Рішення

від 22.11.2017 по справі 922/3538/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2017 р.Справа № 922/3538/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС , с. Слобожанське до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Оксамит", с. Слобожанське про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю №443/22 від 13.12.2016

відповідача - ОСОБА_3 адвокат

ВСТАНОВИВ:

Публічне АТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ОСББ "Оксамит" заборгованості за договором №12 від 01.04.2004 про постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 491 525,35 грн., 62 837,56 грн. пені, 32 938,81 грн. інфляційних, 8 404,53 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості наданих послуг.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2017 року було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 08 листопада 2017 року.

Розгляд справи було відкладено на 22 листопада 2017 року.

Відповідач надав відзив на позовну заяву (вх. №38613 від 22.11.2017) відповідно до якого проти позову заперечує частково, також просить суд розстрочити погашення заборгованості на 3 місяці.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2017 позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Також представник позивача звернувся до суду із заявою про долучення до матеріалів справи доказів, поданих до суду, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 квітня 2004 року між сторонами був укладений договір № 12 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір), згідно з якими позивач (енергопостачальна організація) зобов'язувався постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.10.1. договору, строк його дії визначений сторонами до 31.12.2004 р. При цьому, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.10.4. договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів наявності звернень сторін про припинення дії договору, беручи до уваги здійснення в 2017 році сторонами дій направлених на його виконання (поставка позивачем теплової енергії та її прийняття відповідачем), суд дійшов висновку про його пролонгацію, зокрема, на 2017 рік.

Облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом, після встановлення та прийняття до комерційної експлуатації приладів обліку теплової енергії облік споживання виконується за показаннями приладів (п.5.1. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. По взаємній згоді споживача й енергопостачальної організації розрахунки можуть провадиться й в іншій формі, не суперечній законодавству України.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого складається та підписується обома сторонами акти звірки (в 2-х примірниках). Для підписання та отримання акту звірки споживач зобов'язаний не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим являтися до абонентської служби енергопостачальної організації. У разі неповернення споживачем акта звірки енергопостачальній організації до початку наступного розрахункового періоду, цей акт вважається прийнятим та погодженим споживачем.

Відповідно до п. 6.5. договору відповідач (споживач) за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором № 12 від 01.01.2004 р. за період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р. виконував в повному обсязі. Проте, відповідач свої обов'язки щодо своєчасного розрахунку за користування послугами належним чином не виконував, в результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 31 серпня 2017 року становила 491525,35 грн. та за стягненням якої позивач й звернувся до суду з позовом.

В підтвердження позовних вимог позивачем були надані до суду копії актів здачі-прийому послуг за договором: № 237 від 31.01.2017 р., № 431 від 28.02.2017 р., № 736 від 31.03.2017 р., № 1318 від 30.06.2017 р., № 1458 від 31.07.2017 р., № 1605 від 31.08.2017 р.

Зазначені акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Також позивачем були надані до суду копії рахунків-фактур за договором: № 0126178 від 31.01.2017 р., № 0126207 від 28.02.2017 р., № 0126155 від 31.03.2017 р., № 0126143 від 30.06.2017 р., № 0126110 від 31.07.2017 р., № 012130 від 31.08.2017 р.

Однак, в порушення умов спірного договору, відповідач оплату за використану теплову енергію здійснював несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого, станом на 31.08.2017 р., у нього утворилась заборгованість у розмірі 491525,35 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач 19 жовтня 2017 звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про електроенергетику", енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Регулювання відносин у сфері теплопостачання має певні особливості, викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, як, крім іншого, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України - ст. 5 Закону України «Про теплопостачання» .

Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання» , теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В статті 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується, а згідно ч. 7 цієї статті оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами ч.7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив умови договору, оплату здійснював несвоєчасно, не в повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на 31.08.2017 в сумі 491525,35 грн.

Також, під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем було частково погашено заборгованість за договором №12 перед позивачем, а саме :

- платіжним дорученням № 155 від 03.10.2017 на суму 6600,00 грн., тобто до звернення позивача з позовом до суду та, що не було враховано позивачем в своїй позовній заяві;

- платіжним дорученням № 173 від 31.10.2017 на суму 16554,89 грн., тобто вже після звернення позивача з позовом до суду;

- платіжним дорученням № 174 від 31.10.2017 на суму 8600,00 грн., тобто вже після звернення позивача з позовом до суду;

Таким чином, станом на 22.11.2017 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №12 від 01.04.2004 становить 459770,46 грн.

Розмір зазначеної заборгованості підтверджується службовою запискою позивача №08/356 від 21.11.2017.

Представники сторін в судовому засіданні, також підтвердили, що станом на 22.11.2017 розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором №12 від 01.04.2004 становить 459770,46 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, не надав доказів погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 459770,46 грн. заборгованості за договором № 12 від 01.04.2004 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи, що відповідачем на момент звернення позивачем з позовом до суду було сплачено 6600,00 грн. заборгованості, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи (п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ).

Оскільки відповідачем під час розгляду справи було сплачено на користь позивача платіжним дорученням № 173 від 31.10.2017 - 16554,89 грн. та платіжним дорученням № 174 від 31.10.2017 на суму 8600,00 грн. провадження у справі в цій частині слід припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 62837,56 грн. пені, 32938,81 грн. інфляційних та 8404,53 грн. річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В процесі розгляду справи господарський суд зобов'язував позивача надати докладний і обґрунтований розрахунок заявленої пені, річних та інфляційних.

Відповідно п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Позивачем вимоги суду виконані не були, обґрунтованого розрахунку суми інфляційних, річних та пені з урахуванням здійснених відповідачем оплат та періодів за які вони були зараховані, не надано, а без надання позивачем відповідних даних, суд не може самостійно здійснити перевірку вказаних нарахувань, встановити вірність визначених позивачем періодів та розміру заборгованості на який здійснювалися нарахування позивачем.

Зважаючи на викладене, суд залишає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 62837,56 грн. пені, 32938,81 грн. інфляційних та 8404,53 грн. річних без розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення стягнення заборгованості, суд зазначає, що задоволення заяви сторони про відстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32 - 36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, має право відстрочити виконання рішення. Тобто обов'язок доказування обставин щодо ускладнення чи неможливості виконання рішення покладається на особу, яка звертається із заявою про надання відстрочки рішення суду (Постанова ВГСУ у справі № 7/79 від 02.03.2012).

Слід вказати, що обов'язковою умовою надання відстрочки (розстрочки) є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об'єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими тобто об'єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Відповідачем не надано документів, проаналізувавши які можна дійти висновку про неможливість або складність процедури виконання рішення господарського суду, також не подано доказів, які б підтверджували його скрутне матеріальне становище у 2017 році, доказів, які б свідчили про відсутність у боржника коштів на банківських рахунках, майна тощо.

Серед іншого, суд вказує, що відповідачем не доведено винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, як і жодним чином не обґрунтовано графік (три місяці), на який слід розстрочити виконання судового рішення.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, п. 5 ч. 1 ст. 81, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Оксамит" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Ціолковського,17, код ЄДРПОУ 25183355) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03680, м. Київ, вул. Козацька, 120/4 "є"; код ЄДРПОУ 22927045; р/р № 26030303872 в АТ „Ощадний банк" м. Києва МФО 300465) суму основного боргу за договором № 12 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2004 р. у розмірі 459770,46 грн. та 7273,88 грн. судового збору.

В задоволенні позову в частині стягнення 6600,00 грн. основного боргу за договором № 12 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2004 р. відмовити.

Провадження по справі в частині стягнення 25154,89 грн. основного боргу за договором № 12 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2004 р. припинити.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 62837,56 грн. пені, 32938,81 грн. інфляційних та 8404,53 грн. річних залишити без розгляду.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Повне рішення складено 27.11.2017 р.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_1