Постанова

від 07.12.2017 по справі п/811/1868/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2017 року Справа № П/811/1868/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 3522587600:02:000:2397), площею 4,0027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, викладену в листі від 29.08.2017 №П-16947/0-11650/0/6-17, а також зобов'язати відповідача затвердити зазначений проект землеустрою.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем з необґрунтованих та непередбачених законом підстав відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 3522587600:02:000:2397), площею 4,0027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області. При цьому, позивач наголошує на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для затвердження проекту землеустрою.

Позивач в судове засідання не з'явився, його представником подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.36).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с.35б). Згідно наданих до суду заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення (а.с.28-32).

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, а також неявку представника відповідача в судове засідання, який про розгляд справи був повідомлений належним чином, суд вважає можливим здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.12.2016 відповідачем прийнято наказ №11-12008/14-16-СГ про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 5,2000 га, з земель запасу, що перебуває в оренді ОСОБА_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.16).

За замовленням позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було виготовлено проект землеустрою (а.с.37-54), який був погоджений у встановленому порядку, а також пройшов позитивну державну експертизу землевпорядної документації, про що свідчать висновок експерта державної експертизи від 20.06.2017 №687-4764/81-17 (а.с.17).

18.08.2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с.20).

Головне управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області, листом від 29.08.2017 №П-16947/0-11650/0/6-17 відмовило у затвердженні проекту землеустрою, посилаючись на ст.149 Земельного кодексу України, згідно якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом (а.с.21).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» ч. 3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 31 Земельного кодексу України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Положеннями частин 1, 2, 3 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю). Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Таким чином, члени фермерського господарства, до яких відноситься позивач, мають право отримати у власність земельну ділянку у розмірі земельної частики (паю).

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 лютого 2015 року №14, органом уповноваженим на розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Приписами п.п.1,4,5 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно ст.50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, п.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Також частиною 17 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами (ч.18 ст.186 Земельного кодексу України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що проект землеустрою підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов'язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його відведення. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має надати суб'єкту звернення строк для їх усунення.

Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження). Останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу було відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з недостатністю документів, зокрема, рішення органу державної влади, ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про вилучення земельної ділянки, наданої у постійне користування із земель державної та комунальної власності, що встановлено ст.149 Земельного кодексу України.

При цьому, відповідачем, при наданні оскаржуваної відмови, не враховано, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру України у Кіровоградській області з метою затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, яка перебуває в оренді ОСОБА_2.

Вищенаведене підтверджується матеріалами справи, зокрема, розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області №296-р від 09.04.2012, договором оренди землі, зареєстрованим в управлінні Держкомзему у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №352250004004585 від 20.09.2012 (а.с.9-13).

До того ж, матеріали справи містять нотаріально завірену заяву ОСОБА_2, голови ФГ "ОСОБА_2А.", про надання ним згоди на вилучення за рахунок земельної ділянки площею 15,28 га, земелкористувачем якої він є, земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) для виділення та передачі безоплатно у власність членам ФГ "ОСОБА_2А.", зокрема і ОСОБА_1 (а.с.50).

Крім того, в наказі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 01.12.2016 №11-12008/14-16-СГ зазначено про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки що перебуває в оренді ОСОБА_2 (а.с.16).

Також, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, позивачем до Головного управління Держгеокадастру України у Кіровоградській був поданий проект землеустрою в обсязі, передбаченому ст.50 Закону України "Про землеустрій".

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством , тому суд визнає таку відмову протиправною.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 3522587600:02:000:2397), площею 4,0027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, то суд зазначає наступне.

Верховний суд України у своєму рішення від 16.09.2015р. у справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При цьому, зобов'язання відповідача примусово виконати рішення суду не може вважатись втручанням в повноваження посадових особи органу державної влади, до повноважень якої належить прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно з частиною третьою статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, утриматися від вчинення певних дій, виконати зупинену чи не вчинену дію тощо.

Відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії чи бездіяльність відповідача у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Обрана судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

У зв'язку з викладеним, враховуючи встановлення в судовому засіданні порушення прав позивача під час розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 3522587600:02:000:2397), площею 4,0027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

При цьому суд зауважує, що зважаючи на принцип належного урядування, при повторному розгляді питань про затвердження проектів землеустрою відповідач не вправі відмовляти з тих самих підстав, які вказувалися раніше та були усунуті позивачем, а також з підстав визнаних судом протиправними.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача судові витрати відповідно до задоволених вимог у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки (кадастровий номер 3522587600:02:000:2397), площею 4,0027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, викладену в листі від 29.08.2017 №П-16947/0-11650/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 3522587600:02:000:2397), площею 4,0027 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь ОСОБА_5 (код - НОМЕР_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код - 39767636).

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її отримання, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_6