Ухвала

від 21.11.2017 по справі 12/50-1683

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21 листопада 2017 рокуСправа № 12/50-1683 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №31/13-2987 від 20.07.2017р. на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у справі №12/50-1683:

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, 46006

про стягнення 4 552 603,29 грн.

За участі представників:

боржника - ОСОБА_1, довіреність №03/1137 від 01.11.17 (безстрокова)

орган ДВС - ОСОБА_2, довіреність №30/17517/03 від 13.05.2017 (дійсна до 31.12.2017)

Суть справи:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010р. , залишеним в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010р., позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 459 609 грн. 14 коп., з них: 3 387 070 грн. 18 коп. - боргу згідно угоди про розрахунки №16/05-159 від 18.02.2005р., 4 894 грн. 43 коп. - пені, 904 565 грн. 82 коп. - інфляційних, 163 078 грн. 71 коп. - 3% річних, 25 500 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення 14.12.2010р. видано накази.

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась із скаргою №31/13-2987 від 20.07.2017р.в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просить :

- визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2012р. №23745110 при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №12/50-1683 від 14.12.2010р.;

- визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2012р. №23745110, винесену державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №12/50-1683 від 14.12.2010р.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2017р. скаргу передано на розгляд суду у складі судді Стадник М.С..

Ухвалою суду від 28.07.2017р. у справі №12/50-1683 скаргу повернуто без розгляду, яка скасована постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р., а скаргу у справі №12/50-1683 передано на розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 28.09.2017р. прийнято скаргу до розгляду, призначено її розгляд на 07.11.2017р. та зобов`язано подати: скаржника - додаток до відповіді Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області №4633/3.1-03-23 від 07.07.2017р.; докази пред`явлення виконавчого документа до виконання; докази направлення Першому відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції заяви №31/10-2022 від 07.04.2014р.; боржника - відзив на скаргу; Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області - відзив на скаргу; докази прийманя-передачі ВП№23745110 (копія акту); документальне підтвердження знищення матеріалів виконавчого провадження №23745110 (акт про знищення тощо); електронний витяг з Автоматизованої системи виконавчих проваджень щодо виконавчого провадження №23745110.

Ухвалою суду від 07.11.2017 розгляд скарги відкладено на 21.11.2017 для надання можливості відділ державної виконавчої служби подати витребуванні матеріали.

В процесі розгляду скарги, стягувач (скаржник), подав витребувані судом матеріали не в повному обсязі, зокрема не надав докази направлення Першому відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції заяви №31/10-2022 від 07.04.2014р. В судовому засіданні 07.11.2017 представник стягувача пояснив, що факт перебування на виконанні в органі ДВС наказу господарського суду Тернопільської області №12/50 від 14.12.2010 підтверджується листом Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області №4633/3.1-03-23 від 07.07.2017р., а також постановою про закінчення виконавчого провадження. Підтримав вимоги викладені у скарзі та просить їх задоволити, з огляду на наступне: - списання Боржником заборгованості на підставі Закону України Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію є безпідставним, оскільки дана заборгованість не підпадає під дію Закону, адже рішенням господарського суду Тернопільської області у справі №12/50-1683 з Боржника стягнуто на користь ДК Газ України заборгованість за угодою №16/05-159 від 18.02.2005, предметом якої є приймання передача заборгованості з споживачів природного газу - населення на ВАТ Тернопільгаз ; скаржником не було створено комісії, не проводилося звіряння розрахунків, не підписувалися відповідні акти та не затверджувався протокол про списання заборгованості, а затвердження протоколу про списання заборгованості комісією боржника не є підставою для списання боргу, так як не було визначено та затверджено комісіями боржника та стягувача обсяг заборгованості; при винесенні постанови про закінчення провадження ВП №23745110 від 30.03.2012, державний виконавець не пересвідчився у стягувача про існування заборгованості за виконавчим документом.

Боржник, в процесі розгляду скарги, заперечив проти вимог викладених у скарзі. Представник боржника пояснила, що заборгованість ПАТ Тернопільгаз по Угоді про розрахунки (населення 1999 року) за №16/05-159 від 18.02.2005 року, яка укладена на суму 10 721 598,84 грн., а також штрафні санкції на суму 1 098 274 96 грн., які визначені рішенням Господарського суду Тернопільської області по справі за № 12/50-1683 списана відповідно до Закону України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію . Відповідно до п.8 Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію , затверджений Постановою Кабінету Міністрів України за №894 від 08.08.2011 року, ПАТ Тернопільгаз надіслав Протокол за №1 від 12.09.2011 року засідання комісії, згідно якого заборгованість за угодою №16/05-159 від 18.02.2005 року (борг населення 1999 року), що обліковувалась у бухгалтерському обліку товариства, списана, про що листом за №1/1 від 12.09.2011 року з додаванням оригіналу протоколу повідомлено ДК Газ України . Крім того, факт списання заборгованою по Угоді за №16/05-159 встановлено судовим рішенням по справі за №1/93/5022-1022/2012, відповідно до якого, відмовлено у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про стягнення 3 484 519,74 грн. - боргу за поставлений природний газ, 63 639,35 грн. - пені, 188 878,84 грн. - суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 172 625,25 грн. - 3% річних, всього - 3 909 663 грн. 18 коп., у зв`язку із списанням заборгованості відповідно до Закону України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію . Звернула увагу суду на те, що не відповідає дійсності твердження стягувача про те, що скаржнику не було відомо про списання, оскільки на вимогу останнього провести погашення боргу по Угоді за №16/05-159, ПАТ Тернопільгаз надіслано листа за №01/2225 від 12.12.2011 року, яким додатково повідомило про списання даної заборгованості відповідно до законодавства, та надало повторно підтверджуючі документи.

Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області не подав витребувані судом матеріали в повному обсязі. Представник відділу пояснив, що на виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП №23745110 з примусового виконання наказу №12/50 від 14.12.2010 Господарського суду Тернопільської області. Керуючись Законом України Про виконавче провадження 30.03.2012 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Звернув увагу суду на те, що виконавче провадження ВП №23745110 знищене в 2015 через закінчення терміну зберігання, однак акт про знищення даного виконавчого провадження надати не може так як такий не передавався із Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції до Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, а тому надав довідку та копії постанов державного виконавця, винесених в рамках виконавчого випровадження ВП №23745110 із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Вважає дії державної виконавчої служби такими, що відповідають законодавству чинному на момент вчинення таких дій.

Розглянувши скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №31/13-2987 від 20.07.2017р. на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у справі №12/50-1683, надавши оцінку матеріалам наданим до скарги, даним Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, що скарга не підлягає до задоволення.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст.ст.115,116 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", на підставі виданого наказу, який є виконавчим документом.

Скаржником оскаржуються дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції вчинені у 2011-2012 роки, тобто в період чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999р., а тому суд розглядає скаргу з врахуванням даної редакції Закону (далі - Закон про виконавче провадження).

Згідно ст.ст.1,17 Закону про виконавче провадження, накази господарських судів, є виконавчим документом і підлягають виконанню Державною виконавчою службою у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.3 ст.49 Закону, про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до п.1 ст.31 Закону про виконавче провадження, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст.12 Закону про виконавче провадження, сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду ( ч.1 ст.82 Закону про виконавче провадження).

Зазначена норма законодавства містить диспозитивність щодо реалізації права особи на оскарження дій та рішень органів державної виконавчої служби. Законодавець у такий спосіб надав можливість сторонам виконавчого провадження два шляхи оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби.

Згідно ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.

В процесі розгляду судом скарги підтверджено:

- на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010р. у справі №12/50-1683, яке набрало законної сили 20.07.2010р., видано 14.12.2010р. наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 3 387 070,18 грн. - боргу згідно угоди про розрахунки №16/05-159 від 18.02.2005р., 4 894,43 грн. - пені, 904 565,82 грн. - інфляційних, 163 078,71 грн. - 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- оригінал наказу на примусове виконання рішення суду направлено стягувачем 29.12.2010р. начальнику Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції із заявою від 29.12.2010р. №31/10-14533, що підтверджується фіскальним чеком ;

- старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_3, за завою стягувача від 29.12.2010р., винесено 19.01.2011р. постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №23745110 з виконання наказу та встановлено строк для добровільного його виконання до 26.01.2011р.;

- старшим державним виконавцем Сивак Т.М. винесено 20.04.2011р. постанову про звільнення майна з-під арешту на виконання припису прокурора ;

- головним державним виконавцем Сивак Т.М. винесено 30.03.2012р. постанову про закінчення виконавчого провадження.

За даними оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження така прийнята на підставі ч.1 ст.49 Закону про виконавче провадження відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості , встановленої рішенням суду , яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа та протоколу засідання комісії ВАТ Тернопільгаз про списання кредиторської заборгованості згідно рішень суду, зокрема,заборгованості і по рішенню у даній справі.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію №3319-УІ від 12.05.11 р. (далі Закон, набрав чинності з 04.06.11р.) дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію Нафтогаз України та її дочірні підприємства ДК Газ України , ДК Укртрансгаз , ДК Укргазвидобування", ДАТ Чорноморнафтотаз та ДП Енергоринок .

На умовах, визначених цим законом, підлягає списанню, зокрема, заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії Нафгогаз України та її дочірніх підприємств ДК Газ України , ДК Укртрансгаз , ДК Укртазвидобування , ДАТ Чорноморнафтотаз , що обліковувалася станом на 01.01.2010 р. і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (п..2.1 ст.2 Закону ).

Згідно п.2.2 ст.2 Закону підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції) , які нараховані підприємствам, визначеним у ст.1 Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання заборгованості відповідно до Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.2.5 ст.2 Закону)..

Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 8 серпня 2011 року затверджено "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію згідно п.6 якого для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно п.8 Порядку учасники процедури списання подають кредиторам протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року, інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Відповідно до протоколу №1 від 12.09.2011р. засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз , підписаним головою комісії, заступником голови комісії (головним бухгалтером) та всіма членами комісії - списано заборгованість відповідача перед ДК Газ України за Угодою №16/05-159 від 18.02.2005 р. (у протоколі Населення ТФ ) на суму 11 365 037,60 грн., із яких : основний борг - 10 266 762,64 грн. та штрафні санкції - 1 098 274,96 грн., які виникли на підставі Договору № 03/02-755 від 29.05.02 р. за природний газ для потреб населення.

На адресу стягувача боржником направлено листи № 1/1 від 12.09.2011р. та № 01/2267 від 22.12.2011р. із повідомлення про списання вищезазначеної заборгованості.

Факт списання загальної заборгованості за природний газ ПАТ "Тернопільгаз" перед ДК "Газ України" по Угоді №16/05-159 від 18.02.2005 р. на суму 11 365 037,60 грн. боргу та санкцій встановлений рішенням господарського суду Тернопільської області від 25.01.2013 у справі №1/93/5022-1022/2012, яке набрало законної сили 10.04.2013р. Так, суд відмовив у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Тернопільгаз про стягнення заборгованості по Угоді №16/05-159 від 18.02.2005р . в сумі 3 909 663,18 грн., з яких: 3 484 519,74 грн. - основний борг, 63 639,35 грн. - пеня, 188 878,84 грн. - інфляційні втрати, 172 625,25 грн. - 3% річних та стягнення судового збору станом на 01.11.2012р. , у зв'язку із списанням загальної суми заборгованості по Угоді на підставі Закону.

Даним рішенням спростовуються доводи стягувача щодо того ,що боржником не узгоджено суму заборгованості, яка підлягала списанню згідно Закону .

Отже,зобов'язання припинилося в силу Закону. що узгоджується із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факти, встановлені вищезазначеним рішенням, а саме щодо списання заборгованості за Угодою №16/05-159 від 18.02.2005, мають преюдиційне значення та не потребують доказування при розгляді даної скарги.

Доводи скаржника щодо невідшкодування судових витрат то сплата таких підтверджена платіжними дорученнями №11244 від 31.10.2017 на суму 25 500,00 грн. та №11247 від 31.10.2017 на суму 236,00 грн.

При таких обставинах, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем у відповідності до чинного законодавства і його дії є правомірними.

Доводи стягувача є необґрунтованими та спростовуються матеріалами по розгляду скарги.

Щодо твердження стягувача про неотримання постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 23745110 від 30.03.2012р., та про обізнаність про наявність такої із листа Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області №4633/3.1-03-23 від 07.07.2017р., від якої, на його думку, слід обраховувати процесуальний строк на оскарження дій державного виконавця в порядку ст.121-2 ГПК України, то слід зазначити, що обізнаність стягувача про перебування на виконанні наказу суду у даній справі випливає із його листа №31/10-6813 від 14.11.2012р., адресованого виконавчій службі. У даному листі, стягувач вимагає терміново повідомити, які заходи вчинені виконавцем на виконання рішення суду, зокрема,чи направлялися запити з метою виявлення нерухомого та рухомого майна та до установ банку на наявність коштів на рахунках.

Крім того, стягувач мав право скористався правами наданими стороні виконавчого провадження щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження по виконанню наказу суду (строк виконання згідно Закону протягом шести місяців), однак таких доказів з дня направлення наказу на виконання, а саме протягом п'яти років, не надав.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86, 121-2 ГПК України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №31/13-2987 від 20.07.2017р. на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у справі №12/50-1683 - відхилити.

Копію ухвали направити учасникам судового процесу та Тернопільському міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Суддя М.С. Стадник