Постанова

від 30.11.2017 по справі 826/9281/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30 листопада 2017 року 15:30 № 826/9281/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військової частини 3081 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Військової частини 3081 (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправними;

- скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 07.06.2015 року №0471/40303 (далі - рішення).

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте всупереч нормам діючого законодавства.

Представник відповідача просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши про правомірність вчинених дій та прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, оскільки позивачем не було своєчасно сплачено єдиний внесок, оскільки заборгованість в сумі 228 231, 99 грн., яка виникла 04.02.2016 року, була погашена 05.05.2016 року шляхом перерахування помилково сплачених коштів з рахунку №37192202012655 на рахунок №37193201012655.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Військова частина 3081, реєстраційний номер платника податків 01133, зареєстрована як юридична особа 20.10.1993 року відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Військова частина 3081, як платник єдиного внеску, перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Позивач є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У період з 29.04.2016 року по 10.05.2016 року ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку військової частини 3081 Національної гвардії України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по день підписання акта перевірки.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт від 17.05.2016 року №108/26-15-14-01-02/8803833, в якому вказано що позивачем порушено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого несвоєчасно сплачено єдиний внесок у період з 04.02.2016 року по 05.05.2016 року.

Не погоджуючись з Актом перевірки, головою ліквідаційної перевірки Волошиним А.В. було надіслано заперечення Відповідачу, однак, за результатами розгляду вказаних заперечень висновки Акту перевірки залишено без змін.

Позивач, посилаючись на протиправність оскаржуваного рішення, як такого, що порушує права та законні інтереси позивача, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом.

У контексті викладеного, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464).

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону № 2464 ).

Відповідно до ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч. 5 ст. 9 Закону № 2464, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Відповідно до п. 8 ст. 9 вищевказаного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Статтею 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону № 2464).

Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, визначальним для вирішення даної справи є факт зарахування сплачених коштів саме до рахунків контролюючого органу, оскільки в такому випадку відсутні ознаки складу правопорушення у вигляді несплати єдиного внеску, а зокрема, наслідки, що можуть проявлятися у недотриманні системою загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідних коштів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1 наказу МВС України від 06.11.2016 року №1378 Про організаційно-штатні зміни в Національній гвардії України наказано припинити шляхом ліквідації військову частину 3081 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803833">08803833).

Пунктом 1 п. 3 наказу МВС №1387 т.в.о. командувача Національної гвардії України генерал-лейтенанту Балану М.В. наказано утворити ліквідаційну комісію з припинення юридичної особи, визначеної в п. 1 цього наказу.

Наказом командувача Національної гвардії України від 23.11.2015 року №677 утворено ліквідаційну комісію, головою якої призначено заступника начальника управління по роботі з особовим складом Головного управління Національної гвардії України - начальника відділу морально-психологічного забезпечення та профілактики правопорушень полковника Волошина Анатолія Володимировича.

Листом від 27.11.2015 року №222 Військовою частиною 3081 було повідомлено Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про ліквідацію частини.

Листом від 14.01.2016 року №6 Військовою частиною 3081 повторно було повідомлено Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва про ліквідацію частини.

22.02.2016 року Військова частина 3081 звернулася до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві із заявою про видачу довідки про відсутність заборгованості з податків єдиного соціального внеску, на яку було надано відповідь, що станом на 26.02.2016 року структурними підрозділами Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється опрацювання обхідного листа, за результатами якого військову частину 3081 буде повідомлено додатково, проте, позивачу додатково інформація за наслідками вказаного звернення не надходила. 04.04.2016 року позивач звернувся до відповідача з листом про здійснення позапланової перевірки у найкоротший термін.

Судом встановлено, що станом на 10.03.2016 року штат військової частини скорочений, реєстраційні рахунки в управлінні Державної казначейської служби України в Печерському районі закриті.

В період з 29.04.2016 року по 10.05.2016 року ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку військової частини 3081 Національної гвардії з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якого складено Акт від 17.05.2016 року №108/26-15-14-01-02/8803833, про результати документальної позапланової виїзної перевірки військової частини 3081 Національної гвардії України (код 8803833) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по день підписання акта перевірки.

Зокрема у вищевказаному Акті зазначено, що Військовою частиною 3081 порушено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в результаті чого несвоєчасно сплачено єдиний внесок у період з 04.02.2016 року по 05.05.2016 року.

У зв'язку з незгодою з даним висновком перевірки, головою ліквідаційної перевірки Волошиним А.В. було надіслано заперечення до відповідача, однак, як вже зазначено вище, висновки Акту перевірки залишено без змін.

07.06.2016 року відповідачем прийнято рішення №0471/40303, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Згідно абз. 4 ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до абз. 1 п. 10 ст. 9 Закону № 2464, днем сплати єдиного внеску вважається, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Отже, виконання платником обов'язку по перерахуванню в бюджет суми зобов'язання з єдиного внеску пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, незалежно від дати зарахування таких сум на рахунок органу доходів і зборів чи до інтегрованої картки, де здійснюється облік відповідних платежів.

При цьому, у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника єдиного внеску, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі єдиного внеску до бюджетів.

Суд звертає увагу на те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. А тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.06.2015 по справі № 21-377а15 здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений Податковим кодексом України, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений Податковим кодексом України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених Податковим кодексом України.

Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як вбачається з платіжних доручень №5 від 15.01.2016 року, №10 від 15.01.2016 року, №18 від 28.01.2016 року, №24 від 10.02.2016 року, №29 від 10.02.2016 року, №34 від 24.02.2016 року, №39 від 24.02.2016 року, №45 від 10.03.3016 року, №48 від 10.03.2016 року сплата єдиного соціального внеску за кожний календарний місяць позивачем здійснювалася вчасно, а саме до 20 числа наступного місяця, як цього вимагає Закон.

Відповідно до наказу командира військової частини 3081 від 10.03.2016 року №23 по о/с штат військової частини 3081 ліквідований, особовий склад звільнений, реєстраційні рахунки в Держказначейській службі закриті. Сплата єдиного соціального внеску з цього часу військовою частиною 3081 припинилася.

Перевіркою щодо сплати сум єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, встановлено, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464, військовою частиною 3081 несвоєчасно сплачено єдиний внесок, а саме, в картці особового рахунку за кодом платежу 71010000 у періоді, що перевірявся, а саме з 04.02.2016 року по 05.05.2016 року, обліковувалась заборгованість по єдиному внеску. Заборгованість в сумі 228 231,99 грн. виникла 04.02.2016 року та була погашена 05.05.2016 року шляхом перерахування помилково сплачених коштів з рахунку №37192202012655 (грошове забезпечення військовослужбовців) (код платежу 71020000) на рахунок №37193201012655 (заробітна плата працівників) (код платежу 71010000) згідно заяви військової частини 3081 від 18.04.2016 року №19.

Однак, враховуючи відомості, які містяться у платіжних дорученнях та вимоги абз. 1 п. 10 ст.9 Закону № 2464, відповідно до якого днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів, позивачем єдиний внесок сплачено вчасно, оскільки списання коштів відбулося у строки, встановлені законодавством.

Таким чином, факт подачі позивачем квитанції (платіжних доручень) у межах строку сплати єдиного внеску до обслуговуючого банку і списання цих коштів у день надходження платіжних доручень з рахунку позивача, виключає можливість притягнення позивача, як платника єдиного внеску, до відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі зобов'язань з єдиного внеску за вказаний період, включаючи застосування штрафних санкцій.

При цьому суд, звертає увагу на те, що позивачем на адресу відповідача направлялися листи щодо надання відомостей про відсутність заборгованості з податків, однак відповіді на дані листи відповідачем надано не було і лише у квітні після проведення перевірки в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві командуванням військової частини було виявлено переплату єдиного соціального внеску на рахунку №37192202012655 (грошове забезпечення військовослужбовці) на суму 423 232,59 грн., яка помилково була здійснена на неналежний рахунок.

Відповідно до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, контролює своєчасність подання платниками податків та єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів; здійснює контроль за дотриманням податкового і митного законодавства, законодавства щодо трансфертного ціноутворення, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого законом покладено на ДФС. В той же час ДПІ й Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві дані вимоги виконані були та не була проконтрольована своєчасність сплати позивачем єдиного внеску.

В обґрунтування законності прийнятого рішення відповідач також вказує, що перевіркою своєчасності подачі звітності до контролюючих органів, згідно інформації наявності в ІМ Податковий блок , встановлено порушення військовою частиною 3081 п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464 та п. 1 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме несвоєчасне подання звітності по ЄСВ.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

В матеріалах справи відсутні належні докази того, що позивачем звітність була подана невчасно. Більше того, подання звітності із запізненням не має відношення до несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, за яке, як стверджує відповідач, до позивача застосовано штрафні санкції та нараховану пеню.

Таким чином, надання позивачем платіжних доручень з відміткою банку про проведення платежу щодо сплати єдиного внеску за спірні періоди підтверджує виконання останнім обов'язку зі сплати єдиного внеску.

В силу норми пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК України, яка кореспондується з наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Військової частини 3081 до ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Військової частини 3081 до Головного управління Державної фіскальної служби в м.Києві задовольнити повністю.

2. Визнати дії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києва про застосування до Військової частини 3081 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправними.

3. Скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 07.06.2016 № 0471140303 про застосування до Військової частини 3081 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску позивачем.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на користь Військової частини 3081(код ЄДРПОУ 08803833">08803833) судові витрати у сумі 1378,00 грн. (тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.Т. Шрамко