Ухвала

від 31.05.2016 по справі 910/24362/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.05.2016Справа №910/24362/14

За скаргоюПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на діїВідділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/24362/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Президент-Сервіс доПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця простягнення 200 448,00 грн. Суддя Демидов В.О.

Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача (скаржника):не з'явився; від ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві:не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Президент-Сервіс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про стягнення 200 448,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.07.2015 р. у справі №910/24362/14 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Президент-Сервіс 200 448,00 грн. основного боргу, 4 008,96 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 2 004,48 грн. витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця залишена без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 р. у справі №910/24362/14 - без змін.

16.11.2015 р., 02.12.2015 р., 07.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України надійшли скарги №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. відповідно, на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві.

Проте, згідно з відомостями бази даних Діловодство спеціалізованого суду , 10.11.2015 р. матеріали справи №910/24362/14 були направлені до Київського апеляційного господарського суду для її подальшого скерування до Вищого господарського суду України, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р.

Як на тому наголошено у п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , якщо на час надіслання місцевим господарським судом до суду вищої інстанції матеріалів справи не завершений розгляд заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби тощо, то провадження за ними зупиняється на підставі статті 79 ГПК до повернення зазначених матеріалів до суду першої інстанції. У разі ж якщо відповідна заява чи скарга або зустрічна позовна заява надійшла до місцевого господарського суду під час перебування матеріалів справи у суді вищої інстанції, то місцевий господарський суд виносить ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття відповідної заяви (скарги) так само до повернення відповідних матеріалів із суду вищої інстанції.

У зв'язку з цим, ухвалами господарського суду міста Києва від 17.11.2015 р., 07.12.2015 р., 08.12.2015 р. відкладено вирішення питання про прийняття скарг Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/24362/14 до повернення матеріалів справи із суду вищої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.12.2015 р. у справі №910/24362/14 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. повернуто без розгляду.

16.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва з Вищого господарського суду України надійшли матеріали справи №910/24362/14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2015 р. суддею Ломакою В.С. розгляд скарг Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/24362/14 призначено на 19.01.2016 р.

23.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Київського апеляційного господарського суду надійшов запит №5763/15 від 21.12.2015 р. про направлення матеріалів справи №910/24362/14, у зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. у справі №910/24362/14.

Згідно з п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 р., якщо на час надіслання місцевим господарським судом до суду вищої інстанції матеріалів справи не завершений розгляд заяви про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення, зміну способу та порядку його виконання, скарги на дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби тощо, то провадження за ними зупиняється на підставі статті 79 ГПК до повернення зазначених матеріалів до суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.12.2015 р. провадження у справі №910/24362/14 з розгляду скарг Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві зупинено до повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України до господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційна скарга Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця залишена без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015 р. у справі №910/24362/14 - без змін.

16.03.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва з Вищого господарського суду України надійшли матеріали справи №910/24362/14.

Згідно із розпорядженнями керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/564 від 22.03.2016 р. у зв'язку із припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Ломаки В.С. №04-23/1199 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/24362/14 за результатами проведення якого скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2016 р. суддею Демидовим В.О. прийнято справу №910/24362/14 до свого провадження, поновлено провадження у справі №910/24362/14 з розгляду скарг Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, розгляд скарг Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/24362/14 призначено на 21.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2016 р. у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. у відрядженні, розгляд скарг призначено на 05.05.2016 р.

Судове засідання призначене на 05.05.2016 р. не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2016 р. у зв'язку із виходом судді Демидова В.О. з лікарняного, розгляд скарг Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у справі №910/24362/14 призначено на 31.05.2016 р.

Представники позивача, відповідача (скаржника) та ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарг, в судове засідання 31.05.2016 р. не з'явились, вимог ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. №01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1228, 02.06.2006 р. Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, у відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві розглядаються по суті в судовому засіданні 31.05.2015 р.

Розглянувши скарги відповідача (боржника) на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві під час виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.07.2015 р. у справі №910/24362/14, суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно із ст. 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

При цьому, відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст. 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Також, згідно з п. 2 постанови пленуму Верховного суду України №14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 постанови пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Так, акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно з положеннями Закону України Про виконавче провадження , юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

В даному випадку на розгляд суду передано вимоги про:

- визнання протиправними дій заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2015 р. ВП №49263020;

- скасування постанови заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2015 р. ВП №49263020;

- визнання протиправними дій заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 26.11.2015 р. ВП №49263020;

- визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. про арешт коштів боржника від 26.11.2015 р. ВП №49263020;

- визнання протиправними дій заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.11.2015 р.;

- визнання неправомірною та скасування постанови заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. про стягнення виконавчого збору від 26.11.2015 р. ВП №49263020.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд бере до уваги наступне.

Статтею 25 Закону України Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно зі ст. 27 Закону України Про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно зі ст. 28 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

З урахуванням викладеного, а також наявних в матеріалах справи документів вбачається, що державний виконавець, у повній відповідності до вимог вищенаведених норм чинного законодавства за заявою стягувача відкрив виконавче провадження, та після того, як не отримав доказів виконання рішення суду в добровільному порядку, приступив до його виконання в примусовому порядку, в тому числі виніс постанову про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення скарг Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про скасування постанов заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.

Також, суд визнає не обґрунтованою скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця про скасування постанови заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. про арешт коштів боржника від 26.11.2015 р. ВП №49263020 з огляду на наступне.

Як вказує скаржник вищезазначеною постановою було накладено арешт на рахунки призначені для виплати заробітної плати та соціальних виплат.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно зі ст. 52 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки .

Відповідно до ст. 57 Закону України Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України Про виконавче провадження встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, а саме: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 р. №95, ратифікованої Україною 04.08.1961 р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про оплату праці передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України Про оплату праці передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України в постанові від 16.04.2014 р. у справі № 915/321/13-г, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, тобто держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Згідно з ст. 21 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням визначено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку скаржник (боржник) повинен довести суду належними та допустимими доказами, що рахунки №2604061031, №2615303000019, №26153005566602, №26138102, №2606092 та №2600714636, відкриті в АТ Райффайзен Банк Аваль , Київській філії АКБ Індустріалбанк , Ф ЦРУ АТ Б Фінанси та Кредит , П'ятий Київський філіал АППБ Аваль та ПАТ Полтава-Банк , мають спеціальний режим використання, а саме призначені, як стверджує скаржник, виключно для нарахування та виплати заробітної плати та соціальних виплат.

Проте, в ході розгляду скарг відповідачем (боржником) не надано жодних доказів, які б підтверджували, що вищевказані рахунки мають спеціальний режим використання, а тому у суду відсутні підстави для визнання недійсною та скасування постанови заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві Кущ В.В. про арешт коштів боржника від 26.11.2015 р. ВП №49263020.

Як зазначено в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Оскільки судом встановлено необґрунтованість поданих скарг, вони задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Законом України Про виконавче провадження , господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скарги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця №04-02/1165 від 16.11.2015 р., №04-02/1236 від 30.11.2015 р., №04-02/1254 від 03.12.2015 р. на дії Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві - залишити без задоволення.

2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.О. Демидов