Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/19737/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/19737/17

За позовомКомунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва До Товариства з обмеженою відповідальністю Гальйота Простягнення 45 272,92 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Панкова А.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: Яворський С.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гальйота про стягнення 38 792,93 грн заборгованості за надані послуги по утриманню будинків та прибудинкової території,4 941,93 грн інфляційних нарахувань, 1 475, 55 грн три відсотки річних та 63,44 грн пені.

Ухвалою суду від 13.11.2016 було порушено провадження у справі № 910/19737/173/16 та призначено справу до розгляду на 29.11.2017.

24.11.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача 28.11.2017 через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 06.06.2016 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2017 надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні підтримав поданий через канцелярію суду відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.11.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, суд оголосив перерву по справі до 06.12.2017.

05.12.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові письмові заперечення по справі.

05.12.2017 позивачем через канцелярію суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2017 надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні підтримав поданий через канцелярію суду відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.12.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва є виконавцем житлово-комунальних послуг у Солом'янському районі м. Києва.

Відповідно до п. 2.1 статуту, підприємство створене з метою забезпечення ефективного управління та належного утримання житлового фонду та нежилого фонду, утримання прибудинкових територій, об'єктів благоустрою, отримання прибутку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Гальйота є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 31, загальною площею 581,30 м.кв. та розташоване в зоні обслуговування Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва .

06.06.2017 між Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Гальйота було укладено договір № 136/904 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, відповідно до умов п. 1.1. якого підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно займаній орендарем/власником площі приміщення, яка становить 581,30 та знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 31, а також утримання прибудинкової території, а орендар/власник бере участь у витратах підприємства на виконання вказаних робіт, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих підприємством за цим договором. Приміщення використовується для розміщення магазину непродовольчих товарів, 311,0 м2. торгівель площа - 245 м2, підвал-склад, S - 270,3 м2.

За умовами п. 2.2 договору, орендар/власник користується послугами утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розмір яких на момент укладення договору становить 2,08 грн без ПДВ на місяць.

Відповідно до умов п. 2.3 договору, тарифи на послуги передбачені даним договором можуть бути змінені за рішенні, відповідних державних органів і застосовуватися при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження з орендарем/власником.

За умовами п. 2.4 договору, орендар/власник, незалежно від результатів господарської діяльності, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 1 числа місяця, наступного за звітним у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підприємства.

Відповідно до умов п. 3.1 договору підприємство зобов'язане своєчасно надавати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які передбачені договором.

Підприємство має право вимагати від орендаря/власника відшкодування збитків, понесених внаслідок неналежного виконання договірних обов'язків за цим Договором та порушення Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 N 76 (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 4.8 договору, орендар/власник не має права переобладнувати інженерні мережі, установлювати додаткові крани та опалювальні прилади або зменшувати їх кількість, а також відмовитись від користування комунальними послугами без погодження з Підприємством та відповідною організацією, яка є виконавцем послуги.

Орендар/власник не має права без отримання відповідної проектно-дозвільної документації передбаченої чинним законодавством України проводити переобладнання, перепланування нежитлового приміщення, вести будівельні роботи на прибудинковій території (п. 3.3).

Згідно з п. 4.10 договору, орендар/власник зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно п. 6.1 договору, строк дії договору встановлено з 01.05.2015 по 01.05.2018. У разі коли за місяць до закінчення дії договору однієї зі сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були передбачені умовами договору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем у період з 06.06.2015 по 01.09.2017 були спожиті комунальні послуг за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 31, на суму 41 993,00 грн, проте відповідач за надані послуги розрахувався частково у розмірі 3 201,00 грн, у зв'язку з чим заборгованість останнього становить 38 792,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за надані послуги, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гальйота про стягнення 38 792,93 грн заборгованості за надані послуги по утриманню будинків та прибудинкової території,4 941,93 грн інфляційних нарахувань, 1 475, 55 грн три відсотки річних та 63,44 грн пені.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що у період з 01.05.2015 по 06.06.2017 жодних послуг з утримання приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 31 та прибудинкової території, у тому числі передбачених договором від 06.06.2017 № 136/904, позивач відповідачу не надавав, що підтверджується відсутністю первинних документів, у тому числі у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, відповідач посилається на те, що зазначення позивачем в п. 6.1 договору № 136/904 від 06.06.2017 початку строку його дії з 01.05.2015 суперечить умовам Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.

Відповідно до ч. 3 статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Згідно з п. 5 ч. 3 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012.

Згідно з п. 6 ч. 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 06.06.2017 між Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю Гальйота було укладено договір № 136/904 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території.

Умовам п. 6.1 договору, строк дії договору встановлено з 01.05.2015 по 01.05.2018.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України, є свобода договору.

За умовами ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто укладаючи договір про надання комунальних послуг, сторони вільно та на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови і підписали договір без будь-яких зауважень, застережень, протоколу розбіжностей.

При цьому, норма ч. 3 ст. 631 цього Кодексу дозволяє сторонам встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, тобто, поширити дію його умов на фактичні правовідносини, що виникли до моменту їх юридичного оформлення.

Пунктом 8 листа Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 31.07.2009 № 12/20-8-1161 зазначено наступне.

Згідно з п. 20 Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до дати, вказаної в самому договорі; у разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим. Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; договір набирає чинності з моменту його укладення; сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, надавач послуг має право нараховувати споживачеві оплату за надані послуги за час до моменту укладення договору, лише якщо договором встановлено, що його умови застосовуються до відносин, які виникли між надавачем послуг та споживачем до його укладення.

Таким чином, відповідач підписуючи договір договір № 136/904 про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, в якому передбачено строк його з 01.05.2015, фактично надав згоду на застосування умов договору до відносин, які виникли між надавачем послуг та споживачем до його укладення, а саме з 01.05.2015.

З доданого до позову розрахунку суми основного боргу вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача 38 792,00 грн заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Позивачем, при розрахунку вартості наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території у період з травня 2015 по червень 2017 застосовано тариф, встановлений розпорядженням КМДА від 30.04.2015 № 442 Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) у розмірі 2,08 грн за 1 кв.м. без ПДВ, а з 01.07.2017 за тарифами встановленими розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 06.06.2017 № 668 встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації).

При цьому судом встановлено, що позивачем невірно у період з травня 2015 по 05.06.2017 визначена вартість наданих послуг за місяць, оскільки згідно з тарифом встановленим розпорядженням КМДА від 30.04.2015 № 442 Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкової території та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської держаної адміністрації) останній становить 2,04 грн за 1 кв.м. без ПДВ.

Судом було здійснено перерахунок вартості наданих послуг у з травня 2015 по 06 червеня 2017 відповідно до якого, вартість наданих послуг за місяць складає 1 480,92 грн, а сума наданих послуг в зазначений період становить 35 575,50 грн.

Вартість наданих послуг у період з 06.06.2017 по 30.06.2017 складає 1 446,47 грн, які були отримані з розрахунку тарифу у розмірі 2,08 грн за 1 кв.м. без ПДВ, який сторонами було передбачено умовами договору.

У період з липня по серпень 2017 позивачем було вірно визначено вартість послуг з урахуванням збільшеного тарифу та те, що згідно умов п. 2.3 договору тарифи на послуги передбачені даним договором можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуватися при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження з орендарем/власником.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у період з травня 2015 по серпень 2017 відбулось споживання відповідачем комунальних послуг за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 31 в розмірі 41 291,05 грн, а з урахуванням суми часткової оплати у розмірі 3 201,00 грн заборгованість відповідача по наданим послугам становить суму у розмірі 38 090,05 грн.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 38 090,05 грн основного боргу за період прострочення з травня 2015 по серпень 2017, у зв'язку з чим позов в частині стягнення основного богу визнається судом таким, що підлягає частковому задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 4 491,93 грн витрат від інфляції та 1 475,55 грн три проценти річних за користування коштами у період з 01.05.2015 по 31.08.2017.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перевірку нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, у відповідності до якої судом встановлено, що позивачем невірно визначено періоди прострочення виконання зобов'язань з оплати з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язань на заборгованість з 01.05.2016 по 05.06.2017 (заборгованість яка виникла до моменту кладення договору та строки погашення якої умовами договору не встановлені) розпочалося лише з моменту вручення (відмови від вручення) претензії № 38-4378/03, тобто з 11.09.2017. У зв'язку з тим, що прострочення розпочалося поза межами періоду заявленого позивачем для нараховування, то інфляційні втрати та 3 % річних на суму заборгованості, яка виникла в період з 01.05.2016 по 05.06.2017 не нараховуються.

В свою чергу, прострочення виконання зобов'язань за надані послуги в червні 2017 на суму 1 446,47 грн розпочалося з 01.07.2017, в липні 2017 на суму 2 134,54 розпочалося з 01.08.2017.

Судом було здійснено власний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в межах періодів зазначених позивачем, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 1,44 грн інфляційних втрат та 12,81 грн три відсотки річних.

Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача 63,44 грн пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.1 договору, у разі прострочення оплати за даним договором орендар/власник сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом було здійснено перевірку нарахування пені, у відповідності до якого з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню пеня у розмірі 63,44 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню сума основного боргу в розмірі 38 792,93 грн, 1,44 грн інфляційних втрат, 12,81 грн 3% річних та 63,44 грн пені.

Судовий збір у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гальйота (місцезнаходження : 03126, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 31, код ЄДРПОУ 24741868) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва (місцезнаходження: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, код ЄДРПОУ 35756919) 38 090 (тридцять вісім тисяч дев'яносто) грн 05 коп. основного боргу, 12 (дванадцять) грн 81 коп. три відсотки річних, 1 (одну) грн 44 коп. інфляційних нарахувань, 63 (шістдесят три) грн 44 коп. пені та 1 348 (одну тисячу триста сорок вісім) грн. 89 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.12.2017

Суддя О.М. Спичак