 599, 610-612, 625-629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 233 Господарського кодексу України ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського національного аграрного Університету в особі ОСОБА_1 - Франківського коледжу Львівського національного аграрного Університету про стягнення троьх відсотків річних, інфляційних нарахувань та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов"язання у розмірі 4371,13грн.

Стягнути з Львівського національного аграрного Університету ( Львівська область, м.Дубляни, вул.Володимира Великого, 1. код ЄДРПОУ 00493735) в особі ОСОБА_1 - Франківського коледжу Львівського національного аграрного Університету(вул. Юності, буд. 11,м. Івано-Франківськ, код 35171187) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"( вул. Б.Хмельницького,6, м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720) 287,46(двісті вісімдесят сім гривень сорок шість копійок) пені, 1177,01(одну тисячу сто сімдесят сім гривень одну копійку) інфляційних втрат, 319,57(триста дев"ятнадцять гривень п"ятдесят сім копійок) 3% річних та 1600,00(одну тисячу шістсот гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.17

Суддя Матуляк П.Я.