Рішення

від 04.12.2017 по справі 914/2098/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017р. Справа № 914/2098/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Трейд» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх 100» , м. Львів

про стягнення заборгованості

Cуддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорна І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача: не з'явився.

Зміст ст. 22 ГПК України представнику позивача, який з'явився в судове засідання, роз'яснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Трейд» до товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх 100» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.11.2017. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач в судові засідання явки уповноваженого представника не забезпечив, вимог суду, зазначених в ухвалах про порушення справи та про відкладення справи не виконав, витребуваних доказів не подав. В канцелярію суду повернувся направлений відповідачу (79069, м. Львів, вул. Барбарисова, 7) поштовий конверт з копією ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відміткою «за закінченням терміну зберігання» .

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час розгляду справи, місцезнаходженням відповідача є: 79069, м. Львів, вул. Барбарисова, 7.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представників відповідача та за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, в порядку ст. 75 ГПК Україна, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ера Трейд» (надалі - позивач, позикодавець) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Успіх 100» (надалі - відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з 25.08.2016 між сторонами у справі було укладено договір № 25/08-1 про надання поворотної фінансової допомоги (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 570 000, 00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. Як стверджує позивач, він свої зобов'язання за договором виконав, а саме, 25.08.2016 перерахував на рахунок відповідача суму в розмірі 570 000, 00 грн.

Згідно з п. 7.2. договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 7 робочих днів.

03.05.2017 відповідачу було скеровано вимогу від 28.04.2017 № 28/04/2017-03 про повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги в розмірі 570 000, 00 грн, однак, відповідач коштів не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідач не забезпечив участі представника у судових засіданнях, відзиву, письмових обґрунтованих пояснень та доказів погашення заборгованості до суду не представив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи із таких мотивів.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Стаття 1049 ЦК України встановлює обов'язок позичальника повернути позику. Так, відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, 25.08.2016 між сторонами у справі було укладено договір № 25/08-1 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 570 000, 00 грн в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача.

Як вбачається із виписки із рахунку позивача, яка долучена до матеріалів справи, 25.08.2016 позичальник перерахував на рахунок відповідача 570 000, 00 грн.

Поворотна фінансова допомога згідно з п. 2.4 договору надавалася до 23 серпня 2017 року.

Згідно з п. 7.2. договору, позикодавець має право вимагати дострокового повернення поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це позичальника за 7 робочих днів.

03.05.2017 відповідачу було скеровано вимогу від 28.04.2017 № 28/04/2017-03 про повернення відповідачем позивачу поворотної фінансової допомоги в розмірі 570 000, 00 грн. Відповідач коштів у визначений вказаною вимогою, строк не повернув.

Відповідно до ч. 3 ст 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідач, після спливу встановленого в п. 2.4. договору строку, поворотну фінансову допомогу позивачу також не повернув, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідачем не представлено жодних доказів повернення позивачу фінансової допомоги за договором, наявність боргу належними доказами не спростовано, отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 570 000, 00 грн є обгрунтованою та підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Оскільки, ухвалою суду було відстрочено сплату позивачем судового збору і станом на момент прийняття рішення у справі позивачем судовий збір не сплачено, то останній слід стягнути у Державний бюджет з відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Успіх 100 (79069, м. Львів, вул. Барбарисова, буд. 7, код ЄДРПОУ 40720931) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ера Трейд» , (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359, код ЄДРПОУ 37483962) суму боргу в розмірі 570 000, 00 грн.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Успіх 100 (79069, м. Львів, вул. Барбарисова, буд. 7, код ЄДРПОУ 40720931) в дохід Державного бюджету України 8 550, 00 грн судового збору.

Стягувач - Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795: отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106 "Судовий збір").

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.12.2017.

Суддя Манюк П.Т.