Рішення

від 30.11.2017 по справі 922/3652/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р.Справа № 922/3652/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава до ТОВ "Лурія", м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 10-659/д від 09.11.2017 року;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз", м. Полтава звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛУРІЯ" в особі ліквідаційної комісії (61070, м. Харків, вул.. Саперна , будинок,7А, код ЄДРПОУ 36724521) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код за ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код за ЄДРПОУ 22525915) у розмірі 19 248 803,89 (Дев'ятнадцять мільйонів двісті сорок вісім тисяч вісімсот три) грн. 89 коп та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ „ЛУРІЯ". Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 01.11.17р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

27.11.17р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.17р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судове засідання 30.11.17р. не з`явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позов не надав. На час розгляду справи в матеріалах справи не містяться докази належного повідомлення відповідача про час та місце проведення розгляду справи.

Згідно п. п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п. 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 54-56), станом на 24.11.17 року, місцезнаходження відповідача - 61070, Харківська обл., м. Харків, вул. Саперна, 7А, та саме на цю адресу надсилались процесуальні документи, а позивачем позовна заява.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 01.11.17р. сторін було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ПАТ „Укрнафта" в особі НГВУ „Полтаванафтогаз" є учасником Договору № 999/97 Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ" від 24.12.1997 (надалі - Договір № 999/97 про спільну діяльність), що укладений з Компанією „Моментум Ентерпрайзис (Східна Європа) Лтд."

Згідно з пунктом 3 Додатку № 4 до Договору № 999/97 про спільну діяльність ПАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу (філії) - Нафтогазовидобувного управління „Полтаванафтогаз" є Управляючим спільною діяльністю, тобто, особою уповноваженою учасниками спільної діяльності на ведення спільних справ, в тому числі, на укладення цивільних правочинів відповідно до статті 1135 Цивільного кодексу України.

Протягом січня - лютого 2016 року між ТОВ „ЛУРІЯ" (надалі Покупець) та НГВУ Полтаванафтогаз ПАТ Укрнафта , відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору № 999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов'язану із створенням юридичної особи, з освоєння та розробки родовищ від 24.12.1997 (надалі - Постачальник) було укладено три договори поставки нафтопродуктів, ідентичні за своїм змістом, а саме:

- договір № НП-0066 від 15.01.2016;

- договір №НП-0134 від 01.02.2016;

- договір № НП-0325 від 29.02.2016.

За умовами цих договорів Покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, а Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти згідно умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договорів номенклатура, кількість, ціна нафтопродуктів Товару) визначаються сторонами у Додаткових угодах до Договору, які є невід'ємною частиною Договору.

Відтак, сторонами були укладені відповідні додаткові угоди:

- додаткова угода № 1 від 15.01.2016 до договору № НП-0066 від 15.01.2016;

- додаткова угода № 1 від 29.02.2016 до договору № НП-0134 від 01.02.2016;

- додаткова угода № 1 від 29.02.2016 до договору № НП-0325 від 29.02.2016,

додаткова угода № 1 від 29.02.2016 до договору № НГІ-0283 від 29.02.2016,

якими сторони узгодили умови та строк поставки, номенклатуру, кількість та ціну нафтопродуктів (Товару).

Пунктом 2.1.1 договорів передбачена передача нафтопродуктів Покупцю згідно умов, визначених в додаткових угодах, з обов'язковим складанням актів прийому - передачі.

Постачальник повністю виконав свої зобов'язання, передбачені зазначеними вище договорами поставки нафтопродуктів, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі:

- від 15.01.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0066 від 15.01.2016 на загальну суму 9 966 000,00 гри. з ГІДВ;

- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0134 від 01.02.2016 на загальну суму 3 788 066,53 гри. з ПДВ;

- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0325 від 29.02.2016 на загальну суму 8 000 400,00 гри. з ПДВ;

- від 29.02.2016 акт № 1 приймання-передачі нафтопродуктів до договору поставки нафтопродуктів № НП-0283 від 29.02.2016 на загальну суму 5 183 835,18 грн. з ГІДВ.

Таким чином протягом січня - лютого 2016 року Постачальником було передано Покупцю нафтопродуктів на загальну суму 26 938 301,71 (двадцять шість мільйонів дев'ятсот тридцять вісім тисяч триста одна) грн. 71 коп. з ПДВ.

Порядок розрахунків за поставлені нафтопродукти передбачений п. 5.1 договорів. Згідно з ним Покупець здійснює оплату за Товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника до 31.12.2016 року.

Покупець свій обов'язок щодо оплати отриманого Товару виконав частково, 10.04.2016 ним було перераховано на рахунок Постачальника 7 689 497,82 (сім мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 82 коп. в рахунок погашення заборгованості за нафтопродукти згідно договору поставки № НП-0325 від 29.02.2016.

Таким чином, заборгованість Покупця за переліченими договорами становить 19248803,89 грн.

В позовній заяві позивач вказує, що 23 серпня 2017 року Позивачу з веб-сайту Міністерства юстиції України стало відомо, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.08.2017 до зазначеного реєстру внесено запис про перебування ТОВ „ЛУРІЯ" в стані припинення.

Позивачем з того ж джерела були отримані відомості щодо строку для заявлення кредиторами своїх вимог - 26.10.2017 та голови ліквідаційної комісії/ліквідатора - ОСОБА_2.

В порядку ст. 105 Цивільного кодексу України Позивач 28.08.2017 направив відповідачу заяву за вих. № 08-3672 про визнання грошових вимог кредитора та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Вказана заява була направлена:

- на юридичну адресу (адресу місця знаходження) Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.08.2017. Поштовий конверт із заявою № 08-3672 від 28.08.2017 повернуто на адресу кредитора 05.10.2017 в зв'язку з закінченням строку зберігання щодо пересилання поштового відправлення. Витяг з офіційного сайту Українського ДППЗ "Укрпошта" долучено до позовної заяви.

- на поштову адресу голови ліквідаційної комісії/ліквідатора ОСОБА_2 Докази надсилання та отримання ОСОБА_2 31.08.2017 за цією адресою заяви про грошові вимоги до боржника долучено до позовної заяви (а.с. 36-38).

Позивач зазначає, що відповідач повинен був розглянути вимогу позивача протягом місяця з дати отримання, письмово повідомити про результати розгляду заяви і включити суму кредиторської вимоги до проміжного ліквідаційного балансу.

Станом на дату подання даної позовної заяви Позивач відповіді Відповідача не отримав, що і стало підставою зля звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 11.6. договорів Сторони повинні повідомити одна одну у разі прийняття рішення про ліквідацію, реорганізацію або банкрутство однієї із сторін в строк не пізніше 3-х календарних днів з моменту прийняття такого рішення. У ті ж строки Сторони повідомляють одна одну про зміни банківських реквізитів, поштової, юридичної адреси.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позива про початок ліквідаційної процедури, порядок та строк заявлення кредиторських вимог.

Згідно позову позивач зазначає, що 23 серпня 2017 року з веб-сайту Міністерства юстиції України йому стало відомо, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 18.08.2017 до зазначеного реєстру внесено запис про перебування ТОВ „ЛУРІЯ" в стані припинення.

Позивачем з того ж джерела були отримані відомості щодо строку для заявлення кредиторами своїх вимог - 26.10.2017 та голови ліквідаційної комісії/ліквідатора - ОСОБА_2.

Як вже зазначалось, позивач 28.08.2017 направляв відповідачу заяву за вих. № 08-3672 про визнання грошових вимог кредитора та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу.

Вказана заява була направлена:

- на юридичну адресу (адресу місця знаходження) Відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.08.2017. Поштовий конверт із заявою № 08-3672 від 28.08.2017 повернуто на адресу кредитора 05.10.2017 в зв'язку з закінченням строку зберігання щодо пересилання поштового відправлення. Витяг з офіційного сайту Українського ДППЗ "Укрпошта" долучено до позовної заяви.

- на поштову адресу голови ліквідаційної комісії/ліквідатора ОСОБА_2 Докази надсилання та отримання ОСОБА_2 31.08.2017 за цією адресою заяви про грошові вимоги до боржника долучено до позовної заяви (а.с. 36-38).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.6 ст.105 Цивільного кодексу України, кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч.8 ст.111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Частиною 3 ст.112 ЦК України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 105, 111, 112, 509, 526, 530, 598, 599, 628, 629, 639, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛУРІЯ" в особі ліквідаційної комісії (61070, м. Харків, вул.. Саперна , будинок,7А, код ЄДРПОУ 36724521) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код за ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код за ЄДРПОУ 22525915) у розмірі 19 248 803,89 (Дев'ятнадцять мільйонів двісті сорок вісім тисяч вісімсот три) грн. 89 коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ТОВ „ЛУРІЯ".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛУРІЯ" в особі ліквідаційної комісії (61070, м. Харків, вул. Саперна, будинок, 7А, код ЄДРПОУ 36724521) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код за ЄДРПОУ 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління Полтаванафтогаз (36020, м. Полтава, вул. Монастирська, 12, код ЄДРПОУ 22525915) судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3