Ухвала

від 06.12.2017 по справі 804/5473/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2017 року м. Київ К/800/28258/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В. , за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В. ,

представника позивача Бруснік Т.Г.,

представника відповідача Бур'ян М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2017

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017

у справі № 804/5473/16

за позовом приватного акціонерного товариства Центральний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - позивач, ПрАТ ЦГЗК )

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС),

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ ЦГЗК звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2016 № 0000575104 та від 11.04.2016 № 0000295104.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норми процесуального права, а саме ст. ст. 49, 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України та не вірно застосовано норми матеріального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні відповідач просив у зв'язку з реорганізацією замінити відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника - Офіс великих платників податків ДФС.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по здійсненим фінансово-господарським операціям з ТОВ Техбудальянс за жовтень 2014 року, червень 2015 року, ПАТ ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС за травень, червень 2015 року, ТОВ ЗАВОД БУРОВОЇ ТЕХНІКИ ДСД за лютий, травень 2015 року, ТОВ КРОСТ за червень, липень 2015 року, ПП СПЕЦКОНТАКТ за квітень, червень 2015 року, ТОВ МЕДИКОМ за червень, липень 2015 року, ТОВ ЕКОСПЕЦІНВЕСТ за липень 2015 року, ТОВ ЛІНКСЕРВІС за травень 2015 року, ТОВ Промгідротехбуд за травень, червень, липень 2015 року, ТОВ ТБМ-БУД БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ за червень 2015 року, ТОВ КАСКАД-КР за червень 2015 року, ТОВ Кривбасремонт за травень, червень, жовтень 2015 року, ТОВ Шляхпостач КР за липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року, ТОВ Рембуд Колія за липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року, ТОВ Шляхбуд КР за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2015 року, ТОВ КРСТ за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2015 року, ТОВ Промисловий ремонт за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2015 року, результати якої оформлено актом від 28.03.2016 № 7/28-01-51-03/00190977, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення товариством суми податкового кредиту на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 29 064 758,00 гривень, завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 29 064 758,00 гривень.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 11.04.2016: форми В1 № 0000285104, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29 064 758,00 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 24 426 642,69 гривні та за штрафними (фінансовими) санкції в розмірі 14 532 379,00 гривень; форми Р № 0000295104, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 гривень.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС заперечення із доданими документами, які не були враховані відповідачем при прийняті податкових повідомлень-рішень.

За результатами адміністративного оскарження вимоги позивача були частково задоволені.

В ході розгляду первинної скарги ПрАТ ЦГЗК Офісом великих платників податків ДФС була призначена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складено акт перевірки від 30.06.2016 № 11/28-01-51-03/00190977.

Так, за результатами розгляду скарги ПрАТ ЦГЗК від 22.04.2016 № 2034/16, з урахуванням висновків акту № 11, прийнято рішення, яке оформлено листом від 02.07.2016 № 14333/10/218-10-10-4-33 Рішення про результати розгляду скарги , яким скаргу задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 11.04.2016 № 0000285104 скасовано в частині основного платежу - 48 532,00 гривні та штрафних санкцій - 24 266,00 гривень, податкове повідомлення-рішення від 11.04.2016 № 0000295104 залишено без змін.

За результатами розгляду первинної скарги позивача СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення форми В1 від 12.07.2016 № 0000432200, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29 016 226,00 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 24 378 110,22 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 14 508 113,00 гривень

21.09.2016 позивач отримав рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 13.09.2016 № 19815/6/99-99-11-01-02-25, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 № 0000432200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ПАТ ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС , ТОВ ТБМ-БУД БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ , ТОВ ЗАВОД БУРОВОЇ ТЕХНІКИ ДСД , ТОВ КРОСТ , ПП ТЕХБУДАЛЬЯНС та у відповідній частині штрафні санкції з вказаного податку та у зазначеній частині рішення Офісу великих платників податків ДФС, прийняте в результаті розгляду первинної скарги.

За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми В1 від 26.09.2016 № 0000575104, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 880 420,00 гривень, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 22 792 452,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 13 440 210,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що правомірність формування бюджетного відшкодування в розмірі 22 792 452,00 гривні вже була перевірена та підтверджена податковим органом, в результаті чого позивач отримав вказану суму бюджетного відшкодування, а документи, запитувані податковим органом були надані в повному обсязі, що відображено в акті перевірки.

Водночас, у ході розгляду справи, при дослідженні первинних документів, долучених позивачем до матеріалів справи на підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій з ТОВ Техбудальянс , ПАТ ЕЛЕКТРОМАШПРОМСЕРВІС , ТОВ ЗАВОД БУРОВОЇ ТЕХНІКИ ДСД , ТОВ КРОСТ , ПП СПЕЦКОНТАКТ , ТОВ МЕДИКОМ , ТОВ ЕКОСПЕЦІНВЕСТ , ТОВ ЛІНКСЕРВІС , ТОВ Промгідротехбуд , ТОВ ТБМ-БУД БУДІВЕЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ , ТОВ КАСКАД-КР , ТОВ Кривбасремонт , ТОВ Шляхпостач КР за липень, серпень, вересень, жовтень 2015 року, ТОВ Рембуд Колія , ТОВ Шляхбуд КР , судами встановлено, що такі відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбанні позивачем товари та послуги використанні у власній господарській діяльності.

При цьому, судами вірно зауважено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому висновки є безпідставними та не заслуговують на увагу.

Також, судами встановлено, що на момент укладання правочинів та складання податкових накладних зазначені контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні за вказаними операціями.

У свою чергу, порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ПрАТ ЦГЗК податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ПрАТ ЦГЗК .

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

Крім того, при поданні касаційної скарги СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС судовий збір було сплачено не у повному обсязі, зокрема, в сумі 725 780,52 гривень, тоді як сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 136 044,66 гривні (63 113 592,00*0,015*1,2).

З таких підстав, несплачена сума судового збору за подання касаційної скарги відповідачем становить 410 264,14 гривні, яка підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Замінити відповідача у справі - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС його правонаступником - Офісом великих платників податків ДФС.

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 у справі № 804/5473/16 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС судовий збір у сумі 410 264,14 гривні до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075) .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько