Постанова

від 05.12.2017 по справі 910/4541/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 910/4541/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Корсак В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі№910/4541/17 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" до Київської міської ради прозобов'язання укласти договір, за участю представників сторін: від позивача: Акуленко О.В., від відповідача: Рог О.В. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/4541/17 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Зобов'язано Київську міську раду укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ МАРІАМ" договір оренди земельної ділянки площею 0,7723 га (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва терміном на 5 (п'ять) років на умовах, запропонованих Київською міською радою та викладених у проекті договору переданому Товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21.03.2016, підписаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" та перевіреним на відповідність рішенню Київської міської ради III сесії VII скликання від 19.02.2015 №158/1023 департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/4541/17 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Указом Президента України від 10.11.2017 №357/2017 суддів Дроботову Т.Б., Мачульського Г.М. призначено суддями Верховного Суду

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 16.11.2017 №08.03-04/6116 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/4541/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді -Корсак В.А., Кравчук Г.А.

Ухвалою від 21.11.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 01.12.2017 №08.03-04/6584 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Кравчука Г.А., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/4541/17, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Корсак В.А.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 05.12.2017 представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Київської міської ради від 19.02.2015 №158/1023 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ МАРІАМ" земельної ділянки для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва" вирішено:

1. Затвердити проект землеустрою щодо відведення товариству з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ МАРІАМ" земельної ділянки для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, заява ДЦ N 01006-000152926-014 від 24.10.2014, справа Д-4340).

2. Передати товариству з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ МАРІАМ", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,7723 га (кадастровий номер 8000000000:90:122:0001) для будівництва та експлуатації торгово-офісного, розважального комплексу з приміщеннями громадського харчування та автозаправної станції на вул. Проектній, 1 (перетин Столичного шосе та вул. Академіка Заболотного) у Голосіївському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності (договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24.12.2012 N 4550 та рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02.07.2012).

3. Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРПОРАЦІЯ МАРІАМ":

3.1. Виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

3.2. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки.

3.3. У місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством, необхідні для укладання договору оренди земельної ділянки.

3.4. Виконати вимоги, викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 27.11.2013 №20548/0/12/19-13 та Головного управління Держземагентства у м. Києві від 30.01.2014 №8-26-0.3-444/2-14.

3.5. Питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством.

4. Попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти па постійну комісію Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Позивач зазначав, що він звертався до департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради для укладення договору оренди земельної ділянки, на підставі яких департаментом підготовлено та завізовано проект договору оренди, який передано позивачу за актом приймання-передачі проекту договору оренди земельної ділянки від 21.03.2016.

Водночас суди встановили, а сторони під час судового розгляду підтвердили, що договір оренди земельних ділянок на виконання зазначеного вище рішення не укладався.

Пунктом 12 рішення Київської міської ради від 04.03.2015 №195/1060 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №63/9120 "Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві" визначено, що рішення Київської міської ради про передачу земельних ділянок в оренду, які прийняті і не виконані (договори оренди земельних ділянок на підставі таких рішень не укладені) до набрання чинності цим рішенням, втрачають чинність через дванадцять місяців після набрання чинності цим рішенням.

За змістом ч. 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Також приписами ст. 20 ГК України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Як зазначено в ст. 116 Земельного кодексу України рішення щодо надання земельних ділянок у власність чи користування приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень, визначених главами 2 і 3 Земельного кодексу України, законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Разом з тим набуття прав на землю, яке здійснюється у формі передачі (надання) земельних ділянок у власність чи у користування є складним юридичним фактом і передбачає здійснення уповноваженим органом та особою, яка претендує на отримання земельної ділянки, певних процедурних дій: порушення питання про надання земельної ділянки у власність чи користування, розгляд матеріалів та прийняття відповідного рішення, визначення меж користування земельною ділянкою, видача правовстановлюючих документів.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 17.01.2017 №05707-837 повідомив позивача про те, що з метою продовження терміну дії, зокрема, рішення 158/1023 департаментом підготовлено проект рішення, який двічі не набрав голосів під час голосування на пленарних засіданнях сесії Київської міської ради, а також повідомив про втрату актуальності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки головного управління держгеокадастру у м. Києві від 16.02.2016 №34-26-7777.5-1285/30-16, відповідно до якого департаментом здійснено розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку.

Загальні засади цивільного законодавства встановлені в ст. 3 ЦК України. До цього переліку належить, зокрема, свобода договору.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх його істотних умов, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Переглядаючи судове рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційною інстанцією встановлено, що сторони не дійшли згоди по всіх істотних умовах, розмір орендної плати не погодили.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що втрата чинності рішенням органу місцевого самоврядування внаслідок його невиконання у встановлений строк фізичною чи юридичною особою, яка претендує отримати земельну ділянку в оренду не є тотожною скасуванню попереднього рішення органу місцевого самоврядування в розумінні рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009; при цьому про існування такого припису та можливість настання відповідного наслідку позивач був обізнаний або повинен був бути обізнаним в межах реалізації ним відповідних правомочностей на отримання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено ст. 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, з'ясованих з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ним норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останнього про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/4541/17 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2017 у справі №910/4541/17 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Маріам" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя В.А. Корсак