Ухвала

від 05.12.2017 по справі 913/943/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

про повернення позовної заяви

05 грудня 2017 року № 913/943/17

№ 9В/913/943/17

Суддя господарського суду Луганської області Ворожцов А.Г. , розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства Златобанк в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк ОСОБА_1 , м. Київ

до 1-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційна фірма Балка Плюс , м. Луганськ,

та 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Лугспецметалопоставка , м. Луганськ

про стягнення 560941 грн. 55 коп.

в с т а н о в и в:

05 грудня 2017 року до господарського суду Луганської області звернулося Публічне акціонерне товариство Златобанк в особі в.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Златобанк ОСОБА_1 з позовною заявою № 3505 від 22.11.2017 до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-комерційна фірма Балка Плюс та Товариства з обмеженою відповідальністю Лугспецметалопоставка про стягнення заборгованості за кредитним договором №73/19/13-KL від 25.03.2013 в сумі 560941,55 грн.

Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви повинні додаватися документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір розмір судового збору із заяв майнового характеру складає 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із заяв немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік з 1 січня 2017 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600 гривень.

Отже, за даною позовною заявою позивачем необхідно було сплатити до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 8414,12 грн.

У порушення п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, таких доказів позивачем не надано.

Одночасно, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить звільнити його від сплати або відстрочити сплату судового збору за подання зазначеної позовної заяви до прийняття рішення по суті справи.

Обґрунтовуючи свої доводи позивач посилається на важкий фінансовий стан, перебуванням Публічного акціонерного товариства Златобанк у процедурі ліквідації.

Проаналізувавши доводи заявника та підстави, на які він посилається в їх обґрунтування, суд враховує наступне.

Здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України Про судовий збір , господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

Водночас, відповідно до статті 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як роз'яснено в пп. 3.1 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання (зокрема про звільнення сплати або відстрочення сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, в обґрунтування вказаної заяви жодних доказів в підтвердження відсутності коштів для сплати судового збору заявником не надано. Крім того, позивачем не наведені доводи стосовно того, що майновий стан останнього покращиться до ухвалення судового рішення у справі.

Суд звертає увагу заявника на те, що 22.05.2015 було прийнято Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору № 484-VIII, який набув чинності 01.09.2015. Згідно з вказаним нормативно-правовим актом, серед іншого у новій редакції було викладено ст. 5 Закону України Про судовий збір Пільги щодо сплати судового збору . Відповідно до введених цим законом змін, Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію виключено зі складу осіб, які звільнені від сплати судового збору.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках.

Згідно з ст. 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Отже, наведене свідчить про те, що діяльність Фонду у будь-якому випадку пов'язана з виведенням з ринку саме неплатоспроможних банків, з огляду на що, посилання заявника на скрутне фінансове становище банку відхиляються господарським судом.

Частиною 1 ст. 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює, зокрема, такі повноваження: вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Фондом.

Відповідно до пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, до таких витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.

Тобто, саме до повноважень Фонду належить затвердження відповідного кошторису витрат, в тому числі включення до цього кошторису витрат на оплату судового збору. Між тим, заявником не надано до суду такого кошторису витрат, затвердженого Фондом, а тому, відповідно, господарський суд позбавлений можливості встановити відсутність у нього коштів передбачених на сплату судового збору на час подання позовної заяви до суду.

Крім того, як зазначено у п.3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичних осіб: ТОВ Торгово-комерційна фірма Балка Плюс (код 35844711) є: 91050, м. Луганськ, кв. КомароваАДРЕСА_1, та ТОВ Лугспецметалопоставка (код 33269974) є: 91005, м. Луганськ, Стандартний городок завода ОР , буд. 50-А, тобто відповідачі знаходяться на території, тимчасово непідконтрольній українській владі.

З огляду на зазначене, у разі відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі та несплати його позивачем (за відсутності доведених джерел отримання грошових коштів на його сплату), реальне стягнення з відповідачів судового збору, у разі задоволення позову, виявиться неможливим на невизначений час, а до Державний бюджет України у такому випадку взагалі не отримає значну суму судового збору, виходячи з ціни позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено те, що майновий стан останнього перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі, а отже і про відмову у задоволенні заяви про звільнення від сплати або відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

З урахуванням викладеного вище дану позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачеві без розгляду.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд-

у х в а л и в:

1. Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

2. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток (тільки заявнику): на 57 аркушах.

Суддя А.Г. Ворожцов