Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/19598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/19598/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас

до Фермерського господарства Захід-Агро

про стягнення заборгованості в розмірі 104539,88 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Гудов Р.Л., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (далі - позивач) до Фермерського господарства Захід-Агро (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 104539,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № КС 02/16 від 29.01.2016 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47 697,39 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 48% річних в розмірі 24 297,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 332,91 грн., пеню у розмірі 13 672,51 грн. та штраф у розмірі 12 539,48 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.11.2017 порушено провадження у справі №910/19598/17 та призначено до розгляду на 04.12.2017.

04.12.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.12.2017 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача та відзив на позовну заяву, у якому позивач позовні вимоги в частині основного боргу визнав, в частині штрафних санкцій заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що похідні вимоги від основної заборгованості за Договором є штучно створеними, незаконними та необґрунтовано нарахованими.

Представник позивача у судове засідання 04.12.2017 з'явився, подав письмові пояснення, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 04.12.2017 не з'явився, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду справи за відсутності представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозахист донбас (далі - постачальник, позивач) та Фермерським господарством Захід-Агро (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № КС 02/16 (далі - Договір), за умовами якого, в терміни, визначені Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

За даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначається Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР). Насіння. Міндобрива та Мікродобрива). Для товару (ЗЗР. Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

За умовами п. 3.5 Договору товар, що був переданий покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод. Додатків) має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.

У відповідності до п. 6.3 Договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній) по якості, відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2 Договору).

Додатком № 1 від 09.06.2016 до Договору сторонами погоджено поставку товару на суму 8 235,89 грн.

Пунктом 3 зазначеного додатку сторони визначили, що покупець сплачує постачальнику 100 % вартості товару до 13.06.2016.

Додатком № 2 від 30.06.2016 до Договору сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 54 461,50 грн.

Пунктом 3 зазначеного додатку сторони визначили, що покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 07.07.2016, 80% вартості товару до 15.10.2016.

Як зазначає позивач, ТОВ Агрозахист Донбас поставлено ФГ Захід-Агро товар згідно видаткових накладних № 6415 від 09.06.2016 на суму 8 235,89 грн. та № 7345 від 30.06.2016 на суму 54 461,50 грн., однак ФГ Захід-Агро не виконано свої договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за Договором за поставлений товар, в зв'язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, як вбачається з матеріалів справи, сторонами було погоджено поставку товару на суму 62 697,39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Додатками № 1 та № 2 до Договору, а саме Додатком № 1 від 09.06.2016 до Договору сторонами погоджено поставку товару на суму 8 235,89 грн. та Додатком № 2 від 30.06.2016 до Договору сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 54 461,50 грн.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на загальну суму 62 697,39 грн., згідно видаткових накладних № 6415 від 09.06.2016 на суму 8 235,89 грн. та № 7345 від 30.06.2016 на суму 54 461,50 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, пунктом 3 Додатку № 1 до Договору сторони визначили, що покупець сплачує постачальнику 100 % вартості товару до 13.06.2016, в свою чергу пунктом 3 Додатку № 2 до Договору сторони визначили, що покупець сплачує постачальнику 20% вартості товару до 07.07.2016, 80% вартості товару до 15.10.2016.

17.08.2016 відповідачем було здійснено часткові розрахунки за отриманий товар, а саме сплачено 15 000 грн.

Як вбачається з складеного та підписаного між сторонами Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2016, неоплаченим залишився товар на суму 47 697,39 грн.

Доказів на підтвердження оплати товару на суму 47 697,39 грн. у встановлені Додатками до Договору строків, матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість по вищевказаних видаткових накладних у розмірі 47 697,39 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 47 697,39 грн.

Поряд з цим, відповідач своїм відзивом та заявою про розгляд справи за відсутності представника останнього, поданими до суду 04.12.2017, визнав позовні вимоги в частині стягнення осиного боргу.

Згідно з ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

У абз. 9 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції N 18 від 26 грудня 2011 року зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 78 ГПК господарський суд виносить ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, а відповідно до частини п'ятої цієї ж статті приймає рішення про задоволення позову у разі визнання його відповідачем. Проте суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Отже, за приписами згаданих процесуальних норм, господарський суд зобов'язаний перевірити, чи не суперечить таке визнання позову відповідачем законодавству та чи не порушуються внаслідок цього чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 48% річних в розмірі 24 297,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 332,91 грн., пеню у розмірі 13 672,51 грн. та штраф у розмірі 12 539,48 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

За умовами пункту 7.1.1 Договору покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 7.8 Договору сторонами погоджено, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання. А строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до трьох років.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 13 672,51 грн. судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку пені, допущено арифметичну помилку у розмірі заборгованості, а відтак судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 13 666,21 грн.

В свою чергу, оскільки відповідач прострочив оплату вартості товару більше ніж на 10 днів, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак з відповідача підлягає стягненню 12 539,48 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7 Договору сторонами погоджено, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника кріс суми заборгованості - 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 48% річних, судом встановлено, що розрахунку 3% річних також допущено арифметичну помилку в частині визначення розміру заборгованості, а відтак стягненню з відповідача підлягають 48% річних в розмірі 24 288,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 332,91 грн.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість з урахуванням пені, штрафу, 48 % річних та інфляційними втратами.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства Захід-Агро (01010, м. Київ, вулиця Суворова, будинок 19-А; ідентифікаційний код: 33003621) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вулиця Машинобудівників, будинок 4-В; ідентифікаційний код: 30048570) заборгованість в розмірі 47 697 (сорок сім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 39 коп., пеню в розмірі 13 666 (тринадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 21 коп., 48 % річних в розмірі 24 288 (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 50 коп., інфляційні втрати в розмірі 6 332 (шість тисяч триста тридцять дві) грн. 91 коп., штраф в розмірі 12 539 (дванадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 48 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.12.2017.

Суддя О.А. Грєхова