Ухвала

від 06.12.2017 по справі 921/703/17-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06 грудня 2017 рокуСправа № 921/703/17-г/7 УХВАЛА

про відмову у прийнятті позовної заяви

Суддя Стадник М.С. , ознайомившись з позовною заявою №30/11/17 від 30.11.2017 та доданими до неї матеріалами Публічного акціонерного товариства ВТБ Банк до Товариства з обмеженою відповідальністю Родина Тарашевських про: Встановити що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Родина Тарашевських (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Устияновича, будинок 8-А, квартира 1, ідентифікаційний код 14029912) перед ПАТ ВТБ Банк становить за Кредитним договором №16/10-К від 29.12.2010р. 73 989 252,96 грн., з яких: 17 250 00,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту станом на 15.09.2017; 292 777,40 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 25.07.2017 по 14.09.2017 (включно); 21 739 575,31 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 15.09.2017; 2 645 561,49 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період 16.03.2017 по 15.09.2017 (включно); 2 234 507,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період 16.03.2017 по 15.09.2017 (включно); 2 455 466,71 грн. - 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період 29.04.2011 по 15.09.2017 (включно); 17 892,74 грн. - 3 % річних за прострочення сплати щорічної комісії за управління кредитом за період з 05.01.2012 по 19.06.2015 (включно); 1 919 898,19 грн. - 3 % річних за прострочення сплати процентів за період 01.05.2011 по 15.09.2017 (включно); 13 849 098,99 грн. - інфляційні витрати за несвоєчасну сплату кредиту, що нараховані за період 29.04.2011 по 31.08.2017 (включно); 12 051 279,93 грн. - інфляційні витрати за несвоєчасну сплату відсотків, що нараховані за період з 01.05.2011 по 31.08.2017 (включно); 105 444,98 грн. - інфляційні витрати за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом (щорічної), що нарахована за період 05.01.2012 по 19.06.2015 (включно) , відмовляє у її прийнятті, оскільки спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Так, відповідно до ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Вичерпний перелік підвідомчих господарському суду справ визначений ст. 12 ГПК України: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів; 4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. 9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч.2 ст.16 ЦК України, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Отже, заявлена позивачем вимога є вимогою, яка виникла не із спору, а із встановлення факту щодо визначення суми боргу, яка не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки виходить за межі його повноважень, так як розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин. Тому обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим чинним законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права. ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне . Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 02.02.2010 у справі №6/444).

Крім того, до позовної заяви долучено незасвідчені копії документів (відповідно до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 04.04.2003р. №55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа), які не можуть бути належними доказами, а також не додано докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та докази надсилання відповідачам та третій особі копії позовної заяви і доданих до неї документів поштовою кореспонденцією з описом вкладення, розрахунки суми позову не підписані особою, яка їх склала.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1, 2, 12, п.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України, суддя господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству ВТБ Банк у прийнятті позовної заяви №30/11/17 від 30.11.2017 (вх. №754 від 04.12.2017) про: Встановити що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Родина Тарашевських (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Устияновича, будинок 8-А, квартира 1, ідентифікаційний код 14029912) перед ПАТ ВТБ Банк становить за Кредитним договором №16/10-К від 29.12.2010р. 73 989 252,96 грн., з яких: 17 250 00,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту станом на 15.09.2017; 292 777,40 грн. - строкова заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 25.07.2017 по 14.09.2017 (включно); 21 739 575,31 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів станом на 15.09.2017; 2 645 561,49 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період 16.03.2017 по 15.09.2017 (включно); 2 234 507,34 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період 16.03.2017 по 15.09.2017 (включно); 2 455 466,71 грн. - 3 % річних за прострочення повернення кредиту за період 29.04.2011 по 15.09.2017 (включно); 17 892,74 грн. - 3 % річних за прострочення сплати щорічної комісії за управління кредитом за період з 05.01.2012 по 19.06.2015 (включно); 1 919 898,19 грн. - 3 % річних за прострочення сплати процентів за період 01.05.2011 по 15.09.2017 (включно); 13 849 098,99 грн. - інфляційні витрати за несвоєчасну сплату кредиту, що нараховані за період 29.04.2011 по 31.08.2017 (включно); 12 051 279,93 грн. - інфляційні витрати за несвоєчасну сплату відсотків, що нараховані за період з 01.05.2011 по 31.08.2017 (включно); 105 444,98 грн. - інфляційні витрати за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом (щорічної), що нарахована за період 05.01.2012 по 19.06.2015 (включно)

2. Повернути Публічному акціонерному товариству ВТБ Банк позовну заяву№30/11/17 від 30.11.2017 із доданими до неї матеріалами на 145 арк.

Суддя М.С. Стадник