Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/16335/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/16335/17

За позовомСпеціалізованого клінічного санаторію Перемога До Третя особа,Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву Простягнення 19 680,76 грн Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Ткачук Б.О. - предст. за дов.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спеціалізований клінічний санаторій Перемога звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана про стягнення 19 370,68 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 25.09.2017 було порушено провадження по справі № 910/16335/17 та призначено справу до розгляду на 20.10.2017.

Представник позивача у судове засідання 20.10.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім у даному судовому засіданні.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку із неявкою відповідача, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів по справі, суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд зазначеної справи до 06.11.2017.

Представник позивача 01.11.2017 через канцелярію суду подав додаткові докази по справі.

06.11.2017 через відділ діловодства господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 06.11.2017 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання 06.11.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав письмові пояснення по справі.

У зв'язку із неявкою відповідача, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 20.11.2017.

Представником позивача 15.11.2017 через канцелярію суду було подано додаткові письмові пояснення по справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.11.2017 представник позивача надав усні пояснення по справі, а також подав письмове клопотання про продовження строків вирішення спору, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання 20.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку із неявкою відповідача, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 04.12.2017.

29.11.2017 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у відповідності до якої останній зменшив суму основного боргу та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди нерухомого майна № 556 від 30.03.2004 у розмірі 7 519,05 грн, в свою чергу розмір позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань та пені збільшено, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення 842,80 грн інфляційних втрат та 1 024,24 грн пені. Також позивачем було збільшено розмір позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу за договором про відшкодування орендарем витрат балансоутриумвача на оплату комунальних послуг № 59-К від 01.06.2012, у відповідності до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 10 042,32 грн суму основного боргу, а також збільшено розмір 3 % річних до 251,75 грн. Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 125,62 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором про відшкодування орендарем витрат балансоутриумвача на оплату комунальних послуг № 59-К від 01.06.2012.

У судовому засіданні 04.12.2017 представник позивача підтримав, подану через канцелярію суду заяву про уточнення позовних вимог.

Судом було розглянута та частково прийнята заява позивача про уточнення розміру позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Пунктом 3.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Судом у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача в частині вимог про стягнення заборгованості по договору оренди нерухомого майна № 556 від 30.03.2004 у розмірі 7 519,05 грн розцінена, як заява про зменшення позовних вимог. В свою чергу, заява позивача про стягнення 842,80 грн інфляційних втрат та 1 024,24 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна № 556 від 30.03.2004, а також заява позивача в частині вимог про стягнення 10 042,32 грн основного боргу за договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг № 59-К від 01.06.2012 та 251,75 грн 3 % річних розцінена, як заява про збільшення розміру позовних вимог. В свою чергу, суд відхиляє заяву позивача в частині вимог про стягнення 1 125,62 грн інфляційних нарахувань, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором про відшкодування орендарем витрат балансоутриумвача на оплату комунальних послуг № 59-К від 01.06.2012, оскільки по своїй суті позивач в даній частині вимог не збільшив їх, а заявив нову вимогу, яка ним при подачі позовної заяви не заявлялася.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання 04.12.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом зазначається, що хвалу про порушення провадження у справі відповідачу було надіслано за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також за поштовою адресою: 04116. м. Київ, вул. Бердичівська, 1.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.12.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2004 між Регіональним фондом державного майна по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авесана (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 556, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно площею 18 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3, що знаходиться на балансі Київського клінічного санаторію Перемога , вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.10.2003 - 24 000,00 грн. Майно передається в оренду для використання під аптечний пункт.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна від 30.03.2004 № 556 передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 18 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3.

За умовами п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - лютий 2004: 42,12 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2004 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

За умовами п. 3.3 договору, перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, слідуючого за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

За умовами п.п. 5.1., 5.2. договору, орендар зобов'язався використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За умовами п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 30 березня 2004 року по 28 лютого 2005 року.

Умовами п. 10.5 договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення провадження або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

За твердженнями позивача, у зв'язку з виробничою необхідністю ТОВ Авесана звернулося з листом вих. № 53 від 30.11.2016 до регіонального відділення ФДМ України по м. Києву з проханням достроково з 01.12.2016 припинити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 556 від 30.03.2004.

На прохання орендаря договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 556 від 30.03.2004 було припинено, у зв'язку з чим 30.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ Авесана було підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3.

Разом з тим, відповідач всупереч умов договору, орендні платежі за період з квітня 2016 по листопад 2016 у розмірі 7 519,05 грн не сплатив.

Листом від 28.02.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення існуючої заборгованості.

У відповідь на зазначений лист, відповідач не заперечував проти наявності заборгованості, проте зазначив, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із блокуванням виконавчою службою поточного рахунку в банку.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 519,05 грн суми основного боргу по договору оренди нерухомого майна № 556 від 30.03.2004, а також 842,80 грн інфляційних втрат та 1 024,24 грн пені, у зв'язку простроченням виконання зобов'язань по зазначеному договору.

За умовами п. 5.8 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 556 від 30.03.2004, між Спеціалізованим клінічним санаторієм Перемога та Товариством з обмеженою відповідальністю Авесана було укладено договір про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг № 59-К від 01.06.2012 за умовами п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує орендарю надання комунальних послуг, перелік та вартість яких визначено Додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, а орендар бере участь у загальних витратах балансоутримувача на оплату комунальних послуг та здійснює відшкодування по плановій відпускній ціні, яка може щомісячно змінюватися в залежності від зміни тарифів постачальних та передавальних організацій пропорційно до площі приміщення, яке він використовує. Орендар користується приміщенням загальною площею 18,0 кв.м., що розміщено за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3, на підставі договору оренди № 556 від 30.03.2004, укладеному між РВ ФДМУ України та орендарем. Орендоване приміщення використовується під аптечний пункт.

За умовами п. 3.1 договору, розрахункова кількість комунальних послуг, що відпускається орендарю за місяць вказується в додатку № 1. Розрахункова кількість по видах комунальних послуг щомісячно виставляється на оплату орендарю в разі відсутності приладів обліку.

За умовами п. 3.2 договору, за цим договором орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на комунальні послуги щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Перелік послуг, які підлягають відшкодуванню орендарем, визначено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 59-К від 01.06.2012, сторони погодили, що добове споживання електроенергії становить 4,2 кВт/добу; середнє споживання вода та водовідведення на місяць становить 1 куб.м.; теплопостачання визначається шляхом ділення загальної суми теплопостачання за звітній період на загальну суму СКС Перемога та множення на орендовану площу.

Рахунки виставляються за тарифами електро-водо-теплопостачальнеих організацій за звітній період.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості по даному договору, позивачем зазначено про те, що відповідачем було спожито, проте не оплачено комунальних послуг на загальну суму 10 042,32 грн, зокрема, заборгованість з водовідведення становить 61,35 грн, з теплопостачання - 5 975,43 грн, водопостачання - 69,00 грн, електропостачання - 3 936,54 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення 10 042,32 грн основного боргу за фактичне споживання комунальних послуг та 251,75 три відсотки річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулює Закон України Про оренду державного та комунального майна , який є спеціальним для даних правовідносин.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна , відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , в разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, визначених договором оренди.

У зв'язку з виробничою необхідністю ТОВ Авесана звернулося з листом вих. № 53 від 30.11.2016 до регіонального відділення ФДМ України по м. Києву з проханням достроково з 01.12.2016 припинити дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 556 від 30.03.2004.

На прохання орендаря договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 556 від 30.03.2004 було припинено, у зв'язку з чим 30.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ Авесана було підписано акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Бударіна, 3.

Разом з тим, відповідач всупереч умов договору, орендні платежі за період з квітня 2016 по листопад 2016 у розмірі 7 519,05 грн не сплатив.

Листом від 28.02.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення існуючої заборгованості.

У відповідь на зазначений лист, відповідач не заперечив проти наявності існуючої заборгованості, проте зазначив, що вказана заборгованість виникла у зв'язку із блокуванням виконавчою службою поточного рахунку в банку.

За умовами п. 3.3 договору, перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, слідуючого за звітнім з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету, 50 % орендної плати перераховуються орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України ).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом , а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за договором оренди нормативно та документально доведені, а тому підлягають повному задоволенню у розмірі 7 519,05 грн.

Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 1 024,24 грн пені за період прострочення з 30.11.2016 до 29.05.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.4 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судом було встановлено, що позивачем невірно здійснено розрахунок пені, у зв'язку з чим суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені, з урахуванням вірного початку прострочення виконання зобов'язань, обмеживши нарахування пені шестимісячним строком в межах періоду заявленого позивачем, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 452,77 грн.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 842,80 грн інфляційних збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають повному задоволенню у розмірі 842,80 грн.

Щодо позовних вимог за договором про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг № 59-К від 01.06.2012, то судом зазначається наступне.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (далі - Правила).

Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За умовами п. 3.1 договору, розрахункова кількість комунальних послуг, що відпускається орендарю за місяць вказується в додатку № 1. Розрахункова кількість по видах комунальних послуг щомісячно виставляється на оплату орендарю в разі відсутності приладів обліку.

За умовами п. 3.2 договору, за цим договором орендар відшкодовує балансоутримувачу витрати на комунальні послуги щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Перелік послуг, які підлягають відшкодуванню орендарем, визначено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору № 59-К від 01.06.2012, сторони погодили, що добове споживання електроенергії становить 4,2 кВт/добу; середнє споживання води та водовідведення на місяць становить 1 куб.м.; теплопостачання визначається шляхом ділення загальної суми теплопостачання за звітній період на загальну суму СКС Перемога та множення на орендовану площу.

Рахунки виставляються за тарифами електро-водо-теплопостачальнеих організацій за звітній період.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем було спожито, проте не оплачено комунальних послуг на загальну суму 10 042,32 грн, зокрема, заборгованість з водовідведення становить 61,35 грн, з теплопостачання - 5 975,43 грн, водопостачання - 69,00 грн, електропостачання - 3 936,54 грн.

Листом від 28.02.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення існуючої заборгованості, проте останній заборгованість не погасив.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 10 042,32 грн основного боргу за договором № 59-К від 01.06.2012, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного богу визнається судом таким, що підлягає повному задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 251,75 грн 3 % річних, у зв'язка з простроченням виконання зобов'язань за договором.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних з урахуванням вірного початку прострочення виконання зобов'язань з відшкодування вартості комунальних послуг (у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні докази виставлення відповідачу рахунків на оплату, то початком прострочення виконання зобов'язань з оплати є 08.03.2017 з урахуванням направлення позивачем претензії про погашення існуючої заборгованості) з 08.03.2017 по 30.09.2017, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 170,86 грн три відсотки річних.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача по договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 556 від 30.03.2004 та договору про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на оплату комунальних послуг № 59-К від 01.06.2012 підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню сума основного боргу в розмірі 17 561,37 грн, 842,80 грн інфляційних втрат, 170,86 грн 3% річних та 452,77 грн пені.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авесана (місцезнаходження : 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 5-В, код ЄДРПОУ 30438507) на користь Спеціалізованого клінічного санаторію Перемога (місцезнаходження: 03179, м. Київ, вул. Бударіна, 3, код ЄДРПОУ 03190515) 17 561 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 37 коп. основного боргу, 170 (сто сімдесят) грн 86 коп. три відсотки річних, 842 (вісімсот сорок дві) грн 80 коп. інфляційних нарахувань, 452 (чотириста п'ятдесят дві) грн 77 коп. пені та 1 546 (одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 92 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.12.2017

Суддя О.М. Спичак