Рішення

від 07.12.2017 по справі 927/1029/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

07 грудня 2017 року Справа № 927/1029/17

Позивач: Державне підприємство "Прилуцьке лісове господарство",

вул. Київська, буд. 288, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональне відділення Фонду державного майна по Чернігівській області

проспект Миру, буд. 43, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафт",

АДРЕСА_1, 17500

Предмет спору: про стягнення 9 477,84 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №409 від 21.09.2017, представник

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: ОСОБА_2, довіреність №36 від 28.11.2017, представник

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем - Державним підприємством "Прилуцьке лісове господарство" подано позов про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафт" 7986,45 грн боргу з орендної плати; 692,74 грн пені та 798,65 грн штрафу, за неналежне виконання умов договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017 та договору про внесення змін до нього.

Ухвалою суду від 15.11.2017, відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна по Чернігівській області.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2017 заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації позивача та нарахування орендної плати ТОВ «Агро-Нафт» за період з 10.05.2017 по 12.09.2017, які залучено судом до матеріалів справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна по Чернігівській області, у поданих письмових поясненнях №10-03-03929 вказує на те, що відповідач не мав можливості користуватись об'єктом оренди у зв'язку з проведенням балансоутримувачем ремонтних робіт, доступ на об'єкт оренди надано орендарю з 10.05.2017, тому 30.05.2017 між Регіональним відділенням та ТОВ «Агро-Нафт» укладено договір про внесення змін до договору оренди №26-17, в п.1 якого сторони домовились, що орендна плата застосовується з 10.05.2017. 01.08.2017 відповідач звернувся до Регіонального відділення з листом №6 щодо дострокового розірвання договору оренди №26-17 від 10.03.2017. 12.09.2017 між сторонами підписано договір про розірвання договору оренди №26-17 від 10.03.2017, нерухоме майно повернуто відповідачем позивачу за актом приймання-передачі від 12.09.2017, договір оренди №26-17 від 10.03.2017 вважається розірваним з 12.09.2017. Проте, за відповідачем перед державним бюджетом обліковується заборгованість з орендної плати, пені та штрафу, у зв'язку з чим, балансоутримувач (позивач) звернувся з позовом до суду про її стягнення.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, але повноважного представника у судові засідання 28.11.2017, 07.12.2017 не направив, документів, витребуваних ухвалами суду від 15.11.2017, 28.11.2017 суду не надав.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 07.12.2017 підтримали раніше подані клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Представник позивача надав письмове, а представник третьої особи заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд задовольнив клопотання, подані документи залучено до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін та третьої особи на час слухання справи не надходило.

Ухвала суду від 15.11.2017 про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві (АДРЕСА_1, 17500) повернулась до суду з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання» .

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за умовами пошуку: ідентифікаційний код 40693091 місцезнаходження юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО-НАФТ : АДРЕСА_2, 17500.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 28.11.2017, 07.12.2017 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

Судом також враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання, не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній доказами.

Крім того, ухвалою суду від 15.11.2017, 28.11.2017 сторони були попередженні, що не з'явлення в судове засідання повноважних представників, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 07.12.2017 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач виклав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи виклав усні пояснення по справі.

Рішення приймається за наявними у справі документами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та третьої особи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

10.03.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафт" (орендар) було укладено договір оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно з п.1.1. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду та приватизації державне нерухоме майно - арочний склад (далі - Майно) площею 495,0 кв.м, розміщений за адресою: м. Прилуки, провул. Гетьмана Сагайдачного (колишній - Фрунзе), 28, що перебуває на балансі Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.09.2016 і становить за незалежною оцінкою 268042,50 грн.

У відповідності до ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, згідно з договором купівлі-продажу арочного складу від 05.06.2002, було придбано у Закритого акціонерного товариства Маркет будівлю арочного складу АС-1, що знаходиться у місті Прилуки, провулок Фрунзе,28, площею 495 кв.м.

Із наданого до матеріалів справи статуту Державного підприємства Прилуцьке лісове господарство вбачається, що позивач є державним підприємством, майно підприємства є власністю держави.

А тому, відповідно до ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди було укладено Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області.

Пунктом 1.2. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017 сторони визначили, що майно передається в оренду для зберігання сільгосппродукції.

У пунктах 2.1.,2.4. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017 сторони передбачили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.

Згідно з п. 10.1. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, цей договір укладено строком на 2 роки, що діє з 10.03.2017 до 09.03.2019 включно.

Майно за договором оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, було передане орендодавцем орендарю за Актом приймання-передачі від 10.03.2017 (а.с.16).

Пунктами 10.6., 10.9., 10.10. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017 передбачено, що чинність даного договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін. У разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

12.09.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафт" (орендар) було укладено Договір про розірвання договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, згідно з яким даний договір оренди було розірвано за взаємною згодою сторін з дати звільнення об'єкта оренди та підписання акта приймання-передачі орендованого майна орендарем та балансоутримувачем. В термін, визначений п. 10.9. договору оренди, орендар повертає орендоване майно балансоутримувачу у відповідності до п. 5.10., 10.10. договору оренди. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі. Договір про розірвання вступає в силу з дати його підписання сторонами, але не раніше дати підписання акту приймання-передачі майна з оренди.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, наслідком розірвання договору оренди є повернення орендованого майна орендодавцю.

На виконання Договір від 12.09.2017 про розірвання договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, орендарем (відповідачем), згідно з актом приймання-передачі з оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Гетьмана Сагайдачного, було повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю Прилуцьке лісове господарство (балансоутримувачу) нерухоме майно: арочний склад площею 495,0 кв.м, розташований за адресою: Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Гетьмана Сагайдачного, 28, що перебуває на балансі Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» . Даний акт є невід'ємною частиною договору про розірвання від 12.09.2017 до договору оренди від 10.03.2017 №26-17.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами п.10.1.,10.2. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, цей договір діє з 10.03.2017 до 09.03.2019 включно. Умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов'язань.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар, згідно з ч.1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.3.1.,3.3. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2016 року 3568,32 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

30.05.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафт" (орендар) було укладено Договір про внесення змін до договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, у якому сторони зазначили, що у зв'язку з тим, що орендар не мав можливості користуватись орендованим майном (підтвердження - лист від 10.05.2017 № 211 ДП «Прилуцьке лісове господарство» ) та враховуючи ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що орендна плата, з відповідним її коригуванням на індекс інфляції застосовується з 10.05.2017.

Згідно з п. 3.2. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Орендна плата, відповідно до п.3.6. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.10. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017 сторони обумовили, що зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься у рахунок орендної плати за останній місяць оренди.

Орендар, відповідно до п. 5.2.,5.3. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, зобов'язується протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6. договору, а також своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується призначення платежу за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Згідно з п.10.6. Договору, за час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії даного Договору до передачі приміщення за Актом, Орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Пунктом 3.11. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017 також передбачено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.

Сплачена сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу, в першу чергу підлягає заліку в рахунок плати минулих платежів, незалежно від того, який період вказано в платіжному дорученні (п. 3.12. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017).

Позивач, як балансоутримувач майна, на підставі п.3.1-3.6.,3.10.,3.11.,5.2.,.5.3. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, просить стягнути з відповідача на свою користь 7986,45 грн заборгованості по орендній платі за період з 10.05.2017 по 12.09.2017, а саме на підставі наступних документів (а.с.40-53):

за травень 2017 - акт надання послуг №331 від 31.05.2017 на суму 977,29 грн з ПДВ; рахунок №23 від 31.05.2017 про нарахування ПДВ з 70% орендної плати за приміщення перерахованої до бюджету за травень 2017 на суму 380,06 грн; всього на суму 1357,35 грн;

за червень 2017 - акт надання послуг №377 від 30.06.2017 на суму 1399,12 грн з ПДВ; рахунок №28 від 30.06.2017 про нарахування ПДВ з 70% орендної плати за приміщення перерахованої до бюджету за червень 2017 на суму 544,10 грн; всього на суму 1943,22 грн;

за липень 2017 - акт надання послуг №426 від 31.07.2017 на суму 1401,91 грн з ПДВ; рахунок №33 від 31.07.2017 про нарахування ПДВ з 70% орендної плати за приміщення перерахованої до бюджету за липень 2017 на суму 545,19 грн; всього на суму 1947,10 грн; виставлено рахунок на оплату №68 від 31.07.2017 на суму 1401,91 грн;

за серпень 2017 - акт надання послуг №508 від 31.08.2017 на суму 1400,52 грн з ПДВ; рахунок №38 від 31.08.2017 про нарахування ПДВ з 70% орендної плати за приміщення перерахованої до бюджету за серпень 2017 на суму 544,64 грн; всього на суму 1945,16 грн;

за вересень 2017 - акт надання послуг №578 від 29.09.2017 на суму 571,40 грн з ПДВ; рахунок №42 від 30.09.2017 про нарахування ПДВ з 70% орендної плати за приміщення перерахованої до бюджету за період до 13.09.2017 на суму 222,22 грн; всього на суму 793,62 грн; виставлено рахунок на оплату №96 від 29.09.2017 на суму 571,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2017 позивачем (балансоутримувачем по договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017) на адресу відповідача рекомендованим листом було направлено претензію №1 з вимогою перерахувати на його розрахунковий рахунок 5247,67 грн заборгованості по орендній платі, на підставі п. 5.3. даного договору, яка була отримана відповідачем 23.08.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №00620526 (а.с.18-19).

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку щодо нарахування орендної плати ТОВ Агро-Нафт (відповідачу) за період з 10.05.2017 по 12.09.2017 (а.с.64), вбачається, що позивачем, виходячи з умов п. 3.6. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017 обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача орендну плату в розмірі 5750,24 грн за період з 10.05.2017 по 12.09.2017 виходячи з розрахунку 30%, а саме: за травень 2017 - 977,29 грн з ПДВ; за червень 2017 - 1399,12 грн з ПДВ; за липень 2017 - 1401,91 грн з ПДВ; за серпень 2017 - 1400,52 грн з ПДВ; за вересень 2017 - 571,40 грн з ПДВ.

Вимоги щодо стягнення суми 2236,21 грн ПДВ, які нараховані на 70% орендної плати, яка підлягала сплаті Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернігівській області (орендодавця по договору) та включені позивачем в орендну плату відповідача, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до Податкового кодексу України, на орендаря покладено обов'язок сплати податку на додану вартість на 70% орендної плати, яка підлягала сплаті до бюджету, а не на балансоутримувача. Ні умовами спірного договору, ні нормами чинного законодавства не надано право балансоутримувачу (позивачу) стягувати з орендаря суму нарахованого податку на додану вартість на 70% орендної плати, яка підлягала сплаті до бюджету.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1. ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до подано позивачем розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 692,74 грн пені за період з 10.05.2017 по 12.09.2017 та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, що складає 798,65 грн, відповідно до п..3.7., 3.8. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017.

Згідно з п.9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Сторони передбачили пунктом п.3.7. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або у не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п. 3.8. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017).

Оскільки, позовні вимоги в частині стягнення орендної плати визнано обґрунтованими та задоволено в частині стягнення стягнення 5750,24 грн, відповідно з урахування умов п. 3.8. договору оренди №26-17 нерухомого майна, що належить до державної власності від 10.03.2017, штраф підлягає стягненню в розмірі 575,02 грн (10 % від суми 5750,24 грн).

Вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволеннню в сумі 148 грн 98 коп, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано, що відповідно до п. 3.6. договору оренди, сторонами визначено строк сплати орендної плати щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Відповідно прострочка опали щодо сплати орендної плати за травень 2017 року виникла з 13.06.2017, за червень 2017 з 13.07.2017, за липень 2017 з 15.08.2017, оскільки 12 та 13 серпня 2017 вихідні дні), за серпень 2017 з 13.09.2017, за вересень 2017 з 12.09.2017(оскільки відповідно до п.3.11. договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України ).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

У інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 № 06/5026/1052/2011.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, орендну плату своєчасно не сплатив, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 5750,24 грн боргу; 148,98 грн пені та 575,02 грн штрафу. У решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 1092,95 грн судового збору.

Керуючись ст.11, 202, 205, 525, 526, 546, 549, 610, 612, 626, 629, 759, 762, 785 Цивільного кодексу України; ст.173,-175, 193, 230-232, 283 Господарського кодексу України; ст.5,18,19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» ; ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"; ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір» , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Нафт", АДРЕСА_1, 17500 (код ЄДРПОУ 40693091, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Державного підприємства "Прилуцьке лісове господарство", вул. Київська, буд. 288, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (р/р 26004704214324 в АТ Райффайзен банк Аваль , МФО 380805, код ЄДРПОУ 00993461) 5750,24 грн боргу; 148,98 грн пені; 575,02 грн штрафу та 1092,95 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. У решті позову відмовити.

Повне рішення складено 08.12.2017.

Суддя Л.М.Лавриненко