Рішення

від 08.12.2017 по справі 904/8562/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.12.2017 Справа № 904/8562/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс-Дніпро", м. Дніпро

про стягнення 258 759, 23 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1В, довіреність № 682/1001 від 14.12.16р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 19.12.16р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс-Дніпро" (далі - відповідач) суму 107 847, 76 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 753, 46 грн. 3% річних, 107, 63 грн. інфляційних, 7 862, 30 грн. пені, 142 018, 08 грн. заборгованості за перевищення погоджених договірних величин споживання електричної енергії, а всього суму 258 759, 23 грн. заборгованості за договором про постачання електричної енергії №10619/27-484 від 24.12.2008 року.

Відповідач заперечує проти позову, у відзиві вказує, що лічильники спожитої електроенергії ТОВ АВТО-ЛЮКС-ДНІПРО №8042961 та №7851996 розташовані в насосній станції водоканалу КП ДМР Дніпроводоканал , представниками якого були надані відповідачу недостовірні показання вказаних лічильників за грудень 2016 року, що, в свою чергу, спричинило передання недостовірних даних до ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго", на підставі яких позивачем незаконно нараховано до сплати відповідачу штрафні санкції. Разом з тим, відповідач вказує, що згідно рахунку №111/10619/27-484/12/1 від 01.01.2017 року споживання електричної енергії відповідачем розраховано позивачем за тарифом для житлових приміщень, в той час як ТОВ АВТО-ЛЮКС не відноситься до житлових приміщень, та сплачує спожиту електричну енергію за тарифом для комерційних приміщень. До того ж, відповідач вказує, що у рахунку-розшифровці №111/10619/27-484/12/1 від 01.01.2017 року за грудень 2016 року позивачем помилково враховано дані спожитої електричної енергії житловими приміщеннями: освітлення житлова секція №5 (споживання 988 кВт, тариф комерційний), ліфт житлова секція №5 (споживання 43 кВт, тариф комерційний), квартири, житлова секція №5 основний ввід (споживання 14017 кВт, тариф комерційний).

Клопотанням від 07.11.2017 року відповідач просить суд залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 підприємство Дніпроводоканал Дніпровської міської ради, з огляду на те, що пояснення останнього з приводу достовірності наданих показань лічильників підтвердять позиції відповідача.

Ухвалою суду від 22.11.2017 року строк вирішення спору продовжено на 15 днів згідно приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

Встановив:

24.12.2008 року між постачальником (позивачем) та споживачем (відповідачем) було укладено договір №10619/27-484 про постачання електричної енергії (далі - Договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (розділ 1 Договору)

Відповідно до положень ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Додатковою угодою №398ПР/27-484 від 26.01.2015 року до Договору передбачено порядок розрахунків за поставлено електричну енергію.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №398ПР/27-484 від 26.01.2015 року до Договору розрахунковим періодом встановлюється один місяць, а саме: з 1 числа розрахункового місяця до такого ж числа наступного місяця.

Пунктом 4.3 Додаткової угоди №398ПР/27-484 від 26.01.2015 року до Договору встановлено, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті відповідачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуванням вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 Додатку та підтверджуються ОСОБА_4 прийняття - передавання товарної продукції за формою, що є додатком до Договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 2.2 Додаткової угоди №398ПР/27-484 від 26.01.2015 року до Договору зазначено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, 3% річних, індекс інфляції та інші платежі (за надання відповідачу додаткових послуг, суми завданих відповідачем збитків тощо) згідно з умовами Договору, здійснюється на рахунки постачальника, зазначені у розділі 10 Договору, на підставі самостійно отриманих у позивача рахунків протягом п'яти операційних днів з дня їх отримання.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач протягом грудня 2016 року поставив відповідачу активну електричну енергію, за яку відповідач не розрахувався, у зв'язку із чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту активну електричну енергію у розмірі 107 847, 76 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

За умовами пункту 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач нарахував до сплати відповідачу пеню за період з 09.06.17р. по 20.09.17р. у розмірі 7 862, 30 грн., 3% річних за період з 09.06.17р. по 01.09.17р. у розмірі 753, 46 грн., а також інфляційні за період з липня 2017 року по вересень 2017 року у розмірі 107, 63 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Разом з тим, пунктом 5.1 Договору визначено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 1 жовтня поточного року надає позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку Обсяги постачання електричної енергії споживачу субспоживачам.

Додатком №1 до Договору №6 від 25.10.2008 сторонами погоджено обсяги постачання електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс-Дніпро" на 2016 та на 2017 рік відповідно.

Згідно із п.4.4 ПКЕЕ споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії із заявою щодо коригування договірної велини споживання електричної енергії. Даним правом відповідач не скористався.

У випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за рорахунковий період споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини (п. 4.2.2 Договору, п. 5 Додаткової угоди №398ПР/27-484 до Договору).

На підставі п.6.13 - 6.16 ПКЕЕ та приписів пункту 5.1. Договору визначено фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу електричної енергії, також визначено відповідно законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини та обсягом договірної величини електричної енергії.

Відповідно до п.10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених становою НКРЕ від 31.07.1996р., споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

З огляду на те, що Договірна величина споживання електричної енергії на грудень 2016 року становить 20 000 кВт/год, а фактичне споживання електричної енергії відповідачем за вказаний період становить - 63 666 кВт/год, позивачем нараховано до сплати відповідачу суму 142 188, 08 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, яка не сплачена відповідачем та підлягає стягненню в судовому порядку.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов відхиляються судом з наступних підстав.

Згідно приписів пункту 1 Додаткової угоди №398ПР/27-484 до Договору розрахунковим періодом встановлюється один місяць, а саме: з 1 числа розрахункового місяця до такого ж числа наступного місяця.

Таким чином, посилання відповідача на дані КП ДМР Дніпроводоканал станом на 31.12.2016 року відхиляються судом, оскільки значення мають показники станом на 01.01.2017 року, та які зафіксовані актом контрольного огляду та актом вичитки показів приладів обліку (а.с.97).

Заперечення відповідача щодо невірного застосування тарифу у розрахунках спожитої відповідачем електроенергії відхиляються судом.

У відповідності до ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" органом, що регулює єдині тарифи на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів являється Національна комісія регулювання енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до Порядку розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. № 869, роздрібний тариф, за яким споживач оплачує спожиту електричну енергію, складається із закупівельної ціни електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії та/або у безпосередніх виробників електричної енергії з урахуванням обсягу її нормативних технологічних витрат у місцевих (локальних) електричних мережах, тарифу на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами відповідного класу напруги ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на території ліцензованої діяльності якого перебуває споживач, та складової, яка забезпечує покриття витрат з постачання електричної енергії.

На кожен календарний місяць НКРЕ (НКРЕКП) своєю Постановою затверджує роздрібні тарифи на активну електроенергію для всіх енергопостачальних компаній України.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2019 від 24.11.2016 Про встановлення на грудень 2016 року єдиних роздрібних тарифів на електричну енергію, що відпускається для кожного класу споживачів, крім населення, населених пунктів та зовнішнього освітлення, на території України встановлено тариф у розмірі 196,66 коп./кВт*год. (без ПДВ) для споживачів 2 класу напруги. Таким чином, позивачем правомірно застосовано тариф при розрахунку вартості спожитої відповідачем електричної енергії.

Разом з тим, суд зазначає, що освітлення сходових клітин, житлова секція №5; ліфт, житлова секція №5; квартири, житлова секція №5 (основний ввід) належать до Переліку приєднань і точок комерційного обліку об'єктів споживача та інших суб'єктів господарювання, підписаного, зокрема, представником відповідача, а тому заперечення відповідача стосовно неправомірного включення до розрахунку спожитої електричної енергії відповідачем, освітлення вказаних приміщень відхиляються судом.

Клопотання відповідача про залучення КП ДМР Дніпроводоканал до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача задоволенню не підлягає, оскільки приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено залучення третьої особи за умови якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, в той час як рішення у даній справі ніяким чином не вплине на права або обов'язки КП ДМР Дніпроводоканал .

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4, 32-33, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Люкс-Дніпро" (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 16, код ЄДРПОУ 23073510) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22; код ЄДРПОУ 23359034) вартість спожитої активної електричної енергії у розмірі 107 847, 76 грн. , 7 862, 30 грн . пені, 753, 46 грн. 3% річних, 107, 63 грн. інфляційних, 142 188, 08 грн. заборгованості за перевищення погоджених договірних величин споживання електричної енергії, 3 881, 48 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.12.2017

Суддя ОСОБА_4