Рішення

від 04.12.2017 по справі 905/2634/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.2017 Справа № 905/2634/17

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання (помічник судді) Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом малого колективного підприємства Кратон (юридична адреса: 85635, Донецька область, Мар'їнський район, селище міського типу Старомихайлівка, вулиця Залізнодорожна, будинок № 4; адреса для листування: 49018, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ - 23782873)

до державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця Магістральна, будинок № 4; код ЄДРПОУ - 34032208)

про стягнення 256 548,93 гривень , -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.07.2017)

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Мале колективне підприємство Кратон звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 256 548,93 гривень з яких: 152 000,00 гривень основного боргу, 12 892,93 гривень 3% річних та 91 656,00 гривень інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.04.2014 між сторонами був укладений договір поставки № 62. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором з поставки продукції, однак відповідач, в порушення умов договору, не здійснив своєчасну та повну оплату, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 152 000,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16 листопада 2017 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 04 грудня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, просив розглянути справу без його участі.

На електронну адресу суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому визнає наявність заборгованості в повному обсязі, заперечує проти стягнення штрафних санкцій у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства та здійсненням господарської діяльності у місті Вугледар, який входить до переліку населених пунктів, як район проведення антитерористичної операції.

Заслухавши уповноваженого представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

02 квітня 2014 року між державним підприємством Шахтоуправління Південнодонбаське №1 (далі по тексту - відповідач або Покупець) та малим колективним підприємством Кратон (далі по тексту - позивач або Продавець) укладено договір поставки № 62 (далі по тексту - Договір), згідно з п.п.1.1., 1.2. якого Продавець зобов'язався продати Покупцеві з/ч до УКД в асортименті, кількості, за ціною та в строк згідно Специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити продукцію відповідно до умов договору.

Сума договору становить 30 714,00 гривень, у тому числі ПДВ - 5 119,00 гривень (п.2.1 договору).

Специфікацією б/н від 23.06.2014 до Договору узгоджено поставку Шнеку лівого УДК 200-250.11.03.000 у кількості 1 штука вартістю 137 000,00 гривень у тому числі ПДВ 22 833,33 гривень.

Специфікацією б/н від 20.11.2014 до Договору узгоджено поставку Вал-шестерня 200-250 у кількості 1 штука вартістю 14 364, 00 гривень у тому числі ПДВ, шестерня УДК 200-250 11.01.012 - 1 штука вартістю 16 800,00 гривень у тому числі ПДВ, колесо УДК 200-250 11.01.362 - 1 штука вартістю 30 738,00 гривень у тому числі ПДВ.

Відповідно до розділу 4 договору поставка здійснюється на умовах EXW ( Інкотермс в редакції 2010 року). Датою поставки продукції вважається дата, коли продукція була передана у власність Покупця в місці призначення - склад.

Покупець проводить оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10 календарних днів після поставки продукції на склад Покупця.(п.3.1. Договору)

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 02.04.2015р. Всі доповнення до Договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін і діють протягом стоку дії Договору. (п.10.1., 10.3. Договору)

Згідно з наданими видатковою накладною №12 від 10.11.2014, товарно-транспортною накладною Р12 від 10.11.2014, видатковою накладною №13 від 20.11.2014, товарно-транспортною накладною Р13 від 20.11.2014 позивачем за договором №62 від 02.04.2014 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 137 000,00 грн.

На підставі зазначеного, позивачем виставлені рахунки на оплату №1/11 від 10.11.2014 та №2/11 від 20.11.2014.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за договором не заперечується.

Відповідач частково розрахувався за поставлену продукцію, а саме 21.11.2014 на суму 21 902,00 гривень, 28.11.2014 - 15 000,00 гривень, 03.12.2014 - 10 000,00 гривень.

На підтвердження наведеного, позивачем надано Акт звіряння взаємних розрахунків № 1 від 14.06.2017.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 152 000,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву підтверджує наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 152 000,00 гривень.

Отже, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та документально доведеними.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої зобов'язання за договором своєчасно не виконав, порушив умови договору, прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманих робіт.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши поданий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, господарським судом встановлено, що:

- розрахунок трьох відсотків річних на суму 12 892,93 гривень позивач здійснив за період з 01.12.2014 по 05.10.2017;

- розрахунок інфляційних нарахувань на суму 91 656,00 гривень позивач здійснив за період з грудня 2014 року по жовтень 2017 року.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за допомогою програми інформаційно-пошукової системи ЛІГА Закон , враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та приписи статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань , господарський суд встановив, що:

- три відсотки річних за період з 01.12.2014 по 05.10.2017 становить 12 980,38 гривень;

- інфляційне збільшення заборгованості нарахувань за період з грудня 2014 року по жовтень 2017 року становить 129 197,99 гривень.

Враховуючи те, що відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги щодо стягнення відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо заяви відповідача викладеної у відзиві на позовну заяву щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Однак, господарський суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст.551 ЦК України та ст.219 ГК України, ст. 83 ГПК України суд може, з урахуванням інтересів боржника, та за наявністю обставин, які мають істотне значення, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Вирішуючи спір про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд враховує таке.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Згідно з наведеною нормою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не визнаються неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України і статті 230 Господарського кодексу України.

Отже, за змістом наведеної норми закону інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу , який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних підлягають стягненню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем заявлено до стягнення 256 548,93 гривень з яких: 152 000,00 гривень основного боргу, 12 892,93 гривень 3% річних та 91 656,00 гривень інфляційних нарахувань.

Вказана сума зазначена як ціна позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову.

Частиною 1статті 4 Закону України Про судовий збір , нормами якого визначені правові засади справляння судового збору, передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.2 ч.2. ст.4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить:

256 548,93 х 1,5% = 3 848,23 гривень.

Дослідивши платіжне доручення № 39 від 04.09.2017 на суму 5 202,64 гривень судом встановлено, що судовий збір сплачений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі , ніж встановлено законом.

Відповідно до п.5.1 та п.5.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 1 354,41.

Витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги малого колективного підприємства Кратон до державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 про стягнення 256 548,93 гривень - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 (85670, Донецька область, місто Вугледар, вулиця Магістральна, будинок № 4; код ЄДРПОУ - 34032208) на користь малого колективного підприємства Кратон (85635, Донецька область, Мар'їнський район, селище міського типу Старомихайлівка, вулиця Залізнодорожна, будинок № 4; код ЄДРПОУ - 23782873) 152 000,00 гривень основного боргу, 12 892,93 гривень 3% річних та 91 656,00 гривень інфляційних нарахувань, судовий збір у розмірі 3 848,23 гривень.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 04.12.2017 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2017.

Суддя С.М. Фурсова