Рішення

від 05.12.2017 по справі 926/3299/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 926/3299/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999", м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамтранс", м. Чернівці

Про стягнення заборгованості – 66293,09 грн. та зобов'язання повернути окреме індивідуальне визначене обладнання вартістю 490680,00 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" 06.10.2017 року (згідно штемпелю на конверті) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамтранс" про стягнення заборгованості – 66293,09 грн. та зобов'язання повернути окреме індивідуально визначене обладнання вартістю 490680,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамтранс" було укладено договір поставки нафтопродуктів №548П/10/2016 (далі – договір поставки) та договір суборенди обладнання №548С/10/2016 (далі – договір суборенди).

За договором поставки позивач поставив відповідачу нафтопродукти – дизельне пальне, проте в порушення умов договору відповідач розрахунок за грудень 2016 року не проводив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 54444,79 грн. та стало підставою для нарахування пені в сумі 10515,83 грн., 3% річних в сумі 1232,47 грн.

Згідно договору суборенди обладнання, позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене обладнання для заправки дизельним пальним транспортних засобів, що підтверджується актом прийому – передачі. За договором суборенди розмір плати за місяць користування обладнанням становить 100,00 грн. з ПДВ, яка сплачується в повному розмірі на поточний рахунок суборендодавця до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло зобов'язання, проте відповідачем розрахунку в повній мірі не здійснено, а відтак за ним рахується заборгованість за користування обладнанням в сумі 100 грн., а тому позивач звернувся з вимогою про повернення йому обладнання вартістю в 490680, 00 грн.

Ухвалою суду від 12.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.10.2017 року.

Ухвалою суду від 26.10.2017 року розгляд справи було відкладено на 21.11.2017 року в зв'язку з нез'явленням сторін.

З метою встановлення всіх обставин справи та витребуванням додаткових доказів від позивача, ухвалою суду від 21.11.2017 року розгляд справи відкладено на 05.12.2017 року.

До початку судового засідання, яке відбулося 05.12.2017 року, позивач звернувся із заявою про уточнення позовних вимог (яка зареєстрована в канцелярії суду за вх.№ 2212 від 05.12.2017 року), в якій позивач просить уточнити пункт 4 прохальної частини у позовній заяві, а саме: у разі втрати відповідачем окремого індивідуально визначеного обладнання, зобов'язати ТзОВ “Адамтранс“ компенсувати вартість обладнання: пункт паливозаправний (укомплектований), (виробництва ТзОВ "Робентекс") місткістю 20000 літрів, вартістю у 490680 грн. з ПДВ.

У відповідності до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Пунктом 3.11 вище вказаної Постанови № 18 визначено, що ст.22 ГПК України не передбачено, права позивача на подання клопотань про доповнення або уточнення позовних вимог, тому у разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв останній, виходячи із її змісту, а також змісту раніше поданої заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, об'єднання позовних вимог, зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Згідно п.3.12. Постанови № 18 зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що в даному випадку її можна розцінювати, як доповнення до позовних вимог альтернативною вимогою, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене вище, суд вирішив відмовити в задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог (вх.№2212 від 05.12.2017 року).

Також, позивач надав додаткові докази, а саме: копії рахунків на оплату (№9036 від 11.12.2016 року, №9073 від 14.12.2016 року, №9186 від 18.12.2016 року, №9275 від 21.12.2016 року, №2082 від 31.03.2017 року) та просив здійснювати розгляд справи без його участі за наявними доказами, що знаходяться в матеріалах справи.

В судове засідання, 05.12.2017 року представник відповідача вкотре не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, причини нез'явлення суду не повідомив.

Отже, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Всі ухвали господарського суду були направлені відповідачу на його юридичну адресу: м.Чернівці, вул. Дивногорська, 8, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Іншої адреси /місцезнаходження/ ТзОВ "Адамтранс" (код 37646916), Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – не містить, крім того, всі ухвали суду були отримані відповідачем, прол що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, який був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамтранс" було укладено договір поставки нафтопродуктів №548П/10/2016 (далі – договір поставки) та договір суборенди обладнання №548С/10/2016 (далі – договір суборенди).

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору поставки, продавець зобов'язується поставляти покупцю нафтопродукти – дизельне пальне, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати нафтопродукти – дизельне пальне в обсягу, по цінах, в термін відповідно до умов договору. Обсяг та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі – передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни та обсягу товару. Обсяг закупки не може бути меншим ніж 15000 літрів на місяць.

Відповідно до п.п. 5.2., 5.3, договору поставки, оплата проводиться відповідно до виставлених рахунків та здійснюється протягом одного робочого дня з моменту отримання рахунку. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування котів на поточний рахунок продавця (п.5.5. договору).

Згідно пункту 5.6. договору поставки загальна сума вартості товару по договору складається із сукупних сум, зазначених у видаткових накладних, якими оформляється прийом – передача товару, поставленого на підставі цього договору.

Сторони періодично здійснюють звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із сторін зобов'язана оформити зі свого боку акт звірки взаєморозрахунків та направити його іншій стороні в межах 3 (трьох) робочих днів з моменту одержання нею вимоги також при перерахуванні грошових коштів за одержаний товар, покупець зобов'язується вказати в платіжному дорученні номер та дату рахунку – фактури та договору, згідно з якими він, одержав конкретну сплачену партію товару. До повного остаточного розрахунку за кожну партію раніше одержаного товару (за кожною накладною), будь – яке наступне перерахування покупцем грошових котів в оплату за товар, зараховується продавцем як сплата за партію товару (за накладною), яку одержав покупець раніше від інших партій товару, незалежно від того, який номер накладної (або інше формулювання про сплату) вказано в платіжному дорученні покупця. (п.п. 5.7., 5.8. договору поставки).

У випадку прострочення оплати покупцем продукції, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. (п.6.2 договору поставки).

Договір укладено строком на один рік, а саме з 12.10.2016 року по 12.10.2017 року (п.9.1 договору поставки).

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

За твердженням позивача, він протягом жовтня-грудня (включно) 2016 року відвантажив відповідачу дизельне пальне відповідно до видаткових накладних: №7683 від 24.10.2016 року, №7791 від 26.10.2016 року, №7949 від 31.10.2016 року, №8114від 02.11.2016 року, №8242 від 06.11.2016 року, №8313 від 09.11.2016 року, №8425 від 13.11.2016 року, №8535 від 16.11.2016 року, №8627 від 20.11.2016 року, №8711 від 23.11.2016 року, №8823 від 27.11.2016 року, №8934 від 30.11.2016 року, №9346 від 11.12.2016 року, №9382 від 14.11.2016 року, №9502 від 18.12.2016 року, №9592 від 21.12.2016 року, що підписані обома сторонами, за які останній розрахувався частково, тобто за поставлену продукцію в грудні 2016 року розрахунок не проведено, а тому позивач за порушення відповідачем умов договору нарахував останньому пеню та 3% річних.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що між сторонами існували договірні відносини позивач протягом жовтня-листопада (включно) поставляв відповідачу дизельне паливо, що підтверджено накладними №7683 від 24.10.2016 року, №7791 від 26.10.2016 року, №7949 від 31.10.2016 року, №8114 від 02.11.2016 року, №8242 від 06.11.2016 року, №8313 від 09.11.2016 року, №8425 від 13.11.2016 року, №8535 від 16.11.2016 року, №8627 від 20.11.2016 року, №8711 від 23.11.2016 року, №8823 від 27.11.2016 року, №8934 від 30.11.2016 року, а останній здійснював плату за поставлену продукцію і факт такої оплати позивачем не заперечується. Даний факт також підтверджено підписаним сторонами актами звірки розрахунків за жовтень та листопад 2016 року.

Проте, позивач зазначає, що ним було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Адамтранс” нафтопродукти за накладними №9346 від 11.12.2016 року, №9382 від 14.11.2016 року, №9502 від 18.12.2016 року, №9592 від 21.12.2016 року, які відповідачем не були оплачені, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 54444,79 грн. та стало підставою для нарахування пені в сумі 10515,83 грн., 3% річних в сумі 1232,47 грн.

Факт виникнення заборгованості в сумі 54444,79 грн. позивачем не доведено, а саме: не надано суду первинної документації, відсутні видаткові накладні: №9346 від 11.12.2016 року, №9382 від 14.11.2016 року, №9502 від 18.12.2016 року, №9592 від 21.12.2016 року, відсутні докази направлення відповідачу рахунків та докази їх отримання останнім, акт звірки розрахунків за цей період відповідачем не підписано, доказів в підтвердження того, що відповідачем було здійснено будь-яку про плату саме по цим накладним не надано.

При цьому, слід відмітити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У розумінні статті 34 ГПУ України акт звірки розрахунків, видаткові накладні по господарській діяльності, є належним і допустимим доказом у справі, які підтверджують як здійснення позивачем господарських операцій з поставки відповідачеві зазначених в цьому акті, їх кількості та вартості, так й існування заборгованості відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Статтею 34 ГПК України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, як вже було зазначено вище, позивачем факт отримання відповідачем дизельного пального протягом грудня 2016 року не доведено, отже відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення заборгованості в сумі 54444,79 грн., а відтак відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 10515,83 грн., 3% річних в сумі 1232,47 грн., які нараховані на вище вказану заборгованість.

За договором суборенди обладнання №548С/10/2016, суборендодавець (ТОВ "Синергія 1999") передає, а суборендар (ТОВ"Адамтранс") приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене обладнання відповідно до специфікації, що є об'єктом цього договору, для заправки дизельним пальним транспортних засобів суборендаря.

Згідно із пунктом 1.4. договору суборенди передача обладнання в суборенду не тягне за собою виникнення в суборендаря права власності на це обладнання. Власником обладнання залишається орендодавець за договором оренди №1 від 22.05.2013 року, а суборендодавець та суборендар користуються ним протягом строку суборенди.

Обладнання передається з метою заправки транспортних засобів суборендаря нафтопродуктами, що постачаються виключно суборендодавецем. Суборендар не має право використовувати обладнання для іншої мети, в тому числі для зберігання та споживання нафтопродуктів, поставлених третіми особами. Адреса встановлення обладнання: 58023, м. Чернівці, вул. Лесина 4, адреса та місце встановлення обладнання можуть бути зміненими виключно за письмовою згодою суборендодавця за рахунок суборендаря. (п.п. 1.5., 1.6. договору суборенди).

Пунктами 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору суборенди сторони узгодили, що факт передачі обладнання підтверджується актом прийому – передачі "Про надання обладнання в суборенду”, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Акт прийому – передачі "Про надання обладнання в суборенду" є невід'ємною частиною цього договору. В акті прийому – передачі "Про надання обладнання в суборенду" зазначаються перелік переданого обладнання, його характеристики (модель, серійний номер, вартість) та кількість. Дата прийому – передачі є датою, що підтверджує передачу обладнання в суборенду. Підписуючи акт прийому – передачі "Про надання обладнання в суборенду" сторони підтверджують, що обладнання, яке передається в суборенду суборендарю, на момент передачі перебуває без пошкоджень та у справному стані, що дозволяє здійснювати його нормальну експлуатацію за призначенням, визначеним його технічними характеристиками і цим договором.

Обладнання вартістю в 490680, 00 грн. з ПДВ, визначене договором суборенди передано Товариством з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамтранс", що підтверджується актом прийому – передачі "Про надання обладнання в суборенду" та специфікацією, яка є додатком №1 до договору суборенди обладнання №548С/10/2016 від 12.10.2016 року.

Нарахування та сплата суборендної плати за користування обладнанням здійснюється в гривнях (п. 5.1. Договору суборенди)

Як вбачається з п.п. 5.2., 5.3. договору суборенди розмір суборендної плати за місяць користування обладнанням становить 100,00 грн. з ПДВ та сплачується в повному розмірі на поточний рахунок суборендодавця до 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виникло зобов'язання.

Згідно із п.п. 8.5, 8.15 договору суборенди, суборендодавець зобов'язується надавати на першу вимогу представникам суборендодавця можливість огляду обладнання, забезпечити охорону обладнання.

Договір укладено строком на один рік, а саме з 12.10.2016 року по 12.10.2017 року, а в частині взаєморозрахунків – до їхнього повного завершення. Якщо жодна із сторін письмово не заявить про свої наміри припинити дію цього договору за 30 днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п.13.1 договору).

Дані про визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом правові норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором (ст.762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір суборенди майна, за яким позивач передав у користування відповідача майно, що підтверджено актом прийому – передачі, але останній оплату за його користування не проводив в повному обсязі.

У відповідності до вимог пункту 3.1. договору суборенди суборендар повертає суборендодавцю обладнання протягом двох календарних днів з моменту закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання/припинення. Обладнання передається у тому ж самому стані, в якому воно було передано в суборенду, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до пункту 3.2. договору суборенди, факт повернення обладнання з суборенди підтверджується актом прийому – передачі "Про повернення обладнання з суборенди", який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

Згідно із пунктами 13.3 та 13.5 договору суборенди, чинність цього договору припиняється внаслідок прийнятого суборендодавцем рішення про розірвання договору за причиною невиконання суборендарем будь – якого із зобов'язань цього договору, зокрема передбачених п.13.5 цього договору. Сторони узгодили, що суборендодавець має право достроково припинити цей договір, якщо суборендар не виконує п.п.5.2, 5.3. договору суборенди. Дострокове припинення цього договору з передбачених у цьому пункті підстав не потребує додаткового укладення угоди про припинення договору.

Позивач 03.07.2017 року та 18.08.2017 року звертався до відповідача із претензіями про сплату заборгованості та повернення обладнання упродовж 2 тижнів з дня отримання такої претензії, а також повідомляв відповідача про намір дострокового розірвання договорів поставки нафтопродуктів №548П/10/2016 та суборенди обладнання №548С/10/2016. Проте, відповідач борг не погасив, обладнання не повернув. Акт прийому – передачі обладнання складено не було.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивачем до позовної заяви надано акти надання послуг №8016 від 31.10.2016 року, №8997 від 30.11.2016 року, №514 від 31.01.2017 року на загальну суму 300 грн., проте, як зазначено самим позивачем за відповідачем існує заборгованість за користування обладнанням в сумі 100,00 грн.

За таких обстави, суд дійшов висновку, що зазначена заборгованість за користування обладнанням обґрунтована та підлягає стягненню.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вимоги п. 13.5 договору суборенди він є достроково припиненим, та відповідач у зв'язку з достроковим припиненням дії договору, був зобов'язаний відповідно до його умов (п.3.2 договору суборенди) та ст. 785 Цивільного кодексу України повернути орендоване майно позивачу, чого відповідачем зроблено не було, тому вимога про зобов'язання повернути передане в суборенду обладнання також підлягає задоволенню.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Зважаючи на викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а судові витрати - розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених вимог в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамтранс" (58025, м.Чернівці, вул. Дивногорська, буд.8, код ЄДРПОУ 37646916) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (03039, м.Київ, проспект Науки, 3, код ЄДРПОУ 37449253) окреме індивідуальне визначене обладнання: пункт паливозаправний (укомплектований) (виробництва ТзОВ "Роботенкс") місткістю 20000 літрів, вартістю у 490680,00 грн.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамтранс" (58025, м. Чернівці, вул. Дивногорська, буд.8, код ЄДРПОУ 37646916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Синергія 1999" (03039, м.Київ, проспект Науки, 3, код ЄДРПОУ 37449253) заборгованість в сумі 100,00 грн. та 7363, 84 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 07.12.2017 року

Суддя С.М. Гушилик