Рішення

від 24.05.2017 по справі 1/281

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2017Справа №1/281

За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово-будівельного кооперативу Буревісник-3

про стягнення 121228,90 грн.,

та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу Буревісник-3

до Публічного акціонерного товариства Київенерго

про стягнення 493587,01 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача - Гаркавенко С.В. (представник за довіреністю);

від відповідача - Кіщук Т.В. (представник за довіреністю), Роман В.Г. (голова правління).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Відповідача сум заборгованості та нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України санкцій за несвоєчасну та неповну оплату вартості теплової енергії, поставленої по договору від 1 вересня 2006 року № 620674.

Відповідач вимоги позову не визнає, оскільки вважає, що Позивачем було застосовано неправомірні тарифи для обрахунку вартості поставленої теплової енергії, та натомість заявив власний зустрічний позов про стягнення 493587 грн. 01 коп. безпідставно отриманих Позивачем грошових коштів унаслідок різниці в тарифах між дійсними тарифами та тими недійсними, по яким нараховував Позивач.

У судовому засідання 15.05.2017 оголошувалась перерва на 24.05.2017.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 вересня 2006 року № 620674 (далі - Договір) Позивач, в особі структурного відокремленого підрозділу Енергозбут Київенерго , надав Відповідачу у період грудня 2008 року по серпень 2010 року послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді.

Отримання Відповідачем у вказаний період послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді та кількість поставленої теплової енергії ним визнається, підтверджується залученими до справи доказами, та не є спірною між сторонами, тому відповідно до ст. 35 ГПК України дані обставини можуть не доказуватися перед судом.

Натомість Відповідачем заперечується вартість спожитої ним теплової енергії.

Так, за обліком Позивача щодо кількості та вартості наданих Відповідачу послуг за вказаний період рахується непогашеною заборгованість за теплову енергію у розмірі 99498 грн. 53 коп.

Відповідач стверджує, що Позивач застосував тарифи на теплову енергію, які встановлені розпорядженням КМДА від 30 травня 2007 року №643, а також безпідставно застосувало тарифи, які були затверджені розпорядженнями від 29 квітня 2009 року №520, від 31 серпня 2009 року №981, від 15 жовтня 2009 року №1192, від 30 листопада 2009 року №1333, від 30 травня 2010 року №392.

Натомість Відповідач вважає, що виконав зобов'язання зі сплати вартості послуг за постачання теплової енергії відповідно до розпорядження КМДА від 20 червня 2002 року №1245, яке зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27 червня 2002 року за №46/429, та яким встановлено тариф у розмірі 54,42 грн., а отже Позивач безпідставно отримав грошові кошти в розмірі 493587 грн. 01 коп. (різниця в тарифах), яку Відповідач просить суд стягнути у зустрічному позові.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 5011-22/10699-2012, яке набрало законної сили та є чинним, щодо Публічного акціонерного товариства Київенерго в прядку ст. 35 ГПК України встановлено ту обставину, що враховуючи визнання вищеописаних розпоряджень КМДА №№ 643, 981, 1192, 1333, 392 недійсними у судовому порядку з моменту їх прийняття, а також неможливість застосування розпоряджень КМДА №1786 та №520 у зв'язку з ненабранням чинності вказаними розпорядженнями за відсутності їх реєстрації в органах Міністерства юстиції України, а також у зв'язку з скасуванням розпорядження КМДА №1245, суд дійшов висновку про відсутність у періоді з 15.05.2008 по 31.12.2010 чинних розпоряджень, якими було встановлено тарифи на теплову енергію.

Спірний період з грудня 2008 року по серпень 2010 року входить у вказаний період, відтак у спірний період для Позивача були відсутні чинні розпорядження, якими було встановлено тарифи на теплову енергію.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 вересня 2006 року № 620674 (далі - Договір) за своєю правовою природою є договором поставки енергоресурсів, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався постачати Відповідачу товар - теплову енергію у гарячій воді.

Відповідач у спірний період з грудня 2008 року по серпень 2010 року вказаний товар від Позивача отримував та здійснював його часткову оплату відповідно до тарифів, встановлених вищеописаними розпорядженнями, які у подальшому були визнані недійсними.

Обома сторонами визнається відсутність між ними спору щодо кількості, якості чи факту отримання теплової енергії по Договору у спірний період.

Відповідно до ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормами ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 20 Закону України Про теплову енергію встановлено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2016 у справі № 5011-22/10699-2012, яке набрало законної сили та є чинним, щодо Публічного акціонерного товариства Київенерго в прядку ст. 35 ГПК України встановлено ту обставину, що згідно з висновками експертів за результатами проведення експертного економічного дослідження від 21.06.2013 №2440-2448, 2458-2466, 2476-2484, 2494-2502/13-45 та від 05.07.2013 2449-2457/2467-2475/2485-2493/2503-2510/2530/13-45 собівартість 1 Гкал теплової енергії, що вироблялась Позивачем та постачалась, в тому числі і Відповідачу, у спірний період значно перевищувала тариф на теплову енергію, затверджений вищевказаними спірними розпорядженнями КМДА, яким, в залежності від періоду покривалось від 40 до 68% собівартості Гкал теплової енергії.

Таким чином, оскільки Позивачем у період з грудня 2008 року по серпень 2010 року здійснювалось нарахування Відповідачу, а Відповідачем частково оплачувалась поставлена теплова енергія (товар) за тарифами, які хоча і є нечинними, проте є суттєво меншими собівартості поставленого товару, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання Позивача здійснювати перерахунок вартості поставленої теплової енергії у зазначений період в сторону зменшення та повертати Відповідачу 493587,01 грн. сплачених коштів, тому підстав для задоволення зустрічного позову суд не вбачає.

Натомість, судом перевірено наданий Позивачем розрахунок заборгованості Відповідача з оплати вартості спожитої ним у період з грудня 2008 року по серпень 2010 року теплової енергії, залучений до матеріалів справи, та судом даний розрахунок визнано обґрунтованим, оскільки за відсутності чинних тарифів КМДА на теплову енергію у спірний період (що було обгрунтвоано вище), Позивачем заявлено до стягнення вартість теплової енергії, обраховану за тарифами, які є нижчими за собівартість Гкал теплової енергії.

Доказів, що застосовані Позивачем для обрахунку розміри тарифів перевищують всі економічно обґрунтовані витрати Позивача на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, Відповідач суду не надав.

У встановлені Договором строки Відповідач вартість теплової енергії, спожитої протягом спірного періоду, повністю не оплатив; матеріали справи не містять доказів протилежного.

При цьому, судом враховано, що у матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами спору та/або розбіжностей щодо обсягів та/або якості наданих Позивачем Відповідачу по Договору послуг постачання теплової енергії у спірний період.

Враховуючи наведене, та підставі ст.ст. 525, 526, 530, 632, 691 ЦК України та ст. 20 Закону України Про теплову енергію , вимоги позову про стягнення 99498,53 грн. вартості спожитої теплової енергії визнаються обґрунтованими та задовольняються.

У зв'язку з допущеним простроченням внесення оплат по Договору виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених Договором та законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Розрахунки втрат від інфляції 17307,46 грн. та 3% річних 4422,91 грн., надані Позивачем та залучені судом до матеріалів справи, судом перевірені та визнані обґрунтованими і арифметично правильними (у тому числі, оскільки розраховані Позивачем суми санкцій не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом); розміри вказаних санкцій є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги первісного позову визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Буревісник-3 на користь Публічного акціонерного товариства Київенерго 99498,53 грн. заборгованості, 17307,46 грн. втрат від інфляції, 4422,91 грн. 3% річних, 4935,87 грн. державного мита за подання позову, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 606,16 грн. державного мита за подання апеляційної скарги та 8884,57 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.05.2017

Суддя Сташків Р.Б.