Рішення

від 05.12.2017 по справі 921/667/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 грудня 2017 рокуСправа №921/667/17-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Київ, в особі Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Тернопіль

до відповідача: приватного підприємства телерадіокомпанії "Колумбус Плюс", м. Тернопіль

про стягнення 29565,02грн,

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився.

За відсутністю представників сторін технічна фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Позивач - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Київ, звернувся 20.11.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№718 від 20.11.2017) в особі Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Тернопіль, до Господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства телерадіокомпанії "Колумбус Плюс", м.Тернопіль, про стягнення 29565,02грн, з яких: 25596,35грн основного боргу та 3968,67грн нарахованої пені, посилаючись на неналежне виконання ПП "Колумбус Плюс" зобов'язань за договором №35/2014 від 01.04.2014 в частині своєчасної оплати вартості наданих телекомунікаційних послуг.

Ухвалою суду від 21.11.2017 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 05.12.2017.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, незважаючи на те, що про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.64 ГПК України (повідомлення про вручення поштового відправлення сторонам знаходяться в матеріалах справи). Причин неявки суду не повідомили, жодних клопотань в порядку господарського процесуального законодавства України не заявили.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, застосовуючи принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, що закріплені в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.4 3 та ст.33 ГПК України та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі документи, господарський суд встановив наступне.

01.04.2014 між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі директора Тернопільської філії Концерну, як Виконавцем, та приватним підприємством ТРК "Колумбус Плюс", як Замовником, укладено договір №35/2014 (далі - договір), відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався забезпечити можливість встановлення обладнання Замовника і прийняти його на обслуговування за ОСОБА_1 прийому - передачі, надати Замовнику телекомунікаційні послуги з експлуатаційно-технічного обслуговування телекомунікаційного обладнання, що розміщене на об'єктах Тернопільської філії і належить Замовнику, а Замовник, в свою чергу, зобов'язався проводити своєчасну оплату рахунків Виконавця в установлені договором строки (п.п.1.1, 2.2.4 договору).

У розділі 3 договору сторонами узгоджено вартість послуг, порядок та строки їх оплати. Зокрема, пунктом 3.2 договору визначено, що вартість послуг коригується щомісячно відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції, шляхом коригування вартості послуг за попередній місяць на офіційний індекс інфляції попереднього місяця, який визначається Державною службою статистики України та публікується в урядових виданнях, без додаткового погодження з Замовником. У випадку, якщо офіційний індекс інфляції становить менше 1, вартість послуг встановлюється на рівні попереднього місяця.

Виконавець щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, складає ОСОБА_1 приймання наданих послуг і зведення на оплату наданих послуг за підсумками роботи, після чого направляє Замовнику рахунок, ОСОБА_1 приймання наданих послуг, податкову накладну, а Замовник протягом 7 робочих днів після отримання рахунку, ОСОБА_1 та податкової накладної, розглядає їх і, у випадку відсутності зауважень або заперечень, підписує ОСОБА_1, скріплює печаткою та повертає Виконавцю (п.п.3.4, 3.5 договору).

Пунктом 3.6 договору передбачено, що Замовник до 15 числа поточного місяця перераховує Виконавцю аванс у розмірі 30% від орієнтованої вартості послуг у поточному місяці. Не пізніше 15 числа наступного місяця проводить остаточний розрахунок за надані послуги, з урахуванням авансу. При цьому, зміна суми, зазначеної в ОСОБА_1, в односторонньому порядку не допускається (п.3.9 договору).

У пункті 4.3 договору обумовлено відповідальність Замовника у разі несвоєчасної оплати рахунку Виконавця у вигляді сплати пені, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період прострочення .

Відповідно до п.8.1 договору він набуває чинності з дати підписання і діє з 01.04.2014 до 31.12.2014 включно, а в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання. Дія договору може бути продовжена на наступний рік шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Додатковими угодами від 20.11.2015 та 30.11.2016 до договору строк його дії продовжувався до 31.12.2016 та 31.12.2017, відповідно.

На виконання умов укладеного договору між сторонами були підписані ОСОБА_1 приймання наданих послуг на загальну суму 26126,97грн, а саме: 31.07.2016 - на суму 1633,82грн, 31.08.2016 - 1633,82грн, 30.09.2016 - 1633,82грн, 31.10.2016 - 1607,92грн, 30.11.2016 - 1652,75грн, 31.12.2016 - 1732,03грн, 31.01.2017 - 1749,89грн, 28.02.2017 - 1596,67грн, 31.03.2017 - 1783,20грн, 30.04.2017 - 1762,56грн, 31.05.2017 - 1821,31грн, 30.06.2017 - 1805,76грн, 31.07.2017 - 1892,74грн, 31.08.2017 - 1763,50грн, 30.09.2017 - 1831,68грн, 31.10.2017 - 225,50грн.

ОСОБА_1 підписані, зокрема, відповідачем без жодних зауважень та заперечень, скріплені його печаткою.

На оплату наданих послуг позивач виставив приватному підприємству ТРК "Колумбус Плюс" відповідні рахунки (№330 від 31.07.2017 на суму 1633,82грн, №394 від 31.08.2016 на суму 1633,82грн, №477 від 30.09.2016 на суму 1633,82грн, №522 від 31.10.2016 - 1607,92грн, №578 від 30.11.2016 - 1652,75грн, №632 від 31.12.2016 - 1732,03грн, №34 від 31.01.2017 - 1749,89грн, №74 від 28.02.2017 - 1596,67грн, №103 від 31.03.2017 - 1783,20грн, №165 від 30.04.2017 - 1762,56грн, №218 від 31.05.2017 - 1821,31грн, №298 від 31.07.2017 - 1892,74грн, №265 від 30.06.2017 - 1805,76грн, №387 від 31.08.2017 - 1763,50грн, №410 від 30.09.2017 - 1831,68грн, №457 від 31.10.2017 - 225,50грн).

Таким чином, з урахуванням встановлених пунктом 3.6 договору строків оплати, відповідач повинен був оплатити вартість наданих послуг: за ОСОБА_1 від 31.07.2016 на суму 1633,82грн - до 15.08.2016; за ОСОБА_1 від 31.08.2016 на суму 1633,82грн - до 15.09.2016; за Атом від 30.09.2016 на суму 1633,82грн - до 15.10.2016; за ОСОБА_1 від 31.10.2016 на суму 1607,92грн - до 15.11.2016; за ОСОБА_1 від 30.11.2016 на суму 1652,75грн - до 15.12.2016; за ОСОБА_1 від 31.12.2016 на суму 1732,03грн - до 15.01.2017; за ОСОБА_1 від 31.01.2017 на суму 1749,89грн - до 15.02.2017; за ОСОБА_1 від 28.02.2017 на суму 1596,67грн - до 15.03.2017; за ОСОБА_1 від 31.03.2017 на суму 1783,20грн - до 15.04.2017; за ОСОБА_1 від 30.04.2017 на суму 1762,56грн - до 15.05.2017; за ОСОБА_1 від 31.05.2017 на суму 1821,31грн - до 15.06.2017; за ОСОБА_1 від 30.06.2017 на суму 1805,76грн - 15.07.2017; за ОСОБА_1 від 31.07.2017 на суму 1892,74грн - до 15.08.2017; за ОСОБА_1 від 31.08.2017 на суму 1763,50грн - до 15.09.2017; за ОСОБА_1 від 30.09.2017 на суму 1831,68грн - до 15.10.2017; за актом від 31.10.2017 на суму 225,50грн - до 15.11.2017.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив, внаслідок чого у нього станом на 31.10.2017 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 25596,35грн.

Доказів, які б підтверджували оплату вартості наданих послуг в повній мірі, матеріали справи не містять і такі сторонами не надано.

Зважаючи на порушення майнових прав позивача на суму боргу (25596,35грн) позивач звернувся з позовом про примусове стягнення даної суми боргу з ПП ТРК "Колумбус Плюс", при цьому нарахувавши на суму заборгованості пеню за весь період прострочки в розмірі 3968,67грн.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. При цьому, суд виходив з таких міркувань.

Пунктом 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно приписів ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З аналізу укладеного між сторонами договору №35/2014 від 01.04.2014 вбачається, що він за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що за період з липня 2016 року по жовтень 2017 року включно позивачем, як Виконавцем, були надані послуги, передбачені договором, а відповідачем такі прийняті на загальну суму 26126,97грн, про що сторонами підписані ОСОБА_1 приймання наданих послуг.

Як зазначалося вище та встановлено судом, ОСОБА_1 підписані повноваженими особами без жодних зауважень та заперечень та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

Однак, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг у визначений договором строк не оплатив в повній мірі (сплативши частково послуги, отримані в липні 2016 року в сумі 530,62грн), внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 31.10.2017 у розмірі 25596,35грн.

Згідно ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає, а тому суд визнає доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 25596,35грн боргу правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

Відтак, згідно ст.15 ЦК України, порушене право Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 25596,35грн основного боргу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3968,67грн пені.

Штрафними санкціями, відповідно до частини першої статті 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, що не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), у тому числі мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 21.06.2017 у справі №3-432гс17, а також Вищим господарським судом України у постанові від 09.11.2017 у справі №910/2581/17.

Належне виконання грошових зобов'язань Замовником забезпечено сторонами у п.4.3 договору пенею, яка обчислюється від суми заборгованості, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та за весь період прострочення . Суд констатує, що дана умова договору узгоджується з положеннями частини шостої статті 231 ГК України.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені), та поданий розрахунок пені, здійснений з урахуванням вищезазначених положень законодавства, виходячи з кінцевих строків оплати, нарахованої на суму прострочених платежів щомісячно по кожному ОСОБА_1 приймання наданих послуг окремо за кожен день прострочення за період з 16.08.2016 по 31.10.2017, що за підрахунками Концерну становить 3968,67грн, суд, дослідивши поданий розрахунок пені, вважає заявлені вимоги щодо нарахованої пені правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, документально підтвердженні первинними документами, не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку, підлягають до задоволення шляхом примусового стягнення з відповідача 25596,35грн боргу за надані телекомунікаційні послуги та 3968,67грн пені.

Судові витрати, в силу ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.1, 2, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст.81 1 , 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства телерадіокомпанії "Колумбус Плюс" (м.Тернопіль, вул.Монастирського, 40, ідентифікаційний код 31195754) - 25596(двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто шість)грн 35 коп. боргу, 3968(три тисячі дев'ятсот шістдесят вісім)грн 67коп. пені та 1600грн в повернення сплаченого судового збору на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (м.Київ, Шевченківський район, вул.Дорогожицька, 10, ідентифікаційний код 01190043) в особі Тернопільської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (м.Тернопіль, вул.Приміська, 11, ідентифікаційний код 34926735).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 08.12.2017.

Суддя Н.О. Андрусик