Рішення

від 08.12.2017 по справі 904/8895/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2017 Справа № 904/8895/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім союз-метал", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про стягнення 14207,83 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник ОСОБА_1, довіреність №7 від 04.05.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім союз-метал" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (відповідач) про стягнення 682,89 грн боргу за поставлений товар, що виник через підвищення курсу долара США на дату здійснення оплати за товар, 1324,22 грн 3% річних та 12200,70 грн пені.

Відповідач 21.11.2017 надав відзив на позовну заяву, у якому вказав, що за його розрахунками 3% річних складають 1291,62 грн, пеня - 9336,57 грн. Проти наявності боргу у сумі 743,76 грн через зміну курсу валюти відповідач не заперечує, але вважає, що він не може бути стягнутий, оскільки згідно з п. 5 Специфікації № 3 у разі зміни курсу валюти нова вартість товару має бути вказана в додатковій угоді.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце проведення судових засідань, але представник позивача в засідання суду 21.11.2017 та 05.12.2017 не прибув, заперечення на відзив позивачем не надані.

Від позивача на адресу господарського суду повернулися конверти з ухвалами суду від 02.11.2017 та 21.11.2017 з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Присутньому у судовому засіданні 02.11.2017 представнику позивача оголошено про відкладення розгляду справи на 21.11.2017 о 10.15 год. та зазначено про це в протоколі судового засідання.

За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2016 між ТОВ "Торговий дім союз-метал" (позивач, продавець) та ТОВ "Новомосковський посуд" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 48/16, згідно з яким позивач зобов'язався поставити продукцію матеріально - технічного призначення, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Сторони передбачили, що кількість товару, асортимент, ціна, порядок оплати визначаються у специфікаціях, які оформлюються як додатки до договору і є його невід'ємною частиною.

На виконання умов договору та специфікації від 27.09.2017 відповідачу за видатковою накладною № СМ 000000201 від 28.09.2017 була здійснена поставка товару (плавіковий шпат ФФ-95А) загальною кількістю 5 т вартістю 66588,00 грн.

Відповідно до специфікації від 27.09.2016 сторони узгодили, що розрахунок за поставлену партію товару покупець здійснює протягом 14 календарних днів з дати поставки.

Таким чином відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару до 12.10.2016, але взятих на себе зобов'язань не виконав, отриманий 28.09.2016 товар оплатив лише 06.06.2017.

Також специфікацією встановлено, що вартість 15 т товару складає 199764,00 грн або 7686,00 дол. США за курсом НБУ 25,9906 грн. за дол. США станом на 26.09.2016, тобто вартість 1 т товару становить 512,40 дол. США.

В позовній заяві позивач зазначив, що вартість поставленого 28.09.2016 товару складає 66588,00 грн, що еквіваленти 2562,00 дол. США. за розрахунковим курсом 25,9906 грн за долар США.

Відповідно до п. 5 Специфікації у разі, якщо курс долара США за даними НБУ на дату оплати зміниться в порівнянні з розрахунковим курсом (25,9906 грн за долар США), то вартість товару в гривні перераховується шляхом множення вартості товару в грошовому еквіваленті, вираженому в доларах США, на цей курс.

06.06.2017 НБУ встановив курс долара США 26,280938 грн за дол. США.

Таким чином відповідач 06.06.17 зобов'язаний сплатити заборгованість за поставлений товар в розмірі 67331,77 грн (= 2562,00 дол. США х 26,280938 грн.).

Відповідач 06.06.2017 сплатив позивачу 66588,00 грн, оплативши 4,95 тн товару з розрахунку: 66588,00 грн : (512,4 дол. США х 26,280938) де 66588,00 грн сума коштів сплачена відповідачем 06.06.2017.

Вартість 1 т товару 512,40дол. США.

Станом на 06.06.2017 курс долара США складав 26,280938 грн.

Таким чином залишились неоплаченими 0,05 т товару, вартість якого станом на 03.10.2017 за курсом долара США на цю дату становить 682,89 грн.

За прострочку платежу позивач нарахував та заявив до стягнення 12200,72 грн пені та 1324,22 грн 3% річних за період прострочки з 13.10.2016 по 03.10.2017.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно з п. 5 Специфікації № 3 від при зміні курсу вартість товару, розрахована виходячи з нового курсу, вказується в додатковій угоді. При цьому постачальник зобов'язаний надати покупцеві розрахунок коригування до податкової і видаткової накладних, виписаних при відвантаженні товару, але додаткова угода сторонами не укладена, зазначені документи не надані.

06.06.2017 на його адресу надійшов акт № 63 узгодження ціни товару, у якому розрахована курсова різниця на суму 743,73 грн, але в акті покупцем зазначено ТОВ "Електросталь", яке не має ніякого відношення до відповідача, невірно вказано дані накладної на поставку товару, тому акт не був підписаний.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В договорі між сторонами визначено вартість товару у гривнях на день продажу товару та визначено вартість еквівалентно до долара США, та передбачено, що покупець має сплатити вартість товару виходячи з курсу долара США, що склався на день оплати.

В той же час сторони передбачили, що у разі збільшення курсу долара США нова вартість товару має бути визначена в додатковій угоді до договору та постачальник має надати документи на коригування ціни і саме ці дії є передумовою для здійснення оплати суми, на яку збільшилась вартість товару.

Доказів укладення додаткової угоди та складання відповідних документів до справи не надано, тому суд вважає, що вимоги про стягнення 682,89 грн вартості товару виходячи з курсової різниці валюти заявлені передчасно та задоволенню не підлягають, що не позбавляє позивача заявити такі вимоги відповідачу після оформлення передбачених договором документів.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.

Факт поставки позивачем товару відповідачу підтверджений матеріалами справи та відповідачем не оспорений.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем повністю доведено вину відповідача у порушенні умов договору та несвоєчасному здійсненні оплати поставленого товару.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей сторони погодили, що у випадку прострочки оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 20% від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з цим пеня може бути нарахована за період з 13.10.2016 по 12.04.2017 на суму вартості товару, що зазначена у накладній на його поставку, і складає за розрахунком суду 9340,19 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 13.10.2016 по 03.10.2017 у сумі 1324,22 грн, перевіривши які суд зазначає, що відповідач 06.06.2017 сплатив передбачену у накладній вартість товару, обов'язок зі сплати курсової різниці не настав, тому річні можуть бути нараховані з 13.10.2016 по 05.06.2017 і становлять 1290,43 грн.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати поставленого товару, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача, які підлягають задоволенню в частині стягнення пені у сумі 9340,19 грн, 3% річних у сумі 1290,43 грн; в решті позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог покладаються витрати на оплату судового збору в сумі 1197,16 грн, як на сторону, з вини якої виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд", Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 115, код 33905850 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім союз-метал" , АДРЕСА_1, код 39986537, - пеню у сумі 9340,19 грн, 3% річних у сумі 1290,43 грн та витрати на оплату судового збору в сумі 1197,16 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 11.12.2017.

Суддя ОСОБА_2