Рішення

від 05.12.2017 по справі 914/2057/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017р. Справа № 914/2057/17

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» , м. Київ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» ОСОБА_1

до відповідача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «М2-Інвест» , м.Львів

про: стягнення 106 031 600,36 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» , в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «М2-Інвест» , про стягнення 106 031 600,36 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.11.2017р.

14.11.2017р. від позивача поступило Клопотання (вх.№38315/17) про долучення до матеріалів справи документів згідно переліку.

Представник позивача в судовому засіданні 14.11.2017р. надав витребувані документи, оригінали для огляду суду. Заявив клопотання про слухання справи без його участі в наступному судовому засіданні. Позивачем подано таку Заяву вх.№38316/17 від 14.11.2017р. через канцелярію суду про розгляд справи без його участі в наступних судових засіданнях.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 14.11.2017р. не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою від 14.11.2017р. розгляд справи відкладено на 05.12.2017р.

Представник позивача в судове засідання 05.12.2017р. не з'явився.

Відповідач в судове засідання 05.12.2017р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача зазначено: 79000, м. Львів, вул. Щирецька, 36. На таку ж адресу скеровувались судом ухвали у даній справі. Поштові конверти з ухвалами, повернуті поштовими відділеннями із відмітками за закінченнм терміну зберігання , адресат відсутній .

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Господарським судом Львівської області виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У відповідності до ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 09.12.2017р. Оскільки, за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

В процесі розгляду матеріалів справи суд -

встановив:

29 травня 2015 року між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір № 140-15, за умовами якого позивач надав відновлювальну кредитну лінію, а відповідач зобов'язувався повернути кредит у строки встановлені в п. 2.2 цього договору, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання за цим договором.

Графік ліміту заборгованості за кредитною лінією встановлений на період з 29 травня 2015 року по 29 травня 2017 року, сума ліміту 12 000 000,00грн. (п. 2.2 договору).

11.06.2015р. сторони уклали Угоду № 2 до Кредитного договору, відповідно до якої збільшено ліміт кредитуваннята встановлено його на рівні 82 000 000,00грн.

У п. 2.5 Кредитного договору сторони узгодили, що процентна ставка за користування коштами кредиту 16,5 процентів річних.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, нарахування банком процентів здійснюється на дату сплати процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту (траншу) до дня повного його погашення на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом. При цьому, порушення строків погашення кредиту не є підставою для припинення нарахування процентів.

Згідно п. 5.5. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в останній робочий день місяця, за який сплачуються проценти та одночасно з кінцевим строком повернення кредиту.

Договірні зобов'язання позивач виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, про що свідчить виписка по особовим рахункам з 29.05.2015р. по 02.10.2017р. (копія долучена до матеріалів справи).

Як вказано у позовній заяві, зобов'язань за кредитним договором № 140-15 від 29.05.2015р. відповідач належно не виконав.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів. Позивач звернувся до господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 78 800 00,00грн. суми непогашеної кредитної заборгованості; 27 231 600,01грн. суми заборгованості по простроченим процентам.

При прийнятті рішення суд виходить і наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали кредитний договір № 140-15 від 29.05.2015р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язувався надати кредит, а відповідач, здійснити погашення кредиту та сплату процентів в повному обсязі.

Як узгоджено сторонами, дату остаточного повернення кредиту визначено 29.05.2017р.

Поданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями документів підтверджено, що позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі, а відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів.

Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення отриманих кредитних коштів в сумі 78 800 00,00грн.

Щодо стягнення з відповідача кредитному договору 27 231 600,01грн. суми заборгованості по простроченим процентам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом. Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд прийшов до висновку задоволити позовні вимоги в цій частині.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладається на відповідача та підлягає стягненню в дохід державного бюджету, оскільки, ухвалою про порушення провадження від 11.10.2017р. було відстрочено сплату судового збору за подання позову до ухвалення судового рішення.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «М2-Інвест» (79000, м. Львів, вул. Щирецька, 36, ідентифікаційний код 39245970) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК «НАЦІОНАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, ідентифікаційний код 20017340) 78 800 00,00грн. суми непогашеної кредитної заборгованості; 27 231 600,01грн. суми заборгованості по простроченим процентам.

3.Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «М2-Інвест» (79000, м. Львів, вул. Щирецька, 36, ідентифікаційний код 39245970) в доход державного бюджету 240 000,00 грн. судового збору.

4.Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 08.12.2017р.

Суддя Ділай У.І.