Рішення

від 04.12.2017 по справі 914/2192/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017р. Справа № 914/2192/17

За позовом: Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави, м. Дрогобич,

до відповідача 1: Бистрицької сільської ради Дрогобицького району,

с. Новошичі Дрогобицького району Львівської області,

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Барком ,

с. Підбірці Пустомитівського району Львівської області,

про : визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки.

Суддя М. Синчук

при секретарі Карась Х.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - посвідчення;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився.

Прокурору роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури в інтересах держави до відповідача 1: Бистрицької сільської ради Дрогобицького району до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю Барком про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельні ділянки.

Ухвалою суду від 25.10.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.11.2017 р.

В судове засідання 20.11.2017 р. представник прокуратури з'явився, надав усні пояснення у справі. На виконання вимог ухвали суду від 25.10.2017 р., через канцелярію суду, подав довідку про відсутність тотожного спору між тими ж сторонами, з того ж предмету і з тих ж підстав.

В судове засідання 20.11.2017 р. представник відповідача 1 з'явився, надав усні пояснення у справі. На виконання вимог ухвали суду від 25.10.2017 р., через канцелярію суду, подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав повністю, та просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача 1.

В судове засідання 20.11.2017 р. представник відповідача 2 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.11.2017 р. №11498215. Причини неявки - не повідомив. Вимог ухвали суду від 25.10.2017 р. не виконав.

Розгляд справи відкладено на 04.12.2017 р.

В судове засідання 04.12.2017 р. прокурор з'явився, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 04.12.2017 р. представник відповідача 1 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

В судове засідання 04.12.2017 р. представник відповідача 2 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом. Причини неявки - не повідомив. Вимог ухвали суду від 25.10.2017 р. не виконав.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК .

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України , ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.03.2017 р. XVI сесією сьомого скликання Бистрицької сільської ради прийнято рішення № 114 Про передачу в оренду ТзОВ Барком земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Відповідно до п.п. 1, 3 вищевказаного рішення, рада вирішила надати нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) загальною площею 10,6887 га сіножатей терміном на 360 днів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; підприємству у місячний термін укласти договір оренди на сіножаті в якому передбачити, що у разі набуття громадянами права власності на нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) договір підлягає перереєстрації.

На виконання вищевказаного рішення між Бистрицькою сільською радою Дрогобицького району (орендодавець) та ТзОВ Барком (орендар) укладено Договір оренди землі, згідно умов якого, Бистрицька сільська рада Дрогобицького району (відповідач 1 у справі) передає, а ТзОВ Барком (відповідач 2 у справі) приймає в строкове платне користування невитребувані земельні ділянки (паї), землі померлих громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в адміністративних межах Бистрицької сільської ради; об'єктом оренди є земельні ділянки площею 10,6887 га (сіножаті), нормативно грошова оцінка земельної ділянки 68749, 50 грн.

Згідно акту прийому-передачі майна від 01.04.2017р., ТзОВ Барком в особі директора прийняло від сільської ради в особі голови ради невитребувані земельні ділянки (паї), землі померлих громадян згаданою площею.

Вищенаведене стало підставою для звернення прокурора до суду з вимогою про визнання недійсним рішення Бистрицької сільської ради Дрогобицького району № 114 від 22.03.2017 р. Про передачу ТзОВ Барком земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , визнати недійсним Договір оренди землі укладений між Бистрицькою сільською радою Дрогобицького району та ТзОВ Барком ; зобов'язати ТзОВ Барком звільнити земельні ділянки загальною площею 10,6887 га, які знаходяться на території Бистрицької сільської ради Дрогобицького району за межами населеного пункту, оскільки рішення Бистрицької сільської ради Дрогобицького району №114 від 22.03.2017 суперечить вимогам чинного земельного законодавства та підлягає скасуванню, а укладений договір визнанню недійсним.

Представник відповідача 1 - Бистрицької сільської ради Дрогобицького району подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав повністю, та просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача 1.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, лише якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин прокурором обґрунтовується. Отже, звертаючись до суду із заявою про захист державних інтересів, прокуратура реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави у суді і є самостійним учасником процесу. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Таким чином, у даних правовідносинах в частині щодо прийняття рішення сільською радою про передачу підприємству в користування не успадкованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення та укладення згаданого Договору відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а рішення відповідача порушує норми діючого земельного законодавства та цивільного законодавства. У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

Підставою подання до суду даного позову є необхідність захисту інтересів держави, в основі яких, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих, у даному випадку на охорону землі як національного багатства.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави полягають у необхідності здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з абз. 4 п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями) суд, вирішуючи спори про ви знання правочинів (господарських договорів) недійсними, повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

З огляду на те, що Договір оренди укладено на виконання рішення Бистрицької сільської ради №114 від 22.03.2017, є незаконним, відповідно, такий суперечить вимогам законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови від 28.05.2014 у справі № 910/11729/13 та від 17.02.2016 у справі №910/13743/15).

Вищенаведене свідчить про наявність достатніх, визначених ст.19 Конституції України, ч.1 ст.21 ЦК України, ч.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні підстав для визнання судом незаконним та скасування виданого органом місцевого самоврядування правового акту індивідуальної дії внаслідок його невідповідності актам цивільного законодавства і порушення цивільних прав та інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Виходячи із наведених норм законодавства, державним (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання передачі земельних ділянок у користування, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. Інтерес держави у даному випадку полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права Українського народу.

За таких обставин, позов Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння та користування майном.

Таким чином, у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, а неправомірне рішення Бистрицькою сільської ради Дрогобицького району щодо розпорядження землями померлих громадян порушує норми діючого земельного законодавства.

У зв'язку з тим, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних правовідносинах, Дрогобицька місцева прокуратура звертається до суду за захистом державних інтересів і набуває статусу позивача.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналогічні за змістом положення містить частина 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до п. п. а, б ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Так, сільська рада, приймаючи спірне рішення від 22 березня 2017 року за № 114 в частині передачі земельних часток (паїв), власники яких померли, вийшла за межі своєї компетенції передбаченої вимогами ст.12 ЗК України, ст. ст. 5,13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , згідно яких сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі і на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів; нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Чинним законодавством України передбачено чіткий порядок надання земельних ділянок в оренду саме невитребуваних земельних часток (паїв), оскільки відповідно до ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), а в даному випадку сільською радою прийнято рішення та укладено договір управління спадщиною на земельні ділянки, які перебували у власності громадян, оскільки земельна частка (пай) - частина земель, розподілена між членами колишніх КСП, на яку громадянами отримано сертифікати. Паї, сертифікати на які не отримано, мають статус не витребуваних - це запроектований в складі єдиного земельного масиву без визначення меж на місцевості пай, який не був розподілений на зборах власників земельних часток.

Аналізуючи рішення Бистрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №114 від 22.03.2017 р. Про передачу ТОВ Барком земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва судом встановлено, що в оренду передано невитребувані земельні частки. Дані земельні ділянки є неуспадкованими, тобто землі, сформовані як об'єкти цивільних прав, щодо яких відсутні спадкоємці за заповітом і за законом, спадкоємці усунені від права на спадкування, не прийняли спадщину чи відмовилися від прийняття спадщини.

Отже, згідно вищевказаного Додатку до рішення Бистрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №114 від 22.03.2017 р. Про передачу ТОВ Барком земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , ТзОВ Барком орендувало майно померлих осіб - земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номери та які перебували у власності громадян, згідно Державних актів старого зразка, якими Бистрицька сільська рада помилково розпорядилась як невитребуваними земельними частками (паями).

Згідно п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно вимог ст. 1277 Цивільного кодексу України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою , спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою, відповідно до вимог ст. 1283 ЗК України, згідно якої охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Листом №264 від 15.09.2017 Бистрицька сільська рада інформувала місцеву прокуратуру про те, що до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою орган місцевого самоврядування не звертався.

Вказане свідчить про те, що при прийнятті оспорюваного рішення №114 від 22.03.2017р. Бистрицька сільська рада Дрогобицького району вийшла за межі наданих їй повноважень при розпорядженні (фактичній передачі в оренду) земельними ділянками померлих громадян.

Згідно п. 15 договору оренди землі передача земельної ділянки здійснюється без розроблення проекту її відведення.

В даному випадку сільською радою порушено вимоги Закону України Про Державний земельний кадастр , згідно яких необхідною умовою передачі земель вказаної категорії в оренду є також державна реєстрація прав щодо таких земель, яка здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження.

Судом встановлено, що при укладенні договору оренди між Бистрицькою сільською радою Дрогобицького району та ТзОВ Барком порушено вимоги ст. 15 Закону України Про оренду землі в частині відсутності істотної умови договору оренди землі щодо об'єкта оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним Договору оренди землі, така обумовлена наступним.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5-6 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; такий має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Бистрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області №114 від 22.03.2017 р. Про передачу ТОВ Барком земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

3. Визнати недійсним Договір оренди землі укладений між Бистрицькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області (адреса: 82122, Львівська область, Дрогобицький район, с. Новошичі, вул. Шевченка, 131, ідентифікаційний код 20825398 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Барком (адреса: 81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, 6, ідентифікаційний код 25556075 ).

4. 3обов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Барком (адреса: 81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, 6, ідентифікаційний код 25556075 ) звільнити земельні ділянки загальною площею 10,6887 га, які знаходяться на території Бистрицької сільської радою Дрогобицького району Львівської області за межами населеного пункту.

Стягувач: Прокуратура Львівської області ( 79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; ідентифікаційний код 02910031 ).

5. Стягнути з Бистрицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (адреса: 82122, Львівська область, Дрогобицький район, с. Новошичі, вул. Шевченка, 131, ідентифікаційний код 20825398 ) на користь прокуратури Львівської області (р/р № 35211093000774 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір в сумі 2 400 грн 00 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Барком (адреса: 81127, Львівська область, Пустомитівський район, с. Підбірці, вул. Виробнича, 6, ідентифікаційний код 25556075 ) на користь прокуратури Львівської області (р/р № 35211093000774 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031) судовий збір в сумі 2 400 грн 00 коп.

7. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.12.2017 р.

Суддя Синчук М.М.