Ухвала

від 06.12.2017 по справі 821/763/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/763/17

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та припису,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2, в якому просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.05.2017р. №3/0/92-17-ДК/0003 По/08/01/-17, якою на позивача накладено штраф в сумі 170 грн. за порушення ст.125 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ; визнати протиправним та скасувати припис від 20.04.2017р. №3/0/92-17-ДК/0008/Пр/03/01/17 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Позов обґрунтовував тим, що при прийнятті оскаржуваних постанови та припису відповідачем не з'ясовувалось фактичне місце розташування встановленої позивачем огорожі за допомогою інструментальних чи технічних засобів, не перевірялись межові знаки, не було враховано документального підтвердження права власності на будинок, технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по вул. Магістральній 38 с. Львове, Бериславського району, який підтверджує наявність двох вигрібних ям, якими позивач користується з 1980 року та на які є наявна технічна документація, та будівлі сараю, який побудовано в 1990 році, на ділянці, яка, за висновками відповідачів, є самовільно зайнятою.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 06.09.2017р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з не повним з'ясуванням судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, розташовану по вул. Магістральній 38 с. Львове, Бериславського району. При проведенні перевірки ОСОБА_1 надав лише документи, що посвідчують право власності на будинок за вказаною адресою, а також повідомив про замовлення ним виготовлення землевпорядної документації.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі ст.41, п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 20.04.2017р., відповідно до ст.ст. 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 проведено перевірку з питання щодо самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: вул. Магістральна, 32, с. Львове, Бериславського району Херсонської області, за результатами якої складено акт перевірки від 20.04.2017р. №3/0/92-17-2.

В акті перевірки зафіксовано, що на земельній ділянці загальною площею 0,159 га, яка перебуває в оренді громадянки ОСОБА_3 відповідно до договору оренди землі, укладеного з Львівською сільською радою Бериславського району Херсонської області 20.10.2014р., ОСОБА_1 здійснено самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0102 га, відповідальність за що передбачена ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Того ж дня, начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення №3/0/92-17-ДК/003/П/07/01/17, а також ОСОБА_1 видано припис №3/0/92-17-ДК/0008/Пр/03/01/17 про звільнення у 30-денний строк самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0102 га за адресою: вул. Магістральна, 32, с. Львове, Бериславського району Херсонської області.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, зокрема, протоколу від 20.04.2017р. №3/0/92-17-ДК/003/П/07/01/17, начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Бериславському, Великоолександрівському, Високопільському, Нововоронцовському районах Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ОСОБА_2 03.05.2017р. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.05.2017р. №3/0/92-17-ДК/0003 По/08/01/-17, якою на позивача накладено штраф в сумі 170 грн. за порушення ст.125 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Не погоджуючись із законністю вказаних постанови про накладення адміністративного стягнення та припису про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки ОСОБА_1 оскаржив їх в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено належними доказами порушення позивачем ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Тобто, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, при вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Необхідним є дослідження, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому, відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки.

Достатньою гарантією не притягнення землекористувача до відповідальності за порушення земельного законодавства є вжиття власником необхідних заходів до оформлення свого права землекористування в законному порядку. Це може бути звернення власника нерухомості до компетентного органу влади про надання дозволу на розробку землевпорядної документації. При цьому, фактичний землекористувач наділений правом користування, якому кореспондується обов'язок компетентного органу щодо надання можливості оформлення такого права в законному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 заперечує факт самовільного зайняття частини земельної ділянки, яку нібито передано у користування ОСОБА_3, обґрунтовуючи це тим, що на земельній ділянці обнесеній парканом розташовано дві вигрібні ями, на які у нього є технічна документація. Під час проведення перевірки позивачем повідомлено інспектора про наявність у нього документів, що посвідчують право власності на будинок та наданий технічний паспорт. Також, на момент перевірки позивач мав дозвіл сільської ради на розробку проекту землеустрою на ділянку площею 0,16 га по вул. Магістральна, 38, с. Львове.

З вказаного слідує, що фактично між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існує спір щодо меж земельних ділянок. При цьому, апелянтом не заперечуються висновки суду першої інстанції, що під час здійснення замірів відповідач не проводив вимірів площі всієї орендованої ділянки з урахуванням її меж та межових знаків. Фактично заміри земельної ділянки відповідачем були здійсненні не за межовими знаками, а за координатами, які вказала гр. ОСОБА_3

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376.

Вказаною Інструкцією передбачено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої: - технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Розроблення технічної документації із землеустрою та послуги щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) надають землевпорядні компанії, що мають відповідну ліцензію на виконання землевпорядних робіт. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Передача межових знаків на зберігання власнику (користувачу) земельної ділянки здійснюється за актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Судом першої інстанції встановлено, що межові знаки були передані на зберігання ОСОБА_3 Разом з тим, з пояснень самої ОСОБА_3 вбачається, що ці межі в натурі не були встановлені. Про це свідчить і лист землевпорядника ОСОБА_4 без номеру та дати про проведення робіт із відновлення меж земельної ділянки. Межі не виявила і державний інспектор Іщук Н.Р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту акту перевірки та актів обстеження не можливо встановити, яким саме чином відповідач дійшов висновків про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки площею 102 кв. м. Як вбачається з наданих до суду матеріалів, державний інспектор здійснив тільки обміри однієї сторони земельної ділянки та довжину огорожі за допомогою рулетки, тоді як для встановлення дійсних меж ділянки необхідно здійснити відновлення меж, що може зробити тільки землевпорядна організація або сертифікований інженер-землевпорядник.

Оскільки під час проведення перевірки інспектором не вживались дії щодо встановлення правомірності використання позивачем спірної частини земельної ділянки, не перевірялась наявність документів позивача, які могли б свідчити правомірність користування земельною ділянкою, не було уточнено відповідність місця розташування та меж земельної ділянки за наявності спору щодо них, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність порушення позивачем ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Крусян А.В.

ОСОБА_5