Рішення

від 30.11.2017 по справі 914/2047/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2017р. Справа № 914/2047/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Комунального підприємства „Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради (м. Новий Розділ)

до відповідача: Громадської організації Новороздільське об'єднання „Гараж» (м. Новий Розділ)

про: стягнення боргу в розмірі 8574,32 грн. та 1600,00 грн. судового збору

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 799 від 06.06.2017 року.

від відповідача: Не з'явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства „Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради до Громадської організації Новороздільське об'єднання „Гараж» про стягнення боргу в розмірі 8574,32 грн. та 1600,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 24.10.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.10.2017 року відкладено розгляд справи на 07.11.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2017 року відкладено розгляд справи на 16.11.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2017 року відкладено розгляд справи на 28.11.2017 року, для надання доказів. 28.11.2017 року, за клопотанням позивача оголошено перерву в судовому засіданні до 29.11.2017 року. 29.11.2017 року, за клопотанням позивача оголошено перерву в судовому засіданні до 30.11.2017 року.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 24.10.2017 року, від 07.11.2017 року, від 16.11.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.10.2017 року за вх. № 35945/17 представник позивача подав заяву про здійснення фіксації судового процесу.

Клопотання представника позивача від 24.10.2017 року за вх. № 35945/17 судом задоволено.

24.10.2017 року за вх. № 35868/17 представник позивача подав заяву.

07.11.2017 року за вх. № 37778/17 представник позивача подав заперечення.

07.11.2017 року за вх. № 4647/17 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог.

16.11.2017 року за вх. № 39001/17 представник позивача подав пояснення.

28.11.2017 року за вх. № 40499/17 представник позивача подав заяву про відвід головуючого судді, в задоволенні якої відмовлено в зв'язку з безпідставністю.

28.11.2017 року за вх. № 40500/17 представник позивача подав клопотання про колегіальний розгляд справи, а в судовому засіданні 28.11.2017 р. заявив про відкликання цього клопотання та про вимогу прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів.

29.11.2017 року представник позивача подав в судовому засіданні заяву про оголошення перерви по справі для уточнення позовних вимог.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.10.2017 року, про відкладення розгляду справи від 24.10.2017 року, від 07.11.2017 року, від 16.11.2017 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать підпис представника відповідача у бланку про оголошення перерви у судовому засіданні, що знаходяться у матеріалах справи, а явка якого була визнана судом обов'язковою.

19.10.2017 року за вх. № 35417/17 представник відповідача подав клопотання.

19.10.2017 року за вх. № 35416/17 представник відповідача подав клопотання.

23.10.2017 року за вх. № 35871/17 представник відповідача подав клопотання про витребування документів у позивача.

Клопотання представника відповідача від 23.10.2017 року за вх. № 35871/17 судом задоволено.

24.10.2017 року за вх. № 35943/17 представник відповідача подав клопотання.

24.10.2017 року за вх. № 35759/17 представник відповідача подав відзив.

07.11.2017 року за вх. № 37613/17 представник відповідача подав письмові пояснення.

07.11.2017 року за вх. № 37612/17 представник відповідача подав клопотання.

07.11.2017 року за вх. № 37701/17 представник відповідача подав клопотання.

07.11.2017 року за вх. № 37700/17 представник відповідача подав клопотання.

14.11.2017 року за вх. № 38308/17 представник відповідача подав додаткові пояснення.

16.11.2017 року за вх. № 38882/17 представник відповідача подав клопотання.

28.11.2017 року за вх. № 40417/17 представник відповідача подав контррозрахунок ціни позову.

28.11.2017 року за вх. № 40416/17 представник відповідача подав письмові пояснення.

29.11.2017 року за вх. № 40541/17 представник відповідача подав клопотання.

29.11.2017 року за вх. № 40542/17 представник відповідача подав додаткові письмові пояснення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 30.11.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року (надалі - Договір), відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги з вивезення побутових відходів, які надаються позивачем, з території гаражів за адресою вул. Довбуша б/н, м. Новий Розділ за встановленими тарифами, у строки і на умовах, передбачених Договором на підставі Рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 40 від 03.03.2016 р. та відповідно до схеми санітарного очищення.

Позивач зазначає, що згідно розділу № 2 умов Договору, для вивезення ТПВ використовуються технічно справні 4 контейнери по 0.8 куб.м., що належать позивачу. Відходи завантажує відповідач. Відходи вивозяться позивачем з 8.00 до 16.00 год. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг становила 1397,95 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 233,00 грн., за місяць, яка вноситься до 25-го числа щомісяця, що настав за розрахунковим, за реквізитами сторін, передбачених умовами Договору. Права та обов'язки сторін передбачено п. 5 та п. 6 вказаного Договору. Зокрема, відповідач має право на якісні послуги з вивезення ТПВ та зобов'язується вносити плату за ці послуги. А позивач зобов'язується надавати повну інформацію про тарифи та надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи. А також, відповідно до пункту № 7 Договору, відповідач за цим позовом несе відповідальність за несвоєчасне виконання умов Договору.

Позивач наголошує, що згідно ст. 626 ЦКУ, договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення чи припинення правовідносин. Відповідно до ст. 207 ЦК України, зміст правочину становить обмін сторін інформацією. А відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у відповідності до умов договору, звичаїв діловою обороту або умов, що звичайно ставляться.

Однак, позивач стверджує, що відповідач за позовом допускає прострочення платежів за Договором № 74/16 від 20 квітня 2016 року, що підтверджується Актами звірки від 3 жовтня 2017 р. на суму 8574,32 грн., від 04 серпня 2017 р. на суму 5250,23 грн. Факт надання послуг з вивезення ТПВ, згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року, підтверджується актами виконаних робіт від 30 червня 2017 р., 31 травня 2017 р., від 30 квітня 2017 р., від 31 липня 2017 р. Факт визнання відповідачем свого обов'язку, згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року доводиться реєстром платежів Приватбанку від 27.07.2017 р. Факт завантаження контейнерів відповідача доводиться відомістю і графіком про кількість і періодичність вивезення ТПВ. Факт виникнення спору з приводу виконання Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року засвідчується листом відповідача за вх. позивача № 517 про намір укласти новий договір, листами позивача № 508 від 10.04.2017 р., листом позивача № 609 від 05.05.2017 р. на лист відповідача № 27 від 24.04.2017 р. про тлумачення змісту укладеного зобов'язання, листом-відповіддю позивача № 774 від 31.05.2017 р. про зобов'язання виконувати умови договору на звернення відповідача № 28 від 12.05.2017 р. про його вимогу розірвати договір, претензією позивача № 1032 від 17.07.2017 р. на суму 7083,06 грн., відповіддю відповідача на претензію № 34 від 24 липня 2017 р., вимогою Антимонопольного комітету України від 11.07.2017 р. № 13/03-402 про надання інформації, листом-відповіддю позивача від 14.07.2017 р. Антимонопольному комітету.

За твердженням позивача, ОСОБА_2 підприємство "Розділжитлосервіс" Новороздільської міської ради не погоджується з вимогою відповідача про припинення нарахування оплати за вивіз ТПВ та розірвання договору. З 4 березня 2016 року, згідно рішення Новороздільської міської ради, КІІ "Розділжитлосервіс" є єдиним виконавцем послуги із вивезення побутових відходів на території міста. ОСОБА_3 ст.ст. 15, 35-1. 42 Закону України "Про відходи" та ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст.ст. 82, 152 КУпАП, фізичні і юридичні особи зобов'язані укласти договір на вивіз побутових відходів, сплачувати за вивіз ТПВ, не засмічувати навколишнє середовище, дотримуватись дисципліни у сфері поводження з ТПВ. Стаття 19 Конституції України передбачає обов'язок діяти у спосіб і в порядок, передбачений Конституцією і законами України. Статті 67, 68 Конституції України зобов'язують дотримуватися законодавства, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки, сплачувати податки і збори.

Позивач зазначає, що згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Тому, якщо згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року, відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги з вивезення побутових відходів, які надаються позивачем, з території гаражів за адресою вул. Довбуша Б/Н м. Новий Розділ за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором на підставі Рішення виконавчою комітету Новороздільської міської ради № 40 від 03.03.2016 р. та відповідно до схеми санітарного очищення, - тому, відповідно до ст. 16 ЦК України, право позивача до примушення сторони договору до виконання своїх зобов'язань внатурі підлягає до захисту в судовому порядку. На момент пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 8574,32 грн.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача - Громадська організація Новороздільське об'єднання "Гараж" (ЄДРПОУ 26360612), яке знаходиться за адресою 81652, м. Новий Розділ, Львівської області, вул. Довбуша б/н, в користь позивача -ОСОБА_2 підприємство Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради заборгованість, згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року в розмірі 8574,32 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 1600,00 грн.

У запереченні на відзив позивач зазначає, що позовні вимоги підтверджені доводами позовної заяви, тривалість договірних відносин з ГО Гараж підтверджується договором, доказами про ділову переписку з ГО Гараж , з Антимонопольним комітетом України. Представники відповідача по справі покликаються, що оплата згідно договору має бути 1397 грн., та що із підвищенням тарифу ГО Гараж не згідні. А також, що ГО Гараж мають претензії до актів звірки, бо вони їх підписали 19 жовтня помилково. Також, що докази КПРЖС суперечать ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" (вимоги до первинних облікових документів), а тому ГО Гараж надав свій розрахунок. Відповідач не згоден з сумою боргу в розмірі 4193,85 грн. від 31.07.2017 р., та чому на початок року 01 січня 2017 р. сальдо є нульовим. Зажадав розірвати Договір № 74/16 від 20 квітня 2016 року з вивезення ТПВ, та, що договір ним не підписано, бо там немає печатки позивача. ГО Гараж вважає, що його не повідомили про збільшення тарифу, не підписано окремий договір про збільшення ціни Договору і т.д. А тому на захист позиції позивача по справі слід зазначити, що ГО Гараж є юридична особа, суб'єкт господарювання, має рахунок в банку та відокремлене майно, може набувати прав та обов'язків. Послугами ТПВ користувався. Але за ці послуги не платить, хоча договір підписувався. Відповідач знайомий з графіком вивезення ТПВ.

За твердженням позивача, згідно ст. 207 Цивільного кодексу України, сторони обмінялися документами, а отже, договір підписали, такий вважається укладений і має виконуватися згідно звичаїв ділового оборот та або умов, що звичайно ставляться. Крім цього, згідно ст. 9 Закону про бухгалтерський облік і фінансову звітність, первинними обліковими документами є договір і акти виконаних робіт інші документи. А отже, докази позивача є належними та допустимими.

Позивач зазначає, що щодо претензій на суму 4193,85 грн. , то розділивши таку суму на 3 (три місяці) визначено 1397,50 грн. оплати за місяць з розрахунку за три місяці одним платежем. Щодо вимог відповідача розірвати договір, то такий можна припинити за місяць до закінчення його строку. Але такий договір є як господарським, так і комунальним. Такий договір є обов'язковим до виконання фізичними і юридичними особами. Його розірвання суперечить Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про житлово-комунальні послуги". За порушення Правил благоустрою, відмови від виконання договору передбачено, крім господарських санкцій, також адміністративні санкції, а саме ст.ст. 82, 152 КУпАП (адміністративний штраф). Щодо неповідомлення ГО Гараж про збільшення тарифу та непідписання з ними ОСОБА_4 угоди, то ухилення від підписання ОСОБА_4 угоди підтверджується надсиланням листа з пропозицією укласти ОСОБА_4 угоду. Відповідно до ст.ст. 640-645 ЦКУ, ОСОБА_4 угода вважається укладена.

Позивач вважає, що тарифи так чи інакше коригуються згідно самого договору. Тарифи вступили в законну силу, оскільки були доведені до відома громадськості через ЗМІ. Крім цього, факт користування послугами з вивезення ТПВ є підставою для оплати. Щодо клопотання відповідача про надання доказів вивезення ТПВ, ця обставина доводиться тим, що в справі є договір і графіки вивезення ТПВ, витяг із щоденника вивезення об'ємів ТПВ та в самих актах робіт зазначено, що послуги надано.

В уточнених позовних вимогах, позивач зазначає, що станом на 07.11.2017 р. заборгованість відповідача становить 10 935,34 грн., а тому, враховуючи наведені аргументи первісної позовної заяви та докази, враховуючи додані заперечення на відзив відповідача, керуючись ст.ст. 2, 12, 22, 54, 61, 64, 66, 67, 82, 83 Господарсько-процесуального кодексу України,- просить стягнути з відповідача - Громадська організація Новороздільське об'єднання ГО Гараж , ЄДРПОУ 26360612, яке знаходиться за даресою 81652, м. Новий Розділ, Львівської області, вул. Довбуша б/н, в користь позивача ОСОБА_2 підприємство Розділжитлосервіс Новороздільської міської ради, заборгованість згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року в розмірі 10 935,34 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 1600,00 грн.

В письмових поясненнях по справі позивач зазначає, що провести детальну взаємозвірку з відповідачем ГО "ГАРАЖ" не вбачається за можливе через неявку відповідача по справі до відділу обліку та звітності комунального підприємства "Розділжитлосервіс". Належним чином завірені копії документів, на які покликаються сторони, надано суду 04 жовтня 2017 р. при поданні позовної заяви про стягнення боргу з ГО "ГАРАЖ" на суму 8574,32 грн. разом з додатками та у відповідності до ст. 63 ГПК України. А також 07.11.2017 р. під час судового засідання позивачем надано копії актів звірки та актів виконаних робіт. Копії Договору № 74/16 від 20.04.2016 р., докази досудового врегулювання спору, актів виконаних робіт, правоустановчих документів було долучено при поданні позовної заяви про стягнення боргу. ОСОБА_5 здачі-приймання робіт № ОХ-000638 від 30.04.2017 р. не існує.

Позивач зазначає, що згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати послуги з вивезення побутових відходів, які надаються позивачем, з території гаражів за адресою вул. Довбуша Б/Н м.Ноиий Розділ за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором на підставі рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 40 від 03.03.2016 р. Факт надання послуг з вивезення ТПВ згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року підтверджується актами робіт, починаючи від 30 квітня 2016 р., та станом на 31 жовтня 2017 р. включно. Факт визнання відповідачем свого обов'язку, згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року доводиться реєстром платежів Приватбанку від 27.07.2017 р., підписанням актів виконаних робіт з 30-го квітня 2017 р. по 31 липня 2017р. включно, підписанням актів звірки від 3 жовтня 2017 р., від 10 листопада 2017 р.

Позивач зауважує, що факт виникнення спору з приводу виконання умов Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року доводиться актами звірки сторін та іншими копіями додатків до позовної заяви. Окремо слід зауважити, що розірвання Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 р. є неможливим на час існування самих договірних відносин. ОСОБА_3 правової позиції ВСУ у справі № 6-110цс12 свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Так, ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України Про житлово-комунальні послуги , вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги . У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України, виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Отже, за твердженням позивача, згідно Договору № 74/16 від 20 квітня 2016 року відповідач зобов'язався свочасно оплачувати в розмірі 1397,50 грн. послуги з вивезення побутових відходів об'ємом 28,8 м.куб., які надаються позивачем, з території гаражів за адресою вул. Довбуша Б/Н, м. Новий Розділ за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором на підставі рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 40 від 03.03.2016 р. ОСОБА_3 рішення № 40 КП "Розділжитлосервіс" є єдиним виконавцем послуги з вивезення побутових відходів на території міста Новий Розділ. Після коригування тарифів, згідно рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 7 від 26 січня 2017 р., ціна вивезення ТПВ за 1 метр кубічний становить для відповідача 81,96 грн. Таким чином, ціна договору до коригування 48,54 грн. х 28,8 м.куб.=1397,95 грн. Та ціна договору після коригування 81,96 грн. х 28,8 м.куб =2360,44 грн.

Позивач зазначив, що відповідач не згоден з сумою боргу в розмірі 4193,85 грн., але яку він оплатив 31.07.2017 р., розділивши таку суму на 3 (три місяці) отримуємо 1397,50 грн. оплати за місяць з розрахунку за три місяці одним платежем. За цих правових підстав та фактичних обставин справи ОСОБА_4 угода № 1 до Договору № 74/16 від 20.04.2017 р. з відповідачем вважається укладеною. Щодо неповідомлення ГО "ГАРАЖ" про збільшення тарифу та непідписання з ними ОСОБА_4 угоди, то ухилення від підписання ОСОБА_4 угоди підтверджується надсиланням листа з пропозицією укласти ОСОБА_4 угоду (лист № 894 від 20.06.2017 р. адресовано відповідачу про надсилання додаткової угоди № 1 до Договору № 74/16 від 20.04.2017 р.

За твердженням позивача, у період з 20 квітня 2016 р. на виконання умов Договору № 74/16 позивач надав відповідачу такі послуги:

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. за березень і квітень, оплата проведена 29 квітня 2017р. на суму 2800,00 грн. (акт і квитанція додаються)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 31.05.2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,52 грн (акт від 30.06.2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 31.07.2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. па суму 1397,50 грн. (акт від 31.08.2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 30.09.2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом об"ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 31.10.2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 30.11.2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 31.12. 2016р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 31.01.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,7 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 28.02.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 17,05 м.куб. на суму 1397,50 грн. (акт від 31.03.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,8 м.куб. на суму 2361,02 грн. (акт від 30.04.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,8 м.куб. на суму 2361,02 грн. (акт від 31.05.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,8 м.куб. на суму 2361,02 грн. (акт від 30.06.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,8 м.куб. на суму 2361,02 грн.(акт від 31.07.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,8 м.куб. на суму 2361,02 грн. (акт від 31.08.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,8 м.куб. на суму 2361,02 грн.(актвід 30.09.2017р.)

- вивезення ТПВ об'ємом 28,8 м.куб. на суму 2361,02 грн.(акт від 31.10.2017р.)

Позивач наголошує, що опрацьовуючи акти звірки, підготовлені ОСОБА_2 підприємством "Розділжитлосервіс", слід дійти висновку, що всього відповідачем оплачено 9784,30 грн. Натомість станом на 01 листопада 2017 року відповідач має борг в сумі 10 935,34 грн.

В відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно до ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Ознайомившись із змістом позовної заяви, відповідач вважає, що у задоволені позовних вимог слід відмовити у повному обсязі з огляду на те, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законами України Про житлово-комунальні послуги , Про відходи , Правилами благоустрою м. Нового Роздолу, Правилами надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою КМУ № 1070 від 10.12.2008 р. Умовами Договору передбачено, що для вивезення твердих побутових відходів за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери ємкістю 0,8 м.куб., що належать Виконавцю. Вказані контейнери знаходяться на міській вулиці Довбуша та є контейнерами загального користування, які не передавалися відповідачу для його власного користування, що підтверджується відсутністю підписаних актів приймання-передачі та довідкою від 17.10.2017 р. відповідача про відсутність приймання контейнерів. Разом з тим, вказані контейнери є загального призначення для користування споживачами прилеглих територій приватного сектору та комерційними установами.

За твердженням відповідача, позивач не надав доказів наявності контейнерної схеми, згідно якої, за даними з позовної заяви та зі змісту Договору, позивач надавав послуги відповідачу, що ставить під сумнів існування такої схеми та її наявності у позивача.

За твердженням відповідача, згідно Договору, об'єм відходів щомісячно, становив 3,2 м.куб. (0,8 х 4 = 3,2 м.куб.). Розрахунок вартості послуг здійснюється за формулою: 3,2 м.куб. х 48,54 (тариф) = 155,33 грн. з ПДВ.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зі змісту ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідачу стало відомо, що для споживачів житлово-комунальних послуг їх вартість буде суттєво підвищено, що для відповідача, як неприбуткової організації, оплачувати буде збитковим, тому відповідачем було прийняте Розпорядження № 24 від 27 березня 2017 р. про розірвання Договору та запропоновано позивачеві укласти договір на вивезення побутових відходів окремо із кожним власником гаража.

Відповідач зазначив, що 26.07.2017 р. відповідач листом № 34 повідомив позивача про припинення договірних відносин та про розірвання договору з 01 серпня 2017 року. Лист був зареєстрований позивачем, про що свідчить відповідний штамп про його отримання. Натомість від серпня 2017 року по час звернення з позовом на адресу відповідача не надходило жодних повідомлень про відмову у розірванні договору, на відміну від попередніх пропозицій щодо розірвання даного Договору. Оскільки позивач, одержавши пропозицію від відповідача про розірвання договору, не повідомив у двадцятиденний строк після її одержання про результати розгляду, як того вимагає ст. 188 Господарського кодексу України, договір з 01.08.2017 р. було розірвано. З 01.08.2017 р. у зв'язку з розірванням договору рахунки та акти виконаних робіт не надавалися відповідачу, що також підтверджує прийняття пропозиції розірвання договору позивачем.

Відповідач стверджує, що у позовній заяві позивач вказує на допущення відповідачем прострочення платежів за Договором на суму 8574,32 грн. та посилається на акти звірки взаєморозрахунків, як на підставу своїх вимог, які не підписувалися відповідачем та не мають юридичної сили. Про доказову силу актів звірки та використання їх у якості доказу Вищий господарський суд України (далі ВГСУ) у справі № 17/717 від 16.12.2010 р. дійшов висновків, що чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. У розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо. Таким чином, за наведеного, ВГСУ фактично заперечує цивільну правову природу акту звірки і не визнає його первинним документом. Ознаки первинних бухгалтерських документів наводяться у ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Зрозуміло, що акт звірки ніяких господарських операцій не фіксує, отже первинним бухгалтерським документом бути не може. Відповідна більш детальна мотивація наводиться у постанові ВГСУ від 28.02.2006 р. у справі № 14/158 .

Відповідач зазначив, що при тому позивач посилається також на акти виконаних робіт за квітень, травень, червень та липень 2017 р., як на підтвердження надання послуг, які складені всупереч Закону України Про бухгалтерський облік та звітність в Україні , яким встановлено, що первинні документи повинні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях і мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ведення зазначених документів передбачено Положенням № 88, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. На спростування тверджень позивача про заборгованість, відповідач надає квитанції про щомісячну оплату послуг, які у деякі місяці оплачувалися авансом. Для відповідача як з матеріалів справи, так і з самої позовної заяви не зрозуміла сума заборгованості, не вказаний спірний період, за який така заборгованість утворилася, тобто позивачем не надано детального розрахунку суми позову, щоб можна було дослідити момент виникнення заборгованості про яку безпідставно стверджує позивач.

Відповідач не погоджується із наведеними у позовній заяві аргументами щодо неможливості розірвання Договору, оскільки відповідач, згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, є вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За твердженням відповідача, ще одним документом, на який посилається позивач у позовній заяві є відомість/графік про кількість і періодичність вивезення ТПВ, однак позивачем не було надано жодних підтверджуючих документів. В силу ГПК України позивач не довів ті обставини, на які посилається у позовній заяві.

З огляду на вказане, відповідач спростовує наявність заборгованості перед позивачем подаючи підтверджуючі документи, а саме квитанції про оплату послуг за період з 01.01.2017 р. по 31.07.2017 р.

Таким чином, відповідач вважає свої зобов'язання щодо щомісячної оплати послуг із вивезення ТПВ у розмірі 1397,95 грн. повністю виконаними з квітня 2016 р. по липень 2017 року включно.

Під час слухання судової справи по суті, на думку відповідача, слід дослідити обставини щодо зміни в односторонньому порядку вартості послуг у сторону збільшення, без погодження із відповідачем. На думку відповідача, внесення змін в односторонньому порядку є суттєвим порушенням норм частини 2 статті 188 та частини 2 статті 189 Господарського кодексу України, а також пункту 6.2 самого Договору, оскільки жодних пропозицій щодо зміни умов договору до відповідача від позивача не надходило. Спір щодо вартості послуг, який виник між Сторонами, міг бути розв'язаний у відповідності до п. 8.1. Договору шляхом проведення переговорів, тобто у досудовому порядку. В Договорі (п. 12.2) чітко встановлено, що додаткові угоди і додатки до Договору мають юридичну силу, якщо вони оформлені у порядку, передбаченому для оформлення самого Договору.

Порядок оформлення договору визначений ст. 208 Цивільного кодексу України, де вказано, що Правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, додаткові угоди до договору № 74/16 повинні оформлятись у письмовій формі за підписом сторін. Такі угоди не підписувались Сторонами, а відтак, і вартість послуг не змінювалася, а ціна за надання послуг становила 1397,95 грн. в місяць.

Крім того, за твердженням відповідача, жодних актів виконаних робіт, рахунків на оплату послуг, відомостей/графіків про кількість і періодичність вивозу ТПВ на адресу відповідача не надходило. Із змісту договору незрозуміло, який розмір щомісячного платежу за вивезення ТПВ повинен платити відповідач у випадку зміни ціни, тому оплата послуг із вивезення ТПВ на умовах, які не зафіксовані в договорі буде порушенням норм господарського права.

Тому, відповідач вважає вимоги позивача щодо можливої заборгованості у період з березня по липень 2017 року безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не мав законного права без погодження з відповідачем нової ціни у договорі змінювати її в односторонньому порядку та проводити нарахування за послуги із вивезення ТПВ за новими цінами.

Відповідно до статті 1 закону України Про відходи , побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничого діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення. Оскільки, відповідно до Українського юридичного термінологічного словника, гараж - це капітальна або тимчасова будівля чи споруда для зберігання транспортних засобів, то у ньому не здійснюється виробнича діяльність. Таким чином, гараж не належить а ні до житлових, а ні до нежитлових будинків, а відтак не є джерелом утворення побутових відходів.

Відповідач зазначив, що цю тезу підтверджують численні нормативні документи, зокрема Норми надання послуг із вивезення побутових відходів у м. Новий Розділ , затверджені рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 408 від 02.12.2011 р., Правила надання послуг із вивезення побутових відходів , затверджені 10.12.2008 р. постановою Кабінету міністрів України № 1070, Порядок формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів , затверджений постановою Кабінету міністрів України № 1010 від 26.07.2006 р. та Правила визначення норм надання послуг із вивезення побутових відходів , затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 259 від 30.07.2010 р., оскільки у жодному із цих нормативних документів гараж не вказаний у переліку джерел утворення відходів. Таким чином, посилання позивача на обов'язковість надання послуг із вивезення побутових відходів відповідачу відповідно до норм статті 35-1 закону України Про відходи , що викладені ним у позовній заяві, є необґрунтованими.

Відповідач наголошує, що під час повідомлення позивача про розірвання Договору у листі № 34 від 24.07.2017 р., відповідач виконав вимоги частини 2 статті 188 Господарського кодексу, оскільки на листі стоїть штамп про його отримання з боку позивача. Проте, позивач проігнорував свій обов'язок щодо повідомлення іншої сторони про результати розгляду даного листа, наданий йому частиною 3 статті 188 Господарського кодексу, оскільки жодної відповіді на лист № 34 від 24.07.2017 р. відповідач по даний час не отримував. Крім того, відповідач не подавав заявки на вивезення ТПВ (п. 1.1. Договору), не отримував жодних рахунків, актів виконаних робіт, відомостей/графіків про кількість і періодичність вивозу ТПВ зі сторони відповідача, тому дія Договору № 74/16 від 20.04.2016 р. припинена, починаючи із 1 серпня 2017 р.

У додаткових письмових поясненнях відповідач зазначає, що відповідач ознайомився із оригіналами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які позивач долучив до матеріалів справи. З вказаних актів надання послуг не вбачається підпису уповноваженої особи та відбитку печатки відповідача, що свідчить про те, що такі акти не направлялися позивачем для підтвердження надання послуг останнім.

У поданих уточненнях позивач вказує, що станом на 07.11.2017 р. заборгованість відповідача порівняно із датою подання позовної заяви збільшилась. Виходячи з цього відповідач зазначає, що при діючому Договорі, такі вимоги суперечили б п. 4.4 Договору, оскільки обов'язок оплати за послуги у відповідача виникає тільки після 25 листопада, тобто у місяці, що іде за розрахунковим. З огляду на вказане, подане позивачем уточнення позовних вимог є необґрунтованим та безпідставним, яке не відповідає положення ГПК України, у прийнятті та задоволенні якого слід відмовити.

Відповідач зазначає, що позивач наголошує на тому, що тарифи так чи інакше коригуються згідно самого Договору. Відповідач черговий раз заявляє, що таке твердження позивача не відповідає обставинам справи, оскільки у Договорі між сторонами передбачено внесення змін, зокрема і у вартість послуг у письмовій формі, шляхом укладення додаткового договору, якого не було укладено у письмовій формі з моменту затвердження Рішення про коригування тарифів на послуги. Поданий позивачем ОСОБА_5 звірки від 03 жовтня 2017 р. на суму 8574,32 грн. підписаний в односторонньому порядку позивачем та не містить підпису і печатки відповідача, що є не належним доказом та підтверджує відсутність погодження відповідача із заборгованістю.

ОСОБА_3 звірки відповідача від 23.10.2017р. сальдо по платежах становить 1397,50 грн. ОСОБА_3 звірки відповідача від 30.10.2017р. сальдо по платежах становить 3685,35 грн. ОСОБА_3 звірки відповідача від 10.11.2017р. сальдо по платежах становить 2282,92 грн.

Стосовно дій позивача після ухвалення виконкомом Новороздільської міської ради рішення щодо коригування тарифів на послуги із вивезення ТПВ, то відповідач ще раз зазначає, що позивач діяв всупереч нормам ГК України і не надавав наручно ні актів виконаних робіт, ні рахунків на оплату послуг. Тому, відповідач не міг виконувати свої зобов'язання, оскільки згідно н. 4.5 Договору, послуги оплачуються на підставі рахунку та акту виконаних робіт. Він це міг зробити неодноразово, оскільки у цей період на адресу відповідача надходили листи від позивача, претензія. Тобто позивачу необхідно було долучити ці документи до будь-якого листа, який надсилався на адресу відповідача, але він цього не зробив.

Стосовно ОСОБА_4 угоди, яку позивач долучив до матеріалів справи в судовому засіданні, відповідач зазначає наступне. Підпис пана Магерка у супровідному листі свідчить про його отримання та ознайомлення з його текстом, і не більше того. У своїх поясненнях позивач стверджує, що ОСОБА_4 угода може бути автоматично акцептована після вручення контрагенту. Проте, таке твердження є необґрунтованим з наступних причин. Якщо вручення додаткової угоди передбачає акцептування, то згадка про це повинна

бути написана у тексті листа. Натомість жодної згадки про акцептування додаткової угоди у

листі № 894 від 20.06.2017 р. немає.

Далі відповідач хоче уточнити свою позицію стосовно Договірних відносин із позивачем, починаючи із серпня місяця 2017 року. Відповідно до пункту 1.1 Договору, Виконавець вивозить ТПВ виключно за заявкою Споживача. Оскільки у гаражах господарська діяльність не здійснюється, то відповідач жодних заявок на вивезення ТПВ не подавав. Також, відповідач зазначає, що жодних актів виконаних робіт та/або рахунків на оплату послуг від позивача не отримував. Тому, керуючись нормою, записаною в п. 4.5 Договору, підстав для оплати коштів позивачу у відповідача немає.

Відповідачем було проаналізовано текст Договору із позивачем на предмет відповідності нормам Типовому договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 10.12.2008 р. № 1070. У ст. 21 Закону України Про комунальні послуги зазначено, що виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання його умов його виконання згідно з типовим договором. У ст. 179 ГК України, зазначено, що сторони можуть лише конкретизувати умови типового договору, але не відступати від них. Натоміть позивач кілька разів відступив від норм Типового договору, чим порушив рівність сторін Договору, яка гарантується Господарським кодексом України. Зокрема, у тексті Договору з позивачем відсутні норми, зазначені в підпунктах 3, 5, та 9 пункту 22 Типового договору, а також порушено норму підпункту 2 пункту 22 Типового договору, яка відповідає підпункту 2 пункту 6.2 Договору, оскільки жодні контейнерні майданчики у користування позивача під час укладання Договору не передавались, що підтверджується довідкою ГО Гараж , яка була долучена до матеріалів справи. Відсутність норм, зазначених в підпунктах 3, 5, та 9 пункту 22 Типового договору про надання послуг з вивезення побутових відходів, суттєво звужує обов'язки відповідача щодо надання послуг із вивезення ТПВ, зокрема відповідач не закріпив у Договорі обов'язки щодо прибирання території навколо контейнерів та її утримання в належному санітарно-технічному стані, тим самим порушивши норми ч. 2 ст. 651 ЦК України, адже договір з боку ГО Гараж укладався, в тому числі з метою забезпечення належного санітарного стану вул. Довбуша у м. Новий Розділ, тобто території, прилеглої до гаражів. Відповідач констатує той факт, що позивач не забезпечує належний санітарно-технічний стан контейнерів загального користування по вул. Довбуша в м. Новий Розділ, і в якості доказів наводить фотографії контейнерних майданчиків по вул. Довбуша, зроблені 17.11.2017 р.

Також, відповідач зазначає, що у Договорі з позивачем відсутня норма, яку регламентує пункт 11 Типового договору. Вона полягає в тому, що розрахунок обсягу і вартості послуг здійснюється на підставі спеціального додатку встановленого зразка. Оскільки такий Додаток між сторонами не був укладений, то про жодну юридичну силу твердження щодо кількості ТПВ в розмірі 28,8 куб.м , яку зобов'язаний оплачувати відповідач, не йдеться. Якщо ця кількість ТПВ і була зафіксована в актах виконаних робіт, які надавались позивачем відповідачу протягом 2016 року, то це може свідчити про обсяг фактично наданих послуг у тому місяці, в якому був складений певний акт. Крім того, кількість ТПВ у розмірі 28,8 куб.м суперечить нормам п. 3.1 Договору, адже норма утворення ТПВ для адміністративних та громадських організацій, затверджена рішенням Виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 408 від 02.11.2011 р., яке було долучене до матеріалів справи, становить 0,032 куб.м . Тому, без укладення Додатка із методикою розрахунку обсягу і вартості послуг саме така кількість ТПВ вбачається із тексту Договору, оскільки Договір укладено між позивачем, як виконавцем послуг, із вивезення ТПВ та відповідачем, як громадською організацією.

У контррозрахунку ціни позову відповідач зазначає, що відповідно до акту, розбіжність у сумі, яку відповідач сплатив позивачу, становить 45 копійок. Відповідач звірив свої первинні документи, які підтверджують оплату коштів і знайшов невідповідність щодо зарахування позивачем оплати, зробленої 23.05.2016 р. згідно прибуткового касового ордера № 671, оскільки позивач зарахував оплату в сумі 1397,50 грн. замість 1397,95 грн. Про цей факт позивача повідомлено листом № 52 від 24.11.2017 р. Таким чином, у разі виправлення позивачем суми сплачених коштів 23.05.2016 р., сума сплачених коштів на користь позивача за даними обох сторін процесу буде однаковою і становитиме 23764,75 грн. (двадцять три тисячі сімсот шістдесят чотири грн. 75 коп.).

Для підтвердження факту оплати цих коштів відповідач додає до контррозрахунку копії усіх платіжних документів на загальну суму 23764,75 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.11.2017 р., відповідач ознайомився із оригіналами актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які позивач долучив до матеріалів справи. Оскільки в редакції Статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , яка діяла на момент укладення Договору від 03.01.2017 р., первинний документ є підтвердженням здійснення господарської операції, то відповідач зазначає, що наявні у позивача акти виконаних робіт такими не можуть бути, оскільки у них не вбачається наявність підпису уповноваженої особи та відбитку печатки відповідача. Окрім того, оформлення актів не відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , тому вони не можуть вважатись первинними бухгалтерськими документами, та виходячи із норми статті 1 даного Закону, не можуть бути підтвердженням господарської операції. Зокрема, в акті № ОУ-0000638 від 30.04.2016 р., який був витребуваний у позивача, згідно ухвали суду, не вбачається зміст господарської операції, оскільки не вказано місяця надання послуг, а номер Договору, зазначений в акті не відповідає Договору між позивачем та відповідачем.

Крім того, даний акт містить наступні неточності, які не дозволяють ідентифікувати особу, відповідальну за здійснення господарської операції зі сторони Замовника, зокрема:

1) В акті зазначено посаду Директор зі сторони Замовника, а такої посади немає згідно Статуту Відповідача.

2) Прізвище уповноваженої особи з боку Замовника відсутнє.

3) Підписи відповідальної особи та керівника зі сторони Замовника не відповідають підпису Голови ради правління ГО Гараж , який наявний на Договорі між Сторонами.

Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором, то замовник зараховує отримання послуг з боку позивача за весь період, протягом якого позивач надавав докази виконання ним умов договору (акти, рахунки, претензії, листи тощо), тобто від початку дії Договору і до кінця липня місяця 2017 року включно. Цей термін становить 8 місяців, починаючи з травня та 11 днів квітня у 2016 році та 7 місяців у 2017 році, тобто 15 місяців та 11 днів.

Таким чином, відповідач визнає надання послуг позивачем на суму: 21481,83грн.

Отже, загальна вартість отриманих послуг, за даними позивача, становить 21481,83 грн.

Таким чином, переплата відповідача позивачу становить 21481,83 грн. - 23764,75 грн = 2282,92 грн.

Про факт та обставини виникнення переплати позивач був повідомлений листом № 47 від 10.11.2017 р.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях зазначає, що жодних бланків додаткової угоди Голові ради правління ГО Гараж разом з листом № 894 від 20.06.2017 р. не вручалось. Бланк, який надав позивач і який міститься в матеріалах справи, є недійсним відповідно до п. 12.2 Договору між сторонами та п.6 тексту, який написано у даному бланку.

Відповідач зазначає, що ГО Гараж не має жодних комунальних зобов'язань щодо укладання Договору та обов'язковості отримання послуг із вивезення ТВП, про які йдеться у ст. 35-1 ЗУ Про відходи , оскільки гаражі не є джерелом утворення відходів і їх немає у Переліку джерел утворення відходів та їх розрахункових одиниць , затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 259 від 30.07.2010 р. разом з Правилами визначення норм надання послуг із вивезення побутових відходів , а також у переліку таких джерел у Нормах надання послуг із вивезення побутових відходів у м. Новий Розділ , затверджених 02.11.2011 р. Рішенням Виконкому Новороздільської міської ради № 408.

Представник відповідача наголошує, що, як громадська організація, ГО Гараж не є ні власником, ні наймачем, ні користувачем джерел утворення відходів, що підтверджується Довідкою № 46 від 10.11.2017 р.

Також, у додаткових письмових поясненнях відповідач зазначає, що станом на 28.11.2017 р. ним оплачено позивачу додатковосуму 4193,85 грн. за серпень, вересень та жовтень 2017 р., в доказ чого надає копії чеків.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_3 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

ОСОБА_3 до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

ОСОБА_3 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу . Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ОСОБА_3 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

ОСОБА_3 ч. 2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета , місця, строків виконання тощо.

ОСОБА_3 ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України, передбачено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 35-1 Закону України Про відходи визначено, що власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

20.04.2016 р. між позивачем та відповідачем укладено Договір № 74/16 з вивезення побутових відходів, (далі - Договір).

ОСОБА_3 умов Договору, позивач зобов'язувався за заявкою відповідача надавати послуги з вивезення побутових відходів із території гаражів, а відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору ; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Приписами ст. 26 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено істотні умови договору між виконавцем та споживачем до яких належить: вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Сторонами Договору (п. 4.1., п. 4.2 Договору) погоджено, що тариф на вивезення побутових відходів становить 48,54 грн./м. куб., при тому розмір місячної оплати за надані послуги становить 1397,95 грн. з ПДВ. Тобто, згідно умов Договору, позивач взяв на себе зобов'язання вивозити відходи відповідача в розмірі 28,80 м. куб.(1367,95/48,54=28,79996 м. куб.) Отже, Сторони у Договорі встановили сталу вартість 1397,95 грн. з ПДВ., яка не змінювалася та діяла впродовж дії Договору.

Разом з цим, згідно розділу № 2 умов Договору, для вивезення ТПВ використовуються технічно справні 4 контейнери по 0.8 куб.м., що належать позивачу. Відходи завантажує відповідач. Відходи вивозяться позивачем з 8.00 до 16.00 год. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг становила 1397,95 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 233,00 гри. за місяць, яка вноситься до 25-го числа щомісяця, що настає за розрахунковим, за реквізитами сторін, передбачених умовами Договору.

Права та обов'язки сторін передбачено р.. 5 та р. 6 вказаного Договору. Зокрема, відповідач має право на якісні послуги з вивезення ТПВ та зобов'язується вносити плату за ці послуги. А позивач зобов'язується надавати повну інформацію про тарифи та надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи.

З моменту укладення Договору, будь-які зміни щодо розміру місячної плати та тарифів Сторонами не вносились, ОСОБА_4 договори про зміну умов Договору не укладалися та не підписувалися сторонами, а відтак, послуги позивачем надавалися за визначеною Договором вартістю у сумі 1397,95 грн. з ПДВ в місяць.

Разом з тим, починаючи з квітня 2017 року позивач в односторонньому порядку підняв вартість своїх послуг, зазначаючи в акті здачі - прийому робіт, зокрема ОСОБА_3 № ОУ-000886 від 30.04.2017 р. (за квітень 2017 р.), ОСОБА_3 № ОУ-0001002 від 31.05.2017 р. (за травень 2017 р.), ОСОБА_3 № ОУ-0001243 від 30.06.2017 р. (за червень 2017 р.), ОСОБА_3 № ОУ-001526 від 31.07.2017 р. (за липень 2017 р.) при сталому обсязі вивозу побутових відходів в розмірі 28,807 куб. м., що випливає з умов Договору, згідно якого передбачено, що місячний розмір оплати за вивіз відходів в сумі 1397,95 грн., при тафах 48,54 грн./ м. куб., збільшений розмір оплати в сумі 2361,02 грн. в місяць.

На зауваження представника відповідача, що зазначені у вищенаведених актах, позивач пояснює такі дії необхідністю зміни тарифів на вивезення відходів у відповідності до Рішення Виконавчого комітету Новороздільської міської ради Львівської області № 7 від 26.01.2017 р. Про коригування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів .

Однак, при відхиленні вимог відповідача про розірвання (припинення дії) Договору, про що зазначено у відповідній переписці сторін, що долучена до матеріалів справи, відповідач в своєму листі № 30 без дати, що зареєстрований позивачем за вх. № 517 від 06.06.2017 р., запропонував укласти Договір про надання послуг з вивезення відходів у новій редакції, а в листі № 34 від 24.07.2017 р., визнав наявність заборгованості за надані позивачем послуги в квітні - липні 2017 року на умовах укладеного Договору з розрахунку 1397,95 грн. на місяць в загальній сумі 5591,80 грн., яку було оплачено позивачем 26.07.2017 р. згідно квитанцій № 815437942.2 на суму 1397,95 грн., № 815449966.2 на суму 1397,95 грн., №815443461.2 на суму 1397,95 грн., а також 28.08.2017 р. згідно квитанції № 837321255.2 на суму 1397,95 грн.

Крім того, в судовому засіданні 29.11.2017 р. відповідачем подано копії квитанцій про сплату від 28.11.2017 р. за № 904749218.2 на суму 1397,95 грн., (за серпень 2017 р.), за № 904750359.2 на суму 1397,95 грн. (за вересень 2017 р.), за № 904751245.2 на суму 1397,95 грн.( за жовтень 2017 р.), пояснивши, що виходячи з умов діючого Договору, що укладений сторонами, термін оплати за листопад місяць 2017 р. станом на час проведення судового засідання не настав.

Разом з тим, позивач наголошує, що на вищезгаданий лист відповідача, що зареєстрований позивачем за вх. № 517 від 06.06.2017 р., відповідачу було надано два примірники ОСОБА_4 угоди № 1 до Договору № 74/16 від 20.04.2016 р., про що має місце відмітка керівника відповідача на супровідному листі, хоча в судових засіданнях останній заперечував те, що до супровідного листа були додані примірники проектів ОСОБА_4 угоди.

Крім того, в судових засіданнях позивачем зазначено, що необхідність укладення ОСОБА_4 угоди до Договору спричинить зміну розміру тарифу на вивезення відходів. При тому, розмір об'єму вивезених відходів залишається незмінним і повністю відповідає умовам Договору. Однак , проаналізувавши умови проекту ОСОБА_4 угоди, що наданий позивачем, можна зробити висновок, що таке твердження не відповідає обставинам справи, що підтверджується наданими учасниками процесу доказами. Так, в проекті ОСОБА_4 угоди № 1 зазначено:

п. 4.1 На дату укладення Договору розрахунок обсягу та вартість послуг з вивезення твердих відходів визначається згідно з Рішенням виконавчого комітету Новороздільської міської ради № 7 від 26.01.2017 р. Тариф на вивезення побутових відходів становить 81,96 грн. за 1 м.куб.

п. 4.2 Розмір щомісячної плати за надані послуги з вивезення побутових відходів становить 2361,02 грн. в т.ч. ПДВ 393,50 грн.

4. Усі інші умови Договору № 74/16 від 20.04.2016 р. не зачіплені даною ОСОБА_4 угодою, залишаються чинними у попередній редакції.

5. ОСОБА_4 Угода є невід'ємною частиною до Договору 74/16 від 20.04.2016 р.

6. ОСОБА_4 Угода набирає чинності з моменту підписання.

Отже, виходячи з запропонованих позивачем умов ОСОБА_4 угоди, виходить, що при сталому розмірі обсягу відходів, який визначений умовами Договору № 74/16, запропонований розмір щомісячної плати з надання послуг з вивезення відходів, що зазначає в п. 4.1 ОСОБА_4 угоди, при тарифі в сумі 81,96 грн., становить не 2361,02 грн., а 2360,44 грн., тобто на 0,58 грн. перевищує такий, що встановлений умовами Договору, причини чого позивач не обґрунтував.

Пунктом 12.2. Договору встановлено, що ОСОБА_4 угоди та додатки до Договору є його невід'ємного частиною і мають юридичну силу, якщо вони оформлені у порядку, передбаченому для самого Договору.

Також, слід зазначити, що протягом січня-березня 2017 року оплата послуг відповідачем проводилась позивачу щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим. На підтвердження вказаного факту відповідач надає квитанції до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до частини 1 Статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Тому, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання. Одночасно, до тексту акту звірки від 03 жовтня 2017 року є суттєві зауваження, які спотворюють його зміст (відсутність посилань на номери документів, невірні дати їх виникнення, не вказано початку звітного періоду, відсутнє сальдо на початок звітного періоду тощо). Отже, акт звірки не є належним та допустимим доказом визнання відповідачем змінених позивачем умов Договору, а, відповідно, і наявності заборгованості відповідача за зміненими (збільшеними) тарифами. Отже, оформлення актів не відповідає вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , тому що вони не можуть вважатись первинними бухгалтерськими документами, та виходячи із норми статті 1 даного Закону, вони не можуть бути підтвердженням господарської операції.

Слід зазначити, що згідно ст. 626 ЦК України, договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення чи припинення правовідносин. А відповідно до ст. ст. 509, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у відповідності до умов договору, звичаїв ділового обороту або умов, що звичайно ставляться.

У статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах . Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виробник - це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

ОСОБА_3 з частиною третьою статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору . Виконавцем, відповідно до Закону, є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Закон передбачає істотні (обов'язкові) умови договору на надання житлово-комунальних послуг між виконавцем/виробником та споживачем.

Як зазначено в проекті ОСОБА_4 угоди для набуття чинності ОСОБА_4 угодою, вона має бути оформлена відповідно до п. 12.2 Договору, тобто скріплена підписами і печатками сторін, як і сам Договір. У випадку наявності інших способів оформлення додатків до Договору (в тому числі акцептування), вони повинні бути вказані в тексті Договору.

На примірнику проекту ОСОБА_4 угоди, наданому позивачем як доказ до справи, немає жодних підписів, відбитку печатки і підпису Керуючого з боку позивача. Відповідно до п. 6 проекту ОСОБА_4 угоди, наданої як доказ до справи позивачем, вона вважається чинною у випадку її підписання Сторонами. А підписання не було ні зі сторони позивача, ні зі сторони відповідача, тому щодо чинності наданого позивачем тексту ОСОБА_4 угоди, як такої, що належно оформленна, належних та допустимих доказів суду не надано.

Разом з тим, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 р. № 390 затверджено Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад. Ним Міністерство зобов'язало господарюючих суб'єктів надавати повну, змістовну, достовірну та своєчасну інформацію відповідного змісту. Суб'єктами господарювання, що надають комунальні послуги, до відома споживачів доводиться така інформація:

- загальний розмір тарифу та його структура (плановані витрати за елементами, прибуток, податок на додану вартість);

- обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, зазначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, паливо-мастильних матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо);

- інша додаткова інформація, визначена суб'єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Також, згідно п. п. 4.6, 8.1. Договору, розбіжності та спори між сторонами, пов'язані із виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами, укладенням додаткових угод . Пропозиції щодо зміни договірних величин тарифів надаються виконавцем не пізніше ніж за 30 днів про це Споживачеві із зазначенням причини і відповідних обґрунтувань.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

ОСОБА_3 ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

ОСОБА_3 ч. 5 ст. 180 ГК України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін, у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

ОСОБА_3 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

ОСОБА_3 ч. 2 ст. 632 ЦК України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

ОСОБА_3 ч. 3 ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

ОСОБА_3 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, в разі необхідності зміни ціни в Договорі, учасники договірних відносин повинні вжити передбачених чинним законодавством України заходів та врегулювати свої договірні відносини у встановленому вимогами чинного законодавства України порядку.

Однак, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано належних та допустимих доказів вжиття вищезазначених заходів, щодо внесення змін в умови Договору про надання послуг з вивезення побутових відходів № 74/16 від 20.04.2016р., зокрема, щодо внесення зміни в розмір тарифів.

Що стосується розрахунків відповідача у відповідності до умов Договору в редакції, в якій він укладений сторонами, що представлені з наданням належних та допустимих доказів (платіжних документів), на виконання умов Договору, відповідачем проведена оплата на суму 27958,6 грн., в тому числі 4193,85 грн. сплачених під час розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що сторонами не було укладено у встановленому чинним законодавством України порядку змін до Договору № 74/16 від 20.04.2016 р., обсяг зобов'язань відповідача щодо оплати наданих позивачем послуг з вивезення відходів, виходячи з умов Договору № 74/16 від 20.04.2016 р., дійсних на час прийняття судового рішення, становить 25675,68 грн.

Отже, виходячи з обставин справи, що підтверджуються належними й допустимими доказами, заборгованість відповідача за виконання умов Договору № 74/16 від 20.04.2016 року, стягнення якої є предметом спору у даній справі, станом на час прийняття судового рішення, є відсутньою.

Однак, виходячи з того, що заборгованість відповідача за серпень, вересень і жовтень 2017 р. в розмірі 4193,85 грн. була погашена під час розгляду справи, тобто предмет спору в цій частині став відсутній під час розгляду справи по суті, у відповідності до п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, провадження в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження усіх своїх уточнених (збільшених) позовних вимог, а відповідач позовні вимоги частково спростував та погасив під час розглядуу справи, суд прийшов до висновку, що уточнені (збільшені) позовні вимоги Комунального підприємства „Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради до Громадської організації Новороздільське об'єднання „Гараж» про стягнення боргу в розмірі 10935,34 грн. та 1600,00 грн. судового збору не є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково.

ОСОБА_3 ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

ОСОБА_3 ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

ОСОБА_3 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 545 від 04.08.2017року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Збільшені позовні вимоги - задоволити частково.

2. Провадження у справі № 914/2047/17 за позовом Комунального підприємства „Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради до Громадської організації Новороздільське об'єднання „Гараж» про стягнення боргу в розмірі 8574,32 грн. та 1600,00 грн. судового збору, в частині стягнення основного боргу в сумі 4193,85 грн. - припинити.

3. Стягнути з Громадської організації Новороздільське об'єднання „Гараж» (81652, Львівська обл., Миколаївський район, м. Новий розділ, вул. Грушевського, 37, ЄДРПОУ 22362258) на користь Комунального підприємства „Розділжитлосервіс» Новороздільської міської ради (81652, Львівська обл., Миколаївський район, м. Новий розділ, вул. Довбуша б/н, ЄДРПОУ 26360612) суму судових витрат в розмірі 613 (шістсот тринадцять) грн. 62 коп.

4. У задоволенні решти збільшених позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 05.12.2017 року