Постанова

від 22.11.2017 по справі 823/1472/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2017 року справа № 823/1472/17

12 год. 47 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представників позивача: ОСОБА_1 (за посадою), ОСОБА_2 (за довіреністю), ОСОБА_3 (за довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_4 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фермерського господарства «ДУКАТ» до Управління Держпраці у Черкаській області Державної служби України з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фермерського господарства «ДУКАТ» (далі - позивач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач) від 21.08.2017 №23-13-09/0728-361 про накладення на позивача штрафу в сумі 96000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач за наслідками перевірки безпідставно дійшов висновку, що відносини позивача з ОСОБА_3 мають характер трудових, оскільки між ними укладені цивільно-правові угоди на виконання певного визначеного обсягу робіт. Вказані обставини підтверджені постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.08.2017.

В письмових запереченнях наданих на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що посадовою особою управління Держпраці у Черкаській області проведено перевірку додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в ході якої були виявлені порушення позивачем вимог законодавства про працю, в зв'язку з чим управлінням Держпраці у Черкаській області винесено спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами в розмірі 96000 грн. Крім того, відповідач зазначив, що під час перевірки встановлено порушення вимог трудового законодавства України, яке полягає у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

У судових засіданнях представники сторін підтримали правові позиції по суті спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити позов, з огляду на таке.

Суд встановив, що на підставі наказу від 21.07.2017 №142-Н, направлення на перевірку від 21.07.2017 №1353, головним державним інспектором з питань праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5, здійснено позапланову перевірку позивача на предмет додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, результати якої оформлені актом №23-13-09/0728.

У висновках вказаного акту перевірки зазначено зокрема, що фермерським господарством «ДУКАТ» порушено вимоги ст. 24 КЗпП України, а саме: відносини по укладеним цивільно-правовим договорам між підприємством та ОСОБА_3 мають ознаки трудового договору. Так, ОСОБА_3 зобов'язана виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної посади - обов'язки бухгалтера та працівника кадрової служби, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства, тобто виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його трудової-функції за даною посадою.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржувану постанову від 21.08.2017 №23-13-09/0728-361 про накладення на позивача штрафу в сумі 96000,00 грн.

Одночасно, відповідачем вжито заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, а саме складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП на директора ФГ «ДУКАТ» - ОСОБА_1

Проте, позивач не погоджуючись з висновками акту позапланової перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та спірною постановою, прийнятою за наслідками перевірки звернувся в суд за її оскарженням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

У відповідності до підпункту 54 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункту 6 Положення № 96).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Як встановлено судом, між позивачем та ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір від 06.01.2016 №1 з додатковою угодою до нього від 06.01.2016 про виконання нею таких послуг: проводити підготовчі роботи до введення карточної системи оплати праці; проводити реєстраційні роботи договорів громадян-пайовиків; проводити підготовчі роботи до архівізації бухгалтерських документів здача звітів; заповнення книги обліку оплати праці та журналів №№1, 2, 6, 10; нарахування ПДФО за паї громадянам орендодавцям господарства; проводити підготовчі роботи для оформлення кошторису з асфальтування господарчих приміщень; проводити звірку з постачальниками; підготувати документи до складання декларації на оренду земельних ділянок до ДФС України; проводити роботу з відкриття банківських рахунків.

Крім того, 04.01.2017 між позивачем та ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір від №1 з додатковою угодою до нього від 05.01.2016 про виконання нею таких послуг: проводити підготовчі роботи до введення карточної системи оплати праці; проводити реєстраційні роботи договорів громадян-пайовиків; проводити підготовчі роботи до архівізації бухгалтерських документів та здача звітів; заповнення книги обліку оплати праці згідно звітів по ЄСВ та журналів №№1, 2, 6, 10.

На виконання вказаних договорів надано акти приймання-передачі робіт (наданих послуг) (а.с.25-30, 33-36).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (послуг).

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог цивільного законодавства України, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи, предметом якого є надання певного виду робіт (надання послуг), але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 1 КУпАП завданням вказаного Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 9 КУпАП встановлено поняття адміністративного правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення завжди є протиправною дією (бездіяльністю)тобто діянням, забороненим законом або іншим нормативним правовим актом. Громадянин, що вчиняє протиправну дію, порушує свій конституційний обов'язок, оскільки норми ч.1 ст.68 Конституції України встановлюють, що кожен зобов'язний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Закон розглядає протиправну дію (бездіяльність), вчинену певною особою, як адміністративний проступок лише в тому випадку, якщо має місце вина цієї особи, тобто якщо вчинене було здійснено навмисно або з необережності. Наявність вини є невід'ємною ознакою складу адміністративного проступку. Адміністративне правопорушення з погляду його складу містить 1) об'єкт правопорушення (суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення); 2) об'єктивну сторону (конкретні дії, що виразилися в порушенні встановлених правил);3) суб'єкт правопорушення конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку; 4) суб'єктивну сторону складу (є ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу або необережності). Всі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення (проступку). Об'єкт адміністративного правопорушення це те, на що воно посягає, чому воно завдає шкоди. Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника (діяння чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку. Основною і обо'язковою ознакою об'єктивної сторони є протиправне діяння, відсутність її виключає склад будь якого адміністративного правопорушення. Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення становить пов'язана із його вчиненням психічна діяльність особи. До ознак, які характеризують суб'єктивну сторону, належить вина, мотив і мета вчинення правопорушення. Вина основна і обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння і його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності. Мотив і мета вчинення складу адміністративного правопорушення факультативні ознаки суб'єктивної сторони складу проступку. Під мотивом розуміється усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яким вона керувалася під час вчинення проступку. Мета це протиправний результат, наслідок, якого прагне досягти особа вчиненням адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З метою виконання адміністративними судами наведених завдань, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною. 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом вказаної норми учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Судом встановлено, що Канівським міськрайонним судом Черкаської області під час розгляду матеріалів, що надійшли від управління Держпраці у Черкаській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності директора ФГ Дукат ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, про що винесено постанову від 31.08.2017 у справі №697/1778/17, якою закрито провадження у справі. Вказане судове рішення набрало законної сили 11.09.2017.

Зокрема, вказаною постановою встановлено факт укладення між позивачем та ОСОБА_3 06.01.2016 цивільно-правового договіру №1 та додаткову угоду до нього, відповідно до яких остання зобовязувалася виконувати певний обсяг робіт та отримання певного матеріального результату, а саме: підписання касових та кадрових документів; підготовча робота до введення карточної системи оплати праці працівникам господарства; реєстрація договорів громадян-пайовиків; підготовча робота до архівізації бухгалтерських документів; здача фінансового річного звіту до статистичних органів; заповнення книги обліку оплати праці; заповнення журналів-ордерів № № 1,2,6,10.

Роботу за договором ОСОБА_3 виконувала періодично коли в цьому виникала потреба. З цією метою позивач надавав їй всі необхідні для цього документи і вона після роботи в ПП Канів-Граніт за місцем свого проживання виконувала її. На це практично уходило декілька годин на місяць. За результатами роботи вони щомісяця складали Акт приймання-передачі і лише після цього їй виплачувалася грошова винагорода.

04.01.2017 року ОСОБА_3повторно уклала з ФГ Дукат цивільно-правову угоду №1 та 25.01.2017 року додаткову угоду до нього відповідно до яких вона зобов'язувалася виконувати той самий обсяг робіт, що і за договором від 06.01.2016 та додаткової угоди до нього.

Стосовно проведення по Книзі нарахування заробітної плати оплати за виконану нею роботу по цивільно-правовим угодам, зазначила, що вона по даних договорах являється платником всіх податків і зазначаюся в звітах, як застрахована особа, сплачує податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) в розмірі 18%, військовий збір в розмірі 1,5% та єдиний соціальний внесок (ЄСВ) в розмірі 22%. Дані суми, наряду із звичайною заробітною платою, відображаються: в звітах про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (звід по ЄСВ); в податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ). Крім цього сума нарахованого доходу по цивільно-правових договорах включається до розрахунків по нарахуванню пенсій, по вирахуванню суми субсидій та по визначенню суми допомого в разі втрати роботи.

Оскільки ОСОБА_3 відповідно до чинного законодавства є застрахованою особою та підлягає загальнообов'язковому соціальному страхуванню і за неї сплачується у встановленому законом порядку єдиний внесок, її оплата за виконану роботу по укладеним цивільно-правовим договорам відповідно проводиться по Книзі нарахування заробітної плати. По іншому це виконати не можливо і висновки перевіряючої в даному випадку помилкові.

На підставі викладеного Канівський міськрайонний суд Черкаської області дійшов висновку, що в діях керівника позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП, оскільки в судовому засіданні встановлено, що законодавство про працю він не порушував, всі виплати працівникам підприємства були здійснені.

Таким чином, на підставі вищевикладеного з огляду на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 31.08.2017 у справі №697/1778/17 що має преюдиційне значення для вирішення даної справи суд дійшов висновку, про протиправність оскаржуваної постанови від 21.08.2017 №23-13-09/0728-361.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а судовий збір - поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області на підставі ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 14, 86, 94, 159 - 163, 254, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фермерського господарства «ДУКАТ» - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Черкаській області від 21.08.2017 №23-13-09/0728-361.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39881228) на користь фермерського господарства «ДУКАТ» (код ЄДРПОУ 21373053) судовий збір у сумі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.).

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель