Постанова

від 29.11.2017 по справі 911/2429/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2017 р. Справа№ 911/2429/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Шульц В.С. - за довіреністю оформленою належним чином;

від відповідача: Тимошенко О.В. - за довіреністю оформленою належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017р.

у справі № 911/2429/17 (суддя Чонгова С.І.)

за позовом Приватного підприємства "Чілдрен-Продукт"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

про встановлення договірної величини споживання електричної енергії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Чілдрен-Продукт" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" про зобов'язання відповідача встановити договірну величину споживання електричної енергії на червень 2016 року, в розмірі 20 000 кВт за договором постачання електричної енергії №220068004 від 16.10.2015р.

Позовні вимоги умотивовані тим, що позивач звертався до відповідача в червні 2016 року із заявою про встановлення договірної величини споживання електричної енергії за договором №220068004 від 16.10.2015р., проте постачальником (відповідачем) не змінено договірної величини споживання електричної енергії, здійснено нарахування двократної вартості електричної енергії та застосовано штрафні санкції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.10.2017р. у справі № 911/2429/17 позов задоволено. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" вчинити дії, а саме: встановити договірну величину споживання електричної енергії на червень 2016 року в розмірі 20 000 кВт за договором №220068004 від 16.10.2015р., що укладений між Приватним підприємством "Чілдрен-Продукт" та Публічним акціонерним товариством "Київобленерго". Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" на користь Приватного підприємства "Чілдрен-Продукт" 1 600,00 грн. судового збору.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції та мотивами якими він керувався при цьому, Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою і просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На думку апелянта, оскаржуване рішення винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до протоколу Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.11.2017р.

27.11.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими законом суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 16.10.2015р. між ПАТ "Київобленерго" (постачальник) (правонаступником є Приватне акціонерне товариство "Київобленерго") та Приватним підприємством "Чілдрен-Продукт" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №220068004, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 799 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно до пункту 1.2 договору точка продажу електричної енергії встановлюється сторонами згідно Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін , та зазначається в додатку №1 Загальна однолінійна схема електропостачання , що є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно пункту 5.1 договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях , заявлених споживачем згідно з п. 5.2 договору обсягів споживання. Договірні величини споживання електроенергії та потужності визначаються сторонами у додатку №2, що є невід'ємною частиною вказаного договору.

Для визначення договірної величини споживання та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії за формою додатку №2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу . Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання споживача (п. 5.2 договору).

Зі змісту пункту 5.5 договору випливає, що звернення споживача щодо коригування договірної величини споживання та/або потужності протягом поточного розрахункового періоду, надане постачальнику не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення поточного розрахункового періоду, розглядається постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. За дату надходження звернення приймається дата реєстрації постачальником письмового звернення споживача.

Відповідно до п. 5.6 договору коригування договірної величини споживання електроенергії та/або потужності проводиться постачальником при виконанні споживачем наступних умов: надання споживачем письмового звернення постачальнику про коригування договірної величини споживання на протязі поточного розрахункового періоду не пізніше ніж за п'ять робочих днів до його закінчення; відсутності заборгованості споживача за спожиту електроенергію за попередні періоди; своєчасного виконання споживачем платежів, передбачених на розрахунковий період в додатку №4; виконання споживачем оплати додатково заявлених обсягів споживання.

У разі неповної оплати додатково заявлених обсягів споживання, коригування в сторону збільшення договірної величини споживання та/або потужності проводиться на величину фактично оплачених додатково заявлених обсягів споживання, що існують в момент розгляду заяви.

Пунктом 1.1 додатку №4 Порядку розрахунків за активну електроенергію визначено розрахунковий період споживача, з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 4.4 Правил користування електричною енергією, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Споживач, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживач постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії. У разі, якщо договором про постачання електричної енергії попередня оплата не передбачена, датою коригування вважається дата прийняття постачальником електричної енергії рішення про коригування договірних величин на підставі письмового звернення споживача. Для споживача, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, та/або споживача постачальника за нерегульованим тарифом, електроустановки якого обладнані засобами диференційного (погодинного) обліку електричної енергії, за дату коригування договірної граничної величини споживання електричної потужності приймається дата отримання постачальником електричної енергії звернення від споживача.

Звертаючись з позовом зобов'язати відповідача встановити договірну величину споживання електричної енергії на червень 2016 року, в розмірі 20 000 кВт за договором постачання електричної енергії №220068004 від 16.10.2015р., позивач стверджував, що своєчасно звернувся із заявою про встановлення величини споживання електроенергії до постачальника та здійснив оплату електроенергії за червень 2016 року в розмірі 38830,00 грн. (платіжне доручення №433 від 24.06.2016р.), але відповідачем неправомірно відмовлено споживачу в коригуванні договірної величини споживання електричної енергії за червень 2016 року.

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач необґрунтовано відмовив у коригуванні споживачу договірної величини споживання електричної енергії за червень 2016 року і, як наслідок, зобов'язав відповідача встановити договірну величину споживання електричної енергії на червень 2016 року у розмірі 20 000 кВт за договором постачання електричної енергії №220068004 від 16.10.2015р.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до частин 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, суд має з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Обраний позивачем спосіб захисту права на зміну договірної величини споживання електричної енергії на червень 2016 року в розмірі 20 000 кВт, шляхом зобов'язання відповідача встановити таку величину судовим актом є неефективним способом захисту прав та інтересів, адже судовий акт не може бути реально виконаним, у тому числі шляхом примусового його виконання органами державної виконавчої служби.

Таким чином, позов про зобов'язання відповідача встановити договірну величину споживання електричної енергії на червень 2016 року в розмірі 20 000 кВт задоволенню не підлягав.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що судовий акт має бути не лише законним, але й таким, що може бути реально виконаним, у результаті чого досягається позитивний ефект та дійсне відновлення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин справи судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" на рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017р. у справі № 911/2429/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.10.2017р. у справі № 911/2429/17 - скасувати і прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Чілдрен-Продукт" (07403, м. Бровари, вул. Олімпійська, 10-а, кв. 8, ЄДРПОУ 38182390) на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-б, ЄДРПОУ 23243188) судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 00 коп.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

5. Матеріали справи №911/2429/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко