Рішення

від 30.11.2017 по справі 910/18676/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017Справа №910/18676/17

За позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІСО

про стягнення 284.928,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Кривошея Д.А., довіреність № 220/381/д від 04.11.2016

від відповідача Литвин В.В., довіреність № 9 від 17.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІСО 284.928,00 грн., з яких 62.328,00 грн. пені та 222.600,00 грн. штрафу внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/16/167 від 11.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18676/17 та призначено справу до розгляду на 16.11.2017.

Позивачем 14.1.2017 до відділу діловодства суду подано власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

В судовому засіданні 16.11.2017 відповідно до ст. 77 осподарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 30.11.2017.

Відповідач у поданому 28.11.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що відповідач своєчасно та добросовісно приступив до виконання умов договору. Порушення строків виконання договору стало наслідком об'єктивних та невідворотних обставин, за які відповідач не відповідає та які він не міг передбачити чи усунути. Висновком Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України № ЧК-656 від 26.12.2016 підтверджено, що виробничі потужності, які задіяні для виготовлення товару по договору знаходяться у м. Харкові. Строк виготовлення товару за договором складає 22 робочих дні. Середня норма пошиття становить 227,5 курток за 1 робочий день. У вказаному робочому процесі задіяні 35 швачок, які поживають у м. Харкові та Харківській області, з нормою пошиття 6,5 курток за 1 робочий день кожної швачки. Після укладення договору виникли обставини - тимчасова непрацездатність швачок загалом у період з 17.11.2016 по 20.12.2016, кожна окремо на протязі від 8 до 17 робочих днів, внаслідок загального захворювання на гри та ГРВІ. Офіційною інформацією МОЗ підтверджується інтенсивні показники захворювань перевищили епідемічні пороги в т.ч. у м. Харкові та Харківській області у листопаді-грудні 2016 року. Вжиті відповідачем заходи щодо пошуку фахівців (швачок) результатів не дали. Водночас одразу по завершенню дій вказаних обставин відповідач забезпечив оперативне виконання договору та поставило до кінця 2016 року товар у кількості 1000 одиниць вартістю 636.000,00 грн. У зв'язку з ухиленням позивачем в подальшому від прийняття товару, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/2885/17 зобов'язано позивача виконати зобов'язання за договором та забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше прийняття від ТОВ ІСО виготовленого товару - курток костюму утеплювача в кількості 4000 одиниць, вартістю 2.544.000,00 грн. Не зважаючи на те, що рішення вступило в силу та виданий наказ про примусове його виконання, позивачем наразі умови договору не виконано та товар не прийнято. Відповідач просить застосувати ст. 83 Господарського процесуального кодексу України в частині зменшення розміру неустойки на 90% та розстрочити виконання рішення суду на один рік шляхом встановлення щомісячної сплати рівними частинами, у зв'язку з тяжким фінансовим станом.

Позивач в судовому засіданні 30.11.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 30.11.2017 заперечував в задоволені позовних вимог. Відповідач просив у разі задоволення позовних вимог зменшити розмір неустойки до 90% та розстрочити виконання рішення суду строк на один рік.

Позивач в судовому засіданні 30.11.2017 не заперечував проти розстрочення виконання рішення суду.

В судовому засіданні 30.11.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІСО (далі - відповідач, постачальник) та Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/16/167 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2016 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (верхній одяг) (лот 3 Куртка костюму утеплювача, вид 2) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі.

Згідно п. 1.2. договору (специфікації) поставці підлягають куртка костюму утеплювача, вид 2 (відповідність ТУ 14.1-108-00034022:2016 зразку-еталону та затвердженому робочому зразку у кількості 5000 одиниць, загальною вартістю 3.180.000,00 грн. Строк (термін) поставки до 20.12.2016 (включно).

Спір виник внаслідок того, що відповідач у встановлений строк повністю поставку товару позивачу не здійснив, а тому має сплатити штрафні санкції нараховані у період з 21.12.2016 по 05.01.2017.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 статті 264 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.016 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 1 від 21.12.2016 внесено зміни до п. 11.1 договору та визначено що договір діє до 30.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до п. 2.1 договору в узгоджені із замовником терміни, але не пізніше ніж 15 календарних днів до строку поставки першої партії товару на склад замовника, постачальник надає до Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ (далі - Центр) для затвердження робочих зразків товару у кількості 2 одиниці (штук) з комплектом супровідних документів.

На виконання вказаного пункту договору відповідач звернувся до Центру (а також до Міністерства оборони України) з листом № 640 від 17.11.2016, в якому з огляду на ідентичність товару по двом одночасно укладеним договорам (договір № 286/3/16/167 від 11.11.2016 та договір № 286/3/16/166 від 11.11.2016 на таку ж кількість курток костюму утеплювача) просив підтвердити можливість падання на затвердження одного комплекту робочих зразків (2 одиниці), на вшивній етикетці яких, буде вказано номери двох договорів.

Листом № 299/1/2678 від 18.11.2016 Центр не заперечував щодо надання 2 одиниць курток костюму утеплювача вид 2 та із зазначенням двох номерів договорів на етикетках виробу.

Згодом відповідач звернувся до Центру та позивача з листом № 664 від 28.11.2016, в якому з метою покращення якості та надійності пакування просив погодити вид пакування виробів.

Листом № 299/1/3150 від 12.12.2016 Центр погодив вид пакування готових виробів.

Відповідно до п. 3.1 договору для своєчасної організації контролю якості постачальник письмово повідомляє за 10 діб до початку виробництва товару представника замовника про місце, де виготовляється товар, та забезпечує представникам замовника можливість перевірки, проведення підприємством вхідного контролю сировини та матеріалів, виробництва та остаточного приймання товару якістю та кількості.

Згідно п. 3.5 договору представник замовника здійснює контроль якості відповідно до нормативних документів і технічної документації. Проводить вибіркову перевірку виробів (зі складанням відповідного акта) та передачу зразків, комплектуючих в орган з оцінки відповідності (акредитовані Національним агентством з акредитації України спеціалізовані установи, надалі - НААУ) в кількості та за параметрами визначеними нормативними документами на вказаний у договорі асортимент товару для проведення випробувань та отримання висновку про відповідність (протоколу випробування) згідно з вимогами нормативних документів на визначений асортимент товару. Випробування не можуть перевищувати термін 10 календарних днів з дня оплати постачальником послуг лабораторій.

Відповідач листом № 665 від 28.11.2016 звернувся до Центру та позивача з проханням направити представників на адресу виробництва ТОВ ІСО , а саме: м. Харків, вул. Маршала Конєва, 4 для здійснення перевірки виробничих потужностей матеріалів і комплектуючих, які планується використовувати при виготовленні товару, їх вибору і передачі до лабораторії з метою отримання висновку про відповідність (протоколу випробування) вимогам нормативних документів.

Відповідач листом № 670 від 30.11.2016 звернувся до позивача за роз'ясненням яку саме тасьму (еластичну чи ремінну) потрібно використовувати при виготовленні товару і якому нормативному документу (ГОСТ, ДСТУ тощо) вона повинна відповідати. Дане звернення зумовлене тим, що пунктами 2.3.12 та 2.6.8 ТУ 14.1-108-00034022:2016 (якому згідно вимог п. 2.1 договору мав відповідати товар) визначається, що еластична тасьма, яка використовується у виробі має відповідати вимогам ДСТУ 2038. Водночас, ДСТУ 2038 Стрічки і тасьми ремінні. Загальні технічні умови не регламентує, вимоги до еластичних стрічок та еластичних тасьм, а стосується ремінних стрічок та тасьм, які не є тотожними.

Відповідь на вказані листи відповідачем не отримано.

Відповідач разом з листом № 690 від 12.12.2016 надав позивачу два робочі зразки товару та комплекти супровідних документів.

Позивач листом № 286/11/8582 від 05.12.2016 звернувся до відповідача з проханням надати графіки постачання товару.

Відповідач у відповідь листом № 700 від 14.12.2016 повідомив про те, що виробничі потужності ТОВ ІСО розміщені в м. Харкові та у зв'язку з поширенням епідемії захворюваності на грип та ГРВІ у м. Харкові більша частина працівників відповідача вже тривалий час перебуває на лікарняному, тому відповідач з незалежних від нього обставин не має можливості забезпечити поставку товару в установлений строк. З огляду на це відповідач просив продовжити строк дії договору та строк поставки на 30 календарних днів.

Відповідач листом № 706 від 15.12.2016 повідомив позивача, що у зв'язку з перебуванням більшої кількості працівників товариства на лікарняному відповідач зможе до кінця року поставити загалом товару у кількості 2000 одиниць.

26.12.2016 відповідач отримав висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України № ЧК-656 яким встановлено, що унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами договору спричинено істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, зокрема: інтенсивні показники захворюваності виробничого персоналу з 17.11.2016 по 20.12.2016 і ця істотна зміна обставин має об'єктивний невідворотній характер, який в даних умовах не залежить від волі, бажань та дій ТОВ ІСО і свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом унеможливлення виконання зобов'язань за договором належним чином, у повному обсязі до 20.12.2016.

Відповідно до п. 6.3 договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладеній постачальника.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В пункті 1.2. договору встановлений термін поставки товару до 20.12.2016 (включно).

Згідно акту приймального контролю якості № 1 від 24.12.2016 та видаткової накладної № 47 від 24.12.2016 відповідач поставив, а позивач прийняв товар у кількості 1000 одиниць на суму 636.000,00 грн.

В подальшому відповідач звертався до позивача з листом № 745 від 30.12.2016 з посиланням на висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України № ЧК-656 від 26.12.2016 з проханням продовжити строк поставки товару по договору до 10.01.2017 включно.

Позивач у відповідь листом № 286/11/39 від 04.01.2017 повідомив, що у зв'язку з закінченням бюджетного 2016 року Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України не маж можливості продовжити кінцевий термін постачання по договору № 286/3/16/167 до 10.01.2017 включно.

Листом № 7 від 06.01.2017 відповідач звертався до позивача з проханням направити представників на адресу відповідача для здійснення приймального контролю (якості) іншої частини товару в кількості 4000 одиниць на 10.01.2017.

Відповідач листом № 408/1/185 від 12.01.2017 повідомив, що відповідно до договору строк його дії закінчився у 2016 році, інші підстави для направлення представників відсутні.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору не поставив товар у визначений строк у повному обсязі, а отже є таким, що порушив зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Так, у п. 8.3.4. договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 10 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості договору.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором , у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості .

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Умовами п. 8.3.4 договору сторони передбачили інший розмір пені, що не суперечить вищевказаним нормам Господарського кодексу України.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України. Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу, зважаючи на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належними засобами доказування не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасною поставкою товару відповідачем.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, судом враховано, що під час дії договору відповідачем вживались всі необхідні заходи для того, щоб виконати договір у визначений строк, а тому суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 90%.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 6.232,80 грн. та 22.260,00 штрафу. В іншій частині стягнення суми пені та штрафу в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Міністерства оборони України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представника відповідача, а також зважаючи на відсутність заперечень з боку позивача, господарський суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, а тому вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/18676/17 від 30.11.2017 на 1 (один) рік, приймаючи до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача.

Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні ст. 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання рішення № 910/18676/17 від 30.11.2017 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Як передбачено абз. 3 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІСО (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139, офіс 345, код ЄДРПОУ 35920687) на користь Міністерства оборони України (03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 6.232 (шість тисяч двісті тридцять дві) грн. 80 коп. пені, 22.260 двадцять дві тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп. штрафу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва № 910/18676/17 від 30.11.2017 наступним чином:

до 07.01.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.02.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.03.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.04.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.05.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.06.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.07.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.08.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.09.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.10.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.11.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.,

до 07.12.2018 - 2.374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) грн. 40 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІСО (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139, офіс 345, код ЄДРПОУ 35920687) на користь Міністерства оборони України (03186, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 4.273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 07.12.2017.

Суддя В.В.Сівакова