Рішення

від 11.12.2017 по справі 905/2533/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2017р. Справа №905/2533/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех", м.Лисичанськ, Луганська область

до відповідача ОСОБА_1 акціонерним товариством «Українська залізниця» , м.Київ в особі

Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурного підрозділу "Донецький

головний матеріально-технічний склад", м.Лиман

про стягнення заборгованості в розмірі 25502,98 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотех", м.Лисичанськ, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Структурного підрозділу "Донецький головний матеріально-технічний склад" Регіональної філії "Донецька залізниця" ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Красний Лиман, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 25502,98 грн., у тому числі основний борг в сумі 15484,00 грн., пеня в сумі 8934,56 грн. та штраф в сумі 1083,92 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.11.2017р. замінено неналежного відповідача по справі належним, ОСОБА_1 акціонерним товариством «Українська залізниця» , м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурного підрозділу "Донецький головний матеріально-технічний склад", м.Лиман.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого згідно видаткових накладних товару.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 23.11.2017р., в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність в нього обов'язку зі сплати вартості отриманого товару у зв'язку з відсутністю відповідної вимоги позивача згідно ст.530 Цивільного кодексу України. Крім цього, за твердженням відповідача, відсутні правові підстави для нарахування штрафу та пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Як встановлено судом, згідно наданих до справи видаткових накладних №436 від 22.04.2016р., №433 від 22.04.2016р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 15484,50 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Таким чином, за висновками суду, з урахуванням вимог ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України внаслідок передачі позивачем товару та прийняття останнього відповідачем, між сторонами виникли відповідні зобов'язання.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (на які посилається позивач у позовній заяві) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Викладене відображає правову позицію Вищого господарського суду України, яка доведена у оглядовому листі від 29.04.2013р. N01-06/767/2013 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інформаційному листі від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права .

З урахуванням викладеного, за висновками суду, відповідач мав сплатити вартість отриманого від позивача товару в день його прийняття, а саме 22.04.2016р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 15484,00 грн. за отриманий товар за видатковими накладними , всупереч ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 1083,92 грн. та пеню в сумі 8934,56 грн. за період з 01.12.2016р. по 31.10.2017р.

Відповідач проти даних позовних вимог заперечує, посилаючись на їх неправомірність.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає дані позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, з огляду на таке.

Пунктом 2 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту;

- якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Виходячи з того, що відповідачем було допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання перед позивачем, за висновками суду, посилання позивача на норми ст.231 Господарського кодексу України є неправомірними, а позов в цій частині вимог підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 24, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех", м.Лисичанськ, Луганська область до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурного підрозділу "Донецький головний матеріально-технічний склад", м.Лиман про стягнення заборгованості в сумі 25502,98 грн., у тому числі основний борг в сумі 15484,00 грн., пеня в сумі 8934,56 грн. та штраф в сумі 1083,92 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Структурного підрозділу "Донецький головний матеріально-технічний склад", м.Лиман на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотех", м.Лисичанськ, Луганська область заборгованість в сумі 15484,00 грн., судовий збір у сумі 971,43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 11.12.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина