Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/19456/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/19456/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування

до Товариства з обмеженою відповідальністю Валенсія і Ко

про стягнення 595 802,86 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Головко А.І. за довіреністю № 2-638д від 26.07.2017

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Укргазвидобування (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Валенсія і Ко (відповідач) про стягнення 595 802,86 грн., з яких: 430 956,22 грн. - пеня та 164 846,64 грн. - штраф за непоставлення товару згідно Договору поставки № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань згідно Договору поставки № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016, не здійснив поставку товару позивачу, відповідно до Специфікації № 1 від 23.05.2016, у строк, передбачений умовами укладеного договору, а тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 430 956,22 грн. пені та 164 846,64 грн. штрафу за непоставлення товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19456/17 та призначено розгляд справи на 04.12.2017 о 10:20 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 04.12.2017, з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 про порушення провадження у справі № 910/19456/17 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 4448073 9.

Відповідно до п.п. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача в судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017.

В судовому засіданні, призначеному на 04.12.2017, представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.12.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Валенсія і Ко (постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування (покупець, позивач) було укладено Договір поставки УБГ 228/015-16 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації (далі - Специфікація) (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього Договору.

Пунктом 1 Специфікації № 1 від 23.05.2016 встановлено, що загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 2 354 952,00 грн., у т. ч. ПДВ 392 492,00 грн.

Пунктом 6.3.1 Договору встановлено обов'язок постачальника забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором та Специфікацією. Строк поставки товару: до 30.09.2016 (п. 3 Специфікації).

Відповідно до п. 7.11, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 30.09.2016, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.

Звертаючись з даним позовом, позивач зазначив про те, що 21.06.2016 він направив на адресу відповідача рознарядку на поставку № 015-03-4752-1, відповідно до якої просив останнього поставити ланцюги привідного нафтового сортаменту в повному обсязі згідно Специфікації № 1 від 23.05.2016.

У відповідь на вказану рознарядку відповідач направив на адресу позивача лист № 2-93 від 23.06.2016, відповідно до якого звернув увагу останнього на те, що термін поставки товару згідно Договору № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016 визначений до 30.09.2016. Вказаним листом відповідач також повідомив позивача про те, що із заводом виробника погоджено терміни відвантаження - 13-18 серпня 2016 року.

Листом № 23/09-11 від 23.09.2016 відповідач повідомив позивача про готовність виконати свої зобов'язання за Договором № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016 і поставити товар у термін не пізніше 15.10.2016, у звя'зку із затримкою заводом виробником.

Листом № 17/10-17 від 17.10.2016 відповідач повідомив позивача про те, завод виробник ТОВ Ярославський завод ланцюгів не зміг виконати взяті на себе обов'язки за договором виготовлення ланцюгів. Враховуючи зазначене, вказаним листом відповідач просив позивача дозволити йому поставити ланцюги іншого виробника ТОВ Акмаш-Холдинг .

З огляду на невиконання відповідачем взятих на себе за Договором поставки № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016 зобов'язань з поставки товару на суму 2 354 952,00 грн., 06.06.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією № 032-01-6357-1, відповідно до якої просив відповідача перерахувати на рахунок Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування 595 802,86 грн., з яких: 430 956,22 грн. - пеня та 164 846,64 грн. - штраф за непоставлення товару згідно Договору поставки № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016.

Однак, як зазначає позивач у позовній заяві, станом на 11.09.2017, відповідач взяті на себе за Договором поставки № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016 зобов'язання не виконав, товар згідно Специфікації № 1 від 23.05.2016 не поставив, відповіді на претензію № 032-01-6357-1 від 06.06.2017 не надав, 595 802,86 грн. пені та штрафу за непоставлення товару не сплатив.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача в судовому порядку 430 956,22 грн. пені та 164 846,64 грн. штрафу за непоставлення товару згідно Договору поставки № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог суду не надав та не надіслав.

Відповідно п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналіз умов укладеного між сторонами Договору № УБГ 228/015-16 від 23.05.2016 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Матеріалами справи, а саме Специфікацією № 1 від 23.05.2016, підтверджується що відповідач був зобов'язаний поставити позивачу товар на загальну суму 2 354 952,00 грн. у строк до 30.09.2016 (п. 1, 3 Специфікації).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач прострочив строк поставки позивачу товару.

Матеріалами справи також підтверджується, що з огляду на неотриманням позивачем спірного товару у визначений Договором строк, позивач направив відповідачу претензію № 032-01-6357-1 від 06.06.2017 з вимогою про сплату 430 956,22 грн. пені та 164 846,64 грн. штрафу на підставі п. 7.11 Договору за непоставлення товару та прострочення поставки товару понад тридцять днів.

Направлення відповідачу 07.06.2017 вищенаведеної претензії № 032-01-6357-1 від 06.06.2017 позивач підтверджує рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 63304 0232715 6, при цьому зі змісту вказаного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач отримав зазначену претензію 12.06.2017.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що станом на час вирішення справи по суті відповідач поставив позивачу товар згідно Специфікації № 1 від 23.05.2016 або сплатив 430 956,22 грн. пені та 164 846,64 грн. штрафу на підставі п. 7.11 Договору за непоставлення товару та прострочення поставки товару понад тридцять днів.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 7.11 Договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків поставки товару понад тридцять днів. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 7.11 Договору, вимоги позивача про стягнення 430 956,22 грн. пені у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за період з 30.09.2016 по 31.03.2017 за кожен день прострочення та 164 846,64 грн. штрафу в розмірі 7% від вартості непоставленого товару за прострочення поставки товару понад тридцять днів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 8 937,04 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Валенсіа і Ко (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4-А; ідентифікаційний код 31484444) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 430 956,22 грн. (чотириста тридцять тисяч дев'ятсот пятдесят шість гривень 22 коп.) пені, 164 846,64 грн. (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок шість гривень 64 коп.) штрафу, 8 937,04 грн. (вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 04 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.12.2017

Суддя Гумега О.В.