Рішення

від 06.12.2017 по справі 922/3691/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р.Справа № 922/3691/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Ленд", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод Салтівський", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спайс Ленд" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" 10000,00 грн. основної суми боргу, 1462,72 грн. пені, 172,97 грн. 3% річних, та 616,83 грн. інфляційних втрат. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. позивач також просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №СЛ 0028 від 17.10.2016 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.11.2017 о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

13.11.2017 від позивача до канцелярії суду надійшло клопотання за ( вх. №37370 )про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Також у поданому клопотанні позивач просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, а у разі необхідності надання додаткових документів, витребувати їх ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2017 року, розгляд справи відкладено до 06.12.2017 року.

04.12.2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спайс Ленд" (відповідача), електронною поштою надійшли письмові пояснення , в яких останній наголошував на тому, що інших правовідносин між позивачем та відповідачем не існує, через невиконання умов договору в повному обсязі за відповідачем рахується заборгованість в сумі 10000,0грн.

В призначене судове засідання 06.12.2017р. позивач свого уповноваженого представника не направив. В наданих до матеріалів справи поясненнях позивачем подано клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом сторони а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання позивача судом не визнавалась.

Представник відповідача також не з'явився в судове засідання 06.12.2017р., про причину неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду від 03.11.2017 про порушення провадження у справі.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вказує позивач у позовній заяві, 17.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спайс Ленд", (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки №СЛ 0028, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити натуральні спеції, в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1. Договору).

Згідно з п.1.4. Договору перехід права власності на товар у Покупця виникає з моменту передачі йому товару Постачальником та підписання видаткових накладних (з обов'язковим розшифруванням підпису та зазначенням посади). Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної документації.

Відповідно до п.2.4. Договору Постачальник зобов'язується разом з кожною партією товарів передавати Покупцеві належним чином оформлені всі документи що мають відношення до цього товару та є обов'язковими для поставки відповідно до чинного законодавства України: товарну накладну, товарно-транспортну накладну, санітарно-гігієнічний висновок, посвідчення якості товару, ветеринарне свідоцтво (за вимогою), декларацію, якщо на Товар передбачена декларація, на товари, які підлягають сертифікації, Постачальник надає належним чином оформлений сертифікат відповідності, інші документи, передбачені чинним законодавством України, що підтверджують якість, безпеку та справжність товару.

Постачальник зобов'язується з моменту завершення поставки або отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок при здійснені Покупцем попередньої оплати, провести реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та представити її Покупцю відповідно до вимог діючого законодавства.

Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом із усіма його документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України (п.6.1. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у місці, в яке здійснюється постачання, на підставі всіх документів, зазначених в пунктах 2.4., 5.1. цього Договору відповідно до:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 (П-6);

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 (П-7), якщо інше не встановлено/не передбачено даним Договором в частині чи повністю.

Відповідно до п.4.3 Договору розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання Товару Покупцем.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2016 року. Дія Договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.12.1. Договору).

Відповідно до п.12.4. Договору у випадку якщо сторони в 30 (тридцяти) денний строк до закінчення дії цього Договору не заявлять про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

21 березня 2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 12000,0грн.за видатковою накладною №179, при цьому підставою передачі товару позивачем зазначено договір №СЛ 00061 від 01.08.2014 року.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином розрахувався за договором поставки, що призвело до виникнення заборгованості в сумі10000,0 грн., що й зумовило звернення з даним позовом до суду.

Керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 3% річних, та 616,83 грн. інфляційних втрат, а також пеню в сумі 1462,72грн. на підставі п.8.3. договору №СЛ0028 від 17.10.2017 року.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обв'язку.

Відповідно до статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача - в оплаті цієї продукції.

Наведене судом розуміння змісту цивільного законодавства об'єктивно відповідає таким передбаченим ст.3 ЦК України засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Наразі, посилання позивача на договір №СЛ0028 від 17.10.2016р. в якості належної підстави для виникнення у сторін правовідносин з поставки товару, суд до уваги не приймає та вважає безпідставним, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна №179 від 21.03.2017 року , яка містить посилання на договір № СЛ 00061 від 01.08.2014 року , про те предметом розгляду справи №922/3691/17 є договір №СЛ0028 від 17.10.2016 року.

Вказана накладна є належним первинним обліковим документом, що фіксує факт здійснення господарської операції у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Приймається до уваги також те, що наявна в матеріалах справи накладна свідчать про те, що до виникнення спірних відносин сторони певний час успішно співпрацювали - відповідач придбавав у позивача товар і частково оплачував його.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" частково сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Спайс Ленд" вартість поставленого товару , що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи, а саме платіжним дорученням №1951 від 10 квітня 2017 року в сумі 1000,0грн., №2017 від 12.06.2017 року в сумі 500,0грн.,№3132 від 13.06.2017 року в сумі 500,0грн., визначивши підставою оплати товару, саме договір №СЛ 00061 від 01.08.2014 року.

Інших доказів оплати товару по Договору позивачем не надано.

З огляду на викладене, суд оцінює критично та не приймає до уваги доводи позивача про те, що між сторонами не існувало інших правовідносин, оскільки матеріали справи свідчать на протилежне, тому господарський суд вважає, що поставка товару здійснювалась за видатковою накладною №179 від 21.03.2017 року, підставою передачі товару - договір № №СЛ 00061 від 01.08.2014 року, а не договір №СЛ0028 від 17.10.2016 року.

Господарський суд проаналізувавши норми цивільного та господарського законодавства , враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких підстав, передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Така ж позиція викладена в п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р.

Таким чином, в обґрунтування своїх позовних вимог позивачем долучено до позовної заяви оригінал видаткової накладної №179 від 21.03.2017 року, з огляду на що суд дійшов висновку, що предметом позову є стягнення заборгованості саме за видатковою накладною на загальну суму 12 000,0 коп. (враховуючи докази часткові оплати), а підставою позову є невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати за товар, поставлений саме за вищевказаною видатковою накладною, яку долучено до позовної заяви, а не за договором №СЛ 0028 від 17.10.2016 року, як стверджував позивач.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17 лютого 2012 року №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено: "Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28 лютого 2012 року №5002-8/481-2011, та від 21 квітня 2011 року №9/252-10 .

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за видатковою накладною №179 від 21.03.2017 року в сумі 10000,0грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 1462,72 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штрафні санкції за прострочення сплати грошових коштів можуть бути стягнуті саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки, господарський суд констатує, що поставка товару здійснювалась за видатковою накладною №179 від 21.03.2017 року, а не за договором №СЛ 0028 від 17.10.2016 року, тому правові підстави для стягнення пені у суду, відсутні.

Стосовно заявлених до стягнення 172,97 грн. 3% річних, та 616,83 грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак, оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Аналізуючи положення вказаної вище постанови Пленуму ВГСУ можна дійти висновку, що у разі бездоговірної поставки товару, у боржника виникає обов'язок оплатити поставлений товар саме з моменту його одержання. Отже, прострочення терміну оплати поставленого товару буде мати наслідком можливість стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахованих, відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування інфляційних з квітня 2017р. по жовтень 2017 року й розрахунок 3% річних позивачем визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 172,97 грн. та інфляційних втрат у сумі 616,83грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.22,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (61153, Харківська область, м. Харків, Московський район, вул. Гвардійців - Широнінців, буд.1, код 39121098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПАЙС ЛЕНД"(03022, м. Київ, Голосіївський район, провулок Охтирський , буд.3 літ. В, код 37166741) -10000,00 грн. основної суми боргу, 172,97 грн. 3% річних, та 616,83 грн. інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору в сумі 1408,99грн.

В задоволенні позовних вимог , в частині стягнення пені в сумі 1462,72 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_1