Ухвала

від 04.12.2017 по справі 922/210/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"04" грудня 2017 р. Справа № 922/210/15

Вх. номер 3085 (н.р. 210/15)

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

за участю представників:

позивача (стягувача) - Фесюн М.С. за довіреністю №08-11/2819/2-17

відповідача (боржника) - Мокроусов Ю.С. за довіреністю від 05.09.2017

розглянувши заяву ФОП Волченко О.Л. (вх. №36133 від 03.11.2017) про розстрочку виконання рішення по справі за позовом:

Харківська міська рада, м. Харків

до ФОП Волченко Ольга Леонідівна, м.Харків

про повернення майна та відшкодування доходів

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Волченко Ольги Леонідівни, в якій просила суд зобов'язати відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі позивача безпідставно набуте майно, а саме: земельну ділянку площею 0,3440 га по вул. Морозова, 13 у м. Харкові, та стягнути з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 297 840,09 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2015 (суддя Буракова А.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 (головуючий суддя - Слободін М.М., судді: Гончар Т.В., Гребенюк Н.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 (головуючий суддя - Божок В.С., судді: Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.), постанову суду апеляційної інстанції від 03.06.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 09.11.2016 у даній справі скасовано постанову Вищого господарського суду України від 04.11.2015, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2015. Справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 (суддя Прохорова С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Волченко О.Л. на користь Харківської міської ради 297 840,09 грн. збитків у вигляді доходів, отриманих від безпідставно набутого майна. В решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді: Сіверін В.І., Россолов В.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 у справі №922/210/15 скасовано в частині відмови у стягненні грошових коштів. Рішення Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 у справі №922/210/15 залишено в силі.

07 листопада 2017 року матеріали справи №922/210/15 повернулися до господарського суду Харківської області.

03 листопада 2017 року відповідач звернувся до суду з заявою (вх. №36133) в якій просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2017, залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2017 по справі №9225/210/15 за наступним графіком :

листопад 2017 - 49876,42 грн.,

грудень 2017 - 49876,42 грн.,

січень 2018 - 49876,42 грн.,

лютий 2018 - 49876,42 грн.,

березень 2018 - 49876,42 грн.,

квітень 2018 - 49876,42 грн.

Розгляд заяви було призначено в судовому засіданні на 04.12.2017.

Стягувач надав до суду відзив на заяву боржника (вх. № 38372 від 23.11.2017) в якому заперечує проти надання розстрочки.

Представник боржника в судовому засіданні заяву підтримав.

Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти надання розстрочки боржнику.

Розглянувши заяву боржника суд встановив наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

В силу статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Свої доводи боржник обґрунтовує тим, що у зв'язку з важкою економічною ситуацією на Україні та щомісячною сплатою нею податків, вона перебуває у скрутному фінансовому становищі, що значно ускладнює виконання рішення суду в частині одноразового та повного його виконання по сплаті збитків.

При вирішенні питання щодо можливості задоволення заяви боржника, судом враховано як вказані ним причини виникнення заборгованості перед стягувачем, так і позицію Верховного Суду України з приводу підстав задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду, викладену в п. 10 постанови пленуму № 14 від 26.12.2003, яка зводиться до такого: задоволення заяви сторони про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32 - 36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки рішення суду (Постанова ВГСУ у справі № 7/79 від 02.03.2012).

Слід вказати, що обов'язковою умовою надання розстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими тобто об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Суд зазначає, що боржником в підтвердження викладених у заяві про розстрочку виконання рішення суду обставин не надано документів, проаналізувавши які можна дійти висновку про неможливість або складність процедури виконання рішення господарського суду станом на день подачі вказаної заяви до суду, також не подано доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище, доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, майна тощо.

Як вбачається з заяви боржника про розстрочку виконання рішення, останній просить розстрочити виконання рішення на 6 платежів, починаючи з листопада 2017.

При цьому, станом на день розгляду заяви у грудні місяці, доказів сплати визначеної в заяві суми за листопад, боржник не надав.

Серед іншого, суд вказує, що боржником не доведено винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, як і жодним чином не обґрунтовано графік згідно якого слід розстрочити виконання судового рішення.

Наведені боржником у заяві підстави, зокрема, тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочки виконання судового рішення, яке не виконується до цього часу, оскільки тяжке фінансове становище відповідача не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер.

Крім того, при розгляді заяви боржника, господарський суд враховує майнові інтереси обох сторін, тобто як боржника так і стягувача.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Слід зазначити, що надання розстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду, тому з огляду на досліджені господарським судом в процесі розгляду заяви документи, суд вважає, що посилання боржника у заяві від 03.11.2017 на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не створюють підґрунтя для її надання, оскільки скрутність фінансового становища є загальною ознакою платоспроможності як боржника, так і стягувача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що надання у даному випадку боржнику розстрочки без надання останнім доказів, що підтверджують його наміри погашати заборгованість згідно визначеного ним графіку, було б невмотивованим, здійснено без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, чим порушено основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавило б кредитора можливості захистити свої права, знизило б авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не могло б вважатися законним та справедливим.

Враховуючи вище викладені обставини, набрання рішенням законної сили і обов'язковість його для виконання, тривалий час невиконання рішення суду та те, що боржником у заяві про надання розстрочки не доведено винятковості обставин об'єктивної неможливості виконати рішення і не вказано жодних інших фактів (виняткових обставин), фактичне настання яких зробило б неможливим виконання рішення вчасно боржником, суд дійшов висновку, що заява ФОП Волченко О.Л. (вх. №36133 від 03.11.2017) про розстрочку виконання рішення по справі № 922/210/15 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ФОП Волченко О.Л. (вх. №36133 від 03.11.2017) про розстрочку виконання рішення по справі № 922/210/15 відмовити.

Апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом

Ухвала господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Прохоров С.А.