Постанова

від 05.12.2017 по справі 805/2950/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2017 р. Справа №805/2950/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:13:31

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Христофорова А.Б.,

при секретарі Хороші С.С.,

за участю:

представників позивача Фісінчук С.О., Лепорської О.В.,

представника відповідача Пономарьова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Донецькій області №0002681415 від 04.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 25 245 877,96 грн та за штрафними санкціями 12 622 938,98 грн; №0002721415 від 04.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2 125 200,00 грн та за штрафними санкціями 1 062 600,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вході документальної планової виїзної перевірки податковим органом були встановлені порушення та складено акт №349/05-99-11-15/03361135 від 18.07.2017 року на підставі якого сформовано податкові повідомлення-рішення. Порушення виявлені податковим органом полягали в тому, що товариством не було віднесено до складу податкового зобов'язання з ПДВ суму продукції (олія та шрот) 6 441 710,00 грн, яка була придбана з формуванням податкового кредиту, однак в господарській діяльності не використовується та не підтверджено факт придбання сільськогосподарської продукції на суму 18 804 169,00 грн за жовтень-грудень 2016 року, січень 2017 року. Товариство не погоджується з даними висновками та податковими повідомленнями-рішеннями, вважає, що письмові докази у вигляді первинних документів, підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - постачальниками товарів/послуг та спростовують висновки податкового органу щодо нереальності правочинів та відсутності доказів на використання придбаного товару у господарській діяльності, які грунтуються на припущеннях.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що за результатами перевірки товариства встановлені порушення, які полягали в тому, що документами не підтверджено наявність придбаного товару за місцем зберігання у ТОВ Агроальянс Груп , що унеможливлює його використання у господарській діяльності товариства. Також, наявними первинним документами не підтверджено здійснення господарських операцій, а саме: невідповідність сертифікатів, відсутність виробництва у контрагента ТОВ Агроальянс Груп , відсутність документів з перевезення, зберігання олії, платіжних доручень за перевезення та зберігання олії контрагентом ТОВ Хеджер Груп , податкових накладних з компенсації послуг з перевезення, відсутність можливості встановити місце знаходження олії, відсутність актів звірок, актів приймання-передачі та платіжних доручень з контрагентом ТОВ Олсідез Блек Сі за договором перевалки. Зауважує, що відповідно до інформації зазначеної в кримінальному провадження вбачається, що контрагент позивача ТОВ Авреол створено особою, яка заперечує свою участь у діяльності товариства, отже первинні документи надані зазначеним контрагентом не є належно оформленими та не посвідчують факт придбання товару. Крім того відсутні документи про передачу товару на склади по ТОВ Зерно Агро Трейд та ТОВ Агро Спец Торг , також не можливо підтвердити залишки по рахунку Товар на комісії сформовані по взаємовідносинам з ТОВ Агро Спец Торг . Внаслідок відсутності документів, які мають відношення до товарів, відсутні підстави вважати про наявність господарських операцій.З урахуванням зазначеного просив відмовити у задоволені позовних вимогах в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві, наполягали на задоволені адміністартивнго позову.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, навівши доводи аналогічні зазаченим у заперечені, просив відмовити у задоволені адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (код ЄДРПОУ 03361135, вул. Миколаївська, 16 м. Маріуполь, Донецька облась, 87515) пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації є юридичною особою та в даних правовідносинах, у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів та у відповідності до вимог ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, здатний особисто здійснювати свої права та обов'язки.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Донецькій області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року за наслідком якої складено акт перевірки №349/05-99-14-15/03361/35 від 18.07.2017 року.(т.1 а.с.81-215)

Згідно висновків атку перевірки встановлені наступні порушення, зокрема:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 розділу II, п. п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 розділу III ПК України;

- розділу VП(С)БО 1, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868;

- п. 5П(С)БО№9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 року №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №751/4044;

- п.5П(С)БО№11 Зобов'язання , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306;

- п. 6 П(С)БО №16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, зі змінами внесеними наказам Міністерства Фінансів України до даних стандартів;

- п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 08.10.1999 року №237, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.1999 року за №725/4018;

- Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV;

- п. 2.4. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704;

- п. 5, п. 6 П(С)БО №21 Вплив змін валютних курсів .

-п. 185 ч.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198 розділу V ПК України, перевіркою повноти визначення показників за пераод з 01.01.2015 по 31.03.2017 року в результаті чого встановлено заниження ПДВ усього на суму 25 288 739,00 грн у т.ч. за червень 2015р. - 1582,00 грн; за січень 2016 р. - 1645,00грн; за березень 2016р. - 3 427,00грн; за травень 2016р. - 26 661,00грн, за червень 2016 р. - 300,00 грн, жовтень 2016 р.-1 789 825,00 грн, листопад 2016 року - 4 827 330,00 грн, грудень 2016 року - 6 593 592,00 грн, січень 2017 року -2 904 000,00 грн, за березень 2017 року - 9 140 377,00 грн.

Не погодившись з висновками акт перевірки товариством подано заперечення від 25.07.2017 року №05-1796.(т.1 а.с. 216-250, т.2 а.с. 1-5)

Головним управлінням ДФС у Донецькій області листом №16137/10/05-99-14-15 від 02.08.2017 року надано відповідь про залишення висновоки акту без змін.( т. 2 а.с.6-19)

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано:

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 04.08.2017 року № 0002681415 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 25 288 739,00 грн, та застосовано штрафні санкції в сумі 12 644,370 грн; ( т.2 а.с.21)

- податкове повідомлення-рішення форми Р від 04.08.2017 року № 0002721415 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства 1 148 225,00 грн, та застосовано штрафні санкції в сумі 2 062 600,00 грн.( т.2 а.с.23)

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням №0002681415 від 04.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 25 245877, 96 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12 622 938,98 грн, та з податковим повідомленням-рішенням № 0002721415 від 04.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 125 200,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 062 600,00 грн.

Відповідно до висновків акту перевірки податковим органом не встановлено реальності здійснення господарських операцій.

З наданих до матеріалів справи судом встановлено, що між ПАТ Маріупольгаз (Покупцем) та ТОВ Хеджер Груп (Постачальником) укладено договір поставки шроту соняшникового №1509М/2015 від 15.09.2015 року. Згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити шрот соняшниковий, асортимент та кількість якого зазначені в укладених між Сторонами специфікаціях на кожну партію товару. Згідно Спеціфікації №6 було замовлено 200 тн шроту соняшникового.(т.2 а.с.48-54)

Виконання договору підтверджується видатковою накладною №43 від 21.04.2016 року, актом приймання-передачі від 21.04.2016 року (т.2 а.с. 55-56).

Розрахунок за вищевказаним правочином підтверджується випискою банку. (т.5 а.с.198-199)

Постачальником була виписана позивачу податкова накладна №8 від 21.04.2016 року (т.5 а.с.213).

Також, між ПАТ Маріупольгаз (Покупцем) та ТОВ Хеджер Груп (Постачальником) укладено договір поставки олії соняшникової № 1509М-1/2015 від 15.09.2015 року. Згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - олію соняшникову, нерафіновану невиморожену (пресовану). Постачальник поставляє Покупцеві товар окремими партіями відповідно до умов Договору, розрахунок за якими здійснюється на умовах укладених між Сторонами специфікацій. Згідно Спеціфікації №3 від 09.11.2015 року було замовлено 500 тн олії соняшникової нерафінованої не вимороженої(персової) І сорт; Спеціфікації №4 від 14.11.2015року було замовлено 400 тн олії соняшникової нерафінованої не вимороженої(пресової) І сорт; Спеціфікації №5 від 28.01.2016 року було замовлено 470 тн олії соняшникової нерафінованої не вимороженої(пресової) І сорт. (т.2 а.с.26-34)

Виконання договору підтверджується: рахунками на оплату №36 від 12.11.2015 року, №42 від 14.12.2015 року №1 від 29.01.2016 року; видатковими накладними №34 від 12.11.2015 року, №40 від 14.12.2015 року; №1 від 29.01.2016 року та №3 від 29.01.2016 року; актами приймання-передачі від 12.11.2015 року, від 14.12.2015 року, від 29.01.2016 року (т.2 а.с. 35-37,41-42, 45-47, т.5 а.с.219).

Розрахунок за вищевказаним правочином здійснювались підтверджується випискою банку. (т.2 а.с.212-214)

Постачальником були виписані позивачу податкові накладні №3 від 12.11.2015року; №1 від 14.12.2015 року, №1 від 29.01.2016 року(т.2 а.с.38,43 т.5 а.с.215)

Також, між ПАТ Маріупольгаз (Покупцем) та ТОВ Маргаз (Постачальником) укладено договір поставки олії соняшникової № 2804/16 від 28.04.2016 року. Згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - олію соняшникову, нерафіновану невиморожену (пресовану). Постачальник поставляє Покупцеві товар окремими партіями відповідно до умов Договору, розрахунок за якими здійснюється на умовах укладених між Сторонами специфікацій. Згідно Спеціфікації №1 від 28.04.2016 року було замовлено 308,400 тн олії соняшникової нерафінованої не вимороженої(персової) І сорт.(т.2 а.с.57-63)

Виконання договору підтверджується рахунком на оплату №1979 від 29.04.2016 року, видатковою накладною №473 від 29.04.2016 року, актом приймання-передачі від 28.04.2016 року(т.2 а.с. 64-66).

Розрахунок за вищевказаним правочином підтверджується платіжними дорученнями (т.5 а.с.201-203).

Постачальником була виписана позивачу податкова накладна №537 від 29.04.2016 року. (т.5 а.с.217)

Придбану олію соняшникову, нерафіновану невиморожену та шрот соняшниковий позивачем було передано на зберігання відповідно до договору зберігання №15/3009-1 від 30.09.2015 року (з додатковими угодами) укладеного між ПАТ Маріупольгаз (Поклажодавець) та ТОВ Агроальянс Груп (Зберігач). Відповідно до додаткової угоди від 12.04.2016 року внесені зміни до пп.6.2.2 п. 6.2 Договору, відповідно до яких зберігач має право, за погодженням із паклажедавцем здійснювати повернення товару із зберігання із інших складів. ( т.2 а.с.67-84)

Відповідно до Акту внепланової інвентаризації залишків олії соняшникової, що належить ПАТ Маріупольгаз та перебуває на відповідному збережені від 01.03.2016 року, у зберігача ТОВ Агроальянс Груп фактично перебувало 1370,767 тн олії соняшникової (у т.ч. 500 тн, 400 тн, 470,767 тн.)(т.2 а.с.85). Товару, що зберігається становить, складає суму 1 709 327,00 грн. (т.2 а.с. 86)

Як вбачається з договору перевалки №04065 від 25.10.2016 року укладеного між ПАТ Маріупольгаз (Клієнт) та ТОВ Олиде Блек Си (Виконавець), Виконавець зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта надати останньому послуги з перевалки на Терміналі Вантажу, а саме олії соняшникової нерафінованої, української, а Кліент зобов'язується прийняти такі послуги та сплатити їх вартість. (т.2 а.с. 120-154)

У подальшому відповідно до листів-вимог адресованих ТОВ Агроальянс Груп позивач просив передати ТОВ Хеджер Груп товар(масло соняшникове) для доставки ТОВ Олсиде Блек Си (т.2 а.с.87-95) та відповідно до листів-вимог адресованих ТОВ Хеджер Груп позивач просив отримати у ТОВ Агроальянс Груп та передати товар (масло соняшникове) для доставки ТОВ Олсиде Блек Си .(т.2 а.с.87-102)

Відповдіно до актів приймання-передачі олії вбачається, що ТОВ Агроальянс Груп було передано ПАТ Маріупольгаз через ТОВ Хеджер Груп товар для транспортування зі складів ТОВ Маріупольський мелькомбінат .(т. 5 а.с.44-52)

Передача підтверджується товарно-транспортними накладними та посвідченнями якості олії.(т.2 а.с. 103-119)

Виконання послуг підтверджується актами здачі-прийняття робіт, розрахунок здійснювався підтверджується довідкою з банку.(т.5 а.с.23,28-41)

Також, між ПАТ Маріупольгаз (Покупцем) та ТОВ Зерно Агро Трейд (Постачальником) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №28-10.2016-ЗТ.2 від 28.10.2016 року. Згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію яка визначається сторонами у специфікаціях. Згідно Спеціфікації №1 від 28.10.2016 року було замовлено пшениці 6 кл - 1295 тн, та пшениці 5 кл - 2 699 тн; Спеціфікації №2 від 30.10.2016 року було замовлено соняшник некласний - 2100 тн, Спеціфікації №3 від 30.10.2016 року було замовлено соняшник некласний - 650 тн; Спеціфікації №4 від 30.10.2016 року було замовлено кукурудзи 3 класу - 2500тн; Спеціфікації №5 від 25.11.2016 року було замовлено кукурудзи 3 класу - 270 тн; Спеціфікації №6 від 05.01.2017 року було замовлено пшениці 3 кл - 4000тн.(т.2 а.с.161-171)

Виконання договору підтверджується видактовими накладними № 14 від 31.10.2016; №16 від 31.10.2016; №23 від 18.11.2016 року; №24 від 21.11.2016 року; №26 від 21.11.2016; №51 від 28.11.2016 року; № 52 від 29.11.2016 року; №53 від 17.01.2017 року(т.2 а.с.172-179), актами на передачу (т.2 а.с. 180-184), складськими квитанціями на зерно(т.2 а.с.185-189), картками аналізу зерна (т.2 а.с.190-205).

Постачання товару (пшениці, соняшника, кукурудзи) відбулось на умовах "ЕХW: ТОВ "Укртрансагро"(зерновий склад) за адресою: м. Маріуполь, пр. А. Луніна,2. (ИНКОТЕРМС-2010)

Також, постачання кукурудзі 3 класу відбулось залізничним транспортом ( т.2 а.с.206-211)

Розрахунки за вищевказаним правочином підтверджується випискою банку. (т.2 а.с.212-214)

Постачальником були виписані позивачу податкові накладні №13 від 31.10.2016 року; №14 від 31.10.2016 року; №3 від 21.12.2016 року; розрахунок коригування №4 від 21.12.2016 року; №5 від 18.11.2016 року; №6 від 21.12.2016 року; №2 від 21.12.2016 року; №27 від 28.12.2016 року; № 28 від 29.12.2016 року;№4 від 17.12.2017 року.(т.2 а.с.215-233).

Також, між ПАТ Маріупольгаз (Покупцем) та ТОВ Агро Спец Торг (Постачальником) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №05/01-1 від 05.01.2017 року згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію, яка визначається сторонами у специфікаціях. Згідно Спеціфікації №1 від 05.01.2017 року було замовлено пшениці 3 кл - 4000 тн.(т.2 а.с.234-237)

Виконання договору підтверджується видактовою накладною № 25 від 17.01.2017 року, рахунком на оплату №18 від 17.01.2017 року (т.2 а.с.238-239).

Постачання товару відбулось на умовах "ЕХW: ТОВ "Укртрансагро" (зерновий склад) за адресою: м. Маріуполь, пр. А. Луніна,2. (ИНКОТЕРМС-2010).

Розрахунки за вищевказаним правочином підтверджується випискою банку. (т.2 а.с.240-241)

Постачальником було виписано позивачу податкову накладну №15 від 17.12.2017 року.(т.2 а.с.242)

Також, між ПАТ Маріупольгаз (Покупцем) та ТОВ Авреол (Постачальником) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №29-11-2016-АВ-1 від 29.11.2016 року, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - сільськогосподарську продукцію, яка визначається сторонами у специфікаціях. Згідно Спеціфікації №1 від 29.11.2016 року було замовлено кукурудзи 3 кл - 6800 тн.(т.2 а.с.250,т.3 а.с.1-3)

Виконання договору підтверджується видактовими накладними виданими протягом грудня 2016 року в сумі 6 212,67 тн, з посвідченнями якості зерна.(т.3 а.с.4-33,28-102).

Розрахунки за вищевказаним правочином підтверджується випискою банку. (т.3 а.с.24-25,180-181)

Постачальником було виписано на адресу позивача податкову накладну №32 від 30.12.2016 року.(т.3 а.с.27)

Транспортування товару здійснювалось залізничним транспортом, про що свідчать залізничні накладні.(т.3 а.с.102-177, т.5 а.с.175-184)

На підтвердження використання придбаного товару у господарській діяльності, а саме з метою реалізації його на експорт, позивачем надано

Для надання послуг з товарно-експедиторського обслуговування на складських площах ТОВ "АП-Групп", ТОВ "Укртрансагро", ТОВ "УТО Логістік", укладено договори з транспортно-експедиторського обслуговування укладені між ТОВ УТА Логістік та ПАТ Маріупольгаз №25-1/10-16 від 25.10.2016 року для виконання комплекту послуг з приймання, накопичення та навантаження пшениці врожаю 2016 року; № 02-2/11-16 від 02.11.2016 року для виконання комплекту послуг з приймання, накопичення та навантаження соняшника врожаю 2016 року; № 02-3/11-16 від 02.11.2016 року для виконання комплекту послуг з приймання, накопичення та навантаження кукурудзи врожаю 2016 року.(т.5 а.с.82-94)

Складені між ТОВ Зерно Агро Трейд та ТОВ УТА Логістик попередні акти-розрахунки(т.4 а.с.190-194) та між ПАТ Маріупольгаз та ТОВ УТА Логістик попередні акти-розрахунки(т.4 а.с.205-208) з картками аналізу зерна та складськими квитанціями.(т.4 а.с.195-204)

Договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №01/01-ЗТ від 10.01.2017 року укладеного позивачем з ТОВ Зерно Агро Трейд зі Спеціфікацією №1 від 10.01.2017 на передачу пшениці 3 класу 3700 т, актом приймання-передачі від 17.01.2017 року пшениці 3 960 тн та актом приймання повернення №1 від 01.03.2017 року пшениці 3960 тн.(т.2 а.с.244-249)

Договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №0102-СА-4 від 26.02.2017 року укладеного позивачем з ТОВ Сітарі Трейд з додатковою угодою та Спеціфікацією №1 від 27.02.2017 року на передачу пшениці 3 класу 3700 тн; актом приймання-передачі №1 від 01.03.2017 року пшениці 3 960 тн.(т.4 а.с.40-45), митними деклараціями та відомостями відгрузки (т.4 а.с.47-53), актами надання послуг, рахунками на оплату, звітом комісіонера (т.4 а.с.54-58,64), довідкою з банку про проведення розрахунку у безготівковій формі (т.4 а.с.65-67) та виписаними податковими накладними.(т.4 а.с. 59-63)

Договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №2810 від 28.10.2017 року укладеного позивачем з ТОВ Еспірейт зі додатковими угодами та Спеціфікацією№1 від 08.11.2016 на передачу пшениці 5 класу 2 698,755 тн та 6 класу 1 294, 385 тн (всього 3 993,140 тн), актами на передачу від 08.11.2016року (т.3а.с.181-193), митною декларацією та відомостями відгрузки (т.3 а.с.193-199), актами виконання робіт, звітами комісіонера (т.3 а.с.204-205,210-211) та виписаними податковими накладними. (т.3 а.с. 206-209)

Договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції №3010 від 30.10.2017 року укладеного позивачем з ТОВ Агро Спец Торг зі Спеціфікацією №1 від 30.10.2016 на передачу кукурудзі 3 класу 2500 тн; Спеціфікацією №2 від 01.11.2016 року на передачу насіння соняшника 3000 тн; Спеціфікацією№3 від 26.11.2016 на передачу кукурудзі 3 класу 8000 тн; Спеціфікацією №4 від 17.01.2017 року на передачу пшениці 3 класу 4000 тн; актами на передачу від 08.11.2016року (т.3 а.с.212-219), актами приймання-передачі, актом на передачу, (т.3 а.с.220-243), митними деклараціями та відомостями відгрузки (т.3 а.с.245-250, т.4 а.с.1-3,16-24), актами надання послуг звітами комісіонера (т.4 а.с.4-13,15), довідкою з банку про проведення розрахунку у безготівковій формі(т.4 а.с.26-17) та виписаними податковими накладними. (т.4 а.с. 28-39)

Також, контракти з іностраними контрагентами з реалізації товару, акти приймання-передачі, митними деклараціями. (т.4 а.с. 163-189, 215-222а, 231-237, 241-243)

Договір доручення №21-09-2017 від 21.09.2017 року про надання брокерських послуг та декларування товарів, укладений між ТОВ Бінборо та ПАТ Маріупольгаз .(т.5 а.с.96-99)

Вищезазначені документи на підтвердження господарських операцій надані позивачем та міститься в матеріалах справи.

Господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. (пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України)

Згідно даних Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до якого забезпечується на підставі Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року № 1657/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2016 року за № 839/28969, вбачається, що ТОВ Хеджер Груп (код ЄДРПОУ 39885882) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації від 09.07.2015 №1 074 102 0000 054921 одним з видів діяльності за кодом КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний) та Неспеціалізована оптова торгівля.

ТОВ Маргаз (код ЄДРПОУ 34440221) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 07.07.2006 року № 1 274 102 0000 004612 одним з видів діяльності за кодом КВЕД є оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

Згідно Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань контрагенти позивача: ТОВ Авреол (ЄДРПОУ 40895616) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 13.10.2016 року № 1 244 102 0000 001220 (т.4 а.с.72-76); ТОВ Зерно Агро Трейд (ЄДРПОУ 40767090) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 22.08.2016 року № 1 274 102 0000 012691( т.4 а.с.77-80); ТОВ Агро Спец Торг (ЄДРПОУ 40834050) пройшов передбачену процедуру державної реєстрації 14.09.2016 року № 1 069 102 0000 037743 (т.4 а.с.82-86) відповідно до яких за видом діяльності за кодом КВЕД мають право здійснювати оптову торгівлю.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Положеннями п. 44.2 ст. 44 ПК України, закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пп. 44.1 цієї статті ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно пп.14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, для цілей визначення податкового кредиту та об'єкту оподаткування податку на прибуток, мають бути фактично здійсненими, а також підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами виписаними позивачу його контрагентами (договорами, видатковими накладними, податковими накладними та ін).

Господарські операції між позивачем та контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача та контрагентів, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Посилання відповідача на той факт, що позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість не було віднесено суму податкового зобов'язання з вартості олії та шроту придбаних у ТОВ Хеджер-Груп з яких сформовано податковий кредит, та які станом на дату закінчення перевірки, не використовувались в господарський діяльності, спростовуються матеріалами справи. Оскільки, відповідно до договору зберігання, товар позивача перебував на збережені у ТОВ Агроальянс Груп (Франко-склад м. Слов'янськ, вул. Свободи, 85) та, відповідно до укладеної додаткової угоди до договору зберігання, товар, за погодженням, відвантажується з різних складів зберігача, що підтверджено актами приймання-передачі олії для транспортування, яке здійснювалось зі складів ТОВ Маріупольський мелькомбінат . Отже, залишки олії, станом на час проведення перевірки, перебували на складах ТОВ Агроальянс Груп .

Також, як зазначає відповідач, зберігання товару з обмеженим строком придатності (олії соняшникової та шроту) здійснювалося більше року, однак з зазначеним суд не може погодитись, оскільки порядок та умови зберігання товару договором не визначались, та, з урахуванням внесених змін до договору зберігання, вбачається, що товар відвантажується без прив'язки до відповідного складу. Отже, відсутні підстави вважати, що залишки товару (олії соняшникової та шроту) зберігались понад строк придатності, крім того відсутні підстави вважати, що товар не використовувався у господарський діяльності позивача.

Крім того, доказом реальності господарських відносин між позивачем та ТОВ Хеджер-Груп є постанова Донецького окружного адміністративного суду від 01.11.2016 року залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 року у справі №805/3139/16-а, якими підтверджено реальність господарських операцій у період вересень-грудень 2015 року між позивачем та ТОВ Хеджер-Груп ( т.2 а.с.155-160).

Щодо посилання відповідача на внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань матеріалів перевірки контрагента - ТОВ Авреол , суд зазначає, що наявність кримінального провадження щодо службових осіб контрагента не є підставою вважати про відсутність реальності господарських операцій, оскільки за змістом ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наявність кримінального провадження не може свідчити про наявність порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податковим органом до суду не надано доказів про прийняття рішення за результатами розслідування та вироку суду в кримінальному провадженні щодо контрагента позивача.

Судом також не беруться до уваги висновки судово-почеркознавчої експертизи від 17.05.2017 року за №8-4/1042, щодо підтвердження підписів у документах від імені ОСОБА_7 директора ТОВ Авреол , з урахуванням протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 24.03.2017 року в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням внесеному до ЄДР №42014000000000375, в якому зазначено, що ОСОБА_7 є засновником та директором ТОВ Авреол без мети фінансово-господарської діяльності, зареєстрував вказане підприємство на прохання малознайомої особи, за грошову винагороду (т.5 а.с.135,158), оскільки експертом були порушений порядок проведення подчеркознавчої експертизи в частині відбору зразків почерку особи для проведення експертизи.

Так, згідно п. 1,3 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвержених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998року за № 53/5, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів. (П. 1.8).

Так, експертом були використані зразки підпису ОСОБА_7, в документах, що є пов'язаними з обставинами, за якими відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364, ч.ч.1,3 ст. 212, ч.5 ст. 27,ч.3 ст. 212, ч.ч.2,1 ст. 205, ч.3 ст. 209 Кримінального кодексу України, та з матеріалів експертизи вбачається, що від ОСОБА_7 було відібрано лише 1 лист експериментальних зразків підпису ОСОБА_7 Отже, судово-подчеркознавча експертиза проведена з порушенням.

Суд зазначає, що первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів, а також формування позивачем податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Отриманий товар та послуги були оплачені позивачем, факт того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість відповідачем не оспорюється.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зауважує, що податковим органом було використано податкову інформацію, однак інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: "Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься.Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності".

Також, Податковим кодексом України визначено, що платник податку (покупець товару, послуг) на час здійснення господарської операцій з придбання товару/послуг не зобов'язаний та не має повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками послуг у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Суд зауважує, що наявність або відсутність виробництва товару у контрагентів, не є підтвердженням відсутності здійснення ними господарської діяльноті.

Доказів на підтвердження того, що позивач або контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання надання робіт/послуг входить до предмету доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі № К-12509/08.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від "23" листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, ЄДРСРУ № 62961971).

Таким чином, судова практика виходить з того, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Згідно положень частини 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документи, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит та формування податку на прибуток.

Отже, відповідачем не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд не приймає до уваги доводи відповідача зазначені у заперечені на адміністративний позов, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи документами, якими підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, оцінюються судом з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов постачання, зберігання товарів, зміст послуг, що надають, досягнення результату, на якй направлена відповідна послуга, тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, у разі можливості ідентифікації зазначеного документу та наявності головних реквізитів задля такої ідентифікації, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Наданими позивачем первинними документами повністю підтверджено реальність здійснення господарських операцій, за таких підстав позовні вимоги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 11, 50,70,71,72,86,94,159-163, 186,254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області №0002681415 від 04.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 25 245 877, 96 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 12 622 938,98 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області № 0002721415 від 04.08.2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 125 200,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1 062 600,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" (код ЄДРПОУ 03361135) судовий збір у розмірі 615 849 (шістсот п'ятнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн 26 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 грудня 2017 року. Постанова у повному обсязі складена 08 грудня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Христофоров А.Б.